Дефіцит бюджету в Україні

План

1. Сутність  дефіциту бюджету та його види.

2. Причин  виникнення та джерела фінансування  дефіциту.

3. Аналіз  державного дефіциту в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Дефіцит бюджету означає  перевищення видатків над доходами, характеризує його незбалансованість  і виникає на основі дії різних чинників — як об'єктивних, так і  суб'єктивних. Загальновідомий чинник дефіциту бюджету — не що інше, як неможливість держави забезпечити  наповнення бюджету необхідними  доходами. Причиною цього можуть бути спад виробництва, високий рівень собівартості виробництва товарів, потреби у  новітньому обладнанні та реконструкції  виробництва за рахунок впровадження нових технологій, незбалансування  економіки, а в цілому зниження ефективності господарювання.

Другим чинником бюджетного дефіциту є непомірне зростання  видатків без урахування фінансових можливостей. Причому витрати провадяться  незважаючи на їх доцільність й ефективність. Наприклад, зростання витрат на утримання  невиробничої сфери без урахування фінансових можливостей призводить до перевитрат видаткової частини бюджету.

Третім чинником дефіциту бюджету, і найвагомішим, є інфляційні процеси, розбалансування грошового  обігу та системи розрахунків, невиважена податкова, інвестиційна та кредитна політика.

Бюджетний дефіцит виникає  в результаті незбалансованості  економіки, зниження доходів і ліквідувати  дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті  дійові заходи щодо різкого зростання  видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого  режиму економії коштів, який повинні  провадити всі владні і управлінські структури.

З вищевикладеного, на мою думку, витікає актуальність теми бюджетного дефіциту,причин виникнення та аналізу його стану в Україні.

 

 

1. Сутність  дефіциту бюджету та його види.

Бюджетний дефіцит це перевищення витрат бюджету над його прибутками.

У економічній і фінансовій літературі, зустрічається різне трактування  поняття бюджетного дефіциту (дефіциту бюджету). Хоч великої відмінності  в них немає, доцільно привести деякі з них:

Гордеєва Л.П. в своїй книзі  «Фінанси України», дає більш об’ємне  визначення Дефіциту бюджету: Бюджетний  дефіцит виражає такі об'єктивні  економічні відносини, які виникають  між учасниками суспільного виробництва, в процесі використання грошових коштів поверх закріплених джерел прибутків бюджетів, що є, внаслідок зростання граничних витрат виробництва.

Розпутенко И.В. в своїй  монографії «Бюджетний процес» говорить про Дефіцит бюджету як про  фінансове явище: Бюджетний дефіцит  явище фінансове, яке не обов'язково відносити до розряду надзвичайних, виняткових явищ. Але коли економіка знаходиться в кризовому стані, фінансовий кредитні зв'язки неефективні, а уряд не спроможний тримати під контролем фінансову ситуацію в країні, тоді бюджетний дефіцит явище надзвичайно загрозливе, що вимагає здійснення не тільки термінових і ефективних економічних заходів (по стабілізації економіки, фінансовому оздоровленню господарства і, але і прийняття відповідних політичних рішень.

Визначення авторів, приведені вище, показують значущість дефіциту бюджету в економічному і фінансовому житті держави, але для повного освітлення питання необхідний всебічний його розгляд.

За своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка економічна категорія, має конкретний інтервал дії, який визначається, з одного боку, законами зростання вартості (капіталу), а з іншою - законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, то він об'єктивно приймає активну економічну форму, якщо ж до законів інфляції - то пасивну.

Змістом регулювання бюджетного дефіциту якраз і є те, щоб в умовах готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасивною формами бюджетного дефіциту не тільки ефективно пристосуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва, але і стимулювати розвиток продуктивних сил країни.

Оволодіння цією політикою дозволяє суспільству в залежності від рівня економічного розвитку і потенціалу грошового господарства знаходити прийнятну величину дефіциту бюджету.

