Екологічна культура як складова загальної культури особистості дошкільників

Кандидат педагогічних наук Федорова Т. А. визначає показники культури взаємодії з природою як екологічні уявлення, інтерес до об'єктів і явищ природно - предметного світу, емоційне ставлення до «непорядок», оціночні судження про явища навколишнього середовища, дотримання норм і правил поведінки в навколишньому середовищі, дії і поведінку, спрямовані на збереження цінностей природного світу.

Вперше термін «екологія» ( з грецької «ейкос» або «ойкос» - будинок; «логос» - знання, наука) був введений в 1866 р. відомим німецьким натуралістом Ернестом Геккелем, який визначив екологію як науку, що вивчає «відносини організмів з навколишнім середовищем». На даний момент існує різного роду визначення поняття екологія, але всі вони зводяться до того, що екологія - це наука про зв'язки між живими істотами і навколишнім їх середовищем, між людиною і природою.

Виходячи з цих принципів світорозуміння, основною метою екологічної освіти дітей є формування у них екологічної культури, під якою слід розуміти сукупність екологічної свідомості, екологічних почуттів і екологічної діяльності.

Завданнями екологічного виховання є:

- залучення дітей до екологічної культури;

- формування основ екологічного світорозуміння;

- cприяння формуванню, розширенню і поглибленню уявлень дошкільнят про природу;

-pозвиток у дітей відповідних змісту знань пізнавальні вміння (аналізувати спостерігається в природі, робити висновки про деякі закономірності і взаємозв'язках, елементарно прогнозувати наслідки впливу на об'єкти природи);

- залучення дітей до екологічно орієнтованої діяльності: удосконалювати природоохоронну діяльність;

- збагачення особистого досвіду дітей позитивним, гуманним взаємодією з природою, розширення екологічно цінних контактів з рослинами і тваринами, об'єктами неживої природи. Екологічна культура - це невід'ємна частина загальної культури людини і включає різні види діяльності, а також склалося в результаті цієї діяльності екологічна свідомість людини (інтереси, потреби, установки, емоції, переживання, почуття, естетичні оцінки, смаки і т.д.).

Структурні компоненти екологічної культури, виділені на основі діяльнісного підходу ( екологічні знання та вміння, екологічне мислення, ціннісні орієнтації, екологічно виправдане поведінка) тісно пов'язані між собою і складають єдину систему.

Віссю індивідуальної екологічної культури доцільно вважати екосвідомість, що формується в процесі діяльності дитини і яке підвищується, якщо стимулювати його інтерес до природи, пробуджувати почуття, викликати співпереживання; важливо, щоб дитина сама могла оцінити поведінку людини в природі, висловити своє судження з цієї проблеми.

Саме на 3 - 5 році життя більш виразно проявляються елементи цієї свідомості: інтерес до природи, до певних видів діяльності, емоційні реакції, більш усвідомлені оцінки поведінки людей в природі.

Які ж елементи екологічної свідомості найбільш характерні для дошкільнят? Це, по-перше, потреба у спілкуванні з природою, яка є відправною точкою формування екологічної культури дитини, як правило, що не відокремлює себе від природи, сприймаючи себе частиною цієї природи; по-друге, естетичні та етичні почуття, які викликає спілкування з природою, індивідуальні для кожної дитини, мають різні емоційні відтінки, позитивні чи негативні.

Так, наприклад, при позитивних - формується усвідомлення цінності природи, естетичне до неї ставлення, відбувається духовне збагачення особистості. Ще однією умовою виховання екокультури є необхідність ставити дітей у пошукові ситуації, щоб вони активно, творчо і самостійно набували досвіду і освоювали навколишній світ. Основи екологічної культури можуть бути закладені лише в процесі спілкування з природою і педагогічно грамотно організованої діяльності; важливо, щоб у процесі екологічного виховання придбання знань, умінь і навичок не було самоціллю, а сприяло формуванню основ екокультури.

Результатом екологічного виховання є, екологічна культура особистості, складовими якої виступають знання про природу і їх екологічна спрямованість, вміння використовувати їх у реальному житті, в поведінці, в різноманітній діяльності ( в іграх, праці, побуті ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки 

Екологічна культура суспільства представляє собою якісну характеристику соціоприродних взаємодій. Екологічна культура особистості - це результат виховних впливів соціального середовища, в тому числі і педагогічного впливу сім'ї, школи, ВНЗ. Екологічна культура - це загальнолюдська світова культура і тому мірою ековідносин повинна виступати саме життя у всіх його проявах. Необхідне формування і загальної та особистісної екологічної свідомості, а також перемога відчуження кожної людини від природи.

Аналізуючи термін “екологічна культура”, ми прийшли до такого висновку: екологічна культура - це невід'ємний компонент духовного світу людини, який представляє собою екологічно зорієнтовану свідомість і поведінку, в основі яких лежать гуманістичні ціннісні орієнтації та установки по відношенню до природи.

Саме тому, М.М. Моїсеїв вважає, що формування екологічної культури особистості повинне стати незамінною частиною діяльності всієї системи навчання. Однак, впливати на екологічну свідомість дітей дошкільного віку повинен вихователь, який є носієм екологічної культури. Отже, проблема буде вирішена тоді, коли умови організації такої професійної підготовки вихователів, які незалежно від спеціальності зможуть здійснювати роботу щодо виховання і формування екологічної культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика: Навч. посібник. — К.: Заповіт, 1996. — 352 с.
2. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб./ З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.:Знання, 2005. – С.
3. Екологічна культура, освіта, виховання - http://studentam.net.ua/content/view/5855/129/
4. Виховання екологічної культури - http://readbookz.com/book/172/5500.html