Географія розселення українців на карті світу

Наймолодшою є українська діаспора Австралії. Вона сформувалася переважно в повоєнний період із вихідців західних та східних областей України. Зараз тут проживає 35 тис. українців. Вони розселені в східних та південних штатах Австралії та її великих містах (Сіднеї, Мельбурні, Брісбені, Аделаїді).

З посиленням еміграційних потоків населення з України у останньому десятилітті українська діаспора збільшується як чисельно, так і розширюється ареал її поширення.

З незалежністю України, українці переселяються, зокрема в Португалію, Іспанію, Чехію, Італію через непевний економічний стан в Україні.

Станом на 2004 рік за межами України мешкало від 10 до 15 млн. українців, тобто близько третини нації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Додатки

 Таблиця 10.1. Українська діаспора станом на 2004 рік

 

 

                                                             Висновок

Внаслідок міграційних процесів склалася величезна карта розселення українського етносу, що охоплює весь світ. Частина зарубіжних етнічних утворень українського походження в європейських країнах сформувалася на основі корінного українського населення, яке жило на цих землях з незапам'ятних часів. До них належать українські меншості в суміжних з Україною державах — Польщі, Словаччині, Румунії та Угорщині.

 Найбільша кількість українського  населення в суміжних країнах  Європи проживає в Польщі —  приблизно 300-350 тисяч. Воно розселено  значною мірою в північних  і західних воєводствах Ольштинському, Сувальському, Слупському, Гданському, Опольському. В меншій кількості  українці зустрічаються в Жешувському, Перемишльському, Ярославському, Люблінському, Кросненському воєводствах. До 1947 року  ситуація була зовсім іншою. Тоді  українці компактно проживали  якраз на східних землях. У 1947 році польський уряд здійснив  злочинну акцію «Вісла» за  класичним сталінським сценарієм  переслідувань цілих народів, щопозбавила  українців споконвічних материнських  земель. Під надуманим приводом  позбавлення національної бази  для Української Повстанської  Армії (УПА) українське населення  тодішніх Краківського, Ряшівського  та Люблінського воєводств було  насильно вивезено на північ  і захід Польщі, на так звані  німецькі землі. «Звільнені» таким  чином землі, були за тим же  сценарієм заселені поляками.

 Значна кількість компактних  українських поселень є на  території Словаччини, де проживає  близько 170 тис. представників українського  етносу. Основна їх частина мешкає  у Східній Словаччині. До 150 тис. русинів-українців  розселено в округах Гуменне, Свидник, Бардіїв, Стара Любовня  та Пряшів.

 У Румунії, де українців до  недавнього часу «не помічали» (протягом останніх десятиріч  не публікувалася офіційна статистика  про етнічний склад населення), українців понад 300 тис чоловік. Основні  райони компактного проживання  українців — Сучавський та  Ботошанський, Марамурешський та  Сату-Марський повіти на півночі  країни.

 Щодо Угорщини, то тут нараховується 3 тис українців. Вони проживають  у північно-східній частині країни  у Слоболчському комітаті, а також  у великих містах.

 В інших країнах, за межами  колишнього СРСР, українські переселенці  та їх нащадки розміщуються  в Північній Америці, Латинській  Америці, Європі (крім вищеназваних  країн), Австралії.

 Чисельність українців Канади  складає 700-960 тис. осіб. Найбільше їх  зосереджено на території західноканадських  прерій (провінції Манітоба, Саскачеван  та Альберта). В них проживає  близько 60% всіх канадців українського  походження.

 У США нараховується більше  українського населення, ніж у  будь-якій іншій країні світу, за переписом 1980 року їх зафіксовано 730 тис чоловік. Але за оцінками  дослідників, осіб українського походження в США не менше 1 мільйона 250 тис, основна частина українського населення цієї країни (75%) зосереджена в північно-східних штатах: Нью-Йорк, Пенсільванія, Нью-Джерсі, Іллінойс, Огайо та Мічіган.

 Чисельність аргентинців українського  походження становить 150-220 тисяч; бразільців  — 100-150 тисяч осіб. Українці та  їх нащадки представлені в  етнічній структурі населення  Парагваю (100 тисяч) і Уругваю (5-8 тис). У Парагваї вони мешкають в  департаменті Утануя і в столиці  Асунсьйоні.

 Існують ще два важливих  райони розселення українців  у західній і південній Європі: північно-західний (Великобританія  — 15-20 тис, Франція — 25-30, ФРН — 20) і південно-східний (колишня Югославія  — 40-50 тис).

 В Великобританії вони розселені  в Шотландії, Ланкаширі, Йоркширі, Дербширі, причому значною мірою у таких  великих промислових центрах  як Манчестер, Бредфорд, Ноттінгем, Лестер, Ковентрі, Едінбург. Українська  община є також у Лондоні.

 У ФРН українці та їх  нащадки розселені на землях  Баварії, Баден-Вюртемберга, Гессена, Північної  Рейн-Вестфалії, Нижньої Саксонії  тощо.

 У Франції особи українського  походження є у Парижі і  у навколишніх місцевостях, на  території, що прилягає до кордону  з Бельгією, в Ельзасі та Лотарингії, Ліонському районі.

 Більшість представників українського  етносу в колишній Югославії (русинів  і українців) розселені у Воєводині, а також частково у Хорватії  і Боснії.

 Хоча й у меншій кількості, особи українського походження  представлені в етнічній структурі  майже усіх європейських країн.

 Картину українського зарубіжжя (поза межами колишнього СРСР) доповнює Австралія, де налічується  приблизно 30-34 тис. українського населення. Особи українського походження  є і в Новій Зеландії зокрема, у Веллінгтоні, Крайсчерчі, Окленді.

 Немає достовірної інформації  про українців в Африці. Безумовно, вони там мешкають, про що свідчать  окремі гадки в науковій і  публіцистичній літературі.

 Дані про українську діаспору  в західному світі все ще  не повні і не завжди достовірні. Ця проблема ще чекає на  своїх дослідників.

 

 

 

 

 

 

                                            Література

1.       Голиков А.П. Вступ до економічної і соціальної  географії: Підручник / А.П. Голиков, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. – К.: Либідь, 1997. – 320 с.

2.       Демографический  словарь. – М., 1985. – 750 с.

3.       Прибиткова І.М. Основи демографії. – К.: АптЕк, 1997. – 254 с.

4.       Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Навчальний  посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с.

5.       Шувалов Е.Л. География населения. – М., 1985.

6.       Кузик С.П. Соціально-економічна  географія світу. – Тернопіль,1997 р.

7.       Шаблій О.І. Соціально-економічна  географія України. – Львів: Світ, 2000