Дидактичні ігри та ігрові ситуації як засіб підвищення ефективності навчання молодших школярів на уроках математики

 

 

Департамент освіти і науки

Київської обласної державної адміністрації

Комунальний вищий навчальний заклад

Київської обласної ради

«Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

 

 

 

 

 

 

 

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ТА ІГРОВІ СИТУАЦІЇ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Біла Церква – 2014

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ……..

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження дидактичних ігор та ігрових ситуацій в початковій школі.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1.1. Історія розвитку дидактичних  ігор. Видатні педагоги про значення  дидактичних ігор та ігрових  ситуацій……………………

1.2. Роль дидактичних ігор  та ігрових ситуацій в навчальному  процесі. . . . 1.3. Вплив гри на розвиток  молодшого школяра……

РОЗДІЛ 2. Дидактичні ігри та ігрові ситуації як засіб підвищення ефективності навчання молодших школярів на уроках математики........................

2.1. Дидактичні ігри – засіб навчання і виховання . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.2. Особливості окремих  дидактичних ігор. . . . . 2.3. Етапи і успіх проведення  гри 2.4. Проблеми і обмеження  при проведенні дидактичних ігор  та ігрових ситуацій……. 2.5. Ігрові проблемні ситуації.

ВИСНОВОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність дослідження.  Збільшення розумового навантаження на уроках математики змушує замислитися над тим , як підтримати в учнів інтерес до досліджуваного матеріалу , їх активність протягом всього уроку. У зв'язку з цим ведуться пошуки нових ефективних методів навчання і таких методичних прийомів, які активізували б думку школярів, стимулювали б їх до самостійного набуття знань. 

             Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для молодшого школяра найбільш придатною формою навчання. Молодший школяр пише, читає, відповідає на запитання, але ця робота не зачіпає його думок, не викликає інтересу. Він пасивний. Звичайно, щось він засвоює, але пасивне сприйняття й засвоєння не можуть бути опорою міцних знань. Тому важливу роль  відводили  дидактичним іграм  та ігровим ситуаціям на уроках математики.

              К.Д. Ушинський бачив в грі серйозне заняття, в якому дитина засвоює і перетворює дійсність: «Для дитяти гра – дійсність, і дійсність набагато цікавіша, ніж та, яка його оточує. В дійсному житті дитина  —  істота , що не має ніякої самостійності, в грі дитина вже визріваюча людина, пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж створіннями».

             Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, справедливо вбачає в них можливості ефективної організації взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, безпосередності, непідробного інтересу. Гра —  творчість, гра — праця. В процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись, діти не помічають, що вчаться, пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію.

  Дидактичні ігри дуже добре уживаються з «серйозним» вченням. Включення в урок дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких вирішується та чи інша розумова задача, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмету. Гра повинна розглядатися як могутній незамінний важіль розумового розвитку дитини. Дидактична гра —  не самоціль на уроці, а засіб навчання і виховання. Гру не потрібно плутати з забавою, не слід розглядати її як діяльність, що приносить задоволення заради задоволення. На дидактичну гру потрібно дивитися як на вид перетворюючої творчої діяльності в тісному зв'язку з іншими видами навчальної роботи.

               В терміні «дидактична гра» підкреслюється її педагогічна спрямованість, відображається різноманіття застосування. Актуальність теми у тому, що математика є найважливішою наукою і саме з нею людина зустрічається кожен день у своєму житті. Тому вчителі серйозно ставляться до навчання математики, роблячи уроки насиченими. На те, щоб уроки були цікавими й захопливими, у вчителів не вистачає часу. У зв'язку з цим ведуться пошуки ефективних методів навчання, які активізували б думку школярів. Важлива роль тут відводиться дидактичним іграм, які використовуються для розвитку пізнавального інтересу. Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має звертати увагу, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі. А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…» Отже, гра, її організація —  ключ в організації виховання.  Дана проблема широко розглядається в роботі В. О. Сухомлинського «Про виховання». У цій книзі він знайомить нас зі своїми думками про виховання дітей у сім'ї та школі, в тому числі автор пише про використання гри:  «…Гра —  це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ.

Гра —  це іскра, що запалює вогник  допитливості.»

