Редагування радіопередач на радіостанції «Сокаль»

У власних назвах — антропонімах, топонімах і гідронімах — слід зазначити правильний варіант наголошення згідно з нормами української фонетики.

Поряд із чужомовними  словами, які в оригіналі не перекладені (наприклад, антропонімами, назвами  фірм тощо), треба подати їх вимову знаками  транскрибування або максимально  близькими за вимовою літерами української мови.

Звучання чужомовних слів можна перекладати за таким принципом: записати фонетичну вимову в мові-оригіналі (наприклад, прийнятими Міжнародною фонетичною асоціацією знаками транскрибування), позначити отримані звуки максимально схожими за звучанням літерами українського алфавіту, а далі записати це слово в повідомленні.

Ця норма допускає винятки для традиційно прийнятих  варіантів перекладу частовживаних  прізвищ та імен.

Для встановлення правильного  фонетичного звучання редактор може також звертатися за консультаціями до спеціалістів, які володіють потрібними мовами.

Поряд із абревіатурами, що утворені з початкових літер слів, редактор повинен записувати їх звучання так, як ці літери вимовляють в алфавіті. Вживання в повідомленнях фонетичних кальок зі слів інших мов заборонено.

Зразками таких кальок є слова паб, шоп, маркет та ін., які  останнім часом особливо активно  з’являються в радіопередачах. Вживання таких кальок з американського варіанта англійської (американізми), з російської (русизми) та інших мов (полонізми, германізми, галізми тощо) слід вважати помилками. Винятком із цієї норми є пряма мова персонажів у популярному та художньому видах літератури [9, с. 64].

Особливо редактор повинен  стежити за тим, щоби поділ речення на синтагми правильно відтворював його зміст, коли залежно від такого поділу можливе різне його розуміння. Приклад. Перший варіант розуміння: Ходити/ довго не міг. Другий варіант розуміння: Ходити довго/ не міг. Чим вищий рівень лінгвістичної одиниці, тим більшою паузою (//) слід відділяти її від сусідніх одиниць того ж рівня. Між окремими повідомленнями, які розташовані послідовно й внаслідок цього можуть бути сприйняті як одне ціле, а тому можуть викликати в реципієнтів небажані асоціації, слід вказувати необхідність великої паузи (///).

При потребі для дикторів з невеликим досвідом роботи текст  слід фонетично розмітити згідно з інтонацією на розповідні, запитальні, окличні, риторичні й вигукові речення.

Редактор повинен перевірити наявність репетицій читання текстів передач. Якщо текст озвучує диктор чи актор високої кваліфікації і редактор працює з ним безпосередньо в студії перед мікрофоном, виправляючи помилки на місці, то фонетичного розмічування тексту редактор може не виконувати (у цьому випадку диктор повинен розмічувати текст сам за погодженням з редактором).

Перед виходом передач  в ефір редактор повинен особисто перевірити якість озвучення текстів, записаних дикторами.

Редактор повинен визначити  тривалість передачі у хвилинах чи навіть секундах. При необхідності виправлень запис слід передати дикторам для повторного записування окремих фрагментів.

Редактор повинен стежити  за дотриманням формату своєї  радіостанції.

 

        1.3. Особливості редагування радіопередач

У деяких передачах редактор повинен стежити за дотриманням визначеної послідовності повідомлень. Приклад. Так, в Україні в новинах спершу подають повідомлення про Президента, далі — про Голову Верховної Ради, потім — про Прем’єр-міністра й голів Верховного та Конституційного судів і т. д. Аналогічно існує визначений самою радіостанцією порядок подання груп повідомлень, що йдуть під однією рубрикою [5, с. 36]. Так, для українського державного проводового радіо на даний момент типовою є така послідовність груп новин: анотація новин, прогноз погоди, новини всередині держави, далі — повідомлення з інших країн, потім — культура, спорт, а на завершення - розширений повтор прогнозу погоди.

Редактор повинен стежити  за розподілом рекламних матеріалів за часом їх виходу в ефір, забезпечуючи максимально широку аудиторію для тих рекламних повідомлень, за які рекламодавці заплатили найбільше.

Приклад. Так, часом, в  який аудиторія є найбільшою за результатами соціологічних досліджень, є години з 6 до 10 ранку. Існують відмінності  в методах редагування, з одного боку, для передач, які готують у студії, записують на носій інформації та передають у запису з фонограми, й з другого — для передач, які йдуть у прямий ефір.

