Припинення господарської діяльності

Міністерство  внутрішніх справ України

Харківський національний університет внутрішніх справ

 

 

Кафедра

 

Курсова робота

З дисципліни господарське право

На тему:

«Припинення господарської діяльності»

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка ПЗ дср 08-11 групи

Мирошніченко  Анна

Рецензент:

Старший викладач кафедри

Сядристий А.О.

:

 

 

Харків-2012

План

Вступ

Розділ I. Поняття припинення господарської діяльності.

Розділ II. Підстави,способи і форми припинення осподарської діяльності.

Розділ III. Реорганізація юридичної особи,способи,підстави і порядок.

Розділ IV. Ліквідація суб´єкта господарювання,підстави і порядок.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Існування юридичних  осіб не обмежується певним часом. За загальним правилом, вони існують  безстроково.Разом з тим, законодавство передбачає випадки, коли діяльність юридичних осіб припиняється.

Припинення  юридичної особи – це завершення її існування як самостійного суб‘єкта права. Внаслідок припинення юридична особа «зникає» зовсім або видозмінюється.

Актуальність теми. Вітчизняне законодавство про припинення суб'єктів господарювання, зокрема, господарських товариств, формувалося безсистемно протягом тривалого часу, унаслідок чого правове регулювання припинення суб'єктів господарювання характеризується фрагментарністю. Це є причиною настання негативних наслідків для учасників господарського обороту при їхній ліквідації чи реорганізації. Щоб уникнути цього, необхідно усунути найбільш серйозні недоліки в правовому регулюванні процесу припинення.

Об'єктом курсової роботи є суспільні відносини,що виникають під час припинення господарської діяльності,ліквідації та реорганізації юридичних осіб.

Способи, підстави, порядок припинення юридичних осіб і є предметом курсової роботи.

Мета курсової роботи полягає в узагальненні проблем припинення господарьської діяльності , в визначенні специфіки цієї проблеми в господарському судочинстві.

Мета даної  курсової роботи передбачає виконання  таких завдань:

• виділення та розгляд способів припинення господарської діяльності;
• характеристика підстав припинення господарської діяльності;
• розглянути ліквідацію та реогрганізацію як способи припинення господарської діяльності;
• охарактеризувати порядок припинення діяльності юридичних осіб.

Методами курсової роботи є загальнонаукові й спеціальні методи наукового пізнання: історичний, діалектичний, формально-логічний, формально-юридичний, порівняльно-правовий. Залежно від мети і завдань дослідження у процесі виконання курсової роботи використані загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, аналізу та синтезу, індукції та дедукції) і спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм) методи наукового пізнання.

Джерелами дослідження  є чинне законодавство України, яке регламентує питання пов’язані  із припиненням діяльності суб’єктів господарювання(зокрема, Господарський кодекс України – далі ГКУ), а також монографічні дослідження науковців з зазначеної проблематики. Ця тема вже досліджувалася, повністю чи частково, в роботах українсь­ких науковців, які зробили вагомий внесок у розвиток правового інституту корпоратив­ного права. До таких дослідників можна віднести І. Спасибо-Фатєєву, Н. Глусь, В. Щербину, О. Щербину, О. Вінник, В. Луця, О. Крупчана, В. Васильєву, Н. Кобецьку, В. Яроцького, О. Кібенко та ін.

Курсова робота складається із вступу,чотирьох розділів,висновку та списку використаних джерел.У першому розділі розглядається поняття припинення господарської діяльності,у другому розділі дається характеристика підстав,способів і форм припинення господарської діяльності,в третьому-дається характеристика реорганізації юридичної особи,а в четвертому розділі розглядається ліквідація суб´єкта господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Поняття припинення господарської діяльності.

В зміст поняття "припинення" входять юридичні підстави,акти та процесуально-правові дії щодо припинення діяльності підприємства як суб'єкта права. Ці підстави, акти та дії передбачені законодавством про підприємства.

Припинення  суб'єкта підприємницької діяльності є таким же закономірним та органічним процесом, як і створення.

 Припинення  суб'єктів господарювання регулюється  значною кількістю нормативних  актів, до яких, насамперед, належать  ЦК України, ГК України, закони  України від 15 травня 2003 р. №  755-ГУ "Про державну реєстрацію  юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства", від 14 травня 1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) та інші нормативні акти, в тому числі відомчі.

 Поняття припинення діяльності суб'єкта господарювання відсутнє в законодавстві України. Проте в доктринальному розумінні припиненням вважаються юридичні умови, за яких суб'єкти господарювання втрачають право провадити господарську діяльність та, відповідно, втрачають підприємницьку правосуб'єктність з моменту внесення відповідного запису до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності [12,с.712].

  З прийняттям нових ГК та ЦК України законодавець насамперед розширив поняття суб'єкта господарювання. Так, відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнані: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

 Таким чином,  під припиненням суб'єктів господарювання  слід розуміти припинення не  лише юридичних, але й фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 59 ГК України та ст. 104 ЦК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється в результаті реорганізації, передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам або шляхом ліквідації [15,с.418].

 У нормах  ЦК та ГК України вживається  термін "скасування державної  реєстрації суб'єкта господарювання", хоча Закон України "Про  державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб - підприємців", яким встановлено порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання та відповідно її скасування, містить таке поняття, як "державна реєстрація припинення юридичної особи" та "державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи".

 Державна  реєстрація припинення юридичної особи позбавляє останнього статусу юридичної особи та є підставою для виключення з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Новелою нового Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є те, що він дає визначення поняття державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру [23,с.218].

1.Підприємницька  діяльність припиняється:

- з власної  ініціативи підприємця;

- у разі закінчення строку дії ліцензії;

- у разі припинення існування підприємця;

 - на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

2.Порядок припинення  діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог Господарського Кодексу [2,ст.51].

1. У ч. 1 коментованої  статті Господарського кодексу України перелічені підстави припинення підприємницької діяльності.Їх слід відрізняти від підстав припинення, юридичної особи відповідно до ст. 33 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 p., в якій підставами припинення юридичних осіб зазначені ліквідація та реорганізація. У цій же статті йдеться й про призупинення підприємницької діяльності, яке є тимчасовим заходом і не тягне виключення підприємця з Єдиного державного реєстру.

 За власної  ініціативи підприємець може  прийняти рішення про припинення  з будь-якого приводу. Однак  для суб'єктів підприємництва, які  є корпоративними підприємствами, законодавством встановлено спеціальні правила щодо порядку прийняття такого рішення.

Підставою припинення підприємницької діяльності може бути закінчення строку дії ліцензії (цей  строк не може бути меншим за три  роки) та неотримання нової ліцензії у встановленому законом порядку.

 Вперше у  вітчизняному законодавстві у  коментованій статті встановлені  підстави припинення діяльності  фізичної особи — підприємця, пов'язані з її існуванