Шпаргалка з "Адміністративного права"

Ознаками використання методу заохочення в діяльності публічної адміністрації є такі:

- підставою  його застосування є заслуга,  діяння, що позитивно оцінюється  суб'єктом публічної адміністрації;

- пов'язано з  оцінкою як вже вчинених діянь,  так із заохоченням суб'єктів до їх вчинення;

- застосовується як до індивідуальних, так і до колективних суб'єктів;

- його зміст  полягає в моральному схваленні,  наділенні додатковими правами,  пільгами, іншими матеріальними цінностями.

Метод примусу є обов'язковою та необхідною ознакою будь-якої організованої спільноти людей, в тому числі держави.

Державний примус - це психологічний або фізичний вплив публічної адміністрації на осіб з метою спонукати, примусити їх виконувати правові норми з метою досягнення відповідності їх поведінки нормативним установленням.

Розглядаючи класифікації методів публічного адміністрування, слід зазначити, що адміністративні та економічні методи найчастіше виділяють при розгляді публічного адміністрування у сфері економіки.

Адміністративні методи діяльності, що використовуються публічною адміністрацією, передбачають безпосередній вплив на поведінку громадян за допомогою приписів наказового характеру.  Це встановлення обов'язковості вчинення певних дій; заборона певних дій; видача різноманітних дозволів; здійснення реєстраційних дій; проведення контролю і нагляду; одностороннє вирішення спорів між учасниками адміністративних відносин; встановлення стандартів тощо

Без адміністративних методів практично неможливо  забезпечити в економічній сфері  подолання монополізму, захист прав і законних інтересів учасників економічної діяльності.

На противагу  адміністративним методам публічного адміністрування економічні є непрямими (опосередкованими), тобто владний  вплив на волю здійснюється через  створення ситуації, в якій виконавця  зацікавлюють у належній поведінці  через його свідомість, інтереси, потреби. У нього існує можливість вибору.

До цих методів  належать: оподаткування і система  податкових пільг; регулювання цін, їх рівні та співвідношення; плата  за ресурси, відсоткові ставки за кредит і кредитні пільги; митне регулювання  експорту й імпорту; економічні санкції тощо.

 

13. Адміністративна юстиція як  форма судового контролю за  виконавчою владою.

 

Головна ознака адміністративної юстиції виявляється в її організаційному уособленні від органів і структур, що виконують виконавчі функції. Адміністративна юстиція — це правосуддя, судова гілка влади. Разом з тим, це окрема адміністративна гілка правосуддя. Процес у адміністративних судах, незважаючи на деякі особливості, будується на зразок загального судового процесу. Зараз можна виділити такі особливості адміністративної юстиції. По-перше, здійснення судовими органами правосуддя в адміністративних справах. Адміністративна юстиція — це правосуддя, а не виконавча ділянка. По-друге, процес розгляду адміністративних справ побудований на зразок загального судового: він є гласним, публічним, має елементи змагальності. При цьому специфіка адміністративних справ така, що їх розгляд вимагає особливих організаційних форм і спеціальної суддівської кваліфікації, оскільки вирішення адміністративних справ потребує, крім досконалого знання законодавства, насамперед адміністративного, ще й знання державного управління та інших сфер діяльності.

Таким чином, адміністративна юстиція — це встановлений законом порядок розгляду й вирішення в судовій процесуальній формі справ, що виникають у сфері державного управління між громадянами чи юридичними особами з одного боку та органами виконавчої влади й місцевого самоврядування (посадовими особами) — з іншого, здійснюваний загальними або спеціально створеними для вирішення правових спорів судами.

У цілому адміністративна  юстиція становить один із засобів  обмеження виконавчої влади, а адміністративні  суди — засіб реалізації принципу розподілу влади, додатковий захисний механізм суб'єктивних прав і свобод громадян.

 

 

14. Адміністративний договір,як засіб управлінської діяльності.

 

Адміністративний  договір — угода двох чи більше суб'єктів адміністративного права, один із яких завжди є суб'єктом виконавчої влади. Це багатосторонній акт, за допомогою якого виникають, змінюються або припиняються взаємні права й обов'язки сторін.

