Міністерство освіти і
науки України
Тернопільський Національний
Економічний Університет
Факультет Міжнародного бізнесу
і менеджменту
КОМПЛЕКСНЕ ПРАКТИЧНЕ
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
З економічної теорії на
тему:
«Аналіз ринку природніх
ресурсів, земельної ренти та її
форм»
Виконала:
Студентка групи Т-11
Польва Соломія
Перевірив:
Канд.екон.наук, доцент
КОВАЛЬЧУК В.М.
Тернопіль-2013
Зміст
Вступ
1.Ринки землі та природних
ресурсів.
2.Характеристика попиту
та пропозиції на землю.
3. Природа земельної ренти
3.1.Орендна плата за
землю
3.2..Ціна землі
4. Форми земельної
ренти
4.1.Диференціальна рента
4.2.Абсолютна рента
4.3.Монопольна рента
5. Розвиток рентних
відносин в Україні
Висновок
Список використаних
джерел
Вступ
Аграрні відносини - це
економічні відносини суспільства,
колективів сільского господарства підприємств
і окремих трудівників з приводу привласнення
і використання землі та основних засобів
сільскогосподарського виробництва, продукції
і доходів.
Слід мати
на увазі, що специфіка аграрних
відносин зумовлена не галузевими
особливостями сільського господарства,
а тим, що, як відомо, сільське
господарство функціонує: а) в
умовах різного рівня усуспільненя
виробництва, а відповідно і
неоднорідної соціально-економічної
структури; б) тут переплітаються
і взаємодіють різноманітні форми
господарювання.
У сільськогосподарському
виробництві економічний процес
відтворення відбувається незалежно
від його суспільного характеру
завжди переплітається з природнім.
Тому раціональне управління
в цій галузі вимагає знань
і вмілого використання не
лише економічних законів, а
й законів природи.
Науково-технічна
революція здійснюється на основі
ринкових механізмів, що в сільському
господарстві передбачає не просто
використання техніки, а створення
системи машин. Система машин
повинна враховувати особливості
й специфіку виробництва кожного
виду продукції в їх поєднанні,
виходячи з принципу максимального
використання робочих машин, агрегатів,
транспортних засобів.
Особливості
аграрних відносин пов’язані
також з власністю на землю
як головним і невідтворюваним
засобом виробництва в сільскому
господарстві. Земля в даному
випадку виступає не просто
як місце для виробництва, але
і як предмет і засіб праці.
Важливою складовою аграрних
відносин виступають рентні відносини,
які надають першим специфічних
рис [1.с.184].
Питанням
земельної ренти за останні
пів століття усвітовій економічній
літературі не приділяється належної
уваги. Пояснюється це тим,
що земля у більшості розвинутих
країнах уже повністю поділена
і “переділена” між державою
та приватними власниками, а рента,
яку вони отримують, має найбільш
сталу величину порівняно з
іншими формами факторіального
розподілу доходу [2]. В перехідній
економіці України, де “…зроблено
перший вагомий крок у реалізації
кінцевої мети земельної реформи-
безплатної передачі землі у
власність тим, хто на ній
працює, формування платних орендних
відносин і ринку землі” [3.с.5]
сьогодні стає злободенною проблема
теоретичного обгрунтування конкретних
економіко-правових форм ставлення
не тільки приватного власника,
але й реального господаря
на землі. Ознайомлення з теорією
ренти розширює горизонти розуміння
економічної природи цього явища
і дозволяє визначитися з напрямами
формування ринку землі в Україні.
1.Ринки землі
та природних ресурсів.
Земля як фактор виробництва
- це не тільки та частина земної поверхні,
яка не зайнята водою, але й природні ресурси
– ліси, корисні копалини, ресурси морів,
родючість грунтів, які можуть бути використані
у процесі виробництва, тобто це всі рідкісні
природні ресурси.
Природні ресурси
розподіляються на такі, що не
відтворюються (можуть бути використані
тільки один раз – вугілля,
нафта, природний газ), і що
відтворюються (неодноразово використовуються
у виробництві – моря, земельні
угіддя).
Запас природних
ресурсів визначається самою
природою. Обсяг потоку – послуг
природних ресурсів – визначається
людським вибором. Ціною послуг
природних ресурсів (землі) є земельна
рента R – орендна плата за
користування землею протягом
певного періоду (року).
