Шпаргалка з "Адміністративного права"

суб'єктом таких відносин є виконавчо-розпорядчий орган;

їх виникнення, зміна чи припинення є результатом свідомої, вольової, цілеспрямованої діяльності.

по-перше, до предмета АП входять не лише відносини державного управління, а й інші управлінські відносини. їх сукупність утворює відносини публічного управління;

по-друге, крім управлінських до нього входять  відносини, які виникають при  здійсненні правосуддя у формі адміністративного судочинства. Це відносини відповідальності суб'єктів владних повноважень за неправомірні діяння;

по-третє, до нього  входять відносини відповідальності за порушення встановлених правил - відносини адміністративної відповідальності;

по-четверте, до предмета АП входять відносини, які виникають за ініціативою суб'єктів що не мають владних повноважень при їх звернені до органів публічної адміністрації (відносини реординації). У подальшому вони отримують назву "сервісних" відносин, відносин публічних або адміністративних послуг.

 

 

24. Відокремлення адміністративного  права від інших галузей права. (Посмотреть еще раз)

АП, подібно до інших складових національної системи права, слід розглядати як: а) галузь права; б) галузь законодавства; в) юридичну науку; д) навчальну дисципліну.

Як галузь українського права (законодавства) АП України являє собою систему адміністративних правових норм, інститутів та нормативно-правових актів, що регулюють і охороняють особливе коло суспільних відносин у сфері державного управління. Як галузь права воно може бути розглянуто в об'єктивному й суб'єктивному розумінні. В об'єктивному розумінні АП України характеризується сукупністю адміністративних правових норм, інститутів і нормативно-правових актів, що утворюють його внутрішню та зовнішню форми. Внутрішня форма АП включає внутрішню побудову - систему АП. Зовнішня форма характеризується джерелами, що являють собою спосіб зовнішнього виразу змісту адміністративно-правових норм та інститутів.

За суб'єктивним розумінням АПУ - це сукупність закріплених нормами об'єктивного права можливостей людини і громадянина, що реалізуються у сфері державного управління.

АПУ має свій предмет і метод правового регулювання.

Предметом адміністративного правового регулювання є суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління. Особливостями відносин, що складають предмет АП є такі:

- вони виникають  у результаті державної владно-управлінської діяльності;

- суб'єктом таких  відносин є виконавчо-розпорядчий орган;

- їх виникнення, зміна чи припинення є результатом свідомої, вольової, цілеспрямованої діяльності.

Методи АП - це засоби, способи та прийоми, за допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет АП. Законодавець здійснює правовий вплив на предмет АП, слід сказати, що переважно це зобов'язання, заборони та адміністративно-правовий примус. У ряді випадків застосовуються і певні дозволи. Наприклад, дозвіл одержувати певну інформацію для здійснення покладених на орган чи посадову особу завдань.

Серед способів як складового елемента адміністративно-правового методу, слід виділити авторитарний (наказовий, щоб не сказати владний чи диктаторський) та субординаційний. Авторитарний спосіб виправданий "нерівністю" сторін адміністративних правовідносин, а саме: наявністю владного суб'єкта управління та підвладністю об'єкта управління. Наприклад, відносини податкової адміністрації з будь-яким платником податків. Субординаційний спосіб передбачає одержання обов'язкової згоди на дії об'єкта управління від суб'єкта управління.

Отже, наявність власного предмета й методу правового регулювання дає змогу відокремлювати адміністративне право від інших галузей українського права.

 

 

25. Відповідальність  публічної адміністрації.

Відносини відповідальності публічної адміністрації виникають  у зв'язку із наявністю публічно-правового спору щодо правомірного використання владних повноважень публічною адміністрацією. У таких випадках порушується адміністративна справа (справа адміністративної юрисдикції), де відповідачем виступає суб'єкт владних повноважень. Справи адміністративної юрисдикції розглядаються за нормами адміністративного судочинства, які встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно  до нього справа адміністративної юрисдикції (або адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Порушуються такі справи за адміністративним позовом. Позивачем  в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи  без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідачем  в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише такого змісту:

- про тимчасову  заборону (зупинення) окремих видів  або всієї діяльності об'єднання громадян;

- про примусовий  розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

- про примусове  видворення іноземця чи особи  без громадянства з України;

 

- про обмеження  щодо реалізації права на мирні  зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

- в інших  випадках, встановлених законом.

 

 

 

 

26.Відповідальність за порушення законодавства про політичні партії.

 

Стаття 22. Відповідальність посадових осіб і громадян за

                порушення законодавства про політичні партії

     За  порушення  цього  Закону  посадові  особи   і   громадяни, 

причетні до:  (ст.. 22)

     1) створення,  організації  діяльності  та участі в діяльності 

незареєстрованих політичних партій;

     2) обмеження в правах чи переслідування  громадян у зв'язку  з 

належністю  чи неналежністю до політичних партій;

     3) необґрунтованої відмови в реєстрації політичної партії;

     4) надання  політичній  партії  будь-яких переваг чи обмеження 

передбачених  законом прав політичної партії та її членів;

     5) порушення закону  при  використанні  символіки  політичної 

партії;

     6) заподіяння  матеріальної  чи  моральної  шкоди  політичній 

партії;

     7) утворення воєнізованих формувань;

     8) участі у  діяльності  забороненої   політичної  партії  або 

інших передбачених чинним законодавством порушень, -

     притягаються до дисциплінарної,  адміністративної,  цивільної

або кримінальної відповідальності згідно з законами України. (ЗК «Про політичні партії»).

