Сутність і структура економічної системи

Сучасні продуктивні сили виступають у двох формах:

1) безпосередніх  органів матеріального виробничого  процесу;

2) духовно-соціальних  продуктивних сил.

Перша форма  продуктивних сил є первинною, тобто  є базою, на якій здійснюється розвиток духовно-соціальних продуктивних сил. Це продуктивні сили сфери матеріального  виробництва, до якої належать такі галузі, як промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт і зв’язок, торгівля тощо.

Друга форма  продуктивних сил забезпечує духовне  оволодіння світом — розвиток знань, виробництво духовних багатств, науковий прогрес. Вона функціонує в нематеріальній сфері, особливо в таких її галузях, як освіта, наука і наукове обслуговування, культура і мистецтво, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, фінансово-кредитна сфера, державне управління [16, c. 40].

Одним із показників прогресу продуктивних сил  є випереджаючий розвиток духовно-соціальних продуктивних сил.

Синтетичним показником розвитку продуктивних сил  прийнято вважати рівень продуктивності праці. Продуктивність праці — це ефективність, плідність праці людського фактора, тобто основної продуктивної сили суспільства, галузі, підприємства. Більш конкретно, продуктивність праці — це кількість продукції, виробленої одним зайнятим за певний період часу (годину, зміну, рік). Тобто це реальний виробіток на одного зайнятого. Тому суспільний продукт, створений за рік, можна обчислити за формулою:

Суспільний  продукт

=

Кількість відпрацьованих людино-годин

×

Продуктивність  праці.

Вважається, що середньорічний приріст продуктивності праці на рівні  
2-3% є суспільно нормальним.

Зростання продуктивності праці, а у зв’язку  з цим економія робочого часу є  законами розвитку продуктивних сил, які  пов’язані між собою. Якщо продуктивність вимірюється кількістю продукції, виробленої за одиницю часу, то у  широкому розумінні вона є лише іншим  виразом економії робочого часу. Економію часу К. Маркс характеризував як перший економічний закон, який віддзеркалює найбільш загальну основу і внутрішню логіку економічного, а значить, і всього суспільного прогресу [7, c. 212].

До економії робочого часу зводиться будь-яка  економія, тобто продуктивні зміни  в техніці і технології, в організації  управління, у професійній майстерності працівників і підприємців. Зміни, якщо вони не забезпечують реальне  зростання продуктивності праці, зниження витрат на одиницю корисного ефекту, — невиправдані і неефективні.

Досягнення більш високої продуктивності праці та економії робочого часу — це одночасно і свідчення зростаючого рівня продуктивних сил суспільства, і критерій його багатства, забезпеченості різноманітними матеріальними і духовними благами та послугами.

Таким чином, продуктивні  сили є провідною стороною суспільного

способу виробництва, а їх рівень загальним показником соціально-економічного прогесу, оскільки з їх розвитком зростають продуктивність праці, національне богатство, з’являються нові джерела енергії тощо. Водночас головним критерієм суспільного прогресу є розвиток людини, її потреб, інтересів, цілей. Взаємодія особистих (людини) і речових (засобів виробництва) факторів виробництва є найважливішою умовою зростання продуктивної праці, національного багатства, у процесі такої взаємодії виникає нова продуктивна сила, не властива жодному із ціх факторів зокрема.

 

 

ВИСНОВКИ

Під час  дослідження було проаналізовано теоретико-методичні  аспекти дослідження економічних  систем та принципи їх типологізації, основні структурні елементи економічної системи.

Отже, економічна система – це сфера функціонування продуктивних сил і економічних  відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів  господарської діяльності.

Суб'єктами економічної системи є індивід, колектив, держава, виробник, посередник, споживач, фізичні та юридичні особи, виробничі та інші підприємства, банки, біржі та інші економічні суб'єкти.

В сучасних економічних умовах структурні елементи економічної системи суспільства  характеризуються динамізмом, мінливістю, суперечністю виду. Цим визначається необхідність структурного розподілу  складових ланок економічної  системи, без якої неможливо пізнати  об’єктивні закони та принципи її функціонування.

Економічна  система має три основні підсистеми: економічну структуру продуктивних сил суспільства, систему економічних  відносин і механізм господарювання.