З поняттям дефіциту бюджету  тісно пов'язане поняття «державний борг». Він являє собою загальну накопичену суму всього позитивного сальдо бюджетів федерального уряду за вирахуванням всього дефіциту, яке мало місце в країні.

При цьому розрізнюють внутрішній і зовнішній борг держави. Перший звичайно виступає у вигляді заборгованості по банківських кредитах, і коштах, отриманих від розміщення облігацій державної позики, неоплачених пенсій, посібників і т.д..

Залежно від виду бюджетний  дефіцит розглядається за формою вияву, причинами виникнення, за характером впливу на економіку і напрямом дефіцитного фінансування.

 За формою вияву  вирізняють плановий, фактичний  і прихований дефіцити.

Плановий дефіцит запланований та затверджений у законі про Державний  бюджет України.

Фактичний — це реальне  перевищення видатків над доходами бюджету, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного періоду.

Прихований дефіцит — занижена величина фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, що часто робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних ігор (наприклад, перед виборами, щоб підвищити заслуги певної партії та примусити виборців проголосувати за правлячу партію ще раз). Також цей дефіцит може бути наслідком "жорсткого" курсу уряду на щорічно збалансований бюджет. Прихованість дефіциту є ознакою непродуманості фінансової політики держави.

За причинами виникнення виокремлюють свідомий, вимушений, циклічний  і структурний дефіцити.

Свідомий дефіцит виникає  в умовах достатності ресурсів у  суспільстві та досить високого рівня  доходів юридичних і фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою  помірного оподаткування з метою  зміцнення фінансової бази підприємницьких  структур. За таких умов досить активна  політика позикових фінансів.

Вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого  ВВП, якщо процес оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.

Циклічний дефіцит — дефіцит, який є результатом циклічного падіння  виробництва (зменшення національного  доходу й обсягу виробництва) унаслідок  кон'юнктурних коливань.

Структурний дефіцит є  результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання  податками й урядовими видатками  з метою зміни реального обсягу національного виробництва і  зайнятості, контролю над інфляцією  та прискоренням економічного зростання  і запобігання спаду виробництва  в країні.

3. За характером впливу  на економіку вирізняють стійкий  дефіцит бюджету (є у довгостроковому  періоді), та тимчасовий (зумовлений  касовими розривами у процесі  виконання бюджету або подіями,  які не можна передбачити і  спрогнозувати).

Під час виконання бюджету  в окремих ланках бюджетної системи  може утворитися тимчасовий касовий  розрив (графік фінансування видатків випереджає у часі надходження коштів його дохідної частини). Він може бути плановим, якщо об'єктивно не збігаються терміни фінансування з бюджету  встановлених видатків і надходження  коштів до дохідної частини, а також  при запланованому дефіциті, та позаплановим, що пов'язано з невиконанням плану  з надходження доходів або  з перефінансуванням за окремими видами видатків.

Для покриття касових розривів у бюджетах формується спеціальний  фонд — оборотна касова готівка, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет, але не більше 1 % від загального фонду  бюджету. Якщо коштів оборотної касової  готівки недостатньо, такий бюджет може одержати бюджетну позику від  бюджету вищого за рівнем.

4. За напрямами дефіцитного  фінансування дефіцит може мати  пасивний характер — спрямування  залучених під його покриття  коштів на поточні потреби,  й активний — фінансування  бюджетних інвестицій, насамперед, капітальних вкладень у високоефективні  інвестиційні проекти.

Дефіцит державного бюджету  — явище неоднозначне. Представники кейнсіанської школи стверджують, що поміркований бюджетний дефіцит  — це благо, оскільки він дає можливість збільшити сукупний попит шляхом дефіцитного фінансування державних  видатків.

Щоб з'ясувати, чи бажаний  бюджетний дефіцит для суспільства, потрібно розв'язати такі проблеми:

1) дефіцит — це наслідок  спаду виробництва в країні  чи результат фінансової політики  держави;

2) зменшує дефіцит бюджету  приватні інвестиції чи заохочує  їх.