Перелічені вище норми  вимови не поширюються на інтерв’юйованих, доповідачів, співбесідників тощо [3, с. 99]. При скороченні тривалості радіопередач треба застосовувати таку послідовність видалення із передач різних фрагментів:

1) на першому етапі — усунути слова-паразити й "заповнювачі" міжслівних пауз неінформаційними звуками (и-и-и…, а-а-а…, і-і-і… тощо, якщо такі є);

2) на другому етапі — усунути паузи між словами, реченнями тощо;

3) виконати традиційне  скорочення тексту за методикою,  описаною в літературі.

При збільшенні тривалості радіопередач треба застосовувати  такі методи (залежно від часу, на який слід збільшити їх тривалість):

1) пропорційно збільшити  тривалості пауз на нижніх  лінгвістичних рівнях повідомлення — між словами й реченнями;

2) збільшити тривалість  пауз між частинами передачі, якщо такі існують; 

3) вставити в передачі додатково голосові фрагменти, записані дикторами;

4) вставити в радіопередачу  неголосові фрагменти (музику  тощо).

Якщо у вимові недикторів є грубі відхилення від фонетичних норм, редактор повинен видаляти ці фрагменти з повідомлення або  відредагувати методами комп’ютерного аудіомонтажу, не порушуючи при цьому авторських прав мовця.

Винятки:

1. Участь у передачі  чужомовців, які погано володіють  державною (українською) мовою. 

2. Участь у передачі  людей з вадами мови.

Якщо у вимові недикторів є такі відхилення від норм, що ображають гідність реципієнтів, редактор повинен видаляти ці фрагменти з повідомлення.

Приклад. Так, особа, що бере участь у передачі, не може дозволити  собі: копіювати вимову посадової  особи — Президента, Прем’єр-міністра, Голови парламенту, голів Верховного Суду, Конституційного Суду тощо; суржиком копіювати мову окремої національності тощо (крім гумористичних передач, звичайно).

Виправлення радіопередач здійснюють методами аудіомонтажу: вирізання, копіювання, вставки, видалення. В окремих випадках для виправлення радіопередач доречно використовувати ефекти звукових редакторів. Типові звукові ефекти поділяють на дві групи: без зміни звуку та зі зміною звуку.

До ефектів без зміни  звуку належать:

1. Затримка звукового сигналу (на певний інтервал часу від визначеної точки);

2. "Детонація" (нагадує зліт літака);

3. "Хор" (помножує один сигнал);

4. Вібрато (створює звук, що виникає, наприклад, у смичкових інструментах, коли на струні під час її звучання вібрують пальцем);

5. Реверберація (створює ефект звучання джерела звуку в закритому приміщенні, наприклад кімнаті).

До ефектів зі зміною звуку належать:

1. Тремоло (звук затихає, а потім відновлюється до нормального то зліва, то справа при його постійному звучанні);

2. Компресування (зменшує діапазон звучання від найвищої до найнижчої частоти на вказаний відсоток);

3. Експандерування (збільшує діапазон звучання від найвищої до найнижчої частоти на вказаний відсоток);

4. Блокування частот (блокує звучання заданих частот);

5. Обмежування шумів (зменшує рівень шумів вказаного порогового значення).

Під час прямого ефіру (наприклад, репортажів з місць подій, круглих столів тощо) роль редактора  повинен виконувати безпосередньо  журналіст, який бере інтерв’ю, веде бесіду тощо. Журналіст-редактор повинен, не заважаючи мовцеві, висловити свою думку:

1. Прокоментувати (пояснити) реципієнтам незрозумілі слова, сказані мовцем;

2. Вказати на неморальність вислову мовця, якщо такий було допущено;

3. Припинити репортаж, якщо мають місце критичні ситуації (виникнення сварки між мовцями, завдання ними один одному образ, вживання лайок тощо).

На випадок виникнення критичних ситуацій і припинення прямого ефіру студійний редактор завжди повинен мати напоготові звукові  заставки для заповнення всього або частини часу, відведеного в ефірі на передачу чи її фрагмент [1, с .67]. Коли заздалегідь відомо, що під час передачі можливе виникнення критичних ситуацій, редакторові слід мати напоготові іншу записану передачу, яка за часом дорівнює поточній.

Звісно, редактор повинен  уникати включення в програму таких передач, під час яких можуть виникати критичні ситуації. Редактор повинен вибірково контролювати нормативність вимови дикторів безпосередньо  в прямому ефірі, вести список цих помилок й повідомляти дикторів про допущені помилки. Це дає змогу дикторам уникати повторення помилок у майбутньому.

