Технологія літературного редагування

Як відомо, предметним змістом комунікативної мети є уявна інтелектуальна або  фізична реакція співбесідника.  Комунікативна мета — один із найбільш усвідомлюваних моментів мовлення. Кожен  мовець, незалежно від його мовленнєвої  компетенції, добре усвідомлює, шо він хоче від співбесідника. І  кожен мовець завжди говорить про те, що насправді може  задовольнити його потреби. Тобто звичайний мовець завжди говорить на актуальну тему. В цьому й полягає секрет нормального л юдського мовлення. Цілепокладання ж у сфері професіонального  мовлення має штучний характер, оскільки журналіст визначає  комунікативну мету, виходячи з суспільних інтересів, усвідомлює смисл свого цілепокладання. У цій "штучності" творення  комунікативної мети криється загроза витворити неактуальну  тему, тобто таку тему, яка реально не вплине на аудиторію через невміння автора оцінити реальну соціальну ситуацію,  нерозуміння справжніх суспільних потреб тощо. Завдання редактора — визначити життєздатність авторської теми при заданій комунікативній меті, а також передбачити через аналіз змісту твору можливі небажані його впливи на аудиторію. Яким же чином редактор повинен перевіряти цілездатність

твору? Для виконання цього завдання редактор повинен:

— створити образ сприймача, визначити комунікативну мету і спрогнозувати розгортання теми,

— шляхом пословесного сприймання твору  спрогнозувати реакцію уявного  сприймача на фрагмент твору або  на увесь твір,

— зіставити реальні функції  твору з передбачуваними  автором  або редакцією.

Зробимо для прикладу прогноз читацьких  реакцій на текст "Прошу виділити газету", метою якого є участь читачів в  обговоренні питання  створення благодійного фонду по сприянню пенсіонерам міста в  передплаті "Вечірнього Києва". Для  досягнення даної мети необхідна розповідь про бажання, але фінансову неспроможність пенсіонерів передплатити газету.

Автор повинен навести факти, які  б переконали читачів у  необхідності створення фонду.

Підставою для виникнення неадекватних реакцій с будь-яке слово, словосполучення, речення тощо, якщо вони легко викликають позатекстові асоціативні значення, на основі яких 

формуються небажані підтексти. Завдання редактора — вилучити з тексту подібні мовні одиниці, факти.

Мстодика аналізу ливих  процедур організації змісту твору. В розкриття теми основі цього аналізу лежить  фактологічний аналіз, спрямований на визначення якісного й кількісного фактологічного забезпечення змісту, а також композиційно-архітектонічний аналіз, що включає організацію й  вираження змісту твору.

Для здійснення фактологічного аналізу  необхідно визначити тематичну  організацію твору, актуальну тему, а потім зробити членування змісту твору на факти в межах актуальної теми.

Метод фактологічного членування змісту включає:

— визначення теми-поняття і його компонентів (ієрархічно організованої системи компонентів): компоненти першого рівня, другого рівня і т.д.,

— поділ змісту згідно з визначеними  рівнями системи  компонентів.

Так, текст "...І не одна, а одразу дванадцять мас тему "нова премія для театральних діячів «Київська пектораль»". Поняття "нової премії" включає такі компоненти: призначення, новизна

премії щодо умов надання, щодо розміру  та іншого матеріального забезпечення, засновники премії (перший рівень). У  свою чергу, поняття, наприклад, "призначення" розкладається на інші  компоненти: сфера, вік претендентів, мста надання тощо (другий рівень).

Культура 

...і не одна, а одразу дванадцять 

Якщо за кількістю різноманітних  літературних премій Україна цілком може змагатися з 

Францією, то театральних премій тут практично нема. С традиційна премія Спілки театральних

діячів — для критиків і є недавно встановлена премія імені Марії Заньковецької - власне для 

працівників сцени. От і  все. А тим часом країна вважається дуже театральною. І ось, рік тому,

з'явилася премія "Київська пектораль". По суті, це не одна, а  одразу дванадцять премій. Інтерес  до

неї великий не лише в  Україні — адже аналогів немає  в жодній з держав СМД.

Вперше "Київська пектораль" присуджувалась минулого року 21 березня — в Міжнародний

день театру. Премія включає в  себе дванадцять номінацій — за головні ролі, за ролі другорядні, за

дебют, за кращу режисуру і сценографію, за кращу дитячу виставу тощо.

