Антимонопольне законодавство та конкурентна політика в Україні

Мiнiстерство освiти і  науки, молоді та спорту України

Національний технічний  університет України

«Київський політехнічний інститут»

 

Факультет лінгвістики

Кафедра теорії, практики та перекладу

англійської мови

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Економічна Теорія»

На тему: «Антимонопольне законодавство та конкурентна політика в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка IIІ курсу

Групи ЛА-03

Коломієць Ірина  Василівна

Перевірила: Растєгаєва В.М.

 

 

 

 

 

Київ 2013

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Вступ

 

В даному рефераті ми розглянемо основні засади антимонопольного законодавства в Україні, а також шляхи та особливості проведення конкурентної політики в державі.

Дана тема є досить актуальною та несе особливий інтерес  оскільки створення правової бази конкурентної політики в Україні відбувалося у складних умовах, так як були відсутні фахівці, а досвід розвинених країн неможливо механічно перенести в умовах перехідної економіки. Однак, за порівняно короткий строк в Україні були розроблені та прийняті відповідні закони, які гарантують підтримку конкуренції та не допускають зловживання монопольним становищем.

Особливо актуальним в умовах розвитку економіки України є питання захисту конкуренції та недопущення зловживання ринковою владою монополістичних структур. Створення конкурентного середовища, захист законних інтересів підприємців і споживачів, регулювання діяльності монополій сприяють формуванню цивілізованих ринкових відносин, підвищенню ефективності функціонування національної економіки і є однією зі складових антимонопольної діяльності держави.

Антимонопольне законодавство  України складається з кількох  законів, постанов Кабінету Міністрів України та положень Антимонопольного комітету зокрема, воно представлено такими Законами України: "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" (1992 р.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 р.), "Про природні монополії" (2000 р.), "Про захист економічної конкуренції" (2001 р.), "Про Антимонопольний комітет України" (1993 р.) та ін.

 

ІІ. Поняття антимонопольного законодавства України, його сутність, об’єкти і суб'єкти

 

Антимонопольне законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об'єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку.[3]

Антимонопольним законодавством України визначені правові основи обмеження монополізму, недопущення  недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності, форми здійснення державного контролю за його дотриманням, а також види зловживання монопольним становищем: нав'язування невигідних умов торгівлі або непотрібних товарів та послуг; створення штучного дефіциту на ринку; відмові від реалізації товару (або сукупності товарів) з метою створення його (їх) дефіциту; створення перепон для доступу на ринок іншим продавцям, застосування цінової дискримінації з метою обмеження прав окремих покупців. [1]

Суб'єктами антимонопольної політики в Україні є державні органи, що забезпечують процес демонополізації економіки і розвиток конкуренції. До них належить: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, центральні і місцеві органи державної виконавчої влади, керівники і трудові колективи підприємств (об'єднань) і покупці.

Об'єктами антимонопольної політики є: монополізований ринок у цілому і його окремі елементи; господарюючі суб'єкти, які займають монопольне становище; державні організаційні структури монопольного типу; центральні органи державної виконавчої влади.

Мета  антимонопольного регулювання з боку держави — захист інтересів споживачів від негативних наслідків монопольної діяльності конкретних господарюючих суб'єктів. [4]

ІІІ. Види порушень антимонопольного законодавства та засоби антимонопольного регулювання

 

Не дивлячись на те, що за останні роки в Україні було прийнято певну кількість нормативних  актів, націлених на заборону монополізації, в державі все ще необхідне подальше удосконалення антимонопольного законодавства

Сучасна державна система  антимонопольного регулювання спрямована на запобігання порушенням у таких  напрямках:

1. зловживання монопольним становищем на ринку;
2. неправомірні угоди між підприємцями;
3. дискримінація підприємців органами влади і управління.

Кожний з перерахованих  напрямів включає певну кількість  різновидів. Так, до першого напрямку зловживання монопольним становищем на ринку можливо віднести:

• нав'язування умов договору, які ставлять контрагентів у нерівні чи додаткові умови, які не відносяться до предмета договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту;
• обмеження чи припинення виробництва, виключення з обігу товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
• часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання чи збуту з метою створення і підтримки дефіциту;
• встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, обмежуючих права окремих споживачів;
• встановлення монопольно високих чи низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що приводить до обмеження конкуренції.

Інший вид порушення  антимонопольного законодавства включає колективні дії, пов'язані з монополістичними угодами. У відповідності до існуючого законодавства неправомірними вважаються дії підприємницьких структур у таких напрямках:

• встановлення (підтримка) монопольних цін (тарифів), знижок, націнок;
• розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягами їх реалізації чи закупівель або колом споживачів чи іншими ознаками;
• усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців та інших підприємців.

При організації і  функціонуванні інтеграційних структур слід врахувати і виключити випадки дискримінації підприємців органами влади і управління. До цього слід відносити:

• заборону створення нових підприємств і інших організаційних форм підприємницької діяльності, також встановлення обмеження на окремі види діяльності, виробництво окремих видів товарів з метою обмеження конкуренції;
• примушування підприємців до вступу в асоціації, концерни, об'єднання, а також до пріоритетного укладання угод, першочергової доставки товарів певній групі споживачів;
• прийняття рішень щодо централізованого розподілу товарів;
• встановлення заборон на реалізацію продукції в інших регіонах;
• встановлення окремим підприємствам податкових і інших пільг;
• встановлення обмежень для окремих груп підприємців.

Дискримінацією підприємців визнається також укладання між органами влади і управління угод, створення структур державного управління або наділення існуючих міністерств, державних комітетів, інших структур державного управління повноваженнями для виконання вище перерахованих дій.

До засобів антимонопольного регулювання варто відносити:

• встановлення більш високого рівня цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності;
• декларування зміни цін;
• встановлення стандартів і показників якості для товарів і послуг;
• регулювання обсягу ринку виробництва;
• встановлення державних заявок і контрактів;
• розділ ринків;
• тарифне обслуговування імпорту й експорту товарів.

IV. Санкції за порушення антимонопольного законодавства

За порушення антимонопольного законодавства до суб'єктів господарювання застосовуються такі види санкцій:

1. Штрафи (ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції") за такі порушення:
• антиконкурентні узгоджені дії;
• зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
• невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі, у розмірі до 10% доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує 10% зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку;
• здійснення учасниками - суб'єктами господарювання узгоджених дій, заборонених законом;
• обмежувальна та дискримінаційна діяльність;
• порушення положень, погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;
• концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна;
• невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію - накладаються штрафи у розмірі до 5% доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;
• обмежувальна діяльність, заборонена згідно із частиною першою ст. 18 цього Закону;
• неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
• подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
• подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;
• створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;
• обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - накладаються штрафи у розмірі до 1% доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Рішення та розпорядження  органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Особа, на яку накладено штраф  за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Якщо штраф накладено  на суб'єкт господарювання сплата штрафу може здійснюватися як повністю, так і частково будь-якою юридичною чи фізичною особою, яка входить до складу суб'єкта господарювання і на яку накладено штраф. Сплата штрафу у повному обсязі однією юридичною чи фізичною особою або декількома особами звільняє інших осіб, за яких цей штраф було сплачено, від сплати штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного  відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється  на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку  чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За заявою особи, на яку  накладено штраф, органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або  розстрочити сплату накладеного  ним штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Органи Антимонопольного комітету України, які здійснюють перевірку  рішення, можуть зупинити виконання  рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.

За результатами перевірки  рішення органи Антимонопольного комітету України мають право:

• залишити рішення без змін;
• змінити рішення;
• скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині;
• скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі.