Визначення поняття

2. Визначення  поняття

П о н я  т т я як форма мислення є  такий спосіб відображення дійсності, коли предмет розкривається через  сукупність його суттєвих ознак. Тому мати поняття про предмет, означає  знати, які ознаки йому притаманні, в яких зв'язках і відношеннях він знаходиться з іншими предметами і чим він від них відрізняється.

У підручниках  та монографічній літературі наводиться декілька найбільш вживаних визначень  поняття як форми мислення:

"Поняття - думка, яка фіксує ознаки відображуваних  в ній предметів і явищ, що дозволяють відрізняти ці предмети і явища від суміжних з ними" (Д.Горський).

"Поняття - це мислене відображення класу  індивідів або класу класів  на основі загальних ознак" (В.Зегет).

"Поняття - це форма мислення, в якій узагальнюються  і виділяються предмети і явища того або іншого класу за більш або менш суттєвими ознаками" (підручник "Логіка". Вид. БДУ. Мінськ, 1974).

"Поняття - це думка, в якій узагальнені  і виділені предмети за сукупністю  ознак, яка спільна для даних  предметів і яка відрізняє їх від інших предметів" (Ю.Івлєв).

"Поняття як  форма (вид) думки, або як  мислене утворення, є результат  узагальнення предметів деякого  класу і мисленнєвого виділення  самого цього класу за певною  сукупністю загальних для предметів  цього класу - і за сукупністю відмінних для них - ознак" (Є.Войшвілло).

Перегляд цих  визначень показує, що найефективнішим  є визначення, яке дає Є.Войшвілло. Визначення, яке наводять автори підручника з логіки Білоруського університету та Ю.Івлєв, по суті, є похідним від  нього. Лаконізуючи його, отримаємо варіант визначення, яким буде зручно користуватися:

"П о н  я т т я - це форма мислення, яка є результатом узагальнення  і виділення предметів деякого  класу за загальними та специфічними  для них ознаками".

Нарешті, враховуючи всі переваги наведених вище визначень, наведемо визначення поняття, яким будемо користуватись в подальшому:

"П о н  я т т я - це така форма  мислення, яка відображає предмети  і явища у вигляді сукупності  їх суттєвих ознак".

 

 

Види  понять

Після аналізу  логічної структури поняття буде доречним розглянути види понять. Всю множину понять можна розбити на декілька підмножин:

- за кількістю  елементів обсягу;

- за характером  елементів обсягу;

- за типом  елементів обсягу;

- за характером  ознак, що складають зміст поняття.

За кількістю  елементів обсягу, поняття поділяються  на пусті (нульові) і непусті. Непусті  поділяються на одиничні і загальні.

П о р о  ж н і м називається поняття  у обсязі якого немає жодного  елементу. Наприклад, "кентавр", "вічний двигун", "абсолютно тверде тіло", "ідеальна конституція" тощо.

Порожнеча поняття  може бути зумовлена двома обставинами:

а) фактичною  хибністю змісту поняття;

б) логічною хибністю змісту поняття.

Розглянемо по черзі. Якщо ознаки, що складають зміст  поняття такі, що не можуть належати предметам, які узагальнюються у понятті, то отримують пусте поняття першого роду. Наприклад, "житель Місяця", "електропровідне дерево" тощо.

 Якщо ж  між ознаками, що складають зміст  поняття має місце відношення  логічного протиріччя, тоді це  пусте поняття другого роду. Наприклад, "житель Києва, який ніколи не жив у Києві", "круглий квадрат", "демократичний тиран" тощо. Мовою символів структуру такого поняття можна записати таким способом:

Серед непустих понять виділяють одиничні і загальні.

О д и н  и ч н и м називається поняття, у обсязі якого узагальнюється один предмет. Наприклад, "Засновник логіки", "столиця Франції", "Перший Президент України" тощо.

З а г а  л ь н и м називається  поняття, у обсязі якого узагальнюється більше ніж один предмет. Наприклад, "столиця", "підручник", "трикутник", "злочин", "правова норма", "юридична особа", "правочин" тощо.

За характером елементів обсягу, поняття поділяються  на збірні і незбірні.

З б і р  н и м називається поняття, у обсязі якого узагальнюються не окремі предмети, а деякі множини, що мисляться як окремі предмети. Наприклад, "колектив", "сузір'я", "список студентів", "бібліотека", "ліс" тощо. Елементами обсягу збірного поняття "сузір'я" є не окремі предмети (зірки), а одиничні множини: "сузір'я Лева", "сузір'я Рака" тощо.

Н е з б  і р н и м називається  поняття у обсязі якого узагальнюються окремі предмети. Наприклад, "злочин", "студент", "трикутник" тощо.

