Проблеми екології

зменшення запасів корисних копалин (вичерпання ресурсів, зниження їх якості і розмаїття, небезпека  порушення середовища внаслідок  добування корисних копалин тощо);

• зміна структури земельних ресурсів внаслідок вилучення земель під несільськогосподарські потреби і забудову, а також через розвиток негативних процесів у ландшафтах (ерозії, абразії, карст, суфозії та посідання ґрунтів, підтоплення, заболочення тощо);
• зниження родючості ґрунтів внаслідок вимивання гумусу, засолення, підтоплення, забруднення важкими металами, пестицидами та іншими речовинами;
• зменшення запасів і забруднення поверхневих та підземних вод внаслідок посиленого водозабору, скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти в процесі виробництва і ведення комунального господарства;
• забруднення атмосферного повітря і зміна його складу внаслідок промислових та інших викидів у атмосферу;
• скорочення розмаїття рослинного і тваринного світу та зміни в його генофонді;
• зменшення біологічної продуктивності ландшафтів;
• погіршення гігієнічних і санітарно-епідеміологічних умов життєдіяльності людини та існування живих організмів.

З-поміж еколого-економічних  систем різного рівня (планета, континент, його частина, океан, країна) найбільш активною і динамічною є регіональна  система. Це пов’язано з тим, що регіон (область) є одночасно об’єктом управління. На цьому рівні найбільш повно  проявляються екологічні проблеми суспільства, ставляться вимоги до екологізації виробництва  і раціонального природокористування. Саме регіон поєднує конкретні пункти розміщення продуктивних сил, підприємства-забруднювачі і підприємства-природокористувачі, які є елементами його економічної  структури. Крім цього, дія структурного фактора найбільш інтенсивно виявляється  в межах окремого регіону: в стані  його екології, ринку праці, демографічній  ситуації, здоров’ї та добробуті населення.

Структура і масштаби регіонального  виробництва визначають характер та обсяги забруднень, вектор і глибину  впливу на природне середовище. Тобто  структура економіки регіону  — це один з важливих факторів екологічної  ситуації, розвитку регіональних еколого-економічних  систем. Тому при її формуванні поряд  з іншими необхідно використовувати  екологічний підхід, пов’язаний з  гармонізацією структурних і  природних факторів.

Простежується пряма залежність між масштабами і структурою регіонального  виробництва, з одного боку, та забрудненням навколишнього середовища, — з  другого. Безумовно, найбільшими забруднювачами є регіональні системи з потужним промисловим комплексом загальнонаціонального значення. Це, перш за все, старопромислові регіони — Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області, загальна частка яких у промисловому виробництві України становить майже 56 %, а у забрудненні природних поверхневих водних об’єктів — 71, у тому числі водами, що скидаються без очищення, — 75 %. В цих регіонах викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в загальному їх обсязі в Україні сягають 80 %. Високу питому вагу у забрудненнях мають регіональні промислові комплекси Полтавської, Сумської, Миколаївської областей, хоча за обсягами промислового виробництва вони займають шосте, дванадцяте й одинадцяте місця. Розміри їх шкоди навколишньому середовищу в загальнонаціональних масштабах дещо менші: у скиданні забруднених зворотних вод у природні поверхневі об’єкти частка цих районів становить лише 4 %.

Викиди шкідливих речовин  в атмосферне повітря значною  мірою пов’язані з роботою  транспорту та потужністю транспортних комплексів. Специфіка цієї галузі така, що обсяги виробництва тут  менш диференційовані за регіонами, але й вони, як правило, знаходяться  у прямій залежності від потужності всього виробничого комплексу регіону.

До найбільших забруднювачів  атмосферного повітря пересувними  засобами відносяться транспортні  системи Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Львівської, Одеської, Харківської областей та м. Києва. Внесок їх у загальний обсяг  виробництва галузі у 2000 р. становив майже 60 %, а у викидах шкідливих  речовин пересувними засобами — 52 %. До потужних забруднювачів повітря  пересувними засобами відносяться  також Автономна Республіка Крим і Полтавська область.

         Отже, забруднення атмосферного повітря має виражений регіональний характер. Його формуванню сприяють чинники як структурного, так і технологічного характеру: застосування фізично й морально застарілого обладнання в галузях матеріального виробництва та послуг; використання у виробництві технологій і речовин, заборонених у більшості країн світу; перевантаження територій виробничими об’єктами.