Економічна рента
– це ціна, яка виплачується
за використання землі та інших
природних ресурсів, кількість яких
(їх запаси) обмежена. Саме унікальна
умова пропозиції землі та
інших земельних ресурсів –
їх фіксована кількість – відрізняє
рентні платежі від заробітної
плати, проценту та прибутку.
Рента – доход
з землі, який отримує її
власник (землевласник) на відміну
від доходу, який отримує підприємець
(орендар – землекористувач), використовуючи
землю, як об’єкт господарювання.
Ціна землі
як запасу визначається поточною
цінністю майбутньої ренти. Якщо
відомі процентна ставка r і щорічна
рента R, то поточна цінність
ренти (ПЦР) за N років складатиме:
ПЦР = R / (1+r) + R /
(1+r)2 + R / (1+r)3 + …+ R / (1+r)N
(1)
Через те що
земля може давати ренту необмежено
довго, ціна її Р визначатиметься
поточною цінністю ренти за
формулою (1), коли N прямує до нескінченності;
ця величина може бути підрахована
як сума членів спадної геометричної
прогресії і дорівнюватиме:
Р = R / r (2)
Обсяг землі
обмежений – і в національному
масштабі, і на рівні окремих
домогосподарств та сільськогосподарських
підприємств. Щодо якості землі,
то вона може з часом бути
покращена або погіршена, залежно
від того як ведеться господарювання.
2.Характеристика
попиту та пропозиції на землю.
Через обмеженість
земельних ресурсів пропозиція
землі вважається абсолютно нееластичною,
тобто крива пропозиції S землі
є вертикальною лінією на рис.1.
Сукупна пропозиція землі не
може бути змінена внаслідок
індивідуальних рішень. Окремі домогосподарства,
зрозуміло, можуть змінювати обсяг
землі, що перебуває у їхній
власності, але це не впливає
на її сукупний обсяг.
Земля може використовуватись
більш або менш інтенсивно. Наприклад,
одну й ту саму площу може
займати одноповерховий будинок
і хмарочос; сільськогосподарська
ділянка може оброблятися з
використанням і без використання
добрив, зрошування, сільськогосподарської
техніки. Але інтенсивність не
впливає на пропозицію землі.
Вона залежить від того, як
сполучається земля з іншим
фактором виробництва – капіталом.
Попит на землю
є вирішальним чинником земельної
ренти, він визначається цінністю
землі для фірм-користувачів. Можна
вирізнити сільськогосподарський
попит і несільськогосподарський
(попит на землю для житлового
будівництва, для промислового
використання тощо).
На цінність
землі сільськогосподарського призначення
впливає якість грунтів, клімат,
віддаленість від центрів споживання
(хоча вага останнього чинника
послаблюється внаслідок удосконалення
засобів зберігання продукції
та її транспортування). С/г попит
є вторинним по відношенню
до попиту на продовольство,
котрий вважається низько еластичним;
отже, чинники, які визначають
попит на продовольство і стан
рівноваги на ринку продовольства,
прямо впливають на с/г попит.
На цінність
земель несільськогосподарського
призначення головним чином впливає
її розміщення – цінність землі
порівняно вища у містах, ніж
у сільській місцевості і надзвичайно
висока в центрі великих міст;
меншою мірою на цінність землі
впливає її якість, придатність для житлового
будівництва чи промислового використання.
Криві попиту
на землю є спадними, тому що
при збільшенні обсягів використання
земельних ресурсів доводиться
залучати все менш прибуткові
ділянки землі.
Крива сукупного
ринкового попиту на землю
утворюється як горизонтальна
сума кривих сільськогосподарського
та несільськогосподарського попиту.
Розглянемо, як
функціонує ринок земельних ресурсів,
тобто як встановлюється орендна
плата за землю. На рис.1 відображені
криві попиту на земельні ділянки
у приміській зоні:
D – сільськогосподарський
попит, D’ – несільськогосподарський
попит (будівництво). Власники землі,
які максимізують свої вигоди,
будуть віддавати її в оренду
тому орендареві, попит якого
вищий і, відповідно, готовність
платити більша, а, отже, і орендна
плата як рівноважна ціна буде
вищою. Так, для сільськогосподарського
використання на ділянку площею
QE була б встановлена орендна
плата PE. Для будівництва –
орендна плата у розмірі PA.
Коли пропозиція
фактора є абсолютно нееластичною
(як у випадку землі), то економічна
рента власника фактора збігається
з його рентним доходом, тобто
дорівнює добуткові площі земельної
ділянки, яка здається в оренду,
на орендну ставку.
