Оособливості формування зовнішньоекономічних конкурентних позицій підприємств

 Для  оцінки конкурентоздатності на  основі рівня продаж використовують  формулу визначення частки продажу  В_0і оцінюваного товару порівняно із товаром конкурентом.

                                                      М₀

                                    В_0і =                      ,                                                (1.3)

                                                   М₀ +М₁

 

де: М₀ – об‘єм продажу даного товару за певний період; М₁ - об‘єм продажу товару конкурента за такий же період [23, С.27].

Негативним  в даному методі є те, що в основі оцінки лежить експертний метод, тобто  оцінка здійснюється суб’єктивними поглядами експертів. Позитивною стороною даного методу являється те, що в цьому методі враховується вплив різних факторів: техніко-економічних, комерційних, нормативно – правових.

Особливість моделі з ідеальною точкою полягає  у тому, що її компонентою є ідеальна величина характеристики товару:

                                                                  n

                                      Q_j = Σ W_K | B_jk - I_k| ^r,                                          (1.4)

                                                                k=1

де: Q_j – оцінка споживачами марки j: W_K – важливість характеристики k; B_jk – оцінка характеристики k марки j з точки зору споживачів : I_k – ідеальне значення характеристики k марки j з точки зору споживачів; r – параметр, який означає, що при r=1 постійну, а при r=2 зменшуючу граничну користь [23, С.26].

Перевагою визначення конкурентоспроможності товару згідно моделі з ідеальною точкою є те, що він дає можливість виявити ідеальний, з точки зору споживача, товар. Конкурентоздатність товару визначається по величині відхилення даної оцінки від ідеальної величини.

Відношення  споживачів до кожного виробу (аналізованого  і базового), що характеризує конкурентоздатність, можна визначити також за формулою:

                                                                       n

                                                  Σ Wi Li

                                                                      i=1                            n

                                    Ai =  =  Σ   di Li,                            (1.5)

                                                       n                              i=1

                                                  Σ Wi Li

                                                                      i=1

де:  Ai  - інтегральна оцінка (індекс конкурентоздатності) і-го товару; Wi – значимість і-го показника; di – частка важливості і-го показника в сумі показників важливості; Li – індекс, розраховується за формулою:

                                     Li = Xi min/Xi max,                                             (1.6)   

де: Xi min; Xi max – відповідно мінімальне і максимальне значення характеристик серед ідеального і аналізуючого виробів [22, С.36].

Використовуючи  дані формули, можна здійснити порівняльний аналіз і вивчити динаміку конкурентоздатності продукції.

2. Аналітичні  методи визначення конкурентоспроможності  підприємства.

Рейтингова  оцінка здійснюється для цільового порівняння підприємств галузі і/або регіону. Для використання даного методу використовується наступна інформація:

• дані отримані шляхом інтерв’ювання менеджерів підприємства – замовника або підприємств – об‘єктів дослідження;
• вільна фінансова звітність підприємств - об‘єктів дослідження;
• доступна управлінська інформація.

Складання рейтингу здійснюється в наступному порядку .

Визначення  критеріїв відбору показників для  рейтингової оцінки:

1. Теоретичне – вони повинні відображати істотні аспекти господарської діяльності і фінансового стану підприємства.
2. Практичне – їх можна розрахувати на основі реально наявної інформації про господарську діяльність підприємства.

З теоретичної  точки зору показники можна поділити на об’єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні – характеризують ефективність діяльності і фінансову стабільність підприємства (наприклад, коефіцієнт ліквідності чи рентабельності підприємства). Суб’єктивні – можуть впливати на ефективність роботи з клієнтом (об’єм продаж, активи, число зайнятих, розмір підприємства і рівень ділової активності).

Важливим  моментом являється визначення „ваги” того чи іншого показника в кінцевій оцінці підприємства. При цьому використовуються два основних критерії:

1. Теоретичний, який має значення для оцінки ефективності і фінансового стану підприємства.
2. Практичний, який характеризує достовірність показника, розрахованого на основі наявної інформації.

Другим  суттєвим фактором при складанні  рейтингової оцінки являється облік  динаміки окремих показників.

При складанні  рейтингу можна використовувати  десятифакторну модель, структуровану  за двома аспектами: ефективністю господарської  діяльності (п’ять факторів), фінансовою стабільністю (п’ять факторів).

Рейтинг підприємств визначається на основі розрахунку їх кінцевого балу в результаті оцінки.

Кінцевий  бал окремого підприємства вираховується  за формулою:

                                  ТМ = Σ ( M_і B_і),                                                      (1.7)

де: ТМ - кінцевий бал підприємства за результатами рейтингової оцінки; M_і – кількісна оцінка підприємства по і-му показнику господарської діяльності; B_і – вага і-го показника [23, С.30].

Оцінка  на основі частки ринку. На споживчому ринку регіону ринкова частка – це основний економіко-статистичний показник показник, який характеризує конкурентоздатність суб’єктів господарювання. Частка ринку визначається як доля ваги роздрібного товарообороту суб’єкта – в загальному його об’ємі. Збільшення чи зменшення в інтервалі від 0 до 100% свідчить про рівень конкурентоздатності.

                                   MS = RC/TC, (1.8)

де: MS – частка ринку суб‘єкта; RC – роздрібний об‘єм товарообороту суб‘єкта; TC – загальний об‘єм роздрібного товарообороту на ринку [23, С.31].

Дана  методологія дозволяє виділити серед підприємств, що функціонують в даній галузі, аутсайдерів, зі слабкою, середньою, сильною конкурентною позицією, лідерів. Величина зміни ринкової частки дає змогу виділити групи господарюючих одиниць: зі швидко покращуючою, з покращуючою, з погіршуючою і швидко погіршуючою конкурентоздатними позиціями. Перехресна класифікація розміру часток і їх динаміки надає можливість побудувати конкурентну карту ринку, на основі якої легко встановити місце досліджуваного суб’єкта в структурі ринку, степінь домінування на ринку, особливості розвитку конкурентної ситуації.

Оцінка  на основі норми споживчої вартості передбачає оцінку не товару чи послуги, а сукупності маркетингових, управлінських і організаційних рішень, тобто економічної технології компанії. Розрахунок проводиться на основі алгоритму оцінки конкурентоздатності економічних технологій, що використовує показник конкурентоздатності на основі норми споживчої вартості. Даний метод дозволяє достатньо точно виявити і оцінити реальні потреби потенційних споживачів і властивості продукції і послуг. В загальному вигляді формула споживчої вартості – це співвідношення суми потреб до товару, або відношення суми властивостей товару до суми потреб в цих властивостях товару.

Норма споживчої  вартості – величина безрозмірна. Показник Q(норма споживчої вартості) лежить в межах від 0 до 1. Якщо Q=0, то це говорить про цілковиту неконкурентоздатність продукції. Якщо Q=1, це означає про цілковиту конкурентоздатність продукції на даному етапі часу.

Цей підхід можна застосувати і до загальної  оцінки конкурентоздатності фірми.

Загальний показник конкурентоздатності на основі норми споживчої вартості можна  визначити як:

Q = f (P^N_екон.*P^m_техн.*P^x_екол.*P^y_{соц-псих.}*P^z_юр.)^{1/(N+m+x+y+z)},             (1.9)

Σ ⁿ_i=1   властивоті (і)

                            P_J =                                                             (1.10)

Σ ⁿ_i=1   потреби (і)

де: P_J – приватний показник конкурентоздатності на основі норми споживчої вартості по j-му блоку значимих властивостей. Цей показник розраховується шляхом ділення суми властивостей товару на суму потреби в цьому товарі. Цей показник знаходиться в межах від 0 до 1. Якщо P_J= 0, то це свідчить про цілковиту неконкурентоздатність по даній групі однорідних властивостей. Якщо P_J=1 – повна конкурентоздатність. N+m+x+y+z – вагові коефіцієнти, що встановлюються в залежності від вибраної концепції маркетингу. I= (1-n) – кількість значущих властивостей і потреб в j-му блоці [23, С.32].

