Книгоиздательская библиография

В 60-ті роки XX століття виявляються серйозні недоліки в галузі бібліографії, особливо — її відірваність від практичних потреб, неоперативність поточної книготорговельної бібліографічної інформації.

У липні 1960 року відбулася Всесоюзна нарада працівників книжкової торгівлі, на якій було вироблено рекомендації щодо поліпшення книжкової торгівлі в цілому і, в тому числі, реклами і пропаганди книжки.

У цьому ж році була прийнята постанова ЦК КПРС "Про стан і заходи поліпшення книжкової торгівлі", в якій серед інших порушувалося питання про інформацію населення про книжки, що виходять з друку або оголошуються до видання. Усі видавництва були зобов'язані надсилати у книжкову торгівлю свої плани випуску літератури на наступний рік, за якими книготорговельні установи здійснювали замовлення видань.

Книготорги  мали збільшити випуск рекламних  матеріалів, а газети і журнали, радіо і телебачення — систематично подавати інформацію про книжки, що вийшли або плануються до друку. На видавництва покладалося завдання збільшити випуск проспектів, каталогів та інших інформаційних видань про книжки, поліпшити їхній зміст. Розроблялися заходи щодо стимулювання розвитку видавничої та книготорговельної бібліографії, сприяння торговельного бібліографознавства.

В 60—80-ті роки XX століття в Україні сформувалася система видавничої та книготорговельної бібліографічної інформації, в якій можна виділити три основних напрями: перспективна    бібліографічна    інформація;    асортиментна бібліографічна інформація;  обліково-видавнича бібліографічна інформація.

Поступово визначається зміст бібліографічної роботи книгарень та інших книготорговельних установ, книготорговельного бібліографознавства, вищої та середньої освіти працівників книжкової торгівлі [17; С.16-19].

Перспективна  бібліографічна інформація, що склалася в першій половині 50-х років XX століття, стала значним досягненням теорії і практики радянської книжкової торгівлі бібліографії. В 60-ті роки основою перспективної бібліографічної інформації залишаються анотовані тематичні плани видавництв України з випуску літератури, за якими здійснювали замовлення літератури для бібліотек і книжкових магазинів.

       До середини 70-х років, в основному, склалася система бібліографічних посібників, що відображали книжкові видання, тематичні плани видавництв стали основним бібліографічним джерелом, яке забезпечувало попередні замовлення на видання. 1972 року вони отримали назву планів випуску літератури.

      Однак, наприкінці 80-х років знову робилася спроба поліпщити систему перспективних бібліографічних посібників в країні. З цією метою, замість планів випуску літератури 1988 рік, з метою інформування та збору замовлень, вийшло нове зведене за тематикою видання "Книги України", яке вміщало список літератури, що планувалася до випуску у видавництвах України. Воно давало можливість здійснювати оперативний пошук літератури з певної теми.

Важливим  бібліографічним джерелом став "Книготорговий бюлетень" Всесоюзного державного об'єднання книжко-торгівлі "Союзкнига", створений у 1981 році шляхом єднання бюлетенів "Бланк для заказов" і "Спрос и предложение", що певною мірою скоротило терміни опрацювання бібліографічної інформації. Це видання стало одним з пріоритетних після планів випуску літератури. За результатами аналізу в "Книготорговом бюлетене" відбивалося близько 20 % усієї річної продукції.

Окремо видавався  щотижневий бюлетень "Бланк замовлень", в якому є інформація про книжки, що готувалися до друку, а також різні зміни та доповнення в тематичних планах, повідомлення про вихід літератури, яка з різних причин не відбивалась у видавничих планах і оголошувалася до видання вперше. "Бланк для замовлень" та "Книготорговий бюлетень" сприяли систематичній та планомірній роботі книгопродавців з відбору видань до книжкових магазинів.

Існувала  й перспективна бібліографічна інформація про спеціальні види науково-технічної  літератури та документації. До них можна віднести описи винаходів, патентів, стандартів, промислові каталоги тощо. Однак з перелічених видань тільки стандарти потрапляли до книготорговельної мережі. Це був магазин видавництва "Стандарти". Для їхнього придбання використовували тематичні плани та проспекти видавництва стандартів Держстандарту СРСР [17; С.26 - 19].

В 60—80 роки набула розвитку асортиментна бібліографічна інформація, тобто інформація про наявну в книготорговельній мережі літературу. З цією метою з 1962 року видавали бюлетень "Попит і пропозиції", де систематично інформували про літературу в певних книготоргах і книгарнях.

Відомі на тоді "Каталоги наличия оптовой книжной базы "Союзкниги" мали розповсюдження і в Україні. Вони доповнювали каталоги наявності оптових баз книготоргів, що інформували про видання, які в них залишились.

Як показав  аналіз, найбільшого розповсюдження серед усіх бібліографічних посібників, що їх складали книгарні, набули "Календарі новинок". Вони надавали покупцям можливість самостійно слідкувати за асортиментом, а продавцям — виконувати відповідні довідки про надходження нової літератури до книжкових магазинів.

Історично в  органічному поєднанні з асортиментною  та державною бібліографічною інформацією розвивалася обліково-видавнича бібліографічна інформація. Перші видавничі каталоги поєднували в собі функції державної та видавничої бібліографії. Вони також інформували про наявність книжок у магазинах, тобто відображали книговидавничий асортимент. Спочатку відділилася державна бібліографія, а потім і асортиментна бібліографічна інформація.   Звітна видавнича бібліографія набувала самостійного розвитку. Важливого значення надавали інформації про літературу, що вийшла з друку. Вона оперативно висвітлюється в рубриці "Книжковий тиждень" щотижневої газети "Друг читача", яка з січня 1965 року перейшла у відання Держкомвидаву УРСР і Товариства книголюбів. Значно поліпшилася якість бібліографічної інформації, представленої на сторінках газети, вона стала набагато оперативнішою.

З січня 1963 року щоденно  став виходити бюлетень, "Нові видання УРСР", який подавав відомості про нові книжки, ноти, образотворчі матеріали, що вийшли з друку. Однак із бюлетеня виключено перспективну інформацію, що раніше подавалася в рубриках: "Виходять з друку" і "В останній час". Більшість бібліографічних записів супроводжувались анотаціями, а також класифікаційним індексом. Бюлетень був розрахований на широке коло читачів, в тому числі на бібліотекарів та співробітників книгарень.

Окремі видавництва  продовжили випускати щорічні видавничі каталоги своїх видань, що використовували для звітних цілей та довідкової роботи. Аналогічну інформацію подавав щорічник Книжкової палати УРСР імені Івана Федорова "Книги видавництв України", який побудували за видавничим принципом у формі таблиць.

Деякі видавництва ("Наукова  думка", "Урожай", "Радянський письменник", "Веселка" та інші) випускали багаторічні ретроспективні каталоги своїх видань.

У 1963 році відбулася  чергова реорганізація поліграфічної та видавничої галузі. Замість двох управлінь, що відповідали за роботу цієї організації в Міністерстві культури, було організовано окремий галузевий орган — Державний комітет по пресі при Раді Міністрів УРСР. На виконання рішень щодо вдосконалення управління видавництвами і поліграфічними підприємствами почали здійснюватися перші кроки з централізації та управління усіх виробничих і невиробничих підрозділів галузі. Всі друкарні, що перебували при різноманітних відомствах, були передані новоутвореному комітетові  [17; С.16-19].

Протягом  розглядуваного періоду змінилося  й змістовне наповнення джерел видавничої та книготорговельної бібліографічної інформації. Наприкінці 60-х — на початку 70-х років збільшилася кількість видань українською мовою, що потрапили до книготорговельних бібліографічних посібників. Однак це явище було тимчасове, бо вже з середини 70-х років різко збільшився відсоток випуску літератури російською мовою, що в окремі роки досягав майже стовідсоткової позначки.

70—80-ті роки характеризувалися  значною заідеологізованістю книговидавничої справи. Згори спускали і вказівки щодо введення до бібліографічних посібників літератури, що видавалася, творів класиків марксизму-ленінізму, партійних документів тощо і повсякчас контролювали їхнє виконання. Все це мало належним чином відбиватися в планах випуску літератури усіх без винятку видавництв. Подібні твори в директивному порядку не просто вводили до тематичних планів видавництв, а й посилено контролювали на всіх етапах їхнього проходження партійний та ідеологічний апарат поза межами видавництва.

Можна відзначити, що 60—80-ті роки XX століття були характеризувалися значним розвитком книговидавничої діяльності та поширенням книготорговельної мережі. Ці обставини сприяли формуванню та розвитку системи видавничої та книготорговельної бібліографії. Ця система була представлена перспективною, асортиментною та обліково-видавничою ланками бібліографічної інформації. Спостерігалася централізація книготорговельної мережі. Суспільно-політичні особливості означеного періоду знайшли відображення у змістовому наповненні книготорговельних та видавничих бібліографічних посібників.

Про бібліографічну діяльність, її місце й значення в книговиданні й книгорозповсюдженні можна сперечатися, - висловлюючи самі різні точки зору. Однак безперечно те, що без створення й поширення бібліографічної інформації про рух книги у видавниих й книгорозповсюджувальних структурах сам рух буде утруднено, а в деяких випадках неможливий. Про це свідчить історія книготорговельної бібліографії, зобов'язана своєю появою й всім подальшим розвитком винятково друкарству. Розвиток друкарства викликав потребу в створенні нових форм бібліографічної - реєстрації й відбиття книжкового потоку, що привело в XIX столітті до появи в багатьох країнах книготорговельних органів поточного обліку, які у свою чергу заклали фундамент поточної національної бібліографії [26; С. 35].

