Визначення поняття

 Визначення  виконує важливі пізнавальні  і практичні функції:

(1) воно дозволяє  точно обмежити клас явищ, що  відносяться до предмета міркування;

(2) за його  допомогою ми одержуємо можливість  однакового розуміння предмета міркування всіма людьми, яким воно відомо;

(3) у силу (2) воно  дозволяє людям ефективно взаємодіяти  між собою.

 Для того, щоб можна  було сформулювати визначення, необхідно,  щоб була досить добре розроблена  та галузь знання, до якої відноситься  визначуване поняття. Інакше кажучи, має бути накопичений великий практичний досвід розрізнення і використання визначуваних предметів, а також зроблені значні теоретичні зусилля щодо словесного іменування суттєвих ознак предмета.

Правила визначень  та помилки, можливі у визначеннях

 Яким же правилам  повинне відповідати повноцінне  визначення?

 Правило 1. Визначення  повинне бути співмірним, тобто  обсяги визначуваного і визначального  виразів повинні бути рівні  один одному. Це правило можна  виразити формулою:

 VDfd  = VDfs ,

 де літерою V (перша літера англ. слова volume, обсяг) позначається обсяг дефінієндума і дефінієнса відповідно.

 Порушення правила  співмірності приводить до таких  помилок:

(а) "Занадто широке  визначення". Дефінієнс ширше  дефінієвдума за обсягом: VDfd < VDfs. Приклад:"Крадіжкою є таємне викрадення різних предметів". Тут не зазначено конкретно, чи є ці "різні предмети" чиїмсь майном, і тому неясно, чи може взагалі таке діяння вважатися злочином.

(б) "Занадто вузьке  визначення". Обсяг дефінієнса менше обсягу дефінієндума: VDfd  > VDfs. Приклад: "Смерть — природний кінець життя" (а як бути з "неприродним кінцем життя"?).

(в) "Перехресне визначення ". Обсяги дефінієндума і дефінієнса  знаходяться у відношенні перехрещування. Приклад: "Юрист — це людина, що керується законами".

(г) Помилка, що називається  "визначити як потрапило". Приклад  такого неохайного визначення  колись пропонували Сократу: "Людина  є двоногою твариною без пір’я", на що він із властивою йому  іронією сказав: "А, я зрозумів, це общипаний півень!".

 Правило 2. Визначення  не повинне утворювати в собі  кола. При порушенні даного правила  з'являється помилка, що має  назву "коло у визначенні", “порочне коло» (circulus vitiosus) коли визначальна частина сама може бути визначена тільки через визначуване поняття. Приклад:"Цивільне право – наука про цивільні правовідносини", але у свою чергу, "Цивільні правовідносини є такі відносини, що регулюються цивільним правом".

 Частковим  випадком кола у визначенні  є так звана "тавтологія" (від грецьк. ta auto to logoi, лат. "idem per idem" - "те ж через те ж саме") Тавтологічними називають помилкові визначення, у яких визначальна частина повторює визначувану, нехай іноді навіть іншими, синонімічними словами, наприклад: "Можливість — це те, що може бути, а може і не бути".

 Правило 3.Визначення  не повинне бути внутрішньо  суперечливим. Помилка, що виникає  внаслідок порушення цього правила,  називається "contradictio in adjecto" - "протиріччя в прикметнику", тобто в дефінієнсі. Приклад: "Вартість є чуттєво-надчуттєва річ" (з “Капіталу” К.Маркса).

 Правило 4. Визначення не повинно бути  заперечним, тобто його дефініенс  повинен містити тільки ствердження  стосовно дефініендуму. Помилковим  буде намагання видати за визначення  цілком істинне твердження: “Право  не є сферою матеріального виробництва”. Заперечення в цьому прикладі вказує лише на безліч можливих і ніяк не визначених доповнень до того, чим має бути право.

 Правило 5. Слід мати на увазі, що кожному  дефініендуму може відповідати  низка дефініенсів: Dfd = Dfn1 або Dfn2  або .... або Dfnn. , тобто не існує абсолютно завершених і абсолютно досконалих визначень. Саме це малося на увазі в “Дігестах” Юстініана: "в цивільному праві будь-яке визначення небезпечне, бо мало таких, які було б неможливо перекрутити" (Діг., 50, 17:20).

 Правило 6. Визначення повинне бути ясним  і чітким. Це означає, що застосовані  в ньому терміни повинні вживатися  у загальновідомому сенсі (смислі) або принаймні обсяги (значення) термінів, що входять у дефінієнс,  мають бути чіткими, тобто у дефінієнсах мають вживатися лише однозначні терміни, а не омоніми і багатозначні терміни.. Завдяки цьому кожному дефініенсу має відповідати тільки один дефініендум.