Позитивними моментами даного методу являються: оцінка конкурентоздатності підприємства базується на оцінці сукупності маркетингових, управлінських, організаційних рішеннях підприємства. Це дає можливість більш  точно оцінити реальні потреби  потенційних споживачів і рівень компанії. Недоліки методу: для збору  необхідної для аналізу інформації (вивчення зовнішнього середовища, оцінка факторів) використовуються лише експертні методи. Це не дає змоги  отримати максимально об’єктивні показники конкурентоздатності, а відповідно, і об’єктивно визначити рівень конкурентоздатності підприємства.

Згідно  теорії ефективної конкуренції, найбільш конкурентноздатними являються  ті підприємства, де найкращим чином  організована робота усіх структурних  підрозділів і служб. В основі метода лежить оцінка чотирьох групових показників або критеріїв конкурентоспроможності.

1 група:  показники, що характеризують  ефективність управління виробничим  процесом.

2 група:  показники, що відображають ефективність  управління оборотними засобами.

3 група:  показники, що дозволяють отримати  уяву про ефективність управління  збутом і просуванням товару  на ринки.

4 група:  показники конкурентоспроможності  товару: якість, ціна.

 Так,  як кожний з цих показників  має різну степінь важливості  для розрахунку конкурентоздатності  підприємства (С), експертним шляхом  розроблені коефіцієнти вагомості  критеріїв. Розрахунок критеріїв  і коефіцієнта конкурентоздатності  підприємства проводиться згідно  формули середньозваженої арифметичної:

                           С = 0.15*e + 0.29*f +0.23*s + 0.33*c,                        (1.11)

де: С – коефіціент конкурентоспроможності підприємства; e - значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства; f - значення критерію фінансового положення підприємства; s - значення критерію ефективності  організації збуту і просування товару на ринок; c - значення критерію конкурентоспроможності товару [23, С.33].

3. Графічні  методи оцінки конкурентоспроможності товару і підприємства.

 Матриця БГК (Бостонської  консалтингової групи). В основі методології – аналіз конкурентоздатності з розрахунком життєвого циклу товару/послуги. Суть оцінки полягає в аналізі матриці, побудованої за принципом системи координат: по горизонталі – темпи росту/скорочення кількості продажу в лінійному масштабі; по вертикалі – відносна частка сукупності товарів/послуг на ринку.

     Частка                          Велика

     на ринку

                         Мала

 

 

                                                         Низький                                 Високий

                                                                                      Ріст ринку

 

Рис. 1.6. Матриця Бостонської консалтингової групи

За: [23, С. 35]

Найбільш  конкурентоздатними являються підприємства, які займають значну частку на швидкозростаючому  ринку, тобто є „серцями” (рис.1.6).

Аналогічно  даний метод можна використовувати  для одного або групи однорідних товарів. В цьому випадку найбільш конкурентоздатним буде товар/група  однорідних товарів, що займають значну частку на швидкозростаючому ринку.

Переваги  методу: при наявності достовірної  інформації щодо об’ємів реалізації метод дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки.

Недоліки  методу: виключає можливість проведення аналізу причин того, що відбувається і ускладнює прийняття управлінських  рішень.

Модель  „Привабливість ринку – переваги в конкуренції” – являє собою розвиток попередньої моделі. Визначальними в моделі є привабливість ринку і переваги в конкуренції. Дана модель – матриця дозволяє визначити положення досліджуваного товару/підприємства на ринку відносно інших конкурентів, а також виробити стратегічні рекомендації щодо покращення рівня конкурентоздатності товару/фірми.