1.3 Видавничо-книготорговельна бібліографія сьогодні

Інформаційне суспільство  формується сьогодні на основі концепції  єдиного інформаційного простору. Тому інформація усе більше стає товаром, а в інформаційному бізнесі заглиблюється спеціалізація, утвориться ринок оптової й роздрібної торгівлі інформацією. Відбувається якісне злиття й стрімка інтеграція телекомунікаційних і комп'ютерних технологій. Засоби й послуги зв'язку стають усе більше "інтелектуальними", а комп'ютерна техніка поряд з обчислювальними функціями знаходить - комунікаційні. У рамках електронної конвергенції спостерігається злиття електроніки, книжкової справи, обробки даних і телекомунікацій.

Створені принципово нові технології підготовки, розмноження  й поширення текстової й графічної інформації, засновані на використанні мікропроцесорів й ЕОМ, читаючих автоматів, фотоскладальних машин, лазерних друкувальних пристроїв, оптичних дисків великої ємності, ксерографічних копіювальних машин, швидкодіючих засобів і каналів зв'язку.

Особливості сучасного  інформаційного простору, у межах якого функціонує бібліографія, полягає в тім, що споживачі інформації орієнтовані на швидке одержання потрібних відомостей, фактів. Звертання до списків літератури, тим більше їхнє складання, розглядається як втрата часу. Бібліографія змушена більш активно розвивати нові форми, шукати міру згортання знання відповідно до  запитів, у тому числі потенційними.

Видавнича справа й книжкова торгівля з моменту виникнення розвивалася  в нерозривному зв'язку з бібліографією.

 Найбільші видавці й книгопродавці Н.И. Новиков, В.С. Сопиков, А.Ф. Смирдин, М.О. Вольф, И.Д. Сытин, Н.Г. Мартынов, П.П. Шибанов внесли великий вклад у бібліографію, а ряд відомих бібліографів, починаючи з В.Г. Анастасевича й В.И. Межова, успішно працювали в книжковій торгівлі.

Сьогодні  книжкова справа на підйомі. В 2007 р. був установлений новий рекорд по числу назв випущених книг і брошур - 108,8 тис., що вдвічі більше кращих російських показників радянського часу й майже в півтора разу вище загальносоюзних. Без оперативної й надійної бібліографічної інформації усе складніше обходитися професіоналам книжкової справи і їхній клієнтурі - читачам, покупцям. Видавничо-книготорговельна бібліографія й в епоху комп'ютерів залишається ефективним засобом реклами й пропаганди книг і читання.[22;С103- 110]

Бібліографічні бази даних про  книготорговельні асортименти формуються й функціонують у двох варіантах - службовому (для внутрішнього користування) і публічному (веб-сайты в мережі Інтернет).

У роботі книготорговельних підприємств  по формуванню асортиментів майже не використаються видавничі бібліографічні посібники. Це можна пояснити й тим, що видавництва припинили їхній випуск, і тим, що магазини воліють працювати не із друкованими каталогами, а з електронними прайс-листами.

Розроблений в 2001 р. і схвалений теоретиками й практиками книжкової справи варіант "Єдиної інформаційної платформи в книжковій справі", у якому втримуються такі важливі компоненти, як бібліографічне опис видань, класифікація видань, електронний формат обміну даними про видання, депозитарій перспективної інформації, так і не одержав широкого поширення.

Кожне підприємство використовує свою класифікацію видань. Всі найбільші книготорговельні підприємства мають інтернет-сайти, що відрізняються имиджевым оформленням і структуруванням, способами формування каталогів (алфавітного, тематичного, видавничого й т.п.), повнотою  відомостей, що представляють, про книги і їхнього відбиття в книжковій картці, можливостями пошуку.

Хоча сучасні принципи формування бібліографічної бази книготорговельного підприємства універсальні, все-таки  є значні розходження у використанні інформаційних технологій. Негативним образом це позначається на формуванні тієї частини, що ми називаємо службовою базою. Справа в тому, що уніфікація принципів її підготовки є основа ефективної взаємодії всіх суб'єктів книжкового ринку. Тільки однаковість й уніфікація (стандартизація бібліографічного запису, введення єдиного електронного формату обміну бібліографічними даними, єдині принципи тематичного структурування) підготовки й формування бібліографічної бази даних дозволять приступити до створення єдиного бібліографічного поля, у якому будуть представлені бібліографічні відомості про все, що видавалося, намічених до випуску й наявних у продажі книгах [30; С.126-130].