Основні тенденції розвитку глобалізаційних процесів та впливів їх на соціально-економічний розвиток України

Очікується, що зростаюча пропозиція на ринку нафти  в змозі задовольнити також зростаючий попит, за умови, що ціни на нафту залишаться попередніми. Збільшення цін на нафту, за розрахунками експертів Світового валютного фонду, на 5 дол. США за барель може призвести до уповільнення темпів економічного зростання в світі на 0,3%. Повільні темпи глобального економічного зростання також відображені в прогнозах ставки відсотку. Ставка пропозиції на лондонському міжбанківському ринку (LIBOR) і ставка пропозиції на Європейському міжбанківському ринку (EURIBOR), як очікується, дещо знизяться протягом 2013 року, але вже в 2014 році разом із зміцненням економічної активності вони встановляться на рівні близько 4%.

Зростання світових ринків базується на темпах зростання  насамперед в індустріальних країнах.

Таким чином, нові тенденції світової економіки в цілому можна охарактеризувати як це зробив Світовий валютний фонд – «найм'якіший глобальний економічний спад за останні роки або найсерйозніше уповільнення темпів економічного зростання, яке не спровадило повноцінного економічного спаду». Темпи глобального економічного зростання в 2012 році складуть 2,8%, в результаті чого світовий ВВП з урахуванням паритетів купівельної спроможності (ПКС) в різних країнах складатиме $49 трлн. дол. США, а у 2013 році темпи глобального економічного зростання прискоряться до 4%, збільшуючи світове виробництво в ППС цінах до $52 трлн. дол. США.

Співставлення поточного періоду уповільнення темпів глобального економічного зростання  й попередніх періодів економічного спаду дозволяє зробити також  наступні висновки. Починаючі з другої половини ХХ століття, періоди економічного спаду в розвинених країнах світу стали виникати синхронно – із труднощами, які виникають в одній країні, неминуче зустрічаються й інші. Наприклад, фінансова криза 1998 року в Росії серйозно вдарила по економіках більшості країн СНД та по світовій фінансовій системі. Це пояснюється двома головними причинами. Перша полягає у розвитку торгівля й активному русі капіталу. Друга – в схожих тенденціях в розвитку економік країн світу. Так, останній період глобального економічного спаду був пов'язаний із двома основними чинниками: крахом Інтернет-компаній й зростанням цін на нафту. Бум Інтернет-бізнесу переживали практично усі розвинені країни світу, й крах його лідерів у США зробив «ефект доміно», відбившись абсолютно на усіх компаніях галузі.

Однак, у порівнянні з кризами й рецесіями, які  переживав світ наприкінці ХIХ сторіччя, сучасні економічні кризи значно менш вражаючі. В свою чергу, кризи 1990-х  років були значно м'якіші, ніж кризи 1970-х и 1980-х. При цьому, швидкість пожвавлення економік не залежить прямо від тривалості економічного спаду. 1980-і роки отримали назву «смерть дивідендам», оскільки компанії намагалися залишитися на плаву, скорочуючи виплати своїм акціонерам. У 1990-і роки почалася ера інформаційних технологій й Інтернету. Це надало імпульсу розвитку економіці світу. Підйом тривав близько десяти років і закінчився економічним спадом, який розпочався в березні 2001 року.

Основними причинами  поточного економічного циклу були наступними: скорочення інвестицій в основний капітал і запаси, падіння цін на акції, незважаючи на бум на фондовому ринку в попередні роки. Треба зазначити, що скорочення фондових ринків відбувається одночасно в усіх країнах світу, що означає високу інтеграцію глобального фінансового ринку.

Підсумовуючі, глобалізація світогосподарських зв'язків  призвела до того, що тенденції розвитку у одних країнах впливають  на розвитку у інших. Хоча поточне  уповільнення темпів глобального зростання  зв'язане із фазою економічного циклу, велике значення у цьому мають кризи у США, Аргентині та Японії. Крім того, регіональні угрупування країн призвели до того, що у них спостерігаються однакові тенденції економічного розвитку та схожі економічні політики.

Отже, події  на світових ринках головним чином впливають на економічне зростання в Україні через зовнішню торгівлю та рух прямих іноземних інвестицій.

Прояви  глобалізації в Україні можна  спостерігати в політиці, культурі та економіці.

Взагалі вплив  глобалізації на соціально-єкономічний розвиток України має досить складний та суперечливий характер. Існують як позитивні, так і негативні сторони. У політиці глобалізація проявляється в делегуванні державами все більших повноважень впливовим міжнародним організаціям, і як результат — неможливість проведення самостійної політики у багатьох сферах політичного життя держави. Як один з негативних наслідків, така ситуація можлива в разі вступу України до НАТО й інших міжнародних організацій, де передбачена тісна співпраця з країнами-членами і можливість їх втручання у внутрішню політику держави. Становлення незалежної України стимулювало глобалізаційні процеси, зокрема цьому сприяв вступ до таких міжнародних організацій, як ООН (як правонаступниця Української Радянської Соціалістичної Республіки з 1945 р.), МВФ (з 1992 р.), МБРР (з 1992 р.) та СОТ (з 2008 р.). Ведеться тісна співпраця та дискусії з НАТО (з 1991 р.), ЄС та іншими впливовими міжнародними організаціями. Для культурної глобалізації характерне зближення ділової споживчої культур між різними країнами світу, широке використання англійської мови для міжнародного спілкування, використання Іnternet для отримання інформації та спілкування, розповсюдження по всьому світу американських фільмів, телепередач і програмного забезпечення, а також зростання міжнародного туризму. Таким чином, глобалізація в культурі тісно пов'язана з американізацією. Наприклад, прояв культурної глобалізації в Україні - це мережа ресторанів швидкого харчування "МсDonald’s", які вже давно стали одним з універсальних символів культурної глобалізації суспільства. Для економічних аспектів глобалізації характерні вільний рух капіталу, вільна торгівля, , простота переміщення галузей промисловості між різними державами на користь зменшення витрат на працю і природні ресурси.

Вплив глобалізаційних процесів на економіку  України спричинив деформацію фінансово-ринкових механізмів. Цьому сприяло також те, що виробничо-промисловий комплекс України нездатний адаптуватися до попиту на світовому ринку, про що свідчить досить низький ВНП на душу населення. Так, за даними Світового банку, ВНП на душу населення в Україні є одним з найнижчих у світі. Така ситуація свідчить про недоречність беззастережного відкриття кордонів країни. Також Україна не використовує зараз усі свої конкурентні переваги (дешева робоча сила, достатня ресурсозабезпеченість деякими видами сировини, використання вигідного геоекономічного розташування тощо), оскільки офіційний сектор економіки є неефективним. Негативною рисою є те, що більшість пропонованих інноваційних ідей на вітчизняних підприємствах зараз відхиляються. Для національних виробників немає достатньої внутрішньої мотивації застосування інноваційної політики. І мабуть головним чинником деформації економічного становища, є постійні суперечності у внутрішньому законодавстві держави.

За  рейтингами міжнародних економічних  організацій, Україна за рівнем конкурентоспроможності посідає одне з останніх місць. Курс уряду на лібералізацію зовнішніх відносин не виправдав покладених на нього надій і не реалізував конкурентні переваги України. Через неконкурентоспроможність занепадають цілі галузі, які можуть переробляти сировину, а галузі, які функціонують, не повністю використовують свої виробничі потужності.

Глобалізація  як процес – це результат розвитку продуктивних сил й інтеграції усіх сфер соціально-економічного життя, в наслідок чого усі країни стають взаємозалежними одна від одної. Глобалізація виникла як процес, який якісно відрізняється від інтернаціоналізації тем, що означає перехід до системи відкритого національного господарства у інтегроване світове господарство. Основними характерними признаками глобалізації є: розповсюдження торгівлі та її лібералізація; інтернаціоналізація обігу капіталу й знищення перешкод для його руху; зміни у фінансовій сфері; поширення діяльності ТНК; переважена орієнтація попиту на світовий ринок; виникнення міжнародній фінансових інститутів. Основними передумовами процесу глобалізації є виробничо-технологічні, економічні, інформаційні, організаційні, науково-технологічні, соціально-культурні та політичні чинники. Глобалізація світогосподарських зв'язків має позитивні і негативні наслідки. До позитивних можна віднести міжнародну конкуренцію, економію на масштабах виробництва, переваги від міжнародної торгівлі; раціоналізацію глобального виробництва й розповсюдження передової технології. До негативних наслідків можна віднести несправедливе розподілення благ від глобалізації; загрозу поляризації доходів багатих та бідних країн; високий рівень взаємозалежності національних економік, коли локальні економічні коливання чи кризи мають глобальні наслідки; політичні проблеми, які стосуються розподілу контролю над світовою економікою.

