Розвиток середнього та великого підприємництва в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

Національний університет „Львівська політехніка”

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                 

 

 

 

 

 

 

НАУКОВА РОБОТА

з дисципліни „Макроекономіка”

на тему

„Розвиток середнього та великого підприємництва в Україні”

 

 

 

 

 

 

Виконала

                                                                                 Ст. гр. ДК - 42 

                                                                                Швора Оксана

                                                                        Прийняв

                                                                      доцент

                                                                               Саталкін С.С.                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів-2012 
ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................................................................2

Розділ 1. Теоретичні та законодавчі засади існування середнього та великого підприємництва

в Україні.......................................................................................................................................................3

1.1. Головні поняття……………………………………................................................................3

1.2. Державне регулювання та підтримка підприємницької діяльності………………………4

            1.3. Державний реєстр суб’єктів  підприємницької діяльності………………………………...7

Розділ 2. Дослідження розвитку середнього та великого підприємства в Україні..............................8

2.1. Розвиток середніх та великих підприємств в Україні з 2008 по 2012 рр………………...8

2.2. Проблеми підприємницької діяльності в Україні………………………………………...15

Висновок....................................................................................................................................................17

Список використаних джерел…………………………………………………………………………..18

 

 

 

ВСТУП

При будь-якій формі господарювання підприємства грають найважливішу роль в економіці держави.  З мікроекономічних позицій підприємства є основою  для: збільшення національного прибутку, валового   внутрішнього продукту, валового національного продукту;  можливості існування всієї держави і виконання нєю своїх функцій.  Це пов'язано з тим, що значна частина державного бюджету формується за рахунок податків і зборів із підприємств; забезпечення обороноздатності держави; простого і розширеного відтворення;  розвитки національної науки і прискорення НТП; підвищення матеріального добробуту усіх верств громадян країни; розвитки медицини, культури, мистецтва та ін;  вирішення проблеми зайнятості;  вирішення багатьох інших соціальних проблем.  Цю роль підприємства будуть виконувати тільки в тому випадку, якщо вони ефективно функціонуватимуть.

Питання розвитку середніх і великих  підприємств в Україні є досить важливим, адже цей сектор економіки  є її фундаментом, приносить їй неабиякі прибутки, а проблем його розвитку є багато. Тож в даній науковій роботі ми проведемо аналіз розвитку середніх та великих підприємств, а також розглянемо динаміку змін головних макроекономічних показників.

Перш за все зазначимо, що в умовах формування ринкових відносин та становлення  різних форм власності в економіці країни особливо важливого значення набуває регулююча роль держави щодо діяльності об’єктів підприємницької діяльності. Загальні засади регулювання підприємницької діяльності законодавчо закріплені у ст. 42 Конституції України та в ст. 15 Закону України „Про підприємництво”від 27 березня 1991 року №887-ХП, в яких, зокрема, передбачено, що держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємствами, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ЗАКОНОДАЧІ ЗАСАДИ ІСНУВАННЯ

СЕРЕДНЬОГО ТА ВЕЛИКОГО ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ

1. Головні поняття

Поняття  “підприємництво “  надзвичайно  містке.  Зумовлено  це  тим,  що  в  ньому  переплітається  сукупність  економічних,  юридичних,  політичних,  історичних  та  психологічних  відносин.  Уявлення  про  нього  склалося  впродовж  значного  історичного  часу.

Підприємництво – це провідний  сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий «прошарок-підприємець-власник».

           Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний розсуд діяльність з виготовлення продукції, виконання робіт, здійснення послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

За формами власності та організацією можна виділити такі основні види підприємництва:

• індивідуальне — засноване на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники, що не застосовують постійно найману працю);
• сімейне - грунтується на приватній власності громадян-членів 
  однієї сім'ї з можливістю використання найманої робочої сили;
• приватне, або партнерське, — зі створенням юридичної особи і обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи, як правило, користуються найманою працею);
• акціонерне — засноване на власності акціонерів (власники цінних паперів — індивідуми, юридичні особи);
• орендне — береться за відповідну плату на певний час у користування, що дає йому право бути власником результатів праці, доходів та розпоряджатися майном;
• колективне (народне) — засноване на власності трудового колективу на майно, продукцію і доходи;
• інноваційне — грунтується на інтелектуальній власності;
• спільне — створюється об'єднанням майна різних власників.

Характерними ознаками підприємницької  діяльності є:

• свобода вибору напрямків, сфер діяльності та методів їх здійснення;
• відсутність керування зверху підприємницькою діяльністю;
• присутність завжди при створенні та функціонуванні підприємства фактора ризику, який необхідно прораховувати та враховувати;
• персональна та майнова відповідальність за прийняття рішень та їх наслідки;
• орієнтування на досягнення комерційного успіху;
• інноваційних характер підприємницької діяльності, бажання винайти та зробити щось нове або вдосконалити існуюче.

