Аналіз дебіторської заборгованості підприємства

Для більшості національних підприємств, що виявилися не в силах ефективно управляти своєю дебіторською заборгованістю, яка призводить до збитків від втрачених можливостей та зниження купівельної спроможності грошової одиниці, власне, фінансовий ринок пропонує новий вид послуг – факторинг.

Згідно з Законом України « Про банки і банківську діяльність » факторинг – це “придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги з прийняттям на себе виконання таких вимог і приймання платежів ” [1].

Існують й інші підходи до трактування даного поняття. Так, наприклад, факторинг визначають як комплекс послуг, який факторингова компанія, що виступає в ролі фактора, надає компаніям, що працюють зі своїми клієнтами на умові відстрочки платежів фінансування, постачання з відстроченням платежів, страхування ризиків.

Відповідно до «Конвенції про міжнародний факторинг», факторинг передбачає виконання як мінімум двох з наступних функцій: наявності кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог, ведення бухгалтерського обліку реалізації продукції; інкасування заборгованості (управління кредитом); страхування постачальника від кредитного ризику.

Загалом факторинг є симбіозом фінансових, страхових та інформаційних послуг, спрямованих на підтримку зростання обсягів продажу підприємствами товарів, робіт, послуг. Іншими словами, викуповуючи заборгованість дебіторів клієнта, фактор надає йому комплекс взаємопов‘язаних послуг, зокрема: фінансування поставок з відстроченням платежу, покриття кредитних та процентних ризиків, ризику ліквідності, управління дебіторською заборгованістю, інформаційне обслуговування клієнта. Загалом схема здійснення факторингової послуги заключається в наступному:

– Продавець (Клієнт) здійснює поставку товару покупцю на умовах відстрочення платежу.

– Продавець (Клієнт) переуступає фактору право грошової вимоги до покуп ця за поставлений товар.

– Після отримання документів про постачання товарів (надання послуг) фактор фінансує підприємству до 95% суми платежу за поставлений товар або вартості наданої послуги. Боржник (Дебітор) одержує від фактора письмове по відомлення про відступлення права грошової вимоги банкові та банківські реквізити для про ведення оплати.

– Покупець сплачує 100% вартості за поставлений йому товар або надану послугу на умовах відстрочення платежу шляхом переказу коштів на спеціальний рахунок фактора.

– Фактор перераховує різницю між сумою виконаної вимоги та перерахованим фінансуванням з мінусом комісій фактору.

Для кожного окремого учасника економічних відносин «Клієнт-Дебітор-Фактор» існують свої переваги. Так для постачальників або Клієнта вони заключаються у можливості збільшення кількості потенційних покупців; можливість трансформації дебіторської заборгованості у грошові кошти та досягнення, таким чином, балансу грошових потоків; поліпшення ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами; зміцнення ринкової позиції. 
Для Дебіторів позитивні аспекти факторингу знаходять своє відображення у можливості проведення розрахунків із постачальниками з відстрочкою платежу після реалізації товару (робіт, послуг) кінцевому споживачу; можливість користування товарним кредитому; можливість збільшення обсягів закупівель із відстрочкою платежу.

Основними перевагами факторингу для Фактора є: посилення ділових відносин із клієнтами; збільшення ресурсної бази банку через збільшення у постачальників (клієнтів) обсягів грошових надходжень на поточні рахунки внаслідок збільшення обсягів їх поставок; диверсифікація кредитного ризику між покупцями (дебіторами); можливість для банку отримати додаткові джерела доходів; зменшення обсягів резервування за факторингом порівняно з кредитними операціями.

Однак варто зазначити і недоліки факторингу. Головним недоліком цієї послуги є висока вартість, оскільки послуга коштує досить дорого в порівнянні з кредитом. Проте, сплачуючи вищу ставку, клієнт отримує натомість цілий набір послуг. Оскільки дебіторська заборгованість фактично стає власністю уже Фактора, то він диктує свої умови і критерії дільності. Помітне місце серед негативних аспектів займає наявність суперечностей в нормативних актах з питання оподаткування факторингових операцій в Україні. Саме відсутність чіткого і дієвого законодавства стає причиною непорозумінь з відображення операції факторингу в бухгалтерському обліку. Проте це дозволяє відображати факторингову операцію в обліку так, як зручно підприємству.