Разом з тим не можна  пов’язувати забруднення території  лише із промисловим виробництвом і  роботою транспорту. Негативний вплив  на природне середовище має така галузь сфери послуг, як житлово-комунальне господарство. Це насамперед стосується Луганської області, де частка цієї галузі у структурі регіонального виробництва  досягала у 1999 р. 6,7 %; Львівської і Дніпропетровської  — відповідно 6,5; Автономної Республіки Крим і Харківської області — 6,2 та Чернівецької — 6,1 %. Наявність  на цих територіях розвинутого комплексу  житлово-комунального господарства пояснюється  високою урбанізованістю території  та розташуванням індустрії відпочинку і оздоровлення, що пов’язане з їх природно-кліматичними умовами. Зокрема, це стосується Криму.

Фактор структури регіонального  виробництва сприяє формуванню зон, які потребують посиленого державного екологічного контролю.

Загалом найбільш забруднені території розташовані в районах  Придніпров’я, Донбасу, Причорномор’я, Полісся, Чернівецької області, а також  у великих містах. Разом вони охоплюють  площу майже 61 тис. км2 (10,1 % загальної  площі країни). До умовно чистих слід віднести центральну частину країни та невелику частину прибережної  смуги Криму. В цілому умовно чисті  та помірно забруднені території  складають відповідно близько 50 і 150 тис. км2, або 8,1 та 24 % території держави. Водночас майже 50 % території України  відносяться до сильно забрудненої  та забрудненої, а саме: 117 і 224,4 тис. км2 відповідно (рис. 12.1).

На екологічний стан країни суттєво впливають її географічні  особливості, які значною мірою  обумовлюють структуру економіки. Так, наявність на її території нижньої  течії Дунаю і Дніпра та інших  річок сприяло розміщенню вздовж їх течій великої кількості потужних особливо екологічно небезпечних промислових  підприємств хімічної та металургійної  галузей з незавершеним технологічним  циклом, а також сільськогосподарських  підприємств, міст та інших населених  пунктів із застарілими або недосконалими  каналізаційними системами.

 

 

 

 

Рис. 12.1. Забрудненість природного середовища

 

 

Відтворення природних ресурсів має просторовий характер, що й  зумовлює пріоритетність територіального  підходу до створення економічного механізму раціонального природокористування, спрямованого на вирішення регіональних проблем соціально-економічного змісту. Визначення кожної структури, яка сприятиме  створенню такого механізму, є позитивним кроком до забезпечення сталого розвитку територій і країни в цілому. Базовими у цьому зв’язку є мікрорівневі структури, які формуються на етапі  створення і розміщення підприємств.

Важливо враховувати, що екологічна криза в Україні в часі і  просторі збігалася з глибокою економічною  кризою, внаслідок чого вони взаємно  посилюють одна одну і ускладнюють  їх подолання. Для розв’язання екологічних  проблем необхідні великі ресурси, але економіка, яка переживає  системну кризу, не може забезпечити  країну такими ресурсами. З іншого боку, екологічна криза негативно позначається на економіці держави, виснажуючи її своїми гострими проблемами. Розірвати  це замкнуте коло, незважаючи на виняткову  важливість обох складових, можливо  лише на ділянці економіки, спираючись на пожвавлення, а пізніше і на економічне піднесення, крок за кроком вирішувати екологічні проблеми та долати екологічну кризу на найбільш вражених нею територіях і в країні в  цілому.

Вирішення завдань поліпшення екологічного стану територій України  слід починати в першу чергу з  запровадження системи природоохоронних заходів у тих регіонах, де сьогодні екологічна ситуація найбільш напружена  і які мають суттєве соціально-економічне значення для нашої держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Твір - роздум «Екологія в моїй професійній діяльності»

  Протягом останніх років дедалі більше уваги приділяється такому поняттю, як екологія, екологічна ситуація у країні. У деяких наукових закладах з'являються відповідні навчальні дисципліни, ми все більше чуємо про екологічні проблеми з телебачення та радіо. Іноді це тільки слова, іноді реальні дії щодо охорони навколишнього середовища та пошуку нових шляхів розв'язання існуючих проблем. Екологія, як ми бачимо вже з самого терміну, - це наука про навколишнє середовище. Яке значення у нашому сучасному житті має екологія для пересічних громадян, для кожного з нас? 1986 року в Україні сталася страшна трагедія, про яку пам'ятатимуть ще багато поколінь - аварія на Чорнобильській АЕС. Проте наукові дослідження підтверджують, що екологічна ситуація не тільки в Україні, а й у світі в цілому постійно погіршується не тільки через подібні катастрофи, але й щодня, повільно, але невпинно.

  Мені здається, що  справа тут саме у ставленні  людства до природи. На світанку  виникнення сучасної людини наші  далекі пращури займалися збиранням  ягід та плодів дерев, полюванням  та риболовлею. Проте, зрозумівши  недоцільність такої стратегії,  перейшли до іншого способу  взаємин із навколишнім світом: від збирання до вирощування.  Іноді мені здається, що навіть  попри технічні та наукові  здобутки нашого сторіччя та  усіх попередніх тисячоліть, ми  повертаємось до первісного ставлення  до природи - суто споживання. Бездумний видобуток корисних  копалин призведе до того, що  вони так чи інакше скінчаться; за твердженнями науковців, це станеться вже протягом найближчих десятиліть! Я переконаний, що неправильне, нерозумне ставлення до природи спостерігається не тільки на рівні стратегій цілих країн, а й на рівні комунікації з природою кожного з нас.

  Постійно рветься  зв'язок людини з природою через  процес, що відбувається протягом  багатьох десятків років –  урбанізацію. Вона зростає в  усьому світі. Іноді виникають  ситуації, які були б смішними, якби не були такими сумними:  для дітей, які народилися та  жили у великих містах домашня  корова є такою ж екзотичною  твариною, як і, наприклад, жирафа  чи носоріг. Діти можуть побачити  цих тварин тільки у зоопарку. Але ж звернімося до історії  людства та, зокрема, до історії  українського народу. Спілкування  людини з природою завжди було  частиною народної культури. З  античності культивувалася так  звана природна людина, цей культ  оновився у часи Ренесансу  та Просвітництва. Тоді вважали,  що людина має бути нерозривно  пов’язана із природою, бо інакше  вона перестане бути людиною  у повному розумінні цього  поняття. Український народ не  усвідомлював можливості свого  життя без землі. Був такий  герой античної міфології - Антей.  Він був надзвичайно сильним,  поки знаходився на землі, а  як тільки злі сили відривали  його від неї, він втрачав  усю свою могутність. Український  народ здавна уявляється мені  таким своєрідним антеєм, який  черпає свою силу саме з  землі. Можливість працювати на землі була чи не єдиним сенсом життя кожного українця. Це був не просто спосіб нагодувати родину , це був майже сакральний, священний процес. Саме з хліборобства виникло безліч обрядів, виконання яких вважалося обов'язковим для всіх. В українській традиції не можна було плюнути на землю: вважалося, що земля має душу, яку легко скривдити чи образити. У селах ще й досі збереглося таке ставлення до природи, носіями цих давніх мудрих традицій, на жаль, є здебільшого літні люди. Згадаємо і те, скільки пісень було створено під впливом краси природи, образи яких традиційно були персоніфікованими. Як на мене, це не просто засіб художнього урізноманітнення мови творів, персоніфікація природних образів у фольклорі теж відображує ставлення нашого народу до дерев, річок та ланів. Калина, явір, берізка - живі істоти, вони мають власні думки та почуття.

 У сучасному суспільстві  навіть дивно говорити про  можливість поновлення такого  ставлення. Найпершим завданням  є, напевне, відмова від філософії  споживання, не кажучи вже про  внесення духовності у стосунки  людини та природи. Екологія - це важлива наука, вона має  свої методи та терміни, сукупність  уже набутих знань. Але запорукою  гарної екології, як на мене, є  не тільки наукові розробки  чи певна доцільна стратегія  використання природних ресурсів, а насамперед - духовність, культура  взаємин з природою, повага та  любов до природи рідного міста,  рідного краю та своєї планети  взагалі. Мені дуже прикро стверджувати, що на сучасному етапі цю  духовність втрачено, але її ще  не пізно повернути...

  Схаменіться, люди! Будьте  Людьми! 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. “ Навколишнє середовище та розвиток “ .  Воронов А. К. 
2.  “ Національна доповідь України про збереження біологічного різноманіття.“

3.  “ Екологічна експертиза , право та практика “ Андрейцев Ю.І.

4.  “ Охорона природи” – В.М.Бровдій, О.Ю. Дмитрук.

5. “ Основи загальної екології ”. – Г.О.Білявський, М.М. Падун.

6. Писарев В.Д. Экологическая безопасность как компонент национальной   безопаснос-ти США // США: экономика, политика и идеология. - 1997. - № 7. - С. 5.  
7. Цит. за: Таранов П.С. Эмоции ума. Книга всемирных рекордов интеллекта. Мысли, микро-эссе, афоризмы. - Симферополь, Реноме, 1997. Т. 2. - С. 137.  
8. Трегобчук В., Веклич О. Необхідність еколого-економічної моделі ринкових реформ в Україні // Економіка України. - 1997. - № 4. - С. 12-23.