Книгоиздательская библиография

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Мая 2013 в 21:54, курсовая работа

Краткое описание

Мета роботи: дослідити завдання та організацію видавничо - книготорговельної бібліографії, відтворити цілісну картину процесу становлення та розвитку книготорговельної бібліографії в Україні з часу її виникнення до початку ХXI ст. з метою вивчення його основних закономірностей та тенденцій для удосконалення бібліотечно-бібліографічної справи на сучасному етапі, та розглянути концепцію видавничої та книготорговельної бібліографічної інформації та сучасні моделі інформаційно - бібліографічного забезпечення книжкового ринку в зарубіжних країнах

Вложенные файлы: 1 файл

моя курсовая1.doc

— 420.50 Кб (Скачать файл)

Джерела інформації видавничо – книготорговельної бібліографіїВидавничо-книготорговельна бібліографія — це область діяльності, основною метою якої є надання інформації про наявних у книготорговельній мережі, випущених у світ та намічених до видання документах з метою сприяння їхньому виданню й продажу.

У поданні інформації про нові документи, які є на ринку, найбільш зацікавлені книготорговельні організації. Невипадково виникнення книготорговельної бібліографії історично випереджає видавничу.

Перші книготорговельні покажчики з'явилися в XVI в. у Німеччині, у Франкфурті-на-Майні, де вже тоді проводився знаменитий понині книжковий ярмарок. 1564 р. в історії ярмарку ознаменувався появою перших «ярмаркових каталогів». У Росії в 1720-ті рр. книжкова крамниця Академії наук починає створювати так звані «книгопродавческие росписи» (реєстри), які в наступні десятиліття одержують велике поширення й в інших книгопродавців. В XIX в. з'являються каталоги книгарень, які більш повно представляли інформацію про продавані книги. В історію бібліографії ввійшли каталоги магазинів И. И. Глазунова, А. Ф. Базунова, Я. А. Исакова, підготовлені П. А. Єфремовим і В. И. Межовим. На рубежі XIX-XX ст. виникають каталоги видавництв, а також книготорговельні бібліографічні журнали - наприклад «Вісті книгарень товариства М. О. Вольф». Таким чином, у міру росту потоків видань і розширення кола покупців виникають нові жанри бібліографічної продукції, що інформують про новинки книжкового ринку.

У СРСР склалася струнка система видавничо-книготорговельної бібліографії. Ядром цієї системи стали тематичні плани видавництв («плани випуску видавництв»), які не тільки завчасно інформували про заплановані на наступний рік видання, але й дозволяли зробити попереднє замовлення на них. Всі зміни в планах випуску видавництв, а також інформацію про позапланові видання відбивав бюлетень «Бланк для замовлень» (з 1980 р. - щотижнева газета «Книготорговельний бюлетень»). У щотижневику «Книжковий огляд», видаваному з 1966 р. Російською книжковою палатою, містилися списки «Книги тижня», які знайомили читачів і покупців з новими книгами, що надійшли в книготорговельну мережу. Тут же публікувалися списки видань, наявних на Центральній оптовій книжковій базі. Відомості про наявність літератури на базах республіканських, крайових і обласних книготоргів були представлені в бюлетені «Попит та пропозиція». Завдяки строгій і планомірній системі бібліографування нових видань, потоки видавничої продукції відбивалися з максимальною повнотою й оперативністю. Тому комплектувальники могли гарантовано відслідковувати профільні документопотоки.

Розпад радянської централізованої  системи книгорозповсюдження й комерціалізація всіх її ланок привели до руйнування колишніх інформаційних зв'язків між ними. В умовах ринкової конкуренції плани випуску видавництва й зміст редакційних портфелів стають комерційною таємницею, оскільки ідея прибуткового видавничого проекту може бути перехоплена й реалізована з випередженням конкурентами або «книжковими піратами», і в цьому випадку комерційна вигода буде упущена. Крім того, в умовах динамічного ринкового середовища важко заздалегідь передбачати кон'юнктуру ринку, а також планувати фінанси й завчасно визначати конкретні строки виходу у світ видань. Тому річні тематичні плани видавництв залишаються лише в некомерційному книговиданні, що спеціалізується в основному на випуску наукової, виробничої й навчальної літератури, наприклад, видавництва «Наука», «Освіта».

