Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

« Чернівецький коледж дизайну  та економіки »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни « Фінанси  »

На тему:  "бюджетний  дефіцит та джерела його фінансування "

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Чернівці, 2013 рік

Зміст

 

Вступ ……………………………………………………………………………

1.бюджетний дефіцит та джерела його фінансування …………………...

Висновки ……………………………………………………………………….

Список використаної літератури ……………………………………………..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

  

    У  складі  централізованих  фінансів ведуча роль відводиться державному бюджету. Бюджет     як    економічна    категорія    являє    собою    складну    систему соціально-економічних   відносин,   що  розвиваються  в  суспільстві  в  процесі формування,  розподілу  і  використання  централізованих фінансових ресурсів, що створюється  на  різних  рівнях  управління народним господарством і призначених для  обслуговування  суспільних  потреб. При цьому державний бюджет інтегрує всі соціально   економічні   відносини,  що  складаються  в  суспільстві  в  процесі формування, розподілу і використання централізованого грошового фонду країни. Необхідність  створення цього фонду зумовлена, передусім, потребами в фінансових коштах,  виникаючих  у держави в зв'язку  з виконанням ним своїх політичних, економічних і інших функцій:

а) фінансове обслуговування виробничої і невиробничої сфери;

б) створення певних пропорцій  в суспільному розвитку;

в) утримання апарату  управління країною;

г) податкових служб;

д) правоохоронних і судових  органів;

е) армії; і т.д.

   Це  зумовлює  виділення  фінансових  ресурсів  з  державного бюджету і  становить витратну   частину   останнього.  Формування  цих   ресурсів  державного  бюджету  здійснюється  на  основі різних джерел прибутків, основну частину яких складають податки,  що  стягуються з юридичних і фізичних лиць. Сукупність надходжень всіх джерел,  становить  прибуткову  частину  державного бюджету України. Як правило, прибуткова  частина  державного  бюджету  менше  витратної,  різниця  між ними є дефіцит державного бюджету.  Буде  правильно  передбачити,  що величина дефіциту, а також його форма (активна або  пасивна),  кардинально  впливають на всі економічні і фінансові процеси, що відбуваються в цивілізованій державі.

Постає  цікаве  питання  про те, що ж буде відбуватися  з економікою і фінансами, при  збільшенні  або  зменшенні  розмірів  дефіциту,  які  процеси  (позитивні  і негативні) відбуваються при цьому.  З  вищевикладеного,  на мою думку, витікає актуальність теми бюджетного дефіциту і його граничних розмірів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування

 

 

    Бюджетний дефіцит це перевищення витрат бюджету над його прибутками. У  економічній  і фінансовій літературі, зустрічається різне трактування поняття бюджетного  дефіциту  (дефіциту  бюджету).  Хоч великої відмінності в них немає, доцільно привести деякі з них:  Гордеєва  Л.П.  в  своїй  книзі  «Фінанси  України», дає більш об'ємне визначення

Дефіциту   бюджету:   Бюджетний   дефіцит виражає такі  об'єктивні економічні відносини,  які виникають між учасниками  суспільного виробництва, в процесі використання  грошових коштів зверх закріплених джерел прибутків бюджетів, що є, внаслідок зростання граничних витрат виробництва.  Розпутенко  И.В.  в  своїй  монографії  «Бюджетний  процес» говорить про Дефіцит бюджету  як  про  фінансове  явище:  Бюджетний  дефіцит  явище фінансове, яке не обов'язково  відносити  до  розряду  надзвичайних,  виняткових  явищ.  Але  коли економіка   знаходиться   в   кризовому   стані,   фінансовий  кредитні  зв'язки неефективні,  а  уряд  не  спроможний тримати під контролем фінансову ситуацію в країні,   тоді  бюджетний  дефіцит  явище  надзвичайно  загрозливе,  що  вимагає здійснення   не   тільки   термінових   і  ефективних  економічних  заходів  (по стабілізації   економіки,  фінансовому  оздоровленню  господарства  і, але  і прийняття відповідних політичних рішень.  Визначення  авторів,  приведені  вище,  показують  значущість дефіциту бюджету в економічному  і  фінансовому  житті  держави, але для повного освітлення питання необхідний всебічний його розгляд.

     За  своїй   природою  бюджетний  дефіцит,  як і будь-яка економічна категорія,  має конкретний  інтервал  дії,  який визначається, з одного боку, законами зростання вартості  (капіталу),  а  з  іншою  -  законами Інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє   до  законів  зростання  вартості,  то  він  об'єктивно  приймає  активну економічну форму, якщо ж до законів інфляції - то пасивну.  Змістом   регулювання   бюджетного   дефіциту   якраз  і  є  те,  щоб  в  умовах готівково-грошового  потенціалу  за  допомогою  фінансового  маневру  активною і пасивною  формами  бюджетного  дефіциту  не  тільки  ефективно пристосуватися до тенденції  зростання  граничних суспільних витрат виробництва, але і стимулювати розвиток продуктивних сил країни.