Стаття 19. Заходи, які можуть вживатися до політичних партій

     У  разі  порушення  політичними   партіями Конституції України,

цього та інших  законів України  до  них  можуть  бути  вжиті  такі

заходи:

     1) попередження про недопущення  незаконної діяльності;

     2) заборона політичної партії.

  Стаття 20. Попередження про недопущення незаконної

                діяльності

     У  разі публічного оголошення  керівними   органами  політичної 

партії  наміру  вчинення  політичною партією дій,  за які законами

України передбачена  юридична відповідальність,  відповідні органи,

до відання  яких належить контроль за діяльністю політичних партій,

видають приписи  про недопущення протиправних вчинків.

     Якщо  вчинені політичною  партією   дії  не  тягнуть  за  собою 

іншого виду відповідальності,  відповідними контролюючими  органами

видається припис про усунення допущених правопорушень.

     Керівництво  політичної партії зобов'язане  невідкладно усунути 

порушення законодавства  України,  що стали підставою для  винесення 

попередження,  і в п'ятиденний строк повідомити про  вжиті  заходи

органу, який виніс  попередження.

     Стаття 21. Заборона політичної партії

     Політична   партія  може  бути за поданням  центрального органу 

виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері державної 

реєстрації  (легалізації)  об’єднань  громадян,  інших громадських

формувань  чи Генерального прокурора України  заборонена в судовому

порядку  у  випадку  порушення  вимог  щодо створення і діяльності

політичних  партій,  встановлених  Конституцією  України,  цим  та

іншими законами України.

     Заборона  діяльності   політичної   партії   тягне   за  собою

припинення  діяльності політичної партії, розпуск  керівних органів,

обласних,  міських,  районних  організацій  політичних партій,  її

первинних осередків  та інших  структурних  утворень,  передбачених

статутом партії, припинення членства в політичній партії.

Стаття 23. Припинення діяльності політичної партії

 Політичні  партії   припиняють    свою    діяльність    шляхом 

реорганізації  чи ліквідації (саморозпуску) або в  разі заборони її

діяльності  чи  анулювання  реєстраційного  свідоцтва  в  порядку,

встановленому цим та іншими законами України.

 Рішення  про  реорганізацію чи саморозпуск  приймається з'їздом 

(конференцією) політичної партії відповідно  до статуту  політичної 

партії.  Одночасно  з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція)

політичної  партії приймає рішення про використання майна та коштів

політичної  партії на статутні чи благодійні цілі.

 

28. Дефініція адміністративного права.

Наукова і навчальна  література містить багато визначень  адміністративного права. Наводимо деякі.

АП - це сукупність юридичних норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в сфері державного управління.

АП - як галузь права - є система правових норм, що вилаються органами виконавчої влади й іншими органами для організації і функціонування державного управління, регулювання функціонально-юридичних режимів, забезпечення юрисдикційно-охоронної діяльності й участі громадян.

АП являє собою самостійну правову галузь, об'єктом якої є аналітичне дослідження суспільних відносин у сфері діяльності виконавчої влади.

АП - це галузь права (сукупність правових норм), що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються в сфері виконавчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, внутрішньо-організаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридично-владних повноважень.

АП - це сукупність юридичних норм, обумовлених національною ідеєю та ідеями свободи, справедливості, науково обґрунтованою програмою соціально-економічного розвитку суспільства, встановлених або санкціонованих державою, які регулюють відносини у сфері організаційно-владної діяльності структур виконавчої влади.

Разом з цим, зазначені дефініції залишають  без уваги приналежність адміністративного  права до права публічного і його зв'язок з діяльністю публічної адміністрації.

Врахування  зазначених обставин і характеристики вищерозглянутих компонентів поняття  АП, виводить на таку дефініцію:

АП - це галузь права, засобами якої (норми, відносини, законодавство, методи, форми, статуси суб'єктів, способи реалізації норм, нормативні та індивідуальні акти) формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, організується і забезпечується функціонування публічної адміністрації (публічне адміністрування).

Поняття як норма

Адміністративно-правова  норма має обов'язкову функцію  — забезпечення організації й  регулювання відносин у сфері  державного управління шляхом встановлення обов'язкового правила поведінки суб'єктів цих відносин. Однак деякі адміністративно-правові норми безпосередньо цю функцію не виконують. Їх суспільне призначення в іншому — сприяти функції організації управлінських відносин. Таке сприяння здійснюється або шляхом визначення тієї чи іншої ситуації, того чи іншого явища. Перша група норм може бути визначена як норми-дефініції, друга