 Іншими словами,  дефінієнс не повинний містити  виразів, що у свою чергу  потребують визначення. Порушення цього правила приводить до помилки "неясного визначення". Приклади неясних визначень часто зустрічаються в працях німецьких філософів XIX століття і їхніх сучасних наслідувачів.:"Краса є індивідуально-неповторне вираження родового" (Гегель),"Ідея - мислиме ціле і граничне всіх речей" (сучасний автор).

Іноді за визначення видаються висловлювання, що містять  метафори. Ці метафори якоюсь мірою  пояснюють дефінієндум, але як визначення є неясними. Приклади: "Філософія  – цариця наук", "Лев — цар  звірів", “Право – алгебра свободи” і т.ін.

 

Ділення понять

П о д і  л о м понять називають логічну  операцію, за допомогою якої розкривають  обсяг поняття. Іншими словами, здійснити  поділ поняття означає встановити, із обсягів яких понять складається  обсяг поняття, що підлягає поділу. В обсязі поняття, по-перше, можна виділити обсяги видових понять, що до нього входять. Наприклад, видами покарання є штраф, конфіскація майна, арешт, позбавлення волі на певний строк і т.д. А, по-друге, в обсязі довільного поняття можна виділити лише два взаємовиключаючі поняття. Наприклад, "злочини бувають навмисні і ненавмисні", "студенти бувають відмінники і не відмінники", "науки бувають гуманітарні і негуманітарні" і т.д.

Структура операції поділу складається із:

1 )діленого поняття;

2) членів поділу;

3) підстави поділу.

Д і л е  н и м називається поняття  обсяг якого потрібно розкрити.

Ч л е н  а м и поділу називають видові поняття, на які розбивають обсяг  діленого поняття.

Пі д с т  а в о ю поділу називають  ознаку за якою виділяються члени поділу.

Наприклад, візьмемо поняття "студент" і здійснимо  над ним операцію поділу поняття: студенти бувають денної форми навчання, заочної та вечірньої. Тут діленим  є поняття "студент", членами  поділу: студент заочної форми  навчання, студент вечірньої форми навчання, студент денної форми навчання; підставою поділу є видова ознака - "форма навчання".

Розрізняють два  види поділу понять:

а) поділ за видозмінюваною ознакою,

б) дихотомічний поділ.

Поділом за в  и д о з м і н ю в  а н о ю ознакою називають такий вид поділу за допомогою якого розбивають ділене поняття на види, на підставі специфічного прояву ознаки у різних видах діленого поняття. Наприклад, "науки бувають гуманітарні, природничі, технічні". Тут кожному із членів поділу специфікується ознака "предмет науки".

При аналізі  логічної структури поняття неминуче виникає питання: які саме предмети є носіями ознак, що складають  зміст поняття? І от коли мова йде  про поділ понять за видозмінюваною ознакою, то виявляється, що кожному  члену ділення притаманна певна родова ознака, яка в кожному із них своєрідно проявляється.

Тобто ця ознака специфікується стосовно кожного члена  поділу. Це й визначає дану ознаку як видоутворюючу.

Наприклад, коли ми здійснюємо поділ поняття "злочин проти власності" і називаємо такі члени поділу: "крадіжка", "грабіж", "шахрайство" і т.д., то стосовно кожного з названих видових понять родова ознака "заволодіння чужим майном" чітко специфікується, а, саме: чи це таємне заволодіння, чи відкрите, чи шляхом омани і т.д.

Отже, поділ поняття, внаслідок якого знаходять його види, завжди здійснюється на основі конкретної родової ознаки, саме змінюваність якої веде до утворення нових видових понять.

Основою поділу може бути ознака, яка є суттєвою в певному відношенні і, саме головне, яка може видозмінюватися, проявлятися в різноманітних формах, або специфікуватися.

Наприклад, якщо нам потрібно знайти види поняття "службовий  злочин", то така ознака, як "суспільно  небезпечне діяння" не може бути підставою  поділу. Оскільки стосовно таких видів службового злочину, як "зловживання владою або службовим становищем", "одержання хабара", "службова недбалість" і т.д. дана ознака не специфікується. Іншими словами, поділити поняття "службовий злочин" на види на підставі ознаки "суспільно небезпечне діяння" неможливо, так як їх не можна виділити серед множини службових злочинів.

Ілюстрацією даної  ситуації є наступні приклади: не можна  знайти види студентів на підставі родової ознаки "навчатися у  вищому навчальному закладі"; також  не можна встановити види автомобілів на підставі ознаки "бути транспортним засобом" і т.д.

Розглянемо наступний  вид поділу понять: дихотомічний поділ.

Назва дихотомічний поділ походить від грецького  слова "дихотомія", що означає: "розсікати  на дві частини".

Д и х о  т о м і ч н и м називається поділ за допомогою якого ділене поняття розбивають на два суперечливі поняття.

Наприклад, "студенти бувають здібні і нездібні", "вироки бувають обґрунтовані і необґрунтовані", "книжки бувають художні і нехудожні" тощо.