Нові тенденції  світової економіки в цілому можна  охарактеризувати як «найм'якіший глобальний економічний спад за останні роки або найсерйозніше уповільнення темпів економічного зростання, яке не спровадило повноцінного економічного спаду». Основними причинами поточного економічного циклу були наступними: скорочення інвестицій в основний капітал і запаси, падіння цін на акції, незважаючи на бум на фондовому ринку в попередні роки. Треба зазначити, що скорочення фондових ринків відбувається одночасно в усіх країнах світу, що означає високу інтеграцію глобального фінансового ринку.

В Україні вплив процесів глобалізації проявляється через зовнішній сектор. Так, починаючи з 2010 року основною тенденцією показників зовнішньої торгівлі було постійне збільшення вартісних обсягів експорту та імпорту, при чому експорт за своїм значенням був більший ніж імпорт. Це відбувалося завдяки поліпшенню кон'юнктури зовнішніх ринків, а також економічному зростанню як України, так і світової економіки. До негативних тенденцій зовнішньої торгівлі слід віднести дуже значну долю зовнішньої торгівлі сировиною. У сфері іноземного інвестування, яка також відноситься до зовнішнього сектору, спостерігалося поступове зростання припливу прямих іноземних інвестицій, яке відбувалося надзвичайно повільними темпами. Це можна пояснити як внутрішнім несприятливим інвестиційним кліматом, так і фінансовими шоками на зовнішніх фінансових ринках, що примусило іноземних інвесторів обходити не передбачувані ринки.

На підставі аналізу зовнішнього сектору  економіки країни України можна  виявити основні чинники, які  впливають на економічне зростання в країні:

кон'юнктура  товарних зовнішніх ринків;

економічне  зростання основних торгівельних партнерів  і України;

залежність  від окремих ринків енергоносіїв та сировини;

антидемпінгові  розслідування проти українських  товарів;

інвестиційний клімат в Україні;

нерозвиненість  фінансового ринку;

ситуація на світових фінансових ринках.

Якщо  спиратися на нинішній розвиток України, то інтегрування в глобальну систему не може бути успішним. Немає сумнівів, що нинішня економіка з її розваленою індустрією та низькою технологічністю такого випробування не витримує, оскільки сьогодні, Україна неготова до глобальної інтеграції та конкуренції.   І нажаль, багато з того, що здається зараз успішним, може виявитися майже неприйнятним. Вже сам  вступ України у СОТ (а це неодмінна умова інтегрування ) у разі інерційного розвитку спричинить негативний розвиток економіки. За такого низького рівня економічного розвитку навряд чи можна розраховувати на швидку й ефективну інтеграцію до економічних об'єднань. Але держава з таким потенціалом не може залишатися в самоізоляції. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасних умов господарювання, брати участь не лише на ринках виробів чорної металургії або простих хімічних виробів, вона має створювати власні транснаціональні структури.

Список використаних джерел:

1. Аведян Л.Й., Бараннік І.І. Управління якістю в реформуванні та розвитку економіки України за умов глобалізації // Управління розвитком №5, 2006. – с. 3-4.
2. Зінь Е.А. Регіональна економіка: Підручник. — К.: «ВД «Професіонал», 2007. — 528 с.
3. Зянько В. Глобалізація та інноваційний процес: їхній взаємовплив // Економіка України. – 2006. - №2. – с.84-89.
4. Карлова І.О. Глобалізація:сутність, наслідки та вплив на соціально-економічний розвиток України//Актуальні проблеми економіки, 2008. - №11. – 2008. – С. 41-52.
5. Контурова С.М. Головні чинники і наслідки розвитку економіки України в умовах глобалізації// Актуальні проблеми економіки, 2006. - №12. – С. 18-23.Лук`яненко Д.Г. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005 – 204 с.
6. Регіональна економіка: підручник / за ред. Є. П. Качана. – Тернопіль : ТНЕУ, 2008. – 800 с.