  В іграх математичного змісту  ставляться конкретні завдання. Так, якщо на уроці учні повинні ознайомитися з принципом утворення будь-якого числа, то й дидактична гра підпорядковується цій меті, сприяючи розв'язанню поставленого завдання.

            У дидактичних іграх діти спостерігають, класифікують предмети за певними  ознаками, виконують аналіз і  синтез, абстрагуються від несуттєвих  ознак, роблять узагальнення. Багато  ігор вимагають уміння висловлювати  свою думку в зв'язаній і  зрозумілій формі, використовувати  математичну термінологію. Одноманітні  розв'язування прикладів стомлюють  дітей, виникає байдужість до  навчання. Проте розв'язування цих  самих прикладів у процесі  гри «Хто швидше ?» стає для  дітей вже захоплюючою, цікавої  діяльністю через конкретність  поставленої мети —  в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він уміє, знає.

            В іграх, особливо колективних, формуються  і моральні якості дитини. В  ході гри діти вчаться надавати допомогу товаришам, рахуватися з думкою та інтересами інших, стримувати свої бажання. У дітей розвивається почуття  відповідальності, колективізму, воля, формується характер.

            Актуальність теми підсилюється  ще й тим, що в Україні в  навчальних програмах немає повного переліку ігор та ігрових ситуацій. В підручниках і зошитах з друкованою основою мало вміщено ігор, мало спеціальних методичних посібників і рекомендацій щодо використання ігрових і цікавих завдань з математики 1-4 класів на українській мові. Це зумовило вибір теми курсової роботи – «Дидактичні ігри та ігрові ситуації як засіб підвищення ефективності навчання молодших школярів на уроках математики.»

 Мета дослідження  – полягає у виявленні більш  ефективних методів   використання дидактичних ігор та ігрових ситуацій на уроці математика.

          Відповідно  до мети визначено основні завдання дослідження:  

• проаналізувати теорію про виникнення та  використання дидактичних ігор та ігрових ситуацій  для активізації пізнавальної діяльності учнів початкового класу на уроках математики;
• розглянути психолого-педагогічні аспекти використання гри на уроках в початкових класах;
• виявити особливості формування пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики;
• проаналізувати методи і форми використання гри на уроках математики в початковій школі.

          Об’єкт    дослідження —  процес навчання математиці молодших школярів.

          Предметом дослідження —  роль використання дидактичних ігор та ігрових ситуацій в активізації пізнавальної діяльності молодших школярів під час уроків математики.  

           Методи дослідження:

• теоретичні: аналіз наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури з обраної проблеми, індукція та дедукція, порівняння, класифікація, абстрагування, конкретизація, систематизація, узагальнення.
• емпіричні: педагогічне спостереження; усне опитування: бесіда, інтерв’ю; письмове опитування: анкетування, тестування, рейтинг; педагогічний експеримент, узагальнення незалежних характеристик, аналіз документів і продуктів діяльності, узагальнення передового педагогічного досвіду.

 

Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку, _ додатків, списку використаних джерел (__ найменування). Загальний обсяг курсової роботи __ сторінки, основної частини – __ сторінки. Дослідження містить__ таблиці та __ рисунки.

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження дидактичних ігор та ігрових ситуацій в початковій школі.

1. Історія розвитку дидактичних ігор. Видатні педагоги про значення дидактичних ігор та ігрових ситуацій.

Справжнє наукове вивчення процесу навчання математики передбачає розгляд всіх аспектів цього процесу  — історичного, психологічного, педагогічного і математичного.

Видатний письменник і кінорежисер О. П. Довженко писав: «Сучасність завжди на дорозі з минулого в майбутнє».

Гра  — це заняття з метою розваги, розвитку кмітливості, пам'яті, розумового і фізичного загартування тощо, обумовлене певними правилами та прийомами. Дитячі ігри є засобами виховання. Часто гра організовується з навчальною метою.

Гра  — форма діяльності в умовних ситуаціях спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в соціально закріплених способах здійснення предметних дій, в предметах науки і культури. У грі, як особливому історичному виді суспільної практики, відтворюються норми людського життя і діяльності, дотримування яких забезпечує пізнання і засвоєння предметної і соціальної дійсності, інтелектуальний, емоційний і моральний розвиток особистості.

