Аналіз національної податкової системи:проблеми ефективності оподаткування

Очевидним критерієм формування податкової системи є достатність Податкова система має бути сформована таким чином , щоб забезпечувати покриття витрат, які фінансуються за рахунок податків.

            Нестача податкових надходжень означає появу бюджетного дефіциту, фінансування якого можливе лише в певних межах і пов`язане з рядом негативних наслідків. Так у випадку фінансування за рахунок випуску урядо-вих цінних паперів виникає загроза для інвестицій приватного сектора, отже, і майбутніх доходів бюджету. При цьому може відбуватися не тільки пряме витіснення приватних інвестицій, але й зростання процентних ставок, що додатково призведе до збільшення витрат по обслуговуванню внутрішнього боргу.

         Необхідно підкреслити, що залучення зовнішніх позик означає зростання зовнішнього боргу і витрат на його обслуговування , та скорочення можливо-стей фінансування майбутніх державних витрат. Використання кредитів НБУ (емісії грошей ) для покриття бюджетного дефіциту стає додатковим джере-лом інфляції. Кожен з цих наслідків не бажаний для країн перехідної еконо-міки, тому отримання принципу достатності є для України особливо актуаль-ним.

          Для збільшення податкових надходжень, як відомо, існують дві принци-пові можливості :

1) збільшення бази оподаткування;

2) збільшення податкових ставок.

Збільшення бази оподаткування.

          Розширення податкової бази можливе за рахунок скасування пільг по оподаткуванню. Ліквідація податкових пільг могла б дати значно відчутніші результати для збільшення державних доходів, ніж спроби вибіркового розв`язання бюджетних проблем за рахунок прибуткових підприємств.

          В існуючій податковій системі зменьшення оподатованого прибутку від-бувається ще й тому, що частина податків та обов`язкових платежів підпри-ємств прив`язана до окремих елементів витрат і відноситься до собівартості продукції . Але відомо, що податки сплачуються, врешті-решт, лише з доходів економічних суб`єктів. А тому найнадійнішим джерелом збільшення доходів

Бюджету в середньостроковій перспективі є не введення нових податківчи збільшення податкових ставок, а розширення ділової активності й зумовлене цим зростання платоспроможності населення і кількості прибутково працюючих підприємств .

Збільшення податкових ставок.

Податкові надходження мають бути здатними збільшуватись за досить короткий строк і такоюмірою, наскільки це є необхідним для фінансування додаткових бюджетних витрат. Неможливо сформувати досить однорідні часові ряди економічних показників, які могли б бути використаними для прогнозу доходності різних податків та їх здатності до збільшення. Податкова система має включати такі елементи, використання яких давало б змогу отримувати необхідні кошти для фінансування додаткових державних витрат. Такий підхід використовується не тільки для країн з перехідною економікою.

Наприклад,Німеччині як адаптаційний елемент використовується ПДВ,оскільки його тимчасове підвищення не справляє істотного впливу на поведінку платників податку і оподаткування споживання становить меншу небезпечну для економічного зростання, ніж оподаткування особистих доходів і прибутку підприємств . Аналіз показує, що і в умовах України зниження ставки ПДВ на початку 1995р. з 28 % до 20 % привело до приблизно пропорційного зниження доходів ( у 1994 р. доходи від ПДВ становили 11,42 % ВВП , а в 1995 - 8,56 % ), а тому зміна ставки цього податку є більш прийнятною у випадку необхідності збільшення бюджетних доходів, ніж введення нових податків або збільшення оподаткування доходів.

        Друга категорія принципів - це політико-економічні.

        Націленість на економічне зростання.

       Оподаткування не повинне створювати перешкод для економічного зростання, збільшення його, має сприяти економічному зростанню.

  За період проведення реформ в Україні з1992по1995 р. державна квота ( питома вага податків, зборів і внесків по соціальному страхуванню у ВВП) зросла з 35,1 до 40,6%.

          На 1996 р. передбачалось їх подальше збільшення до 47,3 % ВВП.

