Цінова дискримінація та умови її проведення. Цінова дискримінація 1-го,2-го, 3-го ступенів

У термінах економічної теорії інформації цінову дискримінацію другого ступеня часто характеризують як самовідбір. При ціновій дискримінації другого ступеня продавець хотів би , але не може визначити плато-спроможність покупців ( еластичність їх попиту). Тому він пропонує всім і кожному одну і ту ж структуру цін , надаючи самому покупцеві вибрати величину покупки та / або її специфічні умови. Так , при введенні погодинної оплати телефонних переговорів ми самі , а не телефонна компанія , визначатимемо тривалість розмови і , значить , її вартість.

Цінова дискримінація третього ступеня відрізняється тим , що в основі її лежить не розрізнення цін попиту на окремі екземпляри(або партії ) товару , як при дискримінації перших двох ступенів , а поділ самих покупців на групи , для кожної з яких встановлюється своя ціна реалізації (сегментація ринку). Приклади цінової дискримінації третього ступеня:

• Вхідна плата в музеї та кінотеатри , тарифи на проїзд  в міському транспорті можуть передбачати знижки (аж до нульового рівня ) для пенсіонерів , дітей , військовослужбовців ,студентів;
• Ціни на непродовольчі товари сезонного попиту( одяг , взуття ) можуть бути в кінці сезону нижче , ніж на початку ;
• Тарифи на авіаперевезення можуть бути диференційовані по днях тижня (у робочі дні нижче , ніж в неробочі) ;
• Плата за підписку на спеціальні журнали для індивідуальних передплатників може бути нижче , ніж для бібліотек ,установ і організацій , а індивідуальні передплатники можуть , крім того , бути диференційовані за їх професійним статусом (наприклад , професори і студенти , члени професійних товариств та ін.);
• Низькоконкурентна на зовнішніх ринках продукція може між тим продаватися там за конкурентними цінами , на багато нижчими , ніж на вітчизняному ринку , де продавці володіють певною монопольною владою;
• У Росії готельні тарифи для іноземців значно вище , ніж для росіян;
• Радянська держава нерідко встановлювало різні ціни для державних і кооперативних підприємств , для міста і села , для виробничого та особистого споживання. Правда , переконана у своїй правоті і могутності , вона не завжди могла запобігти перепродажу товарів з більш дешевого на дорожчий ринок(арбітраж покупців) ,що становив основний блок так званої економічної злочинності .І зараз , після лібералізації економіки , проблема обмеження реекспорту автомашин російського виробництва змушує уряд встановлювати на них високі ввізні мита , щоб обмежити масштаби перепродажу , вилучити можливий з неї прибуток .

                                                                  ВИСНОВОК

Цінова дискримінація - це  встановлення різних цін на різні одиниці одного і того ж товару для одного чи різних покупців. Явище цінової дискримінації почали вивчати майже 200 років тому. В наш час актуальною є тема вивчення цінової дискримінації та шляхів її подолання,адже продавці – монополісти все частіше зловживають своїм ринковим становищем.

Якими ж є наслідки цінової дискримінації? По-перше, монополіст, який проводить цінову дискримінацію, одержує більші прибутки, ніж той, хто ЇЇ не здійснює. По-друге, виробник, який здійснює цінову дискримінацію, одночасно з одержанням більших прибутків виробляє і продає більшу кількість продукції, ніж той, хто не займається нею.

Монополіст, який займається ціновою дискримінацією, як було вже сказано, буде виробляти і більші обсяги продукту. Виробник, який не проводить цінову дискримінацію, для того, щоб збільшити обсяг своїх продаж, повинен знизити ціну одиниці продукту на весь цей обсяг і тому граничний дохід кожної додатково проданої одиниці є менший від ціни. Монополіст, який займається ціновою дискримінацією, знижує ціну кожної додаткової одиниці, тому граничний дохід кожної одиниці продукту співпадає з її ціною. Це означає, що крива його граничного доходу співпадає з кривою попиту. Це зумовлює і певний оптимальний для такого виробника (який здійснює цінову дискримінацію) обсяг випуску і продаж більшої кількості одиниць продукції,ніж виробник-монополіст, який не проводить цінову дискримінацію. При цьому монополіст одержить ще більший економічний прибуток.

Отже, фірма, яка вдається до цінової дискримінації, забезпечує збільшення своїх продаж і економічного прибутку.

Список літератури

1. Закон України «Про природні монополії»  від 20.04.2000 №1682-ІІІ;
2. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»;
3. Мілютін, А. Є. Цінова дискримінація монополій. / А. Є. Мілютін // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. праць / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». — Суми, 2004. — Т. 10. — C. 314-321.;
4. Бабак А.В.,  Романюк О.П. Ефективне регулювання ціни природних монополістів;
5. Лагутін В., Шкода від монополії і користь від конкуренції: чи все так просто? /  В. Лагутін / / Економіка України. – 2007. – № 4. – с. 55 – 61;
6. Габіш Г., Гребенников П.И., Леусскій А.И., Тарасевич Л.С. - Мікроекономіка. Електронний підручник. http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/chap4/46left.htm;
7. 50 лекцій по мікроекономіці: Частина III http://50.economicus.ru ;
8. http://mikhailivanov.org/microeconomics/ГальперинТом2/Galperin2_ch10.7.PDF ;