Основні тенденції розвитку глобалізаційних процесів та впливів їх на соціально-економічний розвиток України

Контрольна  робота

з предмету «Регіональна економіка»

на тему: «Основні тенденції розвитку глобалізаційних процесів та впливів їх на соціально-економічний розвиток України»

Основні тенденції  розвитку глобалізаційних процесів та впливів їх на соціально-економічний розвиток України

Питання визначення сутності глобалізації та її позитивний і негативний вплив на соціально-економічний і політичний розвиток у країні є важливою теоретичною та практичною проблемою як сфер виробництва, так і всього суспільства загалом, оскільки глобалізаційні процеси визначають економічні, екологічні інтереси та культурні цінності всіх верств і класів її населення.

Теоретичні  і методологічні основи теорії глобалізації та глобалізаційних систем висвітлено в працях А. Аппадураї, У. Бека, Е. Гідденса, С. Лашера, Р. Робертсона, Л. Склера, Г. Терборна, М. Уотерса, Дж. Уррі та інших. Слід зазначити, що глобальні теорії грунтуються скоріше на позитивних, ніж на негативних суспільних змінах у державі. Тому вирішення проблеми з'ясування сутності глобалізації та її позитивний і негативний вплив на соціально-економічний розвиток України є пріоритетним напрямом наукових досліджень у сучасних ринкових умовах господарювання.

Термін "глобалізація" в останні роки набув емоційного змісту. Деякі дослідники розглядають глобалізацію як благо — ключ до майбутнього розвитку світової економіки, як неминучий та необоротний процес. Інші ж розцінюють глобалізацію як процес, який шкодить світовому розвитку, збільшує ступінь нерівності серед різних країн, погрожує зайнятості й рівню життя й перешкоджає соціальному прогресу. Ці абсолютно різні підходи до оцінки процесів глобалізації у світі свідчать, що як і інший процес, глобалізація має негативні та позитивні наслідки.

Одним з ключових процесів розвитку світової економіки на межі ХХ—ХХI століть є прогресуюча глобалізація, тобто якісно новий етап у розвитку інтернаціоналізації господарського життя. Наприкінці ХХ сторіччя термін "глобалізація" став популярним. Глобалізація розглядається, з одного боку, як важливе джерело нових можливостей, а з іншого – як чинник багатьох бід і конфліктів всередині окремих держав, а також між державами (регіонами).

Хоча поняття «глобалізація» останнім часом дуже часто зустрічається  в економічній літературі, єдиного  визначення феномену глобалізації не існує. Тобто, процес глобалізації оцінюється неоднозначно. Якщо визначити глобалізацію у більш загальному значенні, то її можна охарактеризувати як посилення взаємозалежності і взаємовпливу різних сфер і процесів світової економіки, яке виражається у поступовому перетворенні світового господарства на єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили і знання.

Глобалізація  відкриває широкі можливості перед  всесвітнім розвитком, але цей процес не є рівномірним. Деякі країни стають інтегрованими в глобальну економіку швидше за інші, і, як наслідок, розвиваються швидкими темпами, а також зменшують рівень бідності.

Глобалізація світогосподарських зв'язків характеризується взаємозалежністю економік країн світу. Це означає, що тенденції в світовій економіці мають безпосередній вплив на національні економіки і навпаки. Українська економіка не є виключенням, і тому необхідно визначити як і в якому напрямку впливають зовнішні економічні фактори на темпи її економічного зростання. Такий аналіз набуває ще більшого значення, якщо розглянути важливість зовнішнього сектору в економіці України. Показовими тут є наступні дані: експорт у структурі ВВП США, Японії складає лише 10%, у Франції та Польщі – близько 20%, в Україні – понад 60% (частка експорту товарів – 50%, а послуг – близько 13% від ВВП). Отже понад 60% робочих місць у нашій країні існують завдяки виробництву саме експортних товарів та послуг. Таким чином, зовнішня торгівля і надалі залишатиметься одним із найважливіших важелів становлення української економіки.

Кризи на ринках, що розвиваються, у ХХІ ст. показали, що глобалізація не проходить гладко і крім процвітання й економічного зростання погрожує ще більшою деградацією у економіці, соціальній сфері, а також екології. Виникає проблема розподілення світу на багатий та бідний, а також є загроза нерівноправного розподілення контролю над світовою економікою. Сучасні події в світі, як економічні, так і політичні, ще більше загострили дискусії навколо цього предмету і збільшили його актуальність. Слід зазначити, що Україна із малим ступенем входження в світовий економічний та політичний простір, незважаючи на певні успіхи у економічних реформах та у зовнішньому секторі, все ще залишається поза найважнішими світовими тенденціями. Тому абсолютно необхідно визначити, що таке глобалізація для України і як вона зовнішні зв'язки впливають на її внутрішню економіку.

Для визначення наслідків  глобалізації світогосподарських зв'язків, необхідно проаналізувати сучасні  тенденції в світовій економіці.

Підйом після рекордно низького рівня розвитку у високотехнологічних  секторах й досягнення нижньої межі економічного циклу нарешті змінилися  на повернення до зростання наприкінці 2010 року. Однак слід зазначити, що економічному зростанню погрожує нестабільна ситуація на світових фінансових ринках, що вже вплинуло на економіку багатьох країн світу.

Серед факторів, які впливають  на темпи зростання світового  ВВП можна зазначити обсяги світової торгівлі товарами та послугами, номінальні ціни на сировинні товари, процентні ставки, а також темпи зростання ВВП в країнах світу.

Найбільше на темпи світового  економічного зростання впливає  економічна ситуація в розвинених країнах. В Японії інфляція, а також високий  державний борг дуже обмежив грошові  та фінансові стимули. Зазначені фактори, а також нестійка позиція комерційних банків, які завантажені простроченими кредитами та зменшенням капіталу в результаті зниження вартості їхніх акцій, обмежують розповсюдження економічного зростання з експортного сектору до внутрішнього сектору. В Сполучених Штатах скандали в сфері бухгалтерського обліку підірвали довіру до системам звітності. Інвестори, які раділи підвищенню курсів акцій, тепер знаходять важким оцінити прибутковість фірм. Такі обставини різко підняли страхові премії на фондових ринках. Європейські фінансові установи були вимушені коригувати свої баланси через великомасштабні дефолти, особливо в Аргентині і в деяких крупних американських фірмах. В Європі телекомунікаційний сектор страждає через надмірні капіталовкладення та велику заборгованість.

Невизначеність примушує інвесторів бути обережними в усьому світі. Через те, що в країнах з  високим доходом інвестори зазнали  значних збитків, вони обмежують  розміщення інвестиційних активів  у країнах, що розвиваються, та концентрують їх в більш прибуткових країнах. Рух капіталу в більшій частині Латинської Америки різко впав, відбиваючі наслідки дефолту в Аргентині, а також внутрішніх проблем в деяких країнах. Зворотні напрями руху капіталів, підвищення спредів та зниження вартості валют обумовили небезпечне погіршення динаміки боргів у деяких Латиноамериканських країнах..

В довгостроковій перспективі  більшість країн, що розвиваються, можуть досягти швидких темпів економічного зростання. Ринкові реформи та лібералізація  торгівлі протягом дев'яностих років вперше зробили можливим прискорення технологічного розвитку в усіх країнах, що розвиваються протягом наступних 15 років. Виключенням є східна Азія, де очікується уповільнення технічного прогресу. В країнах, що розвиваються, новітньою тенденцією є збільшення заощаджень, що скоріше за все призведе до позитивного балансу за рахунком поточних операцій, а також до скорочення боргів.