Торік кожен з дванадцяти нагороджених отримав по 100 тисяч карбованців — гроші на той час

немалі. Скільки це буде в нинішньому році — поки що невідомо, по суті, сума визначається в останні 

дні перед врученням. Але підгаговка до свята розпочалася вже зараз. Слід відзначити, що " Київська

пектораль", на відміну від більшості  наших традиційних премій, має  незалежний, демократичний 

характер. Ні засновники, ні спонсори на результат вплинути не можуть. Лауреатів  вибирають ЗО

незалежних мистецтвознавців —  експертів. Ці експерти працюють протягом кількох місяців. 

Дванадцять імен переможців стають відомі в день вручення премій.

Окрім грошей "Київська пектораль" має свій скульптурний символ із сплаву срібла і бронзи,

виконаний відомим скульптором  Олександром Сухолітом.

Аналіз тексту показує, що зміст матеріалу з фактологічної точки зору є однорідним: факти належать переважно до першого рівня фактоподілу.

Текст "«Вибір» підтримує незалежних кандидатів" навпаки включає недостатньо  фактів рівня, заданого заголовком "«Вибір»  підтримує незалежних кандидатів". Фактично, окрім

вираження факта заголовком, у тексті немає іншого вираження фактів цього  рівня, а саме фактів, пов'язаних із тим, як "Вибір" підтримує, яка  мета підтримки, яких саме кандидатів підтримує 

тощо. Натомість у тексті повідомляються факти різнотемні, що утруднює фактологічне членування змісту тексту.

Для аналізу власне якості фактів, а також композиційно-архітектонічної організаціїзмісту твору необхідно застосовувати різні методи, обов'язковими серед яких є метод зіставлення фактів, метод ранжирування фактів, метод підрахунків,  метод експлікації логічних зв'язків, метод індукції змісту, метод дедукції змісту, метод семантичного аналізу, метод логічної перспективи і семантичного зондування, метод тлумачення термінів, метод рубрикації, метод схематизації  композиційних зв'язків, метод образної інтерпретації тематичної системи.

Суть методу зіставлення  фактів полягає у поєднанні їх між собою поза контекстом твору, і необов'язково в тій послідовності  і в тому зв'язку, в якому вони перебувають у тексті. Від такого зіставлення логічні відношення між фактами оголюються і редактор зразу бачить алогічні зв'язки. Так, у тексті "Хочу співати між фактами "Хочу співати" - "А конкретніше?" —

"Хочеться створити свій гурт" існує алогізм, оскільки "хотіння співати" не можна конкретизувати "створенням  гурту", адже бажання людини і спосіб реалізації того, що бажаєш, — не одне й тс ж.

Метод тлумачення термінів. Цей метод застосовують для оцінки достовірності й точності фактів шляхом включення їх у природну систему фактів. У творі факти існують відірвано від цілісної фактологічної системи, в межах якої вони сприймаються точно, коректно, правильно. Поза цією системою неточність фактів може бути непомічена. Так, у тексті "Учімо мислити" поняття про тест розглядається і як засіб розвитку мислення. Якщо ж цс поняття включити в природну систему понять, пов'язаних із педагогічними засобами контролю знань, умінь і навичок, то з'ясуємо, що тест — цс засіб контролю, а не розвитку мислення.

Метод ранжирування фактів. Застосування даного методу полягає в тому, що факти редактором розташовуються у різному порядку, відмінному від порядку у творі, для того, щоб зафіксувати можливе порушення логіки фактів.

Метод підрахунків — найпростіший, але найгроміздкіший метод, оскільки редакторові пропонується перевіряти цифрові дані шляхом виконання звичайних арифметичних дій, якщо у

творі подаються якісь розрахунки.

