Диференційоване навчання на уроках біології

Дослідити ефективність використання диференційованого навчання на уроках біології у 7 класі

Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського

Україна

Актуальність даної теми полягає в тому, що навчально – виховний процес у закладах освіти повинен відбуватися у формі індивідуального підходу до кожного учня, а тому і процес засвоєння знань має бути різнотиповий.

Враховуючи загальні психологічні особливості учнів, ми тим самим забезпечуватимемо розуміння матеріалу кожним із них. Але досягти цього нелегко, оскільки здібності до навчання в дітей різні. Щоб учень на уроці постійно був зайнятий виконанням посильного завдання, слід, глибоко вивчивши індивідуально-психологічні особливості вихованців, відповідним чином поєднувати фронтальні, індивідуально-групові та індивідуальні форми роботи. Велику допомогу тут надають диференційовані завдання.

Проблема диференціації навчання досліджувалась в останні роки багатьма українськими науковцями. Конкретизація понятійного апарату, виявлення педагогічного потенціалу навчальної диференціації, окреслення її змісту та форм знайшли відображення у працях О.І. Бугайова, М.І. Бурди, В.К. Буряка, П.М. Гусака, Д.І. Дейкуна, В.І. Кизенко, Н.В. Кнорр, О.Б. Корсакової, Л.А. Липової, Н.А. Лобко-Лобановської, Т.А. Логвіної-Бик, Н.Д. Мацько, А.П. Самодрина, А.І. Сікорського, І.М. Соколової та інших.

Психолого-педагогічні основи диференціації навчання обґрунтовані в роботах Є.П. Верещака, Ю.З. Гільбуха, Н.І. Клокар, Л.А. Кондратенко, С.Л. Коробко, В.В. Рибалка, В.В. Сергієнко, А.В. Фурмана.

Мета нашої роботи — розкрити суть поняття «диференційне навчання», теоретично обґрунтувати значення диференційованого навчання, та експерементально перевірити ефективність використання диференційованого навчання на уроках біології у 7 класі.

Завдання:

• розкрити суть, цілі, форми і види диференціального навчання;
• дати визначення поняттю «диференційованого навчання».
• визначити особливості організації диференційованого навчання на уроках біології;
• розглянути методи організації диференціального навчання на уроках біології;
• експерементально перевірити ефективність використання диференційованого навчання в 7 класі.

Об'єкт дослідження — навчально виховний процес в МСШ «Академії дитячої творчості».

Предмет дослідження — диференційоване навчання біології в 7 класі.

Методи дослідження: обумовлені об’єктом і предметом курсової роботи. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

Теоретичні методи дослідження:

• метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого змістовно зіставлялися наявні в історії психолого-педагогічні теоретичні підходи до визначення і обгрунтування диференційованого навчання;
• метод структурно-системного аналізу, застосування якого дало змогу не лише побудувати теоретичні моделі диференційованого навчання, а й виявити закономірності та особливості їх функціонування;
• метод моделювання дозволив обгрунтувати теоретичні засади диференційованого навчання.
• метод мислительного експерименту на різних етапах дослідження дозволив здійснювати критичну рефлексію побічних результатів і висновків.

Серед емпіричних методів дослідження основним був психолого-педагогічний експеримент (констатуючий, перетворюючий і формуючий), який дозволив:

а) з’ясувати суть, зміст і призначення диференційованого навчання;

б)перевірити ефективність запропонованої технології диференційованого навчання;

в) змоделювати різні форми функціонування диференційованого нав-чання.

Допоміжні емпіричні методи дослідження: спостереження, анкетування, тестування, бесіди, реєстрація результатів, їх математична обробка.

Отримані результати

Отримані результати формуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої добірки завдань з використанням диференційованого підходу позитивно вплинули на формування відповідних уявлень і понять в учнів експериментального класу.

Таким чином, ми отримали результати, які підтвердили ефективність формуючого експерименту. Із 23 учнів експериментального класу 12 школярів продемонстрували високий рівень розвитку математичних уявлень і понять, 8 – середній і 3 – низький.