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Отже, у сучасних умовах господарювання, за наявності конкуренції як невід’ємного елемента ринкової економіки та складнощів реалізації та збуту продукції підприємства продають її , використовуючи форми послідовної оплати. Таким чином у підприємств з’являється дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість – це суми, заборговані покупцями і замовниками.

Узагальнюючим показником дебіторської заборгованості є її оберненість. Розраховується фактична та очікувана обіговість на разі умов договорів. Оберненість виступає взагалі показником ліквідності і якості дебіторської заборгованості, вона розраховується як відношення відвантаженої продукції за реалізаційними цінами до середньої дебіторської заборгованості за аналізований період. Цей коефіцієнт показує, скільки раз дебіторська заборгованість створюється на підприємстві і надходить йому за аналізований період. Найвища оборотність дебіторської заборгованості помітна в 2009 році, що є в два рази більшою ніж в 2010 роц і в 5 разів більше ніж в 2011. Отже в 2009 тому році фірма максимізувала швидкість оборотів дебіторської заборгованості, тим самим в значній мірі зменшивши ризик її непогашення. Період погашення дебіторської заборгованості у 2009 і 2010 роках можна вважати нормальним, так як він не перевищує 60-ти днів, а в 2011 він складае 75 днів, що перевищує норму на 15 днів.

Показник частка дебіторської заборгованості в поточних активах впливає на рівень ліквідності дебіторської заборгованості. В 2010 році частка дебіторської заборгованості в активах відчутно збільшилась. Ця зміна зменшила показник ліквідності дебіторської заборгованості в 2010 році.

В наш час важливе значення відіграє також порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості. Зіставлення дебіторської та кредиторської заборгованостей являється одним із етапів аналізу дебіторської заборгованості, дозволяє виявити причини появи дебіторської заборгованості.

Як збільшення, так і зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства.

Так, зменшення дебіторської заборгованості порівняно з кредиторською може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції.

Збільшення дебіторської заборгованості порівняно з кредиторською може бути наслідком неплатоспроможності покупців.

Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновки щодо того, поліпшився чи погіршав стан розрахунків з покупцями порівняно з минулим роком. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості у загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршення фінансового стану підприємства.

Розглядаючи питання аналізу дебіторської заборгованості підприємства також слід приділяти увагу вивченню та аналізу її динаміки, складу, структурі та якості.

Зовнішній аналіз стану розрахунків з дебіторами базується на даних форм № 1 „Баланс” (третій розділ активу) і № 1-Б. Для внутрішнього аналізу використовують дані аналітичного обліку рахунків, призначених для узагальнення інформації про розрахунки з дебіторами.

Бухгалтерська звітність має давати повне достовірне уявлення про фінансове становище організації, фінансові результати її діяльності.

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 16.11.2006р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/
2. Антошина О.А. Анализ и учет стоимости оборотных активов//Аудиторские ведомости №11, 2007.- 13-15с . 
3. Батурина М.В. Бухгалтерский учет некоторых видов оборотных активов НКО//Финансовые и бухгалтерские консультации №10, 2008.- 25-26с.
4. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. – Киев: Эльга, 2005.- 656с.
5. Вагапова А. Учет операций по продаже (покупке) дебиторской задолженности//Финансовая газета №37, 2007.- 5с.
6. Вахрушина Н. Создание системы управления дебиторской задолженностью//Финансовый директор № 5, 2008.- 23-28с.
7. Глазунов В.Н. Финансовый анализ в управлении доходом предприятия//Финансы №3, 2007.- 22-25с.
8. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник – К. МАУП, 2000, 325 с.
9. Киперман Г. Анализ оборотных активов//Финансовая газета. Региональный выпуск №16, 2007.- 6-7с.
10. Киперман Г. Управление дебиторской задолженностью//Финансовая газета. Региональный выпуск №12, 2008.- 8-10с.
11. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М. – 1999.- 512 с.
12. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Навчальний посібник, К. – 2002, 423 с.
13. Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз і планування. Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.
14. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001 – 387 с.
15. Любушин Н.П. Анализ финансового состояния организации: учебное пособие/Н.П. Любушин. – М.: Эксмо, 2007.- 256с.
16. Мец В. О. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2001 – 236 с.
17. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 454 с.
18. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности. – Минск: Новое знание, 2005.- 668с.
19. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. – 3-тє видання, виправлене і доповнене. – Львів: „Мегаполія плюс”, 2004. –

344 с.

20. Федяков М., Федяков А. Модельный ряд для финансиста//Консультант №11, 2008.- 21-22с.