У системі державного управління адміністративний договір  застосовують у господарській, соціальній, духовній і адміністративно-політичній сферах діяльності держави. Це означає, що в процесі своєї діяльності органи державного управління можуть здійснювати власні повноваження шляхом не тільки видання актів управління, а й укладання адміністративних договорів.

Юридична природа  адміністративного договору полягає  в тому, що він є актом застосування норм права, в результаті чого реалізуються функції виконавчої влади за деякими винятками.

АД, базується переважно на адміністративно-правових нормах, але багато адміністративних договорів мають комплексний характер і регулюються нормами декількох галузей права: цивільного, фінансового, екологічного, трудового. Наприклад, з владними повноваженнями пов'язаний трудовий договір (державне регулювання праці, договірне регулювання праці) або договір про платне навчання в державному навчальному закладі відповідного рівня.

АД є різновидом публічно-правового договору. В системі правових зв'язків він посідає проміжне місце між адміністративним актом (одностороннє волевиявлення державного органу влади) й договором приватноправового характеру. Виконавча влада для забезпечення своєї діяльності застосовує трудові та цивільно-правові договори. АД — це один із договорів, за допомогою якого державна адміністрація здійснює управлінські функції. АД забезпечує координацію роботи різних управлінських структур у випадках, коли суб'єкти управління певними сторонами своєї діяльності є юридично рівноправними й виникає потреба в координації їх діяльності. Наприклад, одним із основних завдань Міністерства інформації України є координація діяльності державних засобів масової інформації. Міністерство також координує міжнародне співробітництво в галузі телебачення та радіомовлення шляхом укла­дення угод. Практикуються угоди про спільне видання міністерствами (відомствами) правових актів або їх узгодження.

Адміністративні та цивільно-правові засоби регулювання розвиваються паралельно, доповнюючи одні одних на відповідних рівнях. Типовим є те, що елементи договору стосовно управлінської діяльності можуть слугувати передумовою акта управління, а на підставі законів бути й прямою формою такої діяльності, як у наведеному прикладі Закону України «Про державний матеріальний резерв».

 Суб'єктом  АД є державний орган, посадова  особа або суб'єкт з делегованими  повноваженнями. В АД державний  орган виступає як суб'єкт,  що здійснює виконавчу владу  й має владні повноваження.

Особливість АД полягає і в тому, що вони є  договорами організаційного характеру, як і сама діяльність виконавчої влади. Для сторін АД свобода вступати чи не вступати в договірні відносини  не має характеру абсолютного  принципу, що властиво приватному праву. Укладення АД з боку державного органу є одночасно правом і обов'язком (предметна компетенція). Можливість на власний розсуд під час укладення адміністративних договорів обирати певний варіант поведінки є обмеженішою, ніж при укладенні цивільних чи трудових договорів. Це обумовлено імперативним характером адміністративно-правових норм. Правом контролювати виконання АД наділено органи виконавчої влади. Спірні питання, пов'язані з укладенням і виконанням адміністративних договорів, вирішують у адміністративному порядку або шляхом розгляду в судах загальної юрисдикції. Для адміністративних договорів, як правило, передбачено письмову форму.

 

15. Акти  публічної адміністрації як провідна  форма реалізації ії повноважень.

Неодмінним  інструментом, за допомогою якого публічна адміністрація здійснює діяльність щодо виконання адміністративних зобов'язань, є правові акти публічного адміністрування. З ними пов'язані виконання публічних функцій і розв'язання будь-якої проблеми у економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах. Саме в них міститься переважна частина всіх наявних у державі правових приписів, які поширюються практично на всіх суб'єктів владних повноважень, інших юридичних та фізичних осіб.

Правові акти публічного адміністрування становлять важливу правову форму реалізації владних повноважень щодо досягнення цілей і вирішення завдань, які ставляться перед публічною адміністрацією. Такі акти видаються органами виконавчої влади, однак вони також приймаються і державними органами, що належать до інших гілок державної влади, - органами законодавчої та судової влади.

Як було зазначено  вище, встановлення, застосування правових норм, укладення адміністративних договорів  безпосередньо пов'язано з правовими  актами. Такі акти є єдиним способом створення і застосування правових норм у процесі публічного адміністрування. Поняття цих правових актів публічного адміністрування управління - проблема сучасного адміністративного права. Їх найчастіше визначають як форму державного управління, документ, волевиявлення, припис, дію.