Для успішної реалізації підприємництва необхідне формування нового типу управлінців, для яких мали б бути характерні такі риси:

• ініціативність, постійний пошук нових можливостей, новаторських та нетрадиційних рішень;
• готовність піти на обґрунтований ризик;
• гнучкість у постійних пошуках чогось нового;
• цілеспрямованість та вміння подолати перешкоди.

Підприємство – самостійний  суб’єкт господарювання, створений  компетентним органом державної  влади або органом місцевого  самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідницької, торговельної, іншої господарської діяльності, в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням  та ідентифікаційним кодом. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємства в залежності від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми  власності) визнають підприємства, в  яких середньо облікова чисельність  працюючих за звітний (фінансовий) не перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) не перевищує суму, еквівалентну п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнають підприємства, в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

2. Державне регулювання та підтримка підприємницької діяльності.

Методи й механізми державного регулювання підприємницької діяльності  - це система заходів, розроблених  державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб’єктів підприємництва. До цієї системи входять правовий та фінансовий механізми, механізми стимулювання, підтримки, сприяння, контролю. Основні напрямки державного регулювання підприємницької діяльності наведені на схемі 1.

Основні напрямки державного регулювання підприємницької діяльності

Схема 1. Основні напрямки державного регулювання підприємницької  діяльності

Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути:

• громадяни України, інших держав, не обмежені законом в право – або дієздатності фізичні особи;
• юридичні особи всіх форм власності, які встановлені законом „Про власність”.

Чинним законодавством встановлений перелік суб’єктів, яким заборонено здійснювати підприємницьку діяльність. До таких належать:

• військовослужбовці, працівники органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу,  державного нотаріусу, а також органів державної влади та управління;
• особи, яким суд заборонив займатися підприємницькою діяльністю після певних порушень на термін, на термін поки діє заборона суду;
• особи, які перебували під судом за крадіжки, хабарництво та інші злочини та мають цю судимість непогашеною.

Крім того держава регулює підприємницьку діяльність через:

• законодавче забезпечення свободи конкуренції, захист споживачів від проявів недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності;
• податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів за державні кредити, податкові пільги, ціни та пільги ціноутворення, валютного курсу, розміру економічних санкцій;
• визначення соціальних норм функціонування підприємства, згідно з яким підприємець зобов’язаний забезпечити відповідні умови праці, охорону праці, оплату праці не нижче від встановленого мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, зокрема соціальне та медичне страхування та соціальне забезпечення;
• встановлення екологічних норм та нормативів;
• залучення підприємців до виконання різноманітних науково-технічних та економічних регіональних  та державних програм;
• укладення договорів на виконання робіт та здійснення послуг для державних потреб.

Одним із найважливіших пріоритетів  сучасної державної політики є підтримка  підприємницької діяльності, яка здійснюється як на державному, так і на регіональному рівнях.

Оскільки ключовим моментом, що визначає рівень економічного розвитку регіону, є розвиток підприємництва, то сприяння розвитку бізнесових структур, розширення існуючих та залучення нових є важливим завданням місцевих органів влади. Державні органи влади зобов’язані підтримувати , стимулювати та заохочувати розвиток підприємництва в регіоні.

Державна підтримка підприємницької  діяльності здійснюється за допомогою:

• передача підприємцям державного майна, земельних ділянок для здійснення підприємницької діяльності;
• сприяння організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування, підготовки та перепідготовки кадрів, облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої та соціальної інфраструктури;
• стимулювання за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг) для модернізування технології, інноваційної діяльності, освоєння нових видів товарів та послуг;
• надання підприємцям цільових кредитів.

Інститутом, за допомогою якого держава впливає на бізнес, є правова система. Закони зобов’язані захищати як окремих громадян від неправомірних дій підприємців, так і підприємницькі структури від посягань на них з боку різних членів суспільства. Правова система встановлює способи реалізації бізнесом його функцій і одночасно карає за їх невиконання в межах закону.

Правова система регулює відносини  підприємництва та суспільства, відносини  підприємницьких структур між собою, відносини підприємницьких структур та влади. Вона зобов’язана забезпечувати рівні можливості створення товарів та послуг, виходу на ринок і отримання прибутку для всіх суб’єктів господарювання і, водночас, відстоювати та захищати інтереси всього суспільства.

Центральним органом, який нині забезпечує формування та Реалізацію державної політики у сфері розвитку й підтримки підприємництва, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головне завдання цього органу — формування підприємницької політики, а передовсім — узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності та її ліцензування, опрацювання пропозицій, спрямованих на його вдосконалення.

Вагомий внесок у розроблення законодавчих і нормативних актів регулювання  підприємництва здійснюють Комісія Верховної Ради України з питань економічної реформи та управління народним господарством, відділ з питань власності й підприємництва Кабінету Міністрів України, управління регуляторної політики у сфері підприємництва Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, недержавні об'єднання — спілки, асоціації, навчальні центри тощо.