Екологічне і природоресурсне право

 

Зміст

1. Правовий режим використання та охорони лісів 3

2. Плата за використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду 7

3. Загальна характеристика законодавства про надзвичайні екологічні ситуації та права потерпілих громадян 16

 

 

1. Правовий режим використання та охорони лісів

Завдання лісового законодавства України

Регулювання правових відносин з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення  лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства  у лісових ресурсах на основі їх науково обґрунтованого раціонального  використання.

Право користування лісом – це сукупність правових норм, які регулюють порядок та умови раціональної та ефективної експлуатації лісів та земель державного лісового фонду, не покритих лісом, які знайшли відображення в Лісовому кодексі України від 21 січня 1994 р. Він складається з 10 розділів, 23 глав та 103 статей.

Суб'єктивне  право користування лісом – встановлена і забезпечена законом можливість конкретних суб'єктів здійснювати безпосередню експлуатацію лісів і земель лісового фонду з метою діставати/видобувати їх корисні природні властивості.

Об'єктом права лісокористування служить частина лісового фонду або ділянка землі цього фонду, який надається в користування для конкретної цілі.

Лісовий фонд України

Лісовий фонд становлять усі  ліси України, а також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але  надані для потреб лісового господарства.

Землі лісового фонду України  діляться на лісові та нелісові.

Власність на ліси

Усі ліси є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує свої повноваження місцевим органам влади, які в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне або тимчасове користування.

Права та обов'язки лісокорнстувачів

Права та обов'язки постійних лісокористувачів Визначено права та обов'язки лісокористувачів: забезпечити відтворення, охорону і підвищення родючості ґрунтів, забезпечувати охорону рідкісних видів рослин та тварин, рідкісних угрупувань відповідно до природоохоронного законодавства.

Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів Зобов'язані забезпечувати користування земельними ділянками лісового фонду відповідно до умов їх надання. Захист прав лісокористува чів.

Права лісокористувачів охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавчими  актами.

Припинення права  постійного користування земельними ділянками  лісового фонду: припиняється у випадках і порядку, передбачених Земельним кодексом України.

Припинення права тимчасового  користування земельними ділянками  лісового фонду (ст. 22).

Контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів

Завдання контролю за охороною, захистом, використанням  та відтворенням лісів

Контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів  полягає: в забезпеченні додержання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами  вимог лісового законодавства.

Державний контроль за охороною, захистом, використанням  та відтворенням лісів.

Державний контроль у галузі охорони, захисту, використання та відтворення  лісів здійснюють Кабінет Міністрів  України, Уряд Автономної Республіки Крим, Міністерство екології та природних  ресурсів України та органи на місцях, спеціально уповноважені державні органи лісового господарства, місцеві органи державної виконавчої влади та інші органи відповідно до законодавства України.

Громадський контроль за охороною, захистом, використанням  та відтворенням лісів

Громадський контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища.

Розміщення, проектування, будівництво  і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення  лісів.

Повинні передбачатися і  здійснюватися заходи щодо усунення негативної дії шкідливих чинників впливу на ліси.

Визначення місць  і погодження проектів будівництва підприємств, споруд та інших об'єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів

Визначення місць будівництва  провадиться за погодженням з  місцевими Радами, державними органами лісового господарства, охорони навколишнього  природного середовища та іншими органами відповідно до законодавства України.

Проекти будівництва мають  проходити екологічну експертизу.

Право використання лісових ресурсів

• Порядок використання лісових ресурсів.

• Право загального використання лісових ресурсів.

• Право спеціального використання лісових ресурсів.

• Дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів;

1. Заготівля деревини.

2. Заготівля живиці.

3. Заготівля другорядних  лісових матеріалів.

4. Заготівля сіна і  випасання худоби,

5. Розміщення пасік.

6. Заготівля деревних  соків.

7. Заготівля (збирання) дикорослих  плодів.

8. Збирання лісової підстилки.

9. Заготівля очерету.

Користування земельними ділянками лісового фонду для  потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних. Спортивних і туристичних цілей та науково-дослідних робіт

Надання права  користування земельними ділянками  лісового фонду для потреб мисливського господарства

Надаються користувачам відповідно до Закону України «Про тваринний  світ».

Створення сприятливих  умов для життя диких тварин регулювання  чисельності диких тварин:

Відповідно до Закону України  «Про тваринний світ». Надання права на тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Використання лісових  ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду на природно-заповідних територіях і об'єктах, у лісах  населених пунктів, у прикордонній смузі та в лісах, що зазнали радіоактивного забруднення

 

2. Плата за використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду

Плата за використання лісових  ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду;

Розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду;

Розподіл платежів за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду: 80% - зараховується до держбюджету, 20% - до обласних бюджетів. Ці платежі використовуються на виконання робіт щодо відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.

Державний облік  лісового фонду

Завдання державного обліку лісів і державного лісового кадастру:

Державний облік лісів  державний лісовий кадастр ведуться з метою ефективної організації  охорони і захисту лісів, раціонального  використання лісового фонду, відтворення  лісів, здійснення систематичного контролю за якісними та кількісними змінами  в лісовому фонді

тощо.