Основні труднощі щодо визначення поняття публічного управління полягають, головним чином, у з'ясуванні характеру його соціальної природи. Він зумовлений, насамперед, одночасною належністю актів до правових та управлінських явищ. Зрозуміло, публічне управління розглядати у відриві від права не можна, так само, як і право неможливо розглядати без його регулюючих, управлінських функцій. Отже, акти управління мають два джерела особливостей: правове і управлінське. Без правових актів не може бути публічного управління як такого, водночас без них правова система держави втрачає своє регулююче призначення у сфері дій публічної адміністрації.

По-перше, правові  акти публічного адміністрування визначають як форми управлінської діяльності держави.

По-друге, правові  акти публічного адміністрування визначають як документи, що виходять від компетентних суб'єктів публічної адміністрації.

По-третє, правові  акти публічного адміністрування визначають як владні дії публічної адміністрації.

Визначити ознаки правових актів публічного адміністрування:

- ці акти  – це дії. Саме дія може братися за основу в розкритті поняття правового акта публічного адміністрування;

- правові акти  публічного адміністрування виступають  формами діяльності публічної  адміністрації, причому тільки формами правовими;

- вони мають  вольовий характер відповідно  до вольової сутності самого  права. Отже, правові акти публічного  адміністрування - не просто дії,  а вольові дії чи волевиявлення;

- загальним,  спонукальним мотивом прийняття будь-якого акта публічного адміністрування є потреба в юридичному впливі на існуючі у цій сфері відносин (публічного управління, адміністративних послуг, адміністративної відповідальності, оскарження дій та рішень суб'єктів владних повноважень);

- мають публічно-владний характер.

- підзаконність.  означає, що він має відповідати  усім вимогам законів та інших  актів вищестоящих органів як  за змістом, так і за порядком видання та формою закріплення;

- правовий акт  публічної адміністрації може виступати варіантом її рішення;

- такий правовий  акт приймається виключно повноважним  суб'єктом публічної адміністрації;

- це переважно  одностороннє волевиявлення повноважного  суб'єкта публічної адміністрації;

- він встановлює  правила належної поведінки у  сфері публічного адміністрування;

- правовий акт  публічного адміністрування може  бути опротестований або оскаржений  у встановленому чинним законодавством  порядку (наприклад в порядку адміністративного судочинства);

- у разі недодержання вміщених у ньому юридично-владних приписів спричинює особливі юридичні наслідки - відповідальність винної сторони;

- наявність  певної форми видання правового  акта публічного адміністрування.  Такі акти провадяться у встановленому  порядку й згідно з офіційно передбаченою процедурою.

Правові акти публічного адміністрування - це владні, втілені у встановлену форму волевиявлення суб'єктів публічної адміністрації, що безпосередньо впливають на правові норми і відносини з метою їх удосконалення відповідно до публічних інтересів.

Основні вимоги:

· Акти публічної  адміністрації мають відповідати  законам і підзаконним актам  органів державного управління вищого рівня.

· Має бути прийнятий  компетентним органом у межах його повноважень

· Видаватися у  певному порядку з додержанням процесуальних правил

· Додержання певної форми акта (письмова і конклюдентна)

Додаткові:

Можуть бути видані лише за наявності спеціального дозволу вищого органу Можуть бути прийняті лише в межах певного  терміну Деякі вимагають затвердження вищестоящим органом

За порушення цих вимог акт публічної адміністрації може бути визнано неправомірним.

Акт публічної адміністрації – правовий документ державно – владного характеру, який приймається уповноваженим органом виконавчої влади, іншим суб’єктом державного управління або їх посадовими особами в односторонньому порядку, з метою здійснення управлінських завдань та функцій.

Властивості:

під законність

обов’язковість

правомочність

офіційність

односторонність

належна оформленість

Види:

За юридичними властивостями:

Нормативні (правовстановлюючі, акти загального характеру)

Ненормативні (індивідуальні , правозастосовні, право виконавчі, акти реалізації норм адміністративного  права)

За межею  дії:

Що діють  на всій території без обмежень у  часі

Що діють  на всій території протягом певного строку

Що діють  на частині території без обмежень у часі