Збірні поняття  можуть бути одиничними ("наукова  бібліотека Київського університету імені  Т.Шевченка", "Голосіївський ліс" тощо) і загальними ("футбольна команда", "суддівська колегія" тощо).

Треба мати на увазі, що збірними і незбірними, як і одиничними і загальними, можуть бути тільки непусті  поняття.

За типом елементів  обсягу, розрізняють конкретні і  абстрактні поняття.

К о н к  р е т н и м називається  поняття, у обсязі якого узагальнюються предмети або їх упорядковані сукупності. Наприклад, "книги", "рослина", "сучасник" тощо.

А б с т  р а к т н и м називається  поняття, у обсязі якого узагальнюється властивості предметів. Наприклад, "талант", "успішність", "одночасність" тощо.

За характером ознак, що складають зміст поняття  виділяють позитивні та негативні, співвідносні та безвідносні.

П о з и  т и в н и м називається  поняття, зміст якого складається  із позитивних ознак, або у назві якого є вказівка на наявність певної ознаки у предмета. Наприклад, "старанний студент", "успішність", "провідник електричного струму", "історизм" тощо.

Н е г а  т и в н и м називається  поняття, у змісті якого є негативні  ознаки, або в назві якого міститься вказівка на відсутність якоїсь ознаки у предмета. Наприклад, "антиісторизм", "безвідповідальність", "іногородній" тощо.

С п і в  в і д н о с н и м  називається поняття, зміст якого  немає автономного смислу, тобто  зміст якого є осмисленим тоді і тільки тоді, коли воно похідне відносно будь-якого іншого поняття. Наприклад, "кінець занять" - "початок занять", "батьки" - "діти", "причина" - "наслідок", "учитель" - "учень", "позивач" - "відповідач", "злочин" - "кара", "боржник" - "кредитор" тощо).

Б е з в  і д н о с н и м и  називаються поняття, зміст яких має самостійний автономний смисл. Наприклад, "геометрична фігура", "університет", "злочин", "договір", "норма права", "необхідна  оборона", "вина" тощо.

Таким чином, поділ  понять за кількістю елементів обсягу і за характером елементів обсягу називають екстенсіональним. У літературі цей поділ іноді називають "види понять за обсягом". А поділ понять за типом елементів обсягу і за характером ознак, що складають зміст поняття називають інтенсіональним. У підручниках з логіки його іноді називають "поділом понять за змістом".

Але оскільки зміст  і обсяг поняття взаємозв'язані (що знайшло своє відображення у  законі оберненого відношення між змістом  та обсягом поняття), то типологія  понять за обсягом чи за змістом у значній мірі є умовною. Визначення виду поняття завжди передбачає урахування обсягових і змістовних характеристик. Треба мати на увазі, що підстави поділу понять на види не виключають одна одну. Тому коли здійснюють логічну характеристику поняття, то враховують кожну із чотирьох підстав.

Дати логічну  характеристику поняття означає  визначити до яких видів належить певне поняття. Наприклад, необхідно  дати логічну характеристику поняття "злочин". Для цього необхідно  співставити це поняття із кожною з чотирьох підстав. Отже, дане поняття - 1) загальне, 2) незбірне, 3) конкретне, 4) безвідносне.

 

відношення  між поняттями.

 З'ясувавши  види понять перейдемо до характеристики  логічних відношень між поняттями.

Л о г і  ч н и м в і д н о  ш е н н я м між поняттями називають основні типи відношень між структурними елементами понять, тобто відношення між змістом і обсягом.

Виходячи з  цього визначення поняття поділяють  на порівнювані і не порівнювані .

П о р і  в н ю в а н и м и  називають поняття, які мають  спільну родову ознаку, або спільне родове поняття. Наприклад, "право" і "мораль", "закон" і "указ", "шахрайство" і "крадіжка", "підручник" і "словник", "лекція" і "семінар" тощо.

Н е п о  р і в н ю в а н и  м и називаються поняття, які  не мають спільного родового поняття. Наприклад, "трикутник" і "злочин", "книга" і "юридична помилка", "будинок" і "замах на злочин" тощо.

Порівнювані поняття  поділяють на сумісні і несумісні. С у м і с н и м и  називають поняття, видові ознаки яких забезпечують повне або часткове спів падання їх обсягів. Наприклад, "юрист - депутат", "книга - підручник" тощо.

Між сумісними  поняттями існує три види відношень:

а) відношення тотожності (рівнозначності або повного співпадання);

б) відношення підпорядкування;

в) відношення часткового співпадання.