Споживачі США завдяки  низьким процентним ставкам збільшили  закупки товарів тривалого користування та витрати на безпеку, що забезпечило зростання ВВП в США до 2.7% в четвертому кварталі 2010. В Японії та Європі також від'ємні темпи зростання ВВП змінилися на додатні. Протягом першої половини 2011 року, ВВП у США зріс на 3%, незважаючи на погіршення чистого експорту на 1.5 базових пункти. Обсяги виробництва в Японії зросли на 2.5%, з яких зовнішня торгівля становила 1.8 базових пункти, а у Євро зоні, збільшення ВВП на 1.6% було забезпечене 1 базовим пунктом чистого експорту.

Зростання глобальних ринків високих технологій також є важливим фактором відновлення глобального зростання. Після того, як попит на напівпровідники й пов'язане з ними обладнання різко впав у 2010 році, ринки швидко відновилися. Це пов'язано з тим, що технології за своєю природою постійно обновляються новими удосконаленими технологіями, утворюючі нові зростаючі ринки. Також відновлення ринків нових технологій було пов'язано із витратами на безпеку в США.

Частково в результаті уповільнення темпів економічного зростання, але також і завдяки проведенню сприятливої монетарної політики, прогнозується, що інфляція залишиться на низькому рівні. В розвинених економіках рівень інфляції у 2012 році складатиме 1,3% й у 2013 році – 1,8%. На думку аналітиків МВФ, цільовий рівень інфляції, сприятливий для монетарної політики, складає близько 2%, тому, за інфляційним показникам першим сприятливим роком для розвинених країн буде 2013 рік. Також низьким у 2012 році залишився рівень інфляції в країнах, що розвиваються – 5,8% порівняно з 5,7% у 2010 році. У 2013 році рівень інфляції, як очікується, зменшиться до рекордно низького рівня у розмірі 5,1%.

Пожвавлення світової економіки  відбуватиметься на чолі із США, де темпи економічного зростання у 2012 році знаходяться на рівні 2,3%, а у 2013 році сягнуть 3,4%. В Європі, де уповільнення темпів економічного зростання ніколи не було таким значним, як у США, і заходи щодо активізації економіки були менш агресивними, пожвавлення економічного зросту очікується набагато пізніше – так, темпи зростання економіки ЄС у 2012 році складають 1,5%, а у 2013 році вони збільшаться до 2,9%. Активізація економіки Японії буде більш затяжним. У 2012 році Японія переживає економічний спад на рівні 1%, а у 2013 році темпи її економічного зростання можуть скласти 0,8%.

Таким чином, макроекономічні стимули та підйом на ринках високих технологій в індустріальних країнах зумовили загальносвітове економічне зростання. Збільшення обсягів світової торгівлі, зміцнення цін на сировинні матеріали, а також надзвичайно низькі процентні ставки обумовили сприятливі умови для економічного зростання в країнах, що розвиваються.

Обсяги світової торгівлі, як вже позначалося, мають тенденцію  до зростання після падіння у 2010 році. Індекс цін на сировину (окрім нафти) зріс на 13,2% за період з жовтня 2010 року до жовтня 2012 року, а такий самий показник для африканських країн району Сахари збільшився на 30%.