Теоретично вирішити питання  дефіциту не складно, лише варто збільшити  податки й інші надходження або  зменшити видатки. Однак насправді все набагато складніше: збільшувати податки або недоцільно, або неможливо, а скорочувати видатки теж неможливо, адже вони досягли критичного мінімуму. Тому система дефіцитного фінансування державних потреб є звичайною практикою у країн з різними фінансовими можливостями. Величина бюджетного дефіциту у світі коливається від 3 до 15% від ВВП. Країни ЄС максимально можливим рівнем дефіциту бюджету вважають 6% від ВВП, хоча вже за 3% його рівня спостерігаються зростання інфляції та зменшення інвестиційної активності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Причин  виникнення та джерела фінансування  дефіциту.

Дефіцит бюджету виникає  у зв'язку із багатьма не тільки об'єктивними, але й суб'єктивними причинами. Проблема бюджетного дефіциту стосується не тільки обмеженості можливостей  держави мобілізувати необхідні  доходи, а й оптимізації витрат держави.

Основними причинами виникнення бюджетного дефіциту є:

— зменшення приросту національного  доходу внаслідок економічної кризи  і спаду виробництва;

— збільшення державних  видатків на фінансування неекономічних  сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;

— падіння доходів в  умовах кризового стану економіки  та зменшення надходжень до держбюджету;

— циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;

— неефективний механізм оподаткування  суб'єктів господарювання, коли завищений  податковий тиск зумовлює поступове  зниження ділової активності та тінізацію  економіки;

— не правильно визначені  орієнтири та непослідовність фінансово-економічної  політики;

— слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;

— збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення  капіталу у сфери нематеріального  виробництва (торговельно-посередницьку  та фінансово-кредитну);

— зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;

— у короткостроковій перспективі  — зменшення податків з метою  підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування  бюджетних витрат).

Отже, зменшення і подолання  бюджетного дефіциту можливе лише шляхом ліквідації причин, що його зумовлюють.

Відповідно до ст. 15 Бюджетного кодексу [1] джерелами фінансування

бюджету є:

1. Кошти від державних  (місцевих) внутрішніх та зовнішніх  запозичень, тобто операцій, пов’язаних з отриманням державою (місцевим органом влади) позик на умовах повернення, платності та строковості для фінансування державного (місцевого) бюджету, наслідком яких є формування державного або місцевого боргу.

2. Кошти від приватизації  державного майна (включаючи інші  надходження, безпосередньо пов’язані  з процесом приватизації) – щодо  державного бюджету; кошти від  відчуження майна, що перебуває  в державній власності, і майна,  що належить Автономній Республіці  Крим, на користь фізичних та  юридичних осіб, які можуть бути  покупцями відповідно до Закону  України «Про приватизацію державного  майна» вiд 4 березня 1992 р. №2163- XII, з метою підвищення соціально-економічної  ефективності виробництва та  залучення коштів на структурну  перебудову економіки України.  До надходжень, безпосередньо пов'язаних  із процесом приватизації, належать  надходження від покупців за  подання заяви на приватизацію; кошти від збору за реєстрацію  покупців для участі в аукціоні, конкурсі; суми штрафних санкцій  за несвоєчасні розрахунки за  придбані об'єкти приватизації; надходження  від продажу патентів на право  оренди приміщень; відсотки, нараховані  на суму відстрочених платежів  тощо [8].

3. Повернення бюджетних  коштів з депозитів, надходження  внаслідок продажу/пред’явлення  цінних паперів;

4. Вільний залишок бюджетних  коштів з дотриманням умов, визначених  Бюджетним кодексом, за яким залишок  бюджетних коштів загального  фонду використовується для фінансування дефіциту бюджету. якщо його обсяг на кінець попереднього бюджетного періоду перевищив обсяг оборотного залишку коштів відповідного бюджету.