ВСТУП
Стрімкий технологічний розвиток
у сфері електроніки та кібернетики став
передумовою інтенсивного нарощення процесів
інформатизації усіх сфер народного господарства.
Формування інформаційного суспільства
призвело до виходу інформаційно-комунікаційних
технологій на новий рівень, що дозволяє
вирішувати складні економічні завдання
як для окремих комерційних структур так
і в загальнодержавному масштабі. При
цьому значна частина економіки бізнесу
стають електронними і переміщуються
у глобальне середовище мережі Internet.
Одним із засобів здійснення
і підтримки процесів інформатизації
в економічному середовищі є електронна
комерція, яка дає змогу максимально ефективно
здійснювати комерційні операції, оперативно
реагувати на зміни ринку товарів та послуг,
розширювати сфери впливу комерційних
суб'єктів та посилювати їх конкурентні
переваги.
Тому формування системи знань
та навичок з електронної комерції на
сьогоднішній день є важливим завданням
підготовки майбутніх висококваліфікованих
спеціалістів.
Навчальна дисципліна "Електронна
комерція" викладається на кафедрі
комерційної діяльності і підприємництва
Львівської комерційної академії для
студентів спеціальностей торговельно-економічного
профілю освітньо-кваліфікаційних рівнів
"бакалавр", "спеціаліст", "магістр".
Метою цього курсу є ознайомлення студентів
з теоретичними основами електронної
комерції, формування практичних навичок
організації комерційної діяльності сучасних
суб'єктів господарювання у глобальному
інформаційному середовищі.
В процесі роботи над посібником
автором було враховано рекомендації
освітньо-професійних програм Міністерства
освіти і науки України, наукові дослідження
українських та іноземних спеціалістів,
практичні матеріали щодо організації
діяльності вітчизняних та закордонних
комерційних структур в мережі Internet, власні
розробки автора з проблем електронної
комерції.
У посібнику розкрито теоретичні
та прикладні аспекти формування і функціонування
електронної комерції в сучасних умовах
щодо характеру і особливостей організації
діяльності специфічних суб'єктів електронного
бізнесу, зокрема електронних магазинів,
аукціонів, торговельних майданчиків,
платіжних систем, проаналізовано специфіку
надання різних видів послуг, маркетингового
забезпечення та цінової політики в електронній
комерції, розглянуто основні засоби забезпечення
безпеки в мережі Internet та охарактеризовано
стан організаційно-економічного забезпечення
і дослідження ефективності електронної
комерції.
Посібник містить завдання
для практичної роботи із доступом до
мережі Internet в он-лайн режимі, тести для
поточного та рубіжного контролю знань
студентів, глосарій, матеріали щодо нормативно-правового
забезпечення електронної комерції у
вітчизняному та глобальному інформаційному
просторі, джерела Internet-ресурсів із багатьох
сфер діяльності.
Посібник розрахований на студентів,
магістрів, аспірантів та спеціалістів-практиків
у сфері товарного обігу.
ЧАСТИНА 1.
ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ
ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ
Тема 1. СУТЬ, ЗМІСТ,
ЗНАЧЕННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОНООЇ
КОМЕРЦІЇ
1.1. Суть і зміст
електронної комерції
Найбільшим у світі об'єднанням
локальних мереж з метою забезпечення
швидкого обміну інформацією є глобальна
комп'ютерна мережа Internet. Саме швидкість
роботи спричинилася до початку її використання
в бізнес-процесах та появи нового напрямку
в розвитку інформаційних технологій
- електронного бізнесу.
Електронний бізнес - будь-яка ділова активність
з використанням глобальних інформаційних
мереж для модифікації внутрішніх та зовнішніх
зв'язків фірми з метою одержання прибутку
(рис. 1.1).
Рис. 1.1. Основні напрямки
сучасного електронного бізнесу
Основною складовою електронного
бізнесу є електронна комерція, хоча ці
поняття часто ототожнюють.
Електронна комерція - комерційна взаємодія суб'єктів
бізнесу з приводу купівлі-продажу товарів
та послуг (матеріальних та інформаційних)
з використанням інформаційних мереж
(Internet, мережа стільникового зв'язку, внутрішні
локальні мережі фірм).