Відповідальність  за порушення лісового законодавства

Згідно зі ст. 98 Лісового кодексу України [1] відповідальність за порушення лісового законодавства особи, винні у:

• незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і

чагарників;

• знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу

або недбалого поводження з вогнем;

• знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтопленні, осушенні та інших видах шкідливого впливу;
• порушенні правил зберігання, транспортування та застосування засобів захисту лісу, стимуляторів росту, мінеральних добрив та інших препаратів;
• засміченні лісів побутовими відходами і покидьками;
• заготівлі лісових ресурсів засобами, що негативно впливають на стан і відтворення лісів;
• введенні в дію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає негативному впливу на стан і відтворення лісів;
• знищенні або пошкодженні полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень на
• смугах відводу автомобільних доріг, захисних лісових насаджень на смугах відводу залізниць та каналів тощо, несуть цивільну, кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Самовільно зайняті земельні ділянки лісового фонду повертаються за їх належністю без відшкодування  затрат, понесених за час незаконного  користування ними.

Установи і громадяни  зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну  лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню.[1]

Правове регулювання  поводження з відходами

Вирішення проблеми знешкодження й утилізації відходів є однією з  центральних у забезпеченні охорони  довкілля, раціонального використання природних ресурсів. Відходи забруднюють  ґрунт, води, повітря, займають під звалищами, відвалами значні площі. їх утворення  є наслідком переробки природної  сировини у процесі матеріального  виробництва, та споживання продуктів  цього виробництва населенням. Щороку на підприємствах України утворюється  близько 100 мільйонів тонн токсичних  відходів. З них до найбільш небезпечних  за європейськими стандартами (І-ІII класи небезпеки) належить 2, 5 — 3, 5 мільйона тонн. Кількість підприємств, на яких фіксуються токсичні відходи, перевищує 2500. Загальний обсяг накопичення токсичних відходів становить 4, 4 мільярда тонн. У цілому розрив між: прогресуючим накопиченням токсичних відходів і заходами з їх утилізації та знешкодження загрожує поглибленням екологічної кризи та загостренням соціально-економічної ситуації в Україні. З метою забезпечення утилізації, знешкодження, переробки й безпечного зберігання відходів в Україні здійснюються заходи організаційного, технологічного, економічного та правового характеру. Сучасне законодавство про відходи складається з Постанови Верховної Ради України від 5 березня 1998 року “Про основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991 р.), “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населений” (1994 р.), “Про поводження з радіоактивними відходами”(1995 р.), “Про металобрухт” (1999 р.), “Про відходи” (1998 р.), “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” 2000 р.), “Про охорону атмосферного повітря”(1992 р.), “Про пестициди і агрохімікати” (1995 р.), Водного кодексу України (1995 р.), Кодексу України про надра (1994 р.) та інших нормативно-правових актів.

Державна політика щодо поводження з відходами, що відображена у  законодавстві, здійснюється за наступними напрямками:

а) забезпечення повного  збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також  дотримання правил екологічної безпеки  при поводженні з ними;

б) зведення до мінімуму утворення відходів і зменшення їх небезпечності;

в) забезпечення комплексного використання матеріально – сировинних ресурсів;

г) сприяння максимально  можливій утилізації відходів шляхом прямого повторного чи альтернативного  використання ресурсно-цінних відходів;

ґ) забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних  технологій, екологічно безпечних методів  і засобів поводження з відходами;

д) організація контролю за місцями чи об’єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров’я людини;

є) здійснення комплексу  науково-технічних і маркетингових  досліджень для виявлення та визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання;

є) сприяння створенню об’єктів поводження з відходами;

ж) забезпечення соціального  захисту працівників, зайнятих у  сфері поводження з відходами;

з) обов’язковий облік відходів тощо.

Слід зазначати, що у процесі  формування вітчизняного законодавства  про відходи враховується європейський досвід у вирішенні відповідних  проблем.

Зокрема, законодавство України  сприйняло ключові положення  Директиви Ради Міністрів ЄС 91/689/ЄЕС  щодо небезпечних відходів (має на меті сформулювати загальне визначення небезпечних відходів і запровадити  жорстку уніфікацію в роботу з  такими відходами). Так, відповідно до зазначеної директиви в Законі України  “Про відходи” дано визначення поняття  “небезпечні відходи” (відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які  створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього  природного середовища та здоров’я людини і які потребують спеціальних  методів і засобів поводження з ними). Згідно з цим визначенням  установлено й перелік небезпечних  відходів, який включено до Переліку отруйних речовин, у тому числі токсичних  промислових відходів, продуктів  біотехнологій та інших біологічних агентів, виробництво, зберігання і транспортування, використання, знищення й утилізація яких здійснюються за наявності дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 року №440*. На виконання міжнародних зобов’язань України, що випливають із її участі в Базельській конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.) з урахуванням Постанови про контроль і нагляд за транспортуванням відходів усередині Європейського Співтовариства, за його межі і в ЄС 259/93/ЄЕС, було затверджено постановою №1120 від 13 липня 2000 року Кабінету Міністрів України Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією. Цим Положенням установлюються окремі режими, що регулюють перевезення в межах ЄС, імпорт, експорт і транзитні переміщення, а також різні вимоги залежно від того, чи призначені відходи для переробки або поховання. У перспективі мають бути трансформовані до законодавства України й інші приписи відповідних міжнародно-правових актів. Це, зокрема, стосується Директиви про спалення небезпечних відходів, що встановлює певні вимоги й домагається дотримання умов експлуатації заводів для спалення небезпечних відходів і гранично допустимих величин викидів цих підприємств (за допомогою дозволів), а також Директиви про вимоги до дозволів і експлуатаційних обмежень для нових муніципальних сміттєспалювальних заводів, Директиви про вимоги до дозволів і експлуатаційних обмежень до діючих муніципальних сміттєспалювальних заводів, Рамкової директиви про боротьбу із забрудненням повітря промисловими підприємствами, Директиви Ради Міністрів, що передбачає створення уніфікованої системи збору, перероблення, зберігання і видалення відпрацьованих масел та ін.