Ораторсько-проповідницька проза XI—XII ст.

Проповідь як жанр виникла у ранньовізантійський період розвитку християнського красномовства (IV— VI ст.), увібравши античні та біблійні традиції. Визна¬чальний вплив на зміст, характер і форму проповіді мала Біблія, де риторичну традицію започаткував Мойсей, а продовжили проповіді Соломона та пророків. Стиль усної та книжної (писемної) релігійної проповіді підхопили богослови візантійської доби — Іоанн Зла-тоуст, Григорій Богослов, Іоанн Дамаскін, Василій Великий. Вони створили класичний канон християнсь¬кого красномовства, який і був запозичений руськими церковними діячами наприкінці X ст.Проповідь як жанр виникла у ранньовізантійський період розвитку християнського красномовства (IV— VI ст.), увібравши античні та біблійні традиції. Визна¬чальний вплив на зміст, характер і форму проповіді мала Біблія, де риторичну традицію започаткував Мойсей, а продовжили проповіді Соломона та пророків. Стиль усної та книжної (писемної) релігійної проповіді підхопили богослови візантійської доби — Іоанн Зла-тоуст, Григорій Богослов, Іоанн Дамаскін, Василій Великий. Вони створили класичний канон християнсь¬кого красномовства, який і був запозичений руськими церковними діячами наприкінці X ст.