Сюди відносять електронний
обмін інформацією (Electronic Data Interchange, EDI),
електронний рух капіталу (Electronic Funds Transfer,
EDF), електронну торгівлю (E-trade), обіг електронних
грошей (E-cash), електронний маркетинг (E-marketing),
електронний банкінг (E-banking), електронні
страхові послуги (E-Insurance) тощо.
Кожен з видів електронної комерції
включає в себе наступні операції:
- встановлення контактів між
потенційними контрагентами;
- обмін інформацією;
- купівля-продаж товарів та послуг;
- до- і після продажна підтримка (надання інформації про товар або послугу, рекомендації щодо використання товару, консультації замовників);
- електронні платежі;
- управління доставкою;
- бізнес-адміністрування.
Характерними рисами електронної
комерції в порівнянні з традиційною є:
1. Зростання конкурентоспроможності
фірми за рахунок зменшення витрат
на організацію бізнесу, на рекламу та
просування товару (послуги), на обслуговування
клієнтів, на підтримку комунікацій, зменшення
витрат часу на взаємодію з клієнтами
та діловими партнерами, розширення до-
і після продажної підтримки;
2. Розширення та глобалізація
ринків: для Internet не існує географічних
кордонів, часових обмежень, вихідних,
причому вартість та швидкість доступу
до інформації не залежить від віддалі
до її джерела (за винятком транспортних
витрат по доставці придбаного товару).
У зв'язку з цим малі та середні підприємства
можуть успішно конкурувати на глобальному
ринку, а споживачі мають можливість одержувати
максимально широкий доступ до товарів
і послуг;
3. Персоналізація взаємодії: за
допомогою інформаційних мереж фірми
можуть одержувати детальну інформацію
від кожного клієнта та автоматично надавати
товари та послуги за масовими ринковими
цінами;
4. Зміни в інфраструктурі
за рахунок зменшення частки або повного
виключення матеріальної інфраструктури
(будівлі, споруди), скорочення кількості
персоналу, зменшення кількості посередників.
5. Створення нових
продуктів і послуг, наприклад, служби
електронної поставки і підтримки, надання
довідкових послуг, послуг з встановлення
контактів між замовниками та постачальниками
і т.п.
1.2. Основні категорії і
класи електронної комерції
Серед основних категорій (сфер)
електронної комерції виділяють:
1. Бізнес - бізнес (business-to-business, B2B) - комерційна взаємодія між бізнесовими
компаніями (підприємствами) - виробниками,
оптовими посередниками, оптовими клієнтами
щодо здійснення оптових закупівель та
поставок товарів;
2. Бізнес - адміністрація (business-to-administration, B2A)
- ділові зв'язки комерційних
структур з державними організаціями
(зокрема проведення державних закупівель
через мережу Internet);
3. Бізнес - споживач (business-to-consumer, B2C) - електронна роздрібна торгівля.
У цьому випадку має місце комерційна
взаємодія між електронним магазином
та покупцем - безпосереднім споживачем
товару;
4. Споживач - споживач (consumer-to-consumer, С2С) - взаємодія споживачів для
обміну комерційною інформацією (щодо
придбання того чи іншого товару чи про
співпрацю з певною фірмою) або роздрібна
аукціонна торгівля між фізичними особами;
5. Споживач - адміністрація (consumer-to-administration, С2А) - організація взаємодії між споживачами
та державними структурами (особливо в
соціальній та податковій сфері).
В матеріалах Європейської комісії
в ESPRIT (програма Єв-росггільноти з розвитку
і прискорення досліджень з використання
інформаційних технологій) визначені
11 моделей електронної комерції.
Так, зокрема для сфери В2С виділяють
такі бізнес-моделі як електронний (віртуальний)
магазин (e-shop), електронний аукціон (e-auction), віртуальні співтовариства (virtual
communities), електронний торговий центр
(агрегатор) (emall). У сфері В2В діють електронні
постачальники (e-procurements), торговельні
платформи (collaboration platforms), інформаційні брокери
(e-brokers). Як і в одній так і в іншій сфері
можуть працювати електронні
дилери (3rd party marketplace).
1.3. Розвиток і сфери
застосування електронної комерції.
Учасники електронного
ринку
Електронний
ринок є сукупністю його учасників,
продуктів та процесів їх взаємодії, що
характеризуються певними закономірностями
в умовах розвинутої структури інформаційних
комунікаційних технологій та систем.