Економічні  відносини виступають способом організації  економічної системи. Вони представлені соціально-економічними, техніко-економічними та організаційно-економічними відносинами.

Вивчення  господарського ладу тієї чи іншої  країни неминуче ставить перед дослідником  корінне питання: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством. Суть цієї влади полягає  в характері привласнення засобів  виробництва і його результатів. 

Відносини власності є соціально-економічною  основою функціонування економічної  системи. Власність як комплекс відносин, багатомірне та багаторівневе явище  і соціально-економічний процес характеризується поліфункціональністю і полірезультативністю. Структурна складність відносин власності виявляється  у багатоаспектності процесу  її історичного розвитку. Найважливішим є юридичне і економічне розуміння власності. Причому останнє є визначальним: саме економічні відносини власності детермінують їхню юридичну форму. Взаємозв'язок тут такий: економічні відносини - базисні, юридичні - надбудовні.

Продуктивні сили – це конкретна визначеність сукупності засобів і предметів  праці, що складають матеріальну  основу суспільного виробництва, працівників  з притаманними їм фізичними і  розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації  та управління виробництвом. Продуктивні  сили як найважливіший і основоположний елемент економічної системи  визначають рівень її розвитку та науково-технічного прогресу, продуктивності суспільної праці.

Для жодної країни немає однозначних і загальновизнаних шляхів розвитку та безболісних рецептів досягнення добробуту і прогресу. В розбудові сучасної економічної  системи слід всебічно використовувати  надбання і досвід функціонування світової цивілізації, враховуючи при цьому  власні специфічні умови, можливості та ментальність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Дзюбик С. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. – К.: Знання , 2006. – 481 с.
2. Економічна теорія : Макро- і мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ За ред. Зіновія Ватаманюка, Степана Панчишина,. – К.: Вид. дім "Альтернативи", 2004. – 606 с.
3. Економічна теорія : Підручник/ Національний банк України . – К., 2005. – 169 с.
4. Економічна теорія : Посібник для вищої школи/ Ред. Є. М. Воробйов,. –К.; Харків: ТОВ "Корвін", 2003. – 702 с.
5. Економічна теорія. Політекономія : Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич та ін.; За ред. В.Д.Базилевича. – 3-тє вид., доп. і перероб.. – К.: Знання-Прес, 2004. – 615 с.
6. Мочерний С. Економічна теорія: Підручник/ Степан Мочерний, Михайло Довбенко,. – К.: Вид. центр "Академія", 2004. – 855 с.
7. Мочерний С. Економічна теорія для менеджерів : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Степан Мочерний, В. М. Фомішина, О. І. Тищенко. – Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. – 624 с.
8. Основи економічної теорії : Підручник/ Ред. В.А. Предборський; М-во внутрішніх справ України, Нац. акад. внутрішніх справ України,. – К.: Кондор, 2007. – 621 с.
9. Основи економічної теорії : Політекономічний аспект: Підручник для вузів/ За ред.: Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища школа, 2004. – 559 с.
10. Основи економічної теорії: Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. – К.: Алерта, 2005. – 510 с.
11. Политическая экономия: Учебник / В. А. Медведев, А. И. Абалкин, О. И. Ожерельев и др. – 2006. –  735 c. 
12. Предборський В. А. Економічна теорія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ В. А. Предборський, Б. Б. Гарін, В. Д. Кухаренко; Під ред. В. А. Предборського. – К.: Кондор, 2003. – 491 с.
13. Рудавка С. І. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ С. І. Рудавка, Л. Б. Ольшевський; За ред. С. І. Рудавки. – 3-є вид. перероб. і доп. – Вінниця: Тезис, 2005. – 340 с.
14. Уразов А. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Анатолій Уразов, Петро Маслак, Ірина Саух,; Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП . – К.: МАУП, 2005. – 323 с.
15. Черленяк І. Суспільні та економічні чинники становлення ефективної системи державного управління // Вісник Національної Академії державного управління при Президентові України. – 2004. – № 3. – с. 146-156
16. Чухно А. Цивілізаційні і формаційні підходи та їх роль в економічній теорії та суспільній практиці // Економіка України. – 2001. – № 6. – с. 37 – 49
17. Шевченко А.Ф. Макроекономіка. – Полтава, 2005. – 324 с.