Разом з тим відсутність інформації про нові документи затрудняє їхню реалізацію на ринку. Поява на книжковому ринку численних приватних видавництв і книготорговельних фірм ускладнює структуру документного ринку. Для того щоб покупець міг орієнтуватися в документних потоках, що циркулюють на сучасному документному ринку, потрібна розгорнута система інформування про них. У цьому зв'язку відбуваються зміни у видовій структурі джерел видавничої й книготорговельної інформації.

До теперішнього часу склалися наступні типи джерел інформації про новинки документного ринку.

1) Тематичні плани видавництв — це перспективні анотовані бібліографічні покажчики видань, намічених до випуску в майбутньому році, півріччі, кварталі. Вони як і раніше використовуються деякими видавництвами як зручний формат передачі інформації потенційним покупцям своєї продукції, але найчастіше видавництва скорочують горизонт планування до декількох місяців. По кожному виданню в них дається інформація не тільки у вигляді бібліографічного опису і видавничої анотації, але й вказується запланований строк виходу у світ даного видання. До темплану додається вкладиш із бланком замовлення на кожне з перерахованих видань, у якому комплектувальникові залишається лише вписати кількість необхідних екземплярів і відомості про свою організацію (найменування, адреса, контактні телефони, банківські реквізити й т.п.).

  1.   Видавничі й книготорговельні каталоги. На відміну від темплану, видавничий каталог відбиває видання, що вже вийшли у світ або перебувають у виробництві («книги в наявності й у пресі»). Оскільки склад таких видань рухливий, періодичність виходу каталогів збільшується: від піврічної до поквартальної для друкованих каталогів. Електронні видавничі й книготорговельні каталоги, представлені в глобальній мережі Інтернет, як правило, обновляються щотижня й навіть щодня. На відміну від темплана, каталог містить цінову інформацію про документ. Анотація не є обов'язковим елементом каталогу, а якщо є присутнім, то носить виражений рекламний характер.
  2. Проспекти (від лат. prospectus — вид, огляд) — це довідкові видання рекламного призначення, які представляють одне чи кілька видань або інших видів документів, виділяючи їхні привабливі якості. Як правило, видавничі проспекти являють собою презентацію нової видавничої програми або окремих видань, що вже перебувають у виробництві. Їх випускають невеликі видавничі організації замість тематичних планів і видавничих каталогів.
  3. Листівки — це неперіодичні листові, як правило, текстові видання рекламного, агітаційного або інформаційного змісту, обсяг яких не перевищує чотирьох сторінок, і призначені головним чином для оперативного поширення інформації. Рекламні листові матеріали відрізняють актуальність змісту, порівняно великий тираж, оперативність випуску й поширення, короткочасність використання. У цей час вони є самим численним і різноманітним типом інформаційного видання про документний ринок. Листівки можуть бути самих різних видів і форм - від великомасштабних афіш, плакатів і постерів до буклетів, закладок і мініатюрних календарів. При випуску цих видань проявляється виняткова винахідливість. Це,  як правило, барвисті, вишукано виконані листові видання, що використовують різнокольорову печатку й оригінальні формати. Вони поширюються на книжкових ярмарках, семінарах фахівців, через книгарні й підприємства поштово - розсильної торгівлі.

На відміну від проспектів, вони рекламують уже видану продукцію. Їхня перевага полягає в тому, що вони поширюються безкоштовно й часто містять розгорнуту інформацію про видання, хоча і в рекламному характері. Головний недолік таких інформаційних матеріалів складається у випадковому негарантованому надходженні до комплектувальника, тому й не можна розглядати як основне джерело інформації про документи.

  1. Прайс - Аркуші (цінники, прейскуранти) — довідкові видання, які містять упорядкований перелік товару із вказівкою цін. Прайс-Аркуші створюють і безкоштовно пропонують покупцям переважно книготорговельні організації. Прайс-Аркуші видавництв адресовані оптовій і дрібнооптовій книготорговельній фірмам. Обов'язковими елементами прайс-аркуша є відомості про оптові й роздрібні ціни, знижка, а також про кількість документів у стандартному впакуванні. Періодичність виходу прайс-аркуша залежить від регулярності надходжень нових партій товарів і коливається від щоденної до щомісячної. Таким чином, основною перевагою прас – аркушів є оперативність інформації про наявність і ціну документа. Головний недолік цього типу джерела інформації – обмежена кількість відомостей про документи, що утрудняє їхній якісний відбір для документного фонду при заочному комплектуванні. Так про книги повідомляються тільки автор, назва видання, рік видання, кількість сторінок, тип плетіння. Незручним буває й тематичне сортування відомостей про документи, що збирає в одному розділі документи по декількох галузевих комплексах, а також об'ємність списків документів для переглядань, тому в електронному виді в прайс-аркуш включаються гіпертекстові посилання на видавничі анотації й зміст книг.
  2. Спеціалізовані періодичні видання, що інформують про документний ринок і видавничому й книготорговельному бізнесі. Їхня головна перевага полягає в тому, що вони крім реклами дають аналітичні й оглядові матеріали, які допомагають орієнтуватися на документному ринку й розширюють інформаційне поле для відбору якісних видань.