Аналіз мови сучасних українськомовних радіопередач свідчить про те, що для великих радіостанцій слід обов’язково запроваджувати посади штатних редакторів, які повинні стежити за культурою мови, зокрема за таким явищем, як суржик. Для малих радіостанцій з цією метою доречно використовувати вибіркове редагування радіопередач.

Розглянуті галузеві норми редагування радіопередач мають експериментальний характер. За результатами використання на практиці вони вимагають належного виправлення й доопрацювання.

 

 

 

РОЗДІЛ 2. РЕДАГУВАННЯ РАДІОПЕРЕДАЧ НА РАДІОСТАНЦІЇ «СОКАЛЬ»

 

2. 1. Основні  принципи і норми редагування  радіопередач на радіостанції «Сокаль»

Об’єктом дослідження є радіопередача «Світ новин», що виходить в радіоефір щодня з періодичністю одна година за інших рівних умов.

Будь-яка новина подається інформаційною редакцією Телерадіооргані-зації у найближчому (або якщо це є необхідним – у екстреному) випуску новин. Телерадіоорганізація прагне до того, щоб будь-яку новину знаходити і повідомляти своїм користувачам раніше за інші засоби масової інформації.

При цьому новина подається у тому вигляді та форматі, який є досяжним на даний момент часу. В наступному випуску новина подається вже у більш повному вигляді, з новими подробицями, у розвитку, у більш складному форматі. Задля досягнення оперативності інформаційна служба Телерадіоорганізації має активно і раціонально використовувати ініціативу співробітників, технічний ресурс, робочі зв'язки і співробітництво з іншими мас-медіа.

Всі співробітники  інформаційної служби мають орієнтуватися  у значущості тієї чи іншої новини, щоб своєчасно вносити корективи  у попередні плани роботи і  концентруватися на більш значущих темах. Для цього всі творчі співробітники Телерадіоорганізації мають стежити не лише за подіями у сфері власної спеціалізації, але й цікавитися іншими суспільно-важливими темами [2, с. 31].

Слова «сьогодні» слід по можливості уникати, особливо в матеріалах у запису, що йдуть в ефір увечері, адже їх можуть повторити зранку колеги з ранкових програм. У підводках слово «сьогодні» має ретельно перевірятися редактором, щоб запобігти його надуживанню протягом певного випуску. Взагалі, кажучи про новини, можна вважати, що будь-яка новина (за нечисленними винятками) - це те, що сталося саме сьогодні.

Слово «вчора»  під час повідомлення новини краще  взагалі не уживати, оскільки це створює  враження, ніби новини подаються із запізненням. У таких випадках, новину або відкидають, якщо вона мало важлива, або чітко пояснюють глядачеві, що новину отримано із затримкою з поважних причин. У цих випадках слід віддавати перевагу формулюванню «як лише сьогодні стало відомо».

Слово «вчора»  може вживатися автором матеріалу, як елемент у тлі інформаційного матеріалу, коли його автор вважає за необхідне нагадати хронологію розвитку події і повніше представити її в контексті інших подій.

Прагнення до оперативної  подачі новини не повинно призводити до порушення будь-якого іншого зі стандартів мовлення. Особливо це стосується таких стандартів, як точність і достовірність. Є неприпустимим задля оперативності подавати в ефір або викладати в Інтернеті не перевірену належним чином інформацію. Інформаційна служба Телерадіоорганізації не створює «штучну» оперативність лише за допомогою драматичної лексики («Як щойно стало відомо...» тощо), або за рахунок видачі в ефір неперевіреної інформації, або тим більше робочих версій.

Оскільки радіопередача  «Світ новин» носить інформаційний характер існують вимоги щодо точності подання інформації у ній.

Факти, що їх подає  телеглядачеві і радіослухачеві інформаційна служба Телерадіоорганізації, повинні точно відповідати реальним подіям чи даним. Будь-які висловлювання в ефірі повинні цитуватися або переказуватися без спотворення первинного змісту [4, с. 31].

Будь-яке поєднання  відео- аудіоряду з журналістською начиткою не повинно спотворювати реальність і не може бути предметом маніпуляцій. Будь-яка інформація, яку подає  інформаційна служба Телерадіоорганізації, повинна бути гарантовано точною, що вимагає серйозного, прискіпливого її збирання, обробки і подачі.