Оволодіння   цією   політикою   дозволяє  суспільству  в  залежності  від  рівня економічного  розвитку  і  потенціалу грошового господарства знаходити прийнятну величину дефіциту бюджету.

З  поняттям дефіциту бюджету тісно пов'язане поняття  «державний борг». Він являє собою  загальну  накопичену суму всього позитивного  сальдо бюджетів федерального уряду  за вирахуванням всього дефіциту, яке мало місце в країні. При  цьому  розрізнюють  внутрішній  і  зовнішній  борг держави. Перший звичайно виступає  у  вигляді заборгованості по банківських кредитах, і коштах, отриманих від  розміщення  облігацій  державної  позики,  неоплачених пенсій, посібників і т.д. Бюджетний  дефіцит,  як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, т.е.  нестачі  бюджетних  коштів  в  порівнянні  з потребою в них для фінансування усього   необхідного   об'єму   державних  витрат.  Тимчасова  незбалансованість бюджетів,  в  основному  пов'язана  з  циклічним характером виробництва, а також надзвичайними  подіями.  Вона  мала  місце і в домонополістичний період розвитку суспільного виробництва.

Однак  в  цей  час  дефіцитність державних бюджетів і  наявність державного боргу перестало  бути  феноменом  суспільного  розвитку  і  перетворилося в регулярне, стабільне  економічне  явище  (в  країнах  з розвиненою ринковою економікою). Це пов'язано  з  тим,  що  за  останні  два  десятиріччя в цих країнах повторюються кризові  явища в економіці і в політиці. Циклічні кризи, доповнені структурними, а   також  значні  кошти,  що  йдуть  на  забезпечення  обороноздатності  країн, спричиняють  велике  напруження  всієї  системи державних фінансів і особливо її центральної ланки державного бюджету. Це і зумовлює бюджетний дефіцит.

   Важливо  зазначити,  що в зарубіжній літературі розрізнюють реально, структурний і циклічний дефіцит бюджету, що спостерігається.

Під   реально   що  спостерігається  розуміється  дефіцит,  об'єм  якого  рівний загальним  прибуткам (грошовим надходженням) від федеральних податків за мінусом витрат на державну закупівлю і трансфертні платежі.

Структурний  дефіцит являє собою  обчислену різницю між федеральними прибутками і витратами,  при  певній  фіскальній  політиці  (діючий  рівень  оподаткування і поточних  витрат),  і  базовому  рівні  безробіття (6%). Коли економічна система входить  в  період  спаду,  а  рівень  безробіття  підвищується  зверх базового, дефіцит бюджету,  що  реально спостерігається  перевищує  рівень  структурного дефіциту,  що  відбувається  частково  через  зростання  виплати  посібників  по безробіттю  і  іншим  соціальним  програмам,  а  також  часткове  через  падіння прибутків  населення.  Різницю між дефіцитом бюджету, що реально спостерігається і структурним дефіцитом прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету.

Разом  з  тим  потрібно зазначити, що дефіцит бюджету не так «нешкідливе» явище. За  даними американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі веде до втрати 52 тис. робочих місць.

Бюджетний  дефіцит  значно  посилює  напруження  на  ринку  позикових капіталів, викликає  зростання позикового процента, перешкоджає зниженню високих процентних ставок.  (Так,  за  даними  Конференції  Британської  промисловості,  збільшення процентних  ставок на 1% обходиться промисловості в 250 млн. фунтів стерлінгів в рік). Резонанс  від  подібних  дій  урядів  ряду  країн  виходить за межі національної політики,   бюджетний  дефіцит  посилює  розв'язання  економічних  і  соціальних проблем  не  тільки  в конкретній країні, але і впливає на економічну ситуацію в інших країнах.

     Можна  вважати  дефіцит  державного  бюджету  важливим  чинником в економічній і фінансовій  діяльності  держави, а шляхи і способи подолання дефіциту бюджету, найважливішим  інструментом розв'язання багатьох фінансовий економічних проблем.