В середовищі сучасних періодичних видань по документному ринку із джерел інформації радянської епохи збереглися газети «Книжковий огляд» і «Книготорговельний бюлетень».

• Щотижнева газета «Книжковий огляд» видається Російською книжковою палатою й публікує списки видань (до 500 назв у кожному номері), що вийшли у всіх російських видавництвах за минулий тиждень. Списки формуються на основі надходжень безкоштовного федерального обов'язкового екземпляра, які направляються в Російську книжкову палату в день виходу у світ першої партії тиражу. Бібліографічні списки, які складаються фахівцями РКП, відрізняє вірогідність і повнота даних про книгу, однак інформація про ціни й постачальників книг тут відсутня, тому використовувати цю інформацію для безпосереднього замовлення на книги неможливо. Їх ціль - дати зведену оперативну інформацію з російського книговидання. Крім бібліографічних списків, у газеті багато місця приділяється рекламі книг, видавництв, книготорговельних організацій і ярмарків. Регулярно публікуються списки книг, пропонованих книготорговельними організаціями до реалізації, рекламні оголошення про послуги з видання, поширенню й доставці книг, а також рейтингові списки бестселерів. Рекламні матеріали про книжкові новинки містять елементи анотацій і зображення обкладинок книг. У кожному номері міститься біля десятка рецензій на книги. Крім того, газета публікує щотижня 3-4 проблемні статті, що стосуються різних видів літератури. Поширюється газета здебільшого по підписці по всій країні.

• Щотижнева газета «Книготорговельний бюлетень», що був колись лише робочим інструментом для замовлення вихідних позапланових видань, помітно змінився з переходом до ринку. У зв'язку з тим, що газета адресована головним чином книгорозповсюдувачам - організаціям оптової й роздрібної торгівлі, основним своїм завданням видання вважає публікацію рекламних оголошень. Але, крім інформації про підготовку й випуск різних видань, «Книготорговельний бюлетень» іноді розміщує на своїх смугах також і проблемні статті по книжному бізнесу.

В 1990-і роки з'являються нові періодичні видання, що відбивають реалії документного ринку.

  • Щомісячник «Вітрина», що виходить як додаток до журналу «Читаюча Росія». Матеріали про нові книги публікуються в рубриках «Книжкові развали», «Книжкові новинки». Рубрика «Сигнальні екземпляри» представляє експонати постійно діючої виставки сигнальних екземплярів видавництв Росії у фірмовому магазині товариства «Інформатизація Росії». Інформація про видання включає бібліографічний запис із вказівкою тиражу й ціни книги, обкладинки видання і його коротку анотацію.
  • Іншим прикладом рекламних додатків є щомісячна газета «Літературний базар», що є дочірнім виданням «Літературної газети». У газеті є постійні рубрики, які знайомлять із різними авторами книг, публікуються рецензії на нові книги, новини книжкової справи,  статистика друку. Половина газетних площ відведена рекламі книг, видавництв і книготорговельних підприємств. Газета поширюється переважно безкоштовно, шляхом розсилання в книгарні, медичні центри, театри, музеї, бібліотеки, виставочні зали, але її недоліком є вкрай локальність поширення в межах Москви.
  • У журналі «Книжковий бізнес» публікуються великі списки (до 5 тис. назв) книг, що перебувають у продажі. Крім бібліографічного запису й виду плетіння, у них указується рівень цін на видання, пропоновані на книжковому ринку. У рубриці «Галерея новинок» на кольорових смугах розміщена реклама видань. Інтерес для комплектувальни<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0

Информация о работе Книгоиздательская библиография