До учасників електронного ринку відносяться продавці, покупці та посередники,
а також організації, що забезпечують
інфраструктуру та правила ринку.
Продуктами називаються товари і послуги, заради
яких продавці і покупці виходять на ринок.
Взаємодія
учасників ринку з приводу купівлі-продажу продуктів
та інших видів ринкової діяльності представлена
процесами, що можуть включати розробку
нових продуктів, виробництво, дослідження
ринку, пошук, замовлення, поставку і споживання
продукту, зокрема:
- комерційні операції: замовлення,
одержання товару, його оплата;
- обслуговування та підтримка
продукту;
- маркетинг, продаж, сприяння
продажу;
- спільна розробка продукту;
- розподілене спільне виробництво;
- використання послуг;
- загальні закупівлі;
- бізнес-адміністрування (надання
дозволів, ліцензій, концесій, збір податків);
- транспорт і постачання;
- автоматична торгівля електронними
товарами;
- бухгалтерський облік;
- вирішення комерційних суперечок.
Продавці представлені підприємствами різного
масштабу, що розташовані у різних географічних
регіонах і знаходяться на різних стадіях
впровадження інструментів електронного
бізнесу.
Усі підприємства, що працюють
на сучасному ринку, можна поділити на
3 групи стосовно електронного бізнесу:
1. традиційні (brick-and-mortar),
які діють на реальному фізичному ринку
і не звертаються до електронного бізнесу,
якщо до цього їх не змушують певні обставини;
2. змішані (click-and-brick), які
певну частку своєї діяльності здійснюють
через мережу Internet;
3. повністю електронні (click-only),
які існують лише в мережі Internet.
Покупці на електронному ринку дещо
відрізняються від покупців на традиційних
фізичних ринках. Оскільки доступ до Internet
пов'язаний із придбанням обладнання та
наявністю певного рівня освіти, користувачі
мережі характеризуються вищим рівнем
доходів та освіти, ніж середній покупець
на реальному ринку.
За даними досліджень компаній
Media Metrix и McKinsey on-line покупці умовно поділяються
на такі категорії:
1. "любителі поторгуватися"
складають до 8 % користувачів Internet. Вони
постійно шукають, де можна купити товари
за дешевшими цінами. Близько половини
усіх on-line покупців відносяться саме до
цієї категорії.
2. "любителі бути на зв'язку"
менш схильні здійснювати покупки в мережі,
надаючи перевагу участі у таких заходах
як чат або розсипка поздоровлень. Такий
тип покупців найчастіше звертає увагу
на знайомі у "реальному режимі" торгові
марки та об'єднує близько 35 % користувачів.
3. "обивателі" та "любителі активного
відпочинку" користуються мережею
Internet з метою одержання інформації. "Обивателі"
найчастіше відвідують сайти фінансових
оглядів та новин, а "любителі активного
відпочинку" надають перевагу спортивним
та розважальним сайтам. Ці дві категорії
формують значний трафік. Завданням продавців
у цьому випадку є перетворення трафку
у покупку.
4. "прихильники принципу
полегшення життя" укладають понад
половину усіх on-line угод. їх основний принцип
- купувати безпосередньо "з рук в руки"
та економити при цьому час.
5. "любителі прогулянок"
(або серфери) складають лише близько 10
% користувачів, проте переглядають у 4
рази більше Web-сторінок, ніж інші користувачі.
На їхню частку приходиться близько 35
% сумарного часу, який проходять усі користувачі
on-line. їх приваблюють сайти, які постійно
удосконалюються та оновлюються.
1.4. Проблеми розвитку
електронної комерції в Україні
та у світі
Основними труднощами у сфері
електронної комерції, згідно з даними
закордонних джерел, є недостатня безпека
даних, що передаються через Internet, яка
зводиться до двох загроз - комп'ютерні
підробки і шахрайство та порушення таємниці
особистого життя в умовах можливості
чіткої фіксації хто, що, коли і в кого
купував.
Іншою принципово важливою проблемою
є якість комунікацій (розвиток мережі
комунікацій, мала пропускна спроможність
каналів та низька швидкість передачі
інформації), особливо характерна для
вітчизняного сегмента електронної комерції.