Підставою дихотомічного поділу поняття є наявність або відсутність видоутворюючої ознаки. В результаті дихотомічного поділу обсяг діленого поняття розбивається на дві взаємовиключаючі частини, які в сумі вичерпують обсяг діленого поняття. Наприклад, вироки бувають справедливі і несправедливі.

Привабливість дихотомічного поділу полягає в  його тривіальності і доступності. В ході дихотомічного поділу ми маємо  справу лише з двома взаємовиключаючими поняттями, які разом вичерпують об'єм діленого поняття. Це означає, що дихотомічне ділення завжди спів мірне, а члени ділення виключають один одного, оскільки кожен елемент обсягу діленого поняття потрапляє в обсяг тільки одного із двох понять А або не-А. Ця ситуація обумовлена тим, що дихотомічне ділення здійснюється чітко за однією підставою - "наявність або відсутність певної ознаки".

Оцінюючи можливості дихотомічного поділу, слід звернути увагу на деякі особливості цього  виду поділу.

Мається на увазі  хід самої процедури дихотомічного  поділу.

Операція поділу поняття підпорядковується спеціальним правилам.

1. Поділ поняття  повинен бути співмірним. Тобто  сума обсягів членів поділу  повинна вичерпувати обсяг діленого  поняття.

Наприклад, "злочини (А) бувають: а) невеликої тяжкості; б) середньої тяжкості; в) тяжкі та г) особливо тяжкі" (тут основою поділу є "ступінь суспільної небезпечності").

При порушенні  цього правила виникає дві  логічні помилки:

1) "занадто  вузький поділ та

2) "занадто  широкий поділ".

Розглянемо конкретно  кожну з цих помилок. Суть помилки "занадто вузький поділ" полягає  у тому, що не всі члени поділу знайдені або перераховані. Наприклад, "До видів покарань відносять штраф, арешт, обмеження волі". Такий поділ буде занадто вузьким, оскільки пропущені такі види покарань, як конфіскація майна, позбавлення волі на певний строк і т.д. Або ще один приклад: "Студенти бувають денної форми навчання і вечірньої форми навчання". Цей поділ також буде помилковим, оскільки пропущений такий вид студентів як "студенти заочної форми навчання".

Стосовно помилки "занадто  широкий поділ" слід зазначити, що вона виникає при ситуації, коли в процесі поділу конкретного поняття до виявлених членів поділу додають поняття, обсяг якого не є частиною обсягу діленого поняття. Прикладом помилки "занадто широкий поділ" може бути: "видами запобіжного заходу є "підписка про невиїзд", "взяття на поруки", "взяття під варту" та "арешт"". В цьому прикладі поняття "арешт" не є видовим поняттям для родового поняття "запобіжний захід". Насправді це поняття є видовим для такого родового поняття, як "покарання".

2. Поділ слід здійснювати за однією підставою.

Мається на увазі, що хоча обсяг  одного й того ж поняття можна  розділити на види за декількома ознаками, але в межах конкретної процедури  поділу слід дотримуватися однієї підстави.

При правильному поділі члени  поділу повинні бути спів підпорядкованими до діленого поняття.

При порушенні цього правила  виникає помилка, яка називається "підміна підстави поділу". Суть цієї помилки полягає в тому, що в процесі поділу за підставу беруть декілька видових ознак. Внаслідок  цього члени ділення вже не є спів підпорядкованими до діленого поняття і між ними відсутнє відношення несумісності.

3. Члени поділу повинні  виключати один одного. Це правило  випливає із другого правила.  Суть даного правила полягає  в тому, що члени поділу повинні бути спів підпорядковані діленому поняттю і знаходитися у відношенні несумісності між собою. Іншими словами, кожен елемент обсягу діленого поняття буде входити в обсяг тільки одного члена поділу.

У випадку, коли подія здійснюється одночасно за декількома підставами, члени поділу будуть перехрещуватися або частково співпадати.

4. Поділ має бути безперервним. Іншими словами, члени поділу  повинні бути одно порядковими,  не можна, щоб до членів поділу  зараховувалися поняття, які за  обсягом безпосередньо не є  видовими до діленого поняття.

При порушенні цього правила  виникає логічна помилка, яка  називається "стрибок у поділі". Суть цієї помилки полягає в тому, що в процесі поділу серед видових  понять з'являються поняття, які  фактично не є видовими до діленого поняття, а такими вони є для пропущеного члена поділу. Насправді відбувається розрив у послідовності поділу поняття.

Логічну операцію поділ поняття  треба відрізняти від процедур подібних до поділу понять.

Це такі процедури  як класифікація і поділ цілого на частини.

К л а с  и ф і к а ц і є ю  називається систематизація предметів  на основі угоди чи певних практичних міркувань, і на основі ознак, що випливають із природи систематизованих предметів.