У дітей молодшого шкільного віку гра є ведучим видом діяльності. Гра вивчається в психології, етнографії і історії культури, в теорії керування, в педагогіці і інших науках. Гра виникла і використовувалася при навчанні дуже давно. Первісна людина з'явилася 2,5-3 мільйони років тому. Перша людина поступово перетворилася в людину розумну, це сталось протягом 100 тис. - 40 тис. років тому. 10 тис. років тому люди починають оперувати конкретно-геометричними фігурами. 4 тис. років тому наші пращури вже розв'язували арифметичні і геометричні задачі і в цей час з'явились і прості математичні ігри. Наприклад, гра (XVIII ст. до н.е.): «Хто перший розріже одиничний квадрат на 12 трикутників і чотири квадрати, які між собою рівновеликі?» (Є кілька способів). Нумерація, яка з'явилася 10 тисяч років тому  — це перша арифметична операція додавання і віднімання одиниці. Лічба  — це перший вільний теоретичний акт розуму дитини і він став початком для впровадження математичних ігор при навчанні математики (назвати пропущене число).

Типи і способи навчання та виховання змінювалися під впливом розвитку виробництва, техніки, науки і культури, суспільство немов би замовляло типи навчання.

1. Перший тип навчання (близько 10000-2500 рр. до н.е.) був практично-наслідувальним. Тут тільки зароджувались елементи  гри. Батьки розвивали у своїх  дітей за допомогою навідних  питань здібності розумові і  професійні (якщо дітей кілька, то  влаштовували змагання як елемент  гри).

2.  Другий тип навчання (близько 2500-600 рр. до н.е.) був репродуктивний і з'явився внаслідок обробки металу, де потрібна була певна кмітливість. Для цього при дворах фараонів і царів відкривали школи в Єгипті і Вавилоні. Використовували при навчанні методи заучування, зазубрювання, прослуховування і відтворення, навчання за зразком: «Роби так як роблю я, а я роблю так...». Між учнями практикувалися змагання під девізом «Хто швидше ?».

3. Третій тип навчання (близько 600 р. до н.е. - 500 р. н.е.) - словесно-доказовий (графічно-доказовий, бо панівною  наукою була геометрія). При цьому  навчанні використовувалися бесіди, діалог, обґрунтування, вправляння, усний  виклад, теоретичні настанови і  особливо розваги  — дидактичні ігри. Розв'язувалися задачі на кмітливість, на побудову, доведення, де потрібно було інтенсивно розмірковувати і встановлювати переможця.

4.  Четвертий тип навчання (епоха середньовіччя з V ст. до XV ст.) - словесно-догматичний і словесно-схоластичний. Такий тип навчання мало вимагав методу гри.

5. П'ятий тип навчання (епоха відродження з XV до XVI ст.) - наочно-споглядальний вимагав від  дітей вчитися спостерігати за  явищами природи. В цей час  посилюються задачі, що вимагають  напруги та пізнавальні задачі  ігрового характеру.

6.  Шостий тип навчання (епоха бурхливого розвитку капіталізму з XVI ст. до XVIII ст.) - наочно-інформаційний, коли гра займає панівне місце в навчанні дітей, а методу гри дається теоретичне обґрунтування.

7.  Сьомий тип навчання (епоха імперіалізму і соціалізму, з XVIII до XX ст.) - породжує інформаційно-пізнавальний тип навчання дослідницьке, розвиваюче, програмоване, проблемне навчання і комп'ютеризація), де навчають дітей з 5-6 років, для яких гра стала одним із необхідних методів навчання початкової і елементарної математики.

Інтенсивно розробляються як математичні ігри, так і їх методика використання в школі на всіх рівнях.

Щоб зберегти менталітет українського народу, братські школи, що вперше з'явилися у Львові і Луцьку (1463 р.) переросли в могутні культурні й освітні осередки із школами і друкарнями. Братства швидко поширювались по всій Україні: в 1615 р. засноване Київське братство, до якого поступило багато міщан, а також запорізьке військо на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. Братські школи стали національною гордістю українців і цінним надбанням світової педагогічної думки. Застосована вперше в світі у братських школах класно-урочна система навчання давала можливість одному вчителеві вчити багато учнів і інтенсивно використовувати ігровий метод. У братських школах запозичив і удосконалив класно-урочну систему чеський педагог Я.А. Коменський (1592-1670), який розробив методи навчання, серед них був і метод гри.