В той же час економічне зростання світової економіки може бути під загрозою через деякі  ризики. Перший заключається у глобальному  дисбалансі, який включає стійке співвідношення дефіциту рахунку поточних операцій в США й надлишку рахунку поточних операцій в усіх інших країнах світу. Дефіцит рахунку поточних операцій в США – глобальне питання, оскільки головним чином є результатом швидшого зростання продуктивності в США ніж в інших країнах. На фоні очікувань того, що пожвавлення світової економіки відбуватиметься на чолі з США, їх дефіцит рахунку поточних операцій може збільшитися. Цей ризик є середньостроковим, і може призвести до того, що коригування балансів рахунку поточних операцій може призвести до значних коливань валютного курсу. Другий ризик полягає у високому рівні корпоративного й споживчого боргу. Третій – виходить з Японії, яка переживає третій період економічного спаду за десятиріччя. Четвертий ризик вміщує неекономічні події: так тривалий воєнний конфлікт або повторення подій 11 вересня можуть відкласти пожвавлення глобальної економіки. Серед прикладів негативних тенденцій у світовій економіці також слід зазначити наступні. Так, після банкрутств великих американських корпорацій США та скандалів в сфері обліку фондові ринки все ще переоцінюються, а боргові зобов'язання недооцінюються. Падіння курсів акцій комерційних банків Японії продовжує руйнувати капітали банків та інших фінансових інститутів у Японії. Перспектива зростання для Латинської Америки помітно погіршилася. Слідом за дефолтом у Аргентині, Уругвай та Парагвай також постраждали від зв'язків з Аргентиною. Політична невизначеність в Венесуелі обумовила утечу капіталу. В інших країнах Латинської Америки погіршилася динаміка боргу. В Європі фінансові установи постраждали від складної ситуації в США та Аргентині, від падіння курсів акцій та долару США.

Інший приклад нестійкості  світового зростання – це дефіцит  державних бюджетів в індустріальних країнах. Дефіцит державного бюджету США погіршився з 2.3% від ВВП у 2010 році до 2.5% у 2012. В свою чергу, Сполучені Штати не скористалися перевагами економічного зростання, щоб знизити дефіцит поточного рахунку, який збільшився до 5% від ВВП у другому кварталі 2012 року. В Єврозоні бюджетні дефіцити погіршилися від 0.9% профіциту до такого ж рівня дефіциту, хоча це погіршення відбиває головним чином роботу вбудованих стабілізаторів. На відміну від США, в Європі бюджетний дефіцит – це не структурне погіршення. Франція, Німеччина, Італія й Португалія вже наближаються до границі 3% від ВВП (гранична норма, яка була накладена Пактом Європейського грошового союзу про зростання й стабільність). Тепер попередній план знищити дефіцит до 2014 року відхилений. Його змінили на згоду про зниження дефіциту мінімально на 0,4 базових пункти щорічно. Дефіцит держбюджету Японії залишається надзвичайно високим на рівне 7% від ВВП. В східній Азії залишається відносно високий дефіцит на рівні 4% від ВВП порівнюючи із 1% до кризи у 1997 році. В інших країнах, що розвиваються, скорочення дефіцитів важко досягти через високі витрати на обслуговування державного боргу.

Для країн з середнім рівнем доходів дуже несприятливим чинником економічного зростання був тривалий спад руху капіталу незважаючи на низькі міжнародні процентні ставки. Обсяги довгострокового капіталу впали з 228 млрд. дол. США у 2010 році до 175 млрд. дол. США в 2011 році і продовжили падіння до 140 млрд. дол. США у 2012 році.

Чисті прямі  іноземні інвестиції (ПІІ) в країнах, що розвиваються, також мали тенденцію до зниження від 170 млрд. дол. США у 2010-2011 роках до 145 млрд. дол. США у 2012 році. Такий спад може бути повністю приписаним скороченню ПІІ до Латинської Америки, оскільки інвестиції в центральну Європу та східну Азію зберегли стійкі тенденції. Таким чином, протягом останніх місяців 2012 року інвестиції продовжували знижуватися як у країнах з високими доходами, так і в країнах, що розвиваються.

Як вже було зазначено на початку, економічне зростання  світової економіки обумовлюється  деякими чинниками. Ці чинники можна  розділити на рушійні сили економічного прогресу та стримуючі фактори. Рушійні  сили – це стимулюючі економічні політики та покращення стану ринку високих технологій, вони знаходять своє вираження у збільшенні обсягів світової торгівлі яка зросла на 2.9% у 2011 и буде зростати приблизно на 7.5% у наступних двох роках.

До стримуючих факторів можна віднести фінансові обмеження – падіння курсів акцій, зростаючі державні борги та дефіцити бюджетів. Стримуючі фактори роблять зростання інвестиційних потоків в майбутньому малоймовірним.