Метод експлікації логічних зв'язків. Цей методу явній формі дає зрозуміти алогічні відношення між поняттями у межах  словосполучення, речення, фразової єдності тощо. Застосування цього методу базується на спробі простежити і пояснити логічні зв'язки між поняттями. Це робиться таким чином: зіставляються два поняття (наприклад: "коли я їздила до Ліона" і "то після

виступу до мене підходило дуже багато людей"), перевіряється логіка понять шляхом постановки запитання "Чи можуть люди часто підходити після виступу  до співачки, якщо вона їздить до

Ліона?", у запитанні максимально  схематизуються логічні зв'язки ("вона їздила" і "до неї часто підходили"). У результаті такого зіставлення помічається часове зміщення понять: неможна після

виступу підійти до співачки, коли вона їздила до Ліона. Дана обставина  часу не може вказувати на час зустрічі глядачів із співачкою. Такою часовою характеристикою могли б бути  обставини "після виступів до мене часто...", "коли я виступала, до мене часто..." тощо.

Метод індукції змісту. В основі даного методу лежить один із найпоширеніших способів формування змісту — спосіб його індукції, тобто утворення висновків, положень, тез на основі

певних конкретних фактів (аргументів). Для перевірки  правильності індукції змісту необхідно застосовувати  метод експлікації логічних зв'язків. Так, у тексті "Хочу співати читаємо:

Україномовна сучасна естрадна музика, особливо лірика, з моєї точки зору у більш інтимна, ніж російськомовна. Це  стосується й пісенних текстів. Мені здається, що це є  характерним для нашого національного менталітету.

Остання висновкова фраза спирається на першу фразу, в основі якої лежить проста логіка"...більш..., ніж...". Виходить так, що характерним для нашого національного менталітету є

факт "більш інтимної української  лірики, ніж російськомовної". Безперечно, автор мав на увазі тільки "інтимність лірики" як характеристику.

Метод дедукції змісту. Даний метод с протилежністю методу індукції, коли зміст формується шляхом розгортання змісту  положень, висновків, тез.

Метод семантичного аналізу. Суть цього методу полягає в аналізі семантики мовних одиниць різних рівнів, зокрема тих, які є носіями логічних зв'язків у творі. Дуже часто за формально правильно вжитими словами ховаються алогізм и чи порушення норм літературної мови. А. Е.Мільчин виділяє такі мовні одиниці, увагу на яких має зосереджувати редактор2: A) члени речення, що потребують граматичного узгодження, особливо коли вони пов'язані дистантно; B) члени речення, що пов'язані зв'язком керування з однорідними; C) синтаксичні зв'язки; D) слово

"який" у підрядному реченні; E) однорідний ряд і узагальнювальне слово; F) прийменник і однорідний ряд іменників; G) займенники, їхнє контекстуальне значення; (8) омоніми; (9) "зайві" слова; A0) штампи.

Метод логічної перспективи  і семантичного зондування. Цей метод с надзвичайно важливим способом фіксації алогічних або логічно обірваних зв'язків у творі. Кожне слово, кожна 

фраза, фразова єдність породжує певну логіку розгортання  розповіді, тобто має логічну перспективу. Ця логічна перспектива є фоном, на якому проявляється реальна логіка наступного слова чи фрази. Якщо остання збігається з фоном, редактор констатує факт дотримання логіки автором, якщо ж збіг відсутній —  порушення логіки.

У випадку порушення логічної перспективи, при якій  утворюється "семантична прогалина", редактор повинен з'ясувати, чи дане порушення є фатальним, чи воно допустиме. Для цього редактор повинен провести зондування "прогалини" і реконструювати пропущене. Так, у тексті "Хочу співати" між реченнями "...після виступу до мене підходило дуже багато людей —

переважно неукраїнці — / просили записи" і "Псевдофольк там набрид навіть українцям, і на цьому місці утворився певний вакуум" існує "семантична прогалина" у вигляді речення типу

иБо я співала справжні українські пісні. А...". Останнє речення непотрібне у цьому контексті, оскільки зміст його  контекстуально прозорий.

У випадку, наведеному нижче,— відповіді  на запитання, чи можемо ми бути цікавими своїми українськими піснями в Росії,—  між фразами "А чому ні? Україномовна сучасна  естрадна музика... більш  глибока, більш інтимна, ніж російськомовна" і "Крім того, ні для кого не с секретрм, що до Москви свого часу від'їхало дуже багато талановитих музикантів, співаків..."

логічна перспектива порушується  фатально, оскільки  реконструювати логіку переходу від фрази до фрази  важко, а чи й неможливо.

Метод рубрикації використовується для перевірки композиційних зв'язків у творі шляхом виділення фрагментів і зв'язків між ними. Рубрики у вигляді заголовків до відносно самостійних