Геометрично економічна
рента в цьому випадку визначається
площею прямокутника, що обмежений
вертикальною лінією пропозиції
та горизонтальною лінією –
рівнем орендної плати. Якщо
орендна плата встановлюється
на рівні PA, як у попередньому
прикладі, то економічна рента
на рис.1 чисельно дорівнюватиме
площі прямокутника 0PAAQE.
Природа земельної
ренти
3. Суть та причини
виникнення ренти.
Земля як фактор виробництва.
Земля як
фактор виробництва, а в сільскому
господарстві як найважливіший
засіб виробництва приносить
земельному власникові й товаровиробникові
особливий вид доходу- земельну
ренту. Земельна рента («рента»-
від лат. Reddita- повернення назад)
є специфічною економічною формою,
у якій в сільському господарстві
привласнюється дохід, отриманий
від виробництва і реалізації
сільськогосподарської продукції,
вирощеної на певній земельній
ділянці [4.с.189-190].
З виникненням
власності на землю виникає
й відповідна їй форма доходу-
земельна рента. В широкому
значенні рента- доход, який
отримує власник капіталу, землі,
облігацій тощо. В даному випадку
зміст ренти багато де в
чому співпадає зі змістом
процента, якщо його розглядати
в широкому значенні.
У вузькому
значенні земельна рента - це
не трудовий доход, який отримує
земельний власник від землі.
Підставою для отримання такого
доходу є право власності на
землю. Отже, земельна рента- це
економічна форма реалізації
власності на землю.
Власність
на землю існує давно (ще
за рабовласницького суспільства),
тому слід розрізняти ренту
докапіталістичну й капіталістичну.
Докапіталістична (рабовласницька, феодальна)
земельна рента вилучалась на
основі особистої залежності
безлосереднього виробника (раба,
кріпака) від власника й тому
охоплювала весь додатковий лродукт,
а іноді й частину необхідного.
Сучасна капіталістична рента
виникає на основі прикладання
капіталу до землі й тому
виступає в загальній масі
додаткового продукту як надлишок
над середнім прибутком.
Отже, земельна
рента за своєю природою- це
ніщо інше, як надлишкова додаткова
вартість. Причиною її виникнення
є природні й соціальні монополії,
характерні для сільського господарства,
які породжують відповідно три
основні види земельної ренти:
диференціальну, абсолютну й монопольну
[5.с.354-355].
Рента, як
економічне явище, означає постійно
отримувану частину доходу з
капітала майна чи землі, що
не вимагає від власника ніякої
підприємницької діяльності. Земельна
рента, як економічна рента
з землі, є однією з форм
розподілу створеного національного
доходу. В економічній свідомості
реформаторів аграрного сектора
домінує упереджена думка щодо
досягнення ефективності сільського
господарства через формування
ринку землі на основі приватної
власності та ринкових законів
функціонування, що є неточним. Земля-
надто специфічний товар, тому
ринковий механізм попиту і
пропозиції просто не впливає
на ціну землі. Специфіка землі як фактора
виробництва та як товару визначається
такими чинниками: -по-перше,
земля як ресурс характеризується обмеженістю.
Обмеженість означає, що суспільство не
може запропонувати більше ресурсів, ніж
хотіли б мати люди. Обмеженість землі
абсолютна. Пропозиція землі не збільшується,
вона може лише зменшуватися, тоді як попит
постійно зростає. Земля унікальний ресурс-
напівтовар, замінників якому знайти неможливо
[6].
- По- друге, специфіка
земельного ресурсу як фактора-
в тому що не тільки його
кількісні параметри зменшуються,
а й постійно знижуються і
якісні характеристики. Сьогодні
у світі потребують капіталовкладень
для свого відновлення 15% оброблюваних
земель. -По-третє, ‘’за
умов загострення світової продовольчої
проблеми” вирішення питань реформування
аграрного сектора економіки
України “набуває не лише суто
національної, а міжнародної ваги”[3].
-По-четверте, “перегрів” економіки
та її глобалізація зумовлюють
посилений “тиск” на кожну
ділянку землі з точки зору
прикладання капіталу або її
привласнення як об’єкта власності.
Тобто монополія на землю як
на об’єкт власності та господарювання
є економічною умовою формування
та привласнення усіх видів
ренти[6].