У відношенні тотожності знаходяться  поняття, обсяги яких повністю співпадають. Тотожні поняття - це різні знакові  вирази, які мають різний смисл, але  однаковий денотат. Наприклад, "квадрат" і "ромб, у якого всі кути прямі", "столиця України" і "місто, в якому розташований університет імені Тараса Шевченка" тощо.

Тотожні поняття не треба  плутати з абсолютними синонімами (тобто, знаками, що мають однаковий  смисл і однаковий денотат). Тобто, абсолютні синоніми - це різні слова, що виражають одне поняття (смисл). Наприклад, "бегемот" - "гіпопотам", "лінгвістика" - "мовознавство" тощо.

 Відношення підпорядкування  фіксує співставлення родового  і видового поняття. Наприклад, "гуманітарна наука" - "історія", "злочин" - "грабіж", "населений  пункт" - "місто" тощо.

Поняття, яке входить до обсягу іншого поняття називається "підпорядкованим", а поняття, яке включає до свого обсягу інше поняття, називається "підпорядковуючим". Так, поняття "історія" буде підпорядкованим, а поняття "гуманітарна наука" - підпорядковуючим:

У відношенні часткового співпадання  знаходяться поняття, обсяги яких частково співпадають. Наприклад, "письменник" - "лауреат", "камінь" - "коштовність" тощо.

Н е с у м і с  н и м и називаються поняття, видові ознаки яких обумовлюють повне  неспівпадання їх обсягів. Наприклад, "гуманітарні науки" - "природничі науки", "обґрунтований вирок" - "необґрунтований вирок" тощо.

Несумісні поняття можуть знаходитися у трьох відношеннях:

а) протиріччя;

б) протилежності;

в) супідрядності.

У відношенні протиріччя знаходяться поняття, зміст одного яких повністю заперечує зміст іншого поняття, а сума обсягів цих понять вичерпує обсяг родового поняття. Наприклад, "житель Києва" - "іногородній", "електропровідник" - "діелектрик", "повнолітній" - "неповнолітній" тощо.

Так зміст понять "повнолітній" хА(х) і "неповнолітній" х А(х) - повністю заперечують один одного, але у сумі їх обсяги вичерпують обсяг родового поняття "вік людини" х С(х).

Протилежними називаються  поняття, зміст яких відрізняється  вищою мірою. Це означає не тільки неспівпадання їх обсягів, а й те, що у сумі вони не вичерпують обсягу родового поняття. Наприклад, "початок занять" - "кінець занять", "високий" - "низький" тощо.

Якщо взяти поняття "білий" х А(х) і "чорний" х В(х), то їх зміст відрізняється вищою мірою (тобто, це крайні види одного роду, але у сумі вони не вичерпують обсягу родового поняття "колір" х С(х).

Якщо видові поняття одного роду не знаходяться ні у відношенні протиріччя, ні у відношенні протилежності, то їм притаманне відношення супідрядності. Наприклад, "метал" - "рідина", "університет" - "консерваторія", "крадіжка" - "грабіж", "місто" - "село" тощо.

Коли маємо поняття "поезія" х А(х) і "проза" х В(х), то вони несумісні, але разом підпорядковуються  поняттю "жанри літературної творчості" х С(х).

Аналіз відношень між  поняттями має важливе значення для дослідження логічної структури  суджень і умовиводів, у яких функціонують поняття. Обсягові та змістовні відношення між поняттями виступають у структурі  суджень і умовиводів як відношення між дескриптивними термінами, а також емпірично виражають смисл логічних термінів: "всі", "деякі", "суть", "і", "або", "якщо, то" тощо.

Знання відношень між  поняттями дає можливість краще  осягнути смисл логічних операцій над  поняттями.

 

 

Визначення  як логічна операція

 Визначення  — логічна  операція, за допомогою якої розкривається  зміст понять або вводиться  новий термін. Визначити поняття  — значить указати, які суттєві  ознаки входять у його зміст,  наприклад, "Конституція – це  основний закон держави" або  “Демоератія у перекладі з грецької мови означає влада народу”.

 Визначення  ще часто називають дефініцією, або, у творах деяких авторів  (напр., Спінози), детермінацією  (від  лат. definitio або determinatio). Definire або determinare -значило установити finis або terminus (межовий стовп, що позначав межу земельної ділянки, поля, державної території). Тому в логіці для позначення складових частин визначення широко використовують як українські, так і латинізовані слова визначуване (дефінієндум, definiendum) і визначувальне (дефінієнс, definiens). У наших прикладах поняття "конституція" і “демократія” є визначуваними, а поняття "основний закон держави",“влада народу” – визначувальнми поняттями. Скорочено визначуване записують Dfd, а визначувальне- Dfn. Тоді загальна структура визначення матиме вигляд формули Dfd = Dfn.