У контрольному класі (21 учень) високий рівень розвитку біологічних уявлень і понять мають 2 учні, середній – 11 і низький – 8 школярів. Порівняно з початком експерименту, показники сформованості відповідних умінь розв’язувати нестандартні завдання зросли в обох класах (початковий рівень відповідно 76 і 72%). Проте в експериментальному класі наприкінці дослідження ці показники виявилися значно вищими (відповідно 77 і 82% ).\

Висновок

Проведення експериментального дослідження дало змогу виявити і оцінити ефективність використання добірки завдань, диференційованих за складністю і спрямованих на вироблення вмінь розв’язувати завдання різного ступеня складності. У процесі використання розробленої добірки диференційованих завдань в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень сформованості відповідних знань і умінь, що свідчить про ефективність застосовуваного напрямку роботи.

Виявлення ефективності розробленої системи вправ і завдань у формуванні біологічни уявлень і понять в учнів 7 класу ми здійснювали на основі порівняння сформованості відповідних навичок та вмінь в учнів експериментального класу порівняно з контрольним, де використовувалася звичайна система навчання.

На основі відповідних показників ми визначили уміння і навички, пов’язані із диференційованим підходом при розв’язуванні текстових задач. За рівнем розвитку даних умінь ми визначили три рівні сформованості біологічних уявлень і понять семикласників про розв’язання текстових завдань, застосовуючи диференційований підхід.

Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь учнів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного.

Література

1. Акимова Н.О., Козлова Т.Н. Индивидуальность учащегося и индивидуальный подход// Знание. – 1998. – № 3. – С. 11-13.
2. Богданова О.К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі. – Харків: Основа, 2003. – 80 с.
3. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. – СПб.: Питер, 2001. – 304 с.
4. Борисова Н.В. Интеллектуальный тренинг на уроках биологии. – Чебоксары: Клио, 2000. – 118 с.
5. Братанки О. Реалізація диференційованого навчання в умовах комбінованого уроку// Рідна школа. – 2000. – №11. – С. 49-52.
6. Бутузов И.Т. Дифференцированное обучение – важное дидактическое средство эффективного обучения школьников. – М.: Педагогика, 1998. – 200 с.
7. Використання активних та інтерактивних технологій навчання на уроках біології. Методичні рекомендації. Біологія// Шкільний світ. – 2006. – № 3. – С. 15-17.
8. Володько В.М. Індивідуалізація і диференціація навчання і виховання// Гуманітарні науки. – 2002. – №4. – С. 54-65.
9. Дорофеев Г.В. Дифференциация в обучении биологии// Биология в школе. – 1999. – №4. – С. 14-16.
10. Дубинчук О.С. Диференційоване навчання: сподівання, реалії, проблеми// Поч. шк. – 1994. – № 6. – С. 10-14.
11. Заперченко Н. Диференційований підхід до навчання// Поч. шк. – 2000. – №5. – С. 10-12.
12. Зверев И.Д. Воспитание учащихся в процессе обучения биологии. – М.: Наука, 2004. – 247 с.
13. Зверев И.Д., Мягкова А.Н. Общая методика преподавания биологии в средней школе. — М.: Просвещение, 1995. – 319 с.
14. Зема Л.И. Роль проблемного обучения в активизации познавательной деятельности школьников на уроках биологии. – М.: Наука, 1999. – 196 с.
15. Калинова Г.С., Мягкова А.Н. Методика обучения биологии. – М.: Просвещение, 1995. – 311 с.
16. Калягин Ю.М. Профильная дифференциация обучения биологии// Биология в школе. – 1999. – № 4. – С. 21-23.
17. Конюшко В.С. Как подготовить урок биологии. – Минск: Нар. освита, 1998. – 229 с.
18. Корсакова О. Про технологію диференційованого навчання// Рід. шк. – 2001. – №9. – С. 44-48.
19. Кравець Н.П. Організація роботи груп учнів в умовах внутрішньокласного диференційованого навчання// Поч. шк. – 1997. – №5-6. – С. 49-51.
20. Кубрак В.І. Організація і керівництво диференційованим навчанням// Поч. шк. – 2001. – №4. – С. 52-55.
21. Лакоценина Т.П., Алимова Е.Е., Оганезова Л.М. Современный урок. Альтернативные уроки. – Ростов н/Д: Учитель, 2007. – 240 с.