   Внаслідок   цього  найважливішою  фінансовою  проблемою  сучасності  є  проблема раціонального фінансування бюджетного дефіциту. У  умовах  економічної  кризи,  стагнації виробництва, величезного зовнішнього і внутрішнього   державного   боргу,   бюджетний   дефіцит,  як  правило,  приймає традиційно  пасивну  форму,  що  тяжіє  до  законів  інфляції. Тому здійснюваний державою   фінансовий  маневр  повинен  бути  зорієнтований  головним  чином  на пресингову  соціальну  підтримку  населення,  фінансове  забезпечення утворення, охорони  здоров'я,  управління,  оборони  і підтримку ряду виробництв державного сектора. Не  можна не сказати ще про одну функцію бюджетного дефіциту в економіці країни, функції  контрольної,  адже  по величині дефіциту і по характеру його змін можна

судити  про  негативні  явища в економіці, явища що обумовлюють  інфляцію грошової одиниці.  Правда  не завжди  можна зробити однозначний висновок, без урахування інших  зовнішніх  і  внутрішніх  чинників.  Як  приклад можна привести вересневу

девальвацію  гривни  в Україні, рівень інфляції підвищився (3,8 % у вересні, 6,2 %  в жовтні,  12,8  %  з початку року), а бюджетний дефіцит має величину менше розрахункової  (2,2  %  у  вересні,  3,3  %  допустимий  згідно  з  Законом «Про Державний  бюджет  на  1998  рік»). Можна передбачити, що чималу роль тут зіграв різкий  викид  девальвованої гривни в оборот, і відповідно з'явилася можливість додаткового фінансування бюджету України.

     На  закінчення  першого  розділу можна сказати про наступного. Бюджетний дефіцит це,  перевищення  витратної  частини  бюджету над його прибутковою частиною. Він має  як  об'єктивний,  так  і суб'єктивний характер, що зумовлено станом справ в економічному житті держави. У  всіх  країнах  з  розвиненою економікою, бюджетний дефіцит має місце з року в рік,  тому  економісти стали вважати його закономірним явищем, а в деяких умовах інструментом,  що  дозволяє ефективно впливати на певні процеси, що відбуваються в економіці. Правильна   економічна   політика  держави  направлена  на  покриття  бюджетного дефіциту,   дозволяє   вирішити   багато   які   фінансово-економічні  проблеми, насамперед проблеми безробіття і скорочення Державного боргу.

     У сучасній  теорії і практиці фінансів  у зв'язку з бюджетними дефіцитами  вживають такі поняття: фінансування  бюджету, джерела фінансування (покриття) бюджетного дефіциту, дефіцитне фінансування. На практиці фінансуванням бюджету вважають групу певних фінансових операцій, джерелами фінансування бюджетного дефіциту — види фінансових ресурсів, а дефіцитним фінансуванням — тип фінансової політики.

  Фінансування бюджету характеризується такими ознаками:

1) операції з фінансування  бюджету включають як надходження,  так і витрачання бюджетних  ресурсів;

2)у бюджеті фінансування  відображається окремо, оскільки  не належить ні до доходів,  ні до видатків;

3) операції з фінансування бюджету мають на меті: профінансувати бюджетний дефіцит, погасити державний борг, покрити тимчасові касові розриви при виконанні бюджету, забезпечити ліквідність бюджетного фонду;

4)розмір бюджетного  дефіциту (або надлишку) дорівнює  розміру нетто-фінансування (перевищення позитивного фінансування над від'ємним — дефіциту, а інакше — профіциту).

      Перераховані  ознаки свідчать, що фінансування  бюджету є ширшим і складнішим  поняттям, ніж джерела фінансування  бюджетного дефіциту. У фінансуванні бюджету враховуються не тільки залишки готівки, що використовуються для покриття бюджетного дефіциту, а й операції з іншими активами, призначені для управління ліквідністю бюджетного фонду. Стосовно джерел фінансування бюджетного дефіциту, то їх розрізняють за кредиторами, інструментами залучення, економічним впливом (інфляційні і не інфляційні, виходячи з впливу на чисту вартість уряду, з огляду на мультиплікаційний ефект тощо). Основний обсяг операцій, пов'язаний із залученням джерел фінансування бюджетного дефіциту в ринкових економіках здійснюється на фінансових ринках. Міжнародний валютний фонд пропонує для використання дві класифікації фінансування: за типом кредитора що характеризує категорію кредитора або власника боргового зобов'язання; і типом боргового зобов'язання, що характеризує вид фінансового інструмента запозичення коштів. Аналогічні класифікаційні ознаки встановлені також Бюджетним кодексом України. Для фінансування дефіциту в Україні призначені внутрішні і зовнішні запозичення. При цьому емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту.

 Класифікаційна ознака  фінансування бюджету за типом  кредитора передбачає, що джерела  покриття дефіциту (фінансування) поділяються  на внутрішні і зовнішні. Внутрішні  джерела — це надходження від сектору державного управління, тобто обсяг запозичень за рахунок емісії цінних паперів, що здійснює Міністерство фінансів України, надходження від органів грошово-кредитного регулювання і банківських установ та інші внутрішні джерела. Зовнішні джерела включають позики, отримані від міжнародних організацій та іноземних комерційних банків та ін.