          Для забезпечення умов економічного зростання України необхідно :

 по-перше, зробити реальні кроки щодо зниження державної квоти у ВВП і зниження податкового навантаження на підприємства, насамперед,за рахунок вдосконалення оподаткування прибутку;

по-друге, використати такі правила розрахунку амортизаційних відрахувань, які б дали змогу індексувати активи та пасива балансу підприємства з урахуванням рівня інфляції і не призво-дили б до оподаткування фіктивного прибутку; по-третє,створити сприятливі умови для самофінансування інвестицій, найважливішими, з яких є можливість прискореної амортизації і зниження ставок податку на прибуток.

            Нейтральність щодо конкуренції.

             Оподаткування не повинне викривляти  конкуренці як між підприєм-ствами та галузями всередені країни , так і між галузями вітчизняними ізарубіжними підприємствами. Велике податкове навантаження на підприємствах України не сприяє підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних виробників на світовому ринку. Умови конкуренції всередині країни викривлюються податковими пільгами, надання яких також означає, що для поповнення бюджету необхідно збільшувати податкові навантаження на інші підприємства.

         Поряд з ПДВ береться ще кілька податків, які розраховуються, виходячи  з обсягу реалізованої продукції тобто являють собою багатоступінчасті брутто-податки з обороту. До них належать:

           по-перше, внески до інноваційно-го фонду ( 1 % від обсягу реалізованої продукції );        

по-друге, відрахування до державного цільового фонду розвитку промисловості у складі бюджету України (1 % від обсягу реалізованої продукції підприємств, які входять до сфери управління Міністерства промисловості ).

         Ці податки стягуються з усієї вартості продукції на кожній стадії її виробництва і обігу, і тому призводять до поступового збільшення податкового навантаження в результаті нарахування податку на раніше сплачені податки. При цьому в гіршому становищі , з точки зору умов конкуренції, виявляють-ся дрібніші підприємства ( порівняно збільшими ), а також підприємства з більшою матеріалоємкістю виробництва,оскільки таки податки на їх продукцію виявляються більшими. Це робить їх продукцію дорожчою, а значить – і менш конкурентоспроможною.

           Третя категорія принципів - це соціально-етичні.

Основу цієї групи  принципів  становлять  ідеї  справедливого  оподатку-вання , реалізація   яких  передбачає   загальний   характер  оподаткування  (всі особи,  які  є  платоспроможними,  мають залучатися  до сплати податків)    та справедливість оподаткування (урівняне оподаткування за рівних або аналогіч-них обставин, а  з  різних - відповідним  чином  диференційоване.           

Послідовне  втілення  принципів  справедливого оподаткування передба-чає відмову від податкових пільг. Так, світова  практика  застосування податко-вих пільг і досвід  самої України показують, що вони   часто призводять зовсім не до тих  результатів, досягнення  яких  декларувалося або на які розраховува-ли   при   їх   введені. Нерідко пільги  в оподаткуванні стають одним  із  засобів ухилення  від  сплати  податків.  З  практики роботи податкових служб України  добре  відомі  факти використання комерційними структурами  пільг,  наданих, наприклад,  громадянам, що постраждали  від Чорнобильської катастрофи.          

Принцип відносності.          

Податкове  навантаження  може  розподілятися  таким  чином,  щоб  при цьому   платоспроможність   платника   зменшувалася  відносно рівною мірою.          

Посилення  податкової  прогресії  має  виправдовуватися   міркуваннями  соціальної  справедливості   і  пов`язаною  з  цим  необхідністю перерозподілу доходів.

Остання група принципів  - це принципи, що відбивають правові й технічні аспекти стягування податків. 

У відповідності з принципами цієї групи оподаткування  має  бути транс-парентними  і  практичним. Транспорентність податкової  системи  передбачає максимально чітке   і  несуперечливе формування норм податкового права, що включає їх неоднозначне тлумачення. Це є необхідною передумовою практич-ного дотримання принципів рівності і загального характеру оподаткування. Виконання податкових правил має бути також пов`язане з мінімальними ви-тратами як для платників податків, так і для податкової адміністрації. Незруч-ний час або форма стягування податку можуть стати причиною його неспла-ти.

         Податки є складовою частиною фінансового механізму і виконують регулюючу функцію. Її суть полягає в тому, що податки впливають на всі сторони діяльності платників. Функції податків, як  і самі податки, є явищем об`єктивним і незалежним від волі держави впливають на підприємницьку діяльність. Але держава може свідомо використовувати цю функцію для регу-лювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Ви-користання  податків  як фінансових регуляторів - це складова справа, для якої на різних етапах розвитку суспільства можуть використовуватись різні подат-ки, змінюватись об`єкти і ставки оподаткування, а також надання пільг.

На базі  використання фіскальної і регулюючої функції, які мають не тільки теоретичне значення, а й використовуються на практиці оподаткування, формується податкова система.

У податковїй системі повинні реалізовуватись обидві функції податків. З одного боку, податки мають бути інструментом, який забезпечить бездефіцит-ність бюджету, а з іншої - стимулювати підприємницьку діяльність.

Перед законодавцями держави стоїть вибір збільшувати доходну частину бюджету за рахунок високих податків ( т.б. “податкового пресу”, використову-ючи лише фіскальну функцію ) чи формувати систему стабільних стимулів для підприємницької   діяльністі,  яка  забезпечить  зменьшення дифіциту бюджету через деякий час і перспективу економічного росту.

Перший напрямок вирішує лиш тимчасові проблеми і безперспективним для  розвитку  економіки.  Другий - стимулює  виробництво, що  само  по собі скоротить дефіцит бюджету. У податковій системі мають делектично поєдну-ватись  дві функції: фіскальна і регулюча. З позиції фіскальної -  податкова си-стема повинна забезпечити стабільне і гарантоване надходження до бюджету. З позиції регулюючої - мати можливість впливати на всі сторони економічного і соціального розвитку суспільства. Фіскальна функція реалізується   в  усих податках, регулююча ж при певних умовах може проявлятися, а  може   й ні, хоча вона об`єктивно притаманна податкам, але на практиці діє не завжди так, як це передбачалось при створенні того чи іншого податку. Тому практично неможливо, щоб одночасно реалізувалися обидві функції в одному податку.

Податкова система має включати до себе, насамперед, податки, які б за-безпечували сталу фінвнсову базу держави і давали можливість пезперебійного фінансування державних  видатків. Крім  того,  в  податковій системі має бути достатня кількість податків, на  які  здебільше податок  окладається  регулюча функція.  Справа в тому, що неможливо впливати на всі боки господарської діяльності підприємств та всі сфери економічно-суспільного життя за допомо-гою одного чи двох податків. Очевидно, що податкова система повинна вклю-чати досить широке коло податків різної цілеспрямованості.      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Напрями  підвищення ефективності оподаткування  в Україні на основі врахування  зарубіжного досвіду.

 

              На початковому етапі свого функціонування податкова система України спричинила кризові явища у механізмі розподілу фінансових ресурсів мільйонів громадян на користь держави, а тому сформувала чіткий стереотип несправедливості, який трансформувався в досить розвинений інститут приховування доходів. У цій ситуації податкове законодавство довело свою недієздатність в пошуку оптимального відношення податкових ставок, податкових пільг, які б враховували складну соціально-економічну ситуацію в країні на фоні кризових явищ у всіх сферах суспільного життя.

На відміну від вітчизняних реалій зовсім інший підхід до платників податків із доходів фізичних осіб в іноземних державах, де стан демократії та суспільні норми в значній мірі мають вплив на побудову та функціонування фіскальної політики, яка передовсім спрямована на вирішення соціальних питань та економічну мотивацію домогосподарств, а вже потім на забезпечення уряду фінансовими ресурсам .В умовах створення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки пошук шляхів удосконалення власної системи оподаткування доходів фізичних осіб із урахуванням світових здобутків у цій сфері є досить актуальним.

          Питанню вивчення основ побудови податкових систем іноземних держав та порядку оподаткування фізичних осіб присвячується досить багато наукових праць, зокрема вагомих результатів досягли О.Д. Василик, Г.П. Толстоп'ятенко, Я.В. Литвиненко, І.Д. Якушик, Н.М. Ткаченко та інші.

Іноземні системи прямого оподаткування доходів фізичних осіб мають уже досить апробовану часом практику становлення та розвитку на базі глибокого усвідомлення кожним платником податку свого конституційного обов'язку — сплати податків.