Освітлення.90% інформації
людина одержує через органи зору. Світло
робить позитивний вплив на обмін речовин,
серцево-судинну систему, нервово-психічну
сферу. Раціональне освітлення сприяє
підвищенню продуктивності праці, його
безпеки. При недостатньому освітленні
і поганій його якості відбувається швидке
стомлення зорових аналізаторів, підвищується
травматичность. Занадто висока яскравість
викликає явище осліплення, порушення
функції ока.
Головні вимоги до
виробничого освітлення. Освітленість
на робочому місці повинна відповідати
характеру зорової роботи; рівномірний
розподіл яскравості на робочій поверхні
і відсутність різких тіней; розмір освітлення,
постійність в часу (відсутність пульсації
світлового потоку); оптимальна спрямованість
світлового потоку й оптимальний спектральний
склад; всі елементи освітлювальних установлень
повинні бути довговічні, вибухоло-пожежо-электробезпечні.
Експлуатація освітлювальних
установок і контроль. Експлуатація включає:
регулярне очищення засклених прорізів
і світильників від бруду; своєчасну заміну
перегорілих ламп; контроль напруги в
мережі; регулярний ремонт арматури світильників;
регулярний косметичний ремонт помешкання.
Для цього передбачені спеціальні пересувні
візки з платформами, телескопічні східці,
підвісні устрої. Всі маніпуляції провадяться
при відключеній напрузі. Якщо висота
підвісу до 5м - обслуговуються східцевими
драбинами (обов'язково 2 чоловік). Контроль
освітлення здійснюється не рідше 1 разу
в рік шляхом виміру освітленості або
сили світла за допомогою фотометра; наступне
порівняння з нормативами.
Вібрація. Переміщення
точки або механічної системи
при якому відбувається почергове
зростання й убування в часу
значень хоча б однієї координати.
Причиною порушення
вібрації є виникаючі при роботі
машин неурівноважені силові
впливи: ударні навантаження; зворотно-поступальні
переміщення; дисбаланс. Причиною дисбалансу
є: неоднорідність матеріалу; розбіжність
центрів мас і осей обертання;
деформація.
Способи захисту від
вібрації. У автоматичних виробництвах
захистом є дистанційне керування (виключає
контакт). У неавтоматических виробництвах:
- Зниження вібрації
в джерелах їхніх виникнень: підвищення
точності опрацювання деталей; оптимізація
технологічного процесу; поліпшення балансування.
- Відстройка від режимів
резонансу (збільшення жорсткості системи);
вібродемпфірування (пружинні віброізолятори).
Поліпшення організації
праці вібронебезпечних процесів: загальна
кількість часу в контакті з віброобладнанням
не повинно перевищувати зміни; одноразову
дію не повинно перевищувати для локальної
- 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.
До лікувально - профілактичних
мір відносяться: масаж; заходи, що загально
укріплюють; гідропродцедури. Вібрація
має властивість кумуляції (накаплювання
в організмі).
Виробничий шум. Любий
небажаний для людини звук, робить негативний
вплив на здоров'я і працездатність. Як
фізичне явищ звук - механічні коливання
упругого середовища, яке сприймається
людським вухом в інтервалі частот 16 -
20 000 Гц. До 16 Гц - инфразвукові коливання;
понад 20 000 Гц - ультразвук.
Захист від шуму досягається
розробкою шумобезпечної техніки, застосуванням
засобів і методів індивідуального і колективного
захисту, будівельно-акустичними методами.
Засоби колективного захисту діляться
стосовно джерела шуму: понижуючі шум
у джерелі виникнення (найбільше ефективно);
понижуючі шум на шляхах його поширення.
По способу реалізації:
- Акустичні - грунтуються
на акустичному вимірі помешкання і за
принципом дії підбираються засоби звукоізоляції,
звукопоглинання, віброізоляція, демпфірування,
застосування глушителей шуму.
- Будівельно-акустичні
методи застосовують: екрани, звукоізоляцію,
кабіни спостереження, дистанційне керування,
кожухи, ущільнення і т.д. Найбільше ефективні
звукоізолюючі матеріали: трипласт (композиційний
матеріал); пластобетони з наповненням
з опилок деревини, соломи і т.д. Звуковбирні
матеріали: мармур, бетон, граніт, цеглина,
ДВП, ДСП, войлок, мінераловата, матеріали
з щілинною перфорацією.
- Архітектурно-планувальні:
раціональне розміщення робочих місць;
раціональний режим праці і відпочинку.
Організаційно-технічні.
Активна форма захисту
- генерація шуму в противофазя до джерела.
Засоби індивідуально захисту: навушники,
вушні вкладки, шлемофони, каски.
У виробничих умовах
на організм людини можуть одночасно впливати
висока температура і такі несприятливі
фактори, як виробничі отрути, шум, вібрація,
виробничі промислові аерозолі та ін.
Сумарний вплив кількох виробничих факторів
фізичної та хімічної природи може істотно
відрізнятись від їхньої ізольованої
дії на функціонування різних систем організму,
зокрема дихальної та серцево-судинної.
Результати експериментальних і виробничих
досліджень свідчать, що під впливом підвищеної
температури повітря (28-35 °С), виробничого
шуму (105-110 дБ) та вібрації (40-43 Гц) у людини,
яка виконує роботу середньої важкості,
зменшується швидкість сприймання зорової
інформації, змінюється стійкість чіткого
бачення, збільшується кількість помилкових
відповідей, погіршується координація
рухів. Під впливом шуму в поєднанні з
високою температурою, фізичною працею
та вібрацією спостерігаються значніші
зміни, ніж, наприклад, під дією лише шуму.
Пожежна безпека –
стан об’єкта, при якому з регламентованою
ймовірністю виключається можливість
виникнення та розвиток пожежі і впливу
на людей її небезпечних факторів, а також
забезпечується захист матеріальних цінностей.
Причинами пожеж
та вибухів на підприємстві є порушення
правил і норм пожежної безпеки, невиконання
Закону “Про пожежну безпеку”.
Небезпечними факторами
пожежі і вибуху, які можуть призвести
до травми, отруєння, загибелі або матеріальних
збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена
температура, токсичні продукти горіння,
дим, низький вміст кисню, обвалення будинків
і споруд.
За стан пожежної безпеки
на підприємстві відповідають її керівники,
начальники цехів, майстри та інші керівники.
Протипожежна профілактика
– це комплекс організаційних і технічних
заходів, які спрямовані на здійснення
безпеки людей, на попередження пожеж,
локалізацію їх поширення, а також створення
умов для успішного гасіння пожежі.
Виходячи з властивостей
речовин і матеріалів, умов їх застосування
і обробки і у відповідності із типовими
правилами “Визначення категорій приміщень
і будівель по вибухопожежній і пожежній
небезпеці” приміщення діляться на п’ять
категорій – А, Б, В, Г, Д.
До категорії А належать
приміщення, де перебувають спалимі та
легкозаймисті рідини з температурою
спалаху, що не перевищує 28ºС, а також речовини
і матеріали здатні вибухати і горіти
при взаємодії з водою, киснем або одне
з одним; при утворенні вибухонебезпечних
сумішей розвивається розрахунковий надлишковий
тиск вибуху 5 кПа.
До категорії Б належать
приміщення, в яких є пил та волокна, легкозаймисті
рідини з температурою спалаху понад 28ºС
та спалимі рідини в такій кількості, що
можуть утворюватися вибухонебезпечні
пилоповітряні та пароповітряні суміші,
при займанні яких розвивається розрахунковий
надлишковий тиск вибуху 5 кПа.
До категорії В належать
приміщення, де перебувають спалимі та
важкоспалимі рідини, тверді спалимі та
важкоспалимі речовини та матеріали (в
тому числі пил та волокна), а також речовини
і матеріали які здатні при взаємодії
з водою, киснем повітря та одне з одним
тільки горіти (за умови, що ці приміщення
не відносяться до категорії А чи Б).
До категорії Г належать
приміщення, в яких є неспалимі речовини
та матеріали в гарячому, розпеченому
або розплавленому стані, а також спалимі
гази, рідини та тверді речовини, які спалюються
або утилізуються як паливо; процес їх
обробки супроводжується виділенням променевої
теплоти, іскор та полум’я.
До категорії Д належать
приміщення, в яких є неспалимі речовини
та матеріали у холодному стані.
На розвиток пожежі
у приміщеннях та спорудах значно впливає
здатність окремих будівельних елементів
чинити опір впливу тепла, тобто їх вогнестійкість.
Вогнестійкість –
здатність будівельних конструкцій чинити
опір дії високої температури, утворенню
наскрізних тріщин та поширенню вогню
в умовах пожежі і виконувати при цьому
свої звичайні експлуатаційні функції.
Вогнестійкість конструкцій будівель
характеризується межею вогнестійкості.
Межа вогнестійкості
– це час, протягом якого конструкція
може витримати дію вогню, а
потім вже починається деформація.
Всі будівлі і споруди
за ступенем вогнестійкості поділяють
на 5 ступенів.
Пожежна профілактика
електрообладнання. Електрична енергія
певних умовах легко переходить у теплову
і це може викликати пожежі і вибухи. Пожежна
небезпека електрообладнання, електронних
приладів, радіоелектронної апаратури,
апаратури управління, електроприймачів
пов’язана з використанням спалимих матеріалів:
гуми, пластмас, лаків, олій.
Джерелами займання
можуть бути електричні іскри, дуги, коротке
замикання, струмові перевантаження, перегріті
опірні поверхні, несправність обладнання.
Окислювачем звичайно служить кисень.
Але потужність і тривалість дії цих джерел
займання порівняно малі, тому горіння,
як правило, не розвивається. Виникнення
пожежі в електронних пристроях можливо,
якщо використовуються спалимі і важкоспалимі
матеріали і вироби.
Кабельні лінії електроживлення
виконані з спалимого ізоляційного матеріалу,
тому є найбільш пожежонебезпечними елементами
в конструкціях електрообладнання.
Коротке замикання
виникають в результаті порушення ізоляції
частин обладнання, що проводять струм
і зовнішніх механічних пошкоджень в електричних
дротах, монтажних дротах, обмотках двигунів
і апаратів. Ізоляція елементів, що проводять
струм може пошкоджуватися при дії на
неї високої температури або полум’я,
інфрачервоного випромінювання, переходу
напруги з первинної обмотки силового
трансформатора на вторинну, при підвищених
режимах навантаження (нагрів до високих
температур, і як наслідок при охолодженні
конденсується вода) та ін.
Первинні засоби гасіння пожежі:
- внутрішні пожежні
крани.
- відра, кошми, лопати, пісок
- вогнегасники
Пінний вогнегасник ОХП-10 складається із зварного сталевого корпусу, який містить лужний розчин соди з лакричним екстрактом. Всередині встановлено поліетиленовий посуд з сумішшю сірчаної кислоти та сульфату заліза. При змішуванні кислотного і лужного розчинів утворюється піна. Цей вогнегасник можна застосовувати для гасіння твердих речовин та легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею. Піна електропровідна, тому цим вогнегасником
не можна гасити електрообладнання, що
знаходиться під напругою.
Вогнегасники вуглекислотні
ОУ-2, ОУ-5 складаються із сталевого балону
з запорним вентилем. Балон заповнений
зрідженою вуглекислотою під тиском 7
Мпа. При відкриванні вентиля зріджена
вуглекислота прямує у патрубок, де вона
розширюється і за рахунок цього її температура
знижується до мінус 70 °С і утворюється снігоподібна
вуглекислота. Ці вогнегасники застосовують
для гасіння невеликих пожеж, електрообладнання,
що знаходиться під напругою. Не можна
гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють
вуглекислоту, а також фотоплівку, целулоїд,
котрі горять без доступу повітря.
Порошкові вогнегасники
ОП-1, ОП-5, ОП-10 та інш. – це поліетиленові
балончики, які містять фосфорноамонійні
солі, карбонат натрію. Застосовуються
для гасіння магнію та його сплавів, лужних
металів алюмінію, металоорганічних сполук,
а також тоді коли не можна гасити пожеж
водою, піною або вуглекислим газом.
Техніка безпеки при
користуванні електроприладами.
Перед включенням електроприладу
необхідно візуально перевірити електрошнур
на наявність механічних порушень. Електроприлади
повинні бути надійно заземлені згідно
з правилами улаштування приладу. Забороняється
працювати з електроприладами вологими
руками. Не залишати електроприлад без
нагляду на довгий час, після закінчення
роботи перевірити, чи всі прилади вимкнені.
При виявленні або виникненні несправності
в електроприладі негайно викликати електрика,
що обслуговує прилад. Категорично заборонено
виконувати будь-які ремонтні роботи самостійно.
Рятування життя людини,
ураженої струмом, у багатьох випадках
залежить від швидкості і правильності
дій осіб, що здійснюють допомогу. Передусім
потрібно якнайшвидше звільнити потерпілого
від дії електричного струму. Якщо неможливо
відключити електричне обладнання від
мережі, потрібно відразу приступити до
звільнення потерпілого від струмопровідних
частин, не доторкаючись при цьому до потерпілого.
Заходи долікарської
допомоги після звільнення потерпілого
залежать від його стану, її потрібно надавати
негайно, по можливості на місці події,
одночасно викликавши медичну допомогу.
Якщо потерпілий не знепритомнів, потрібно
забезпечити йому на деякий час спокій,
не дозволяючи рухатись до прибуття лікаря.
Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно,
але прослуховується пульс, потрібно негайно
зробити йому штучне дихання. При відсутності
дихання, розширення зіниць і посиніння
шкіри потрібно робити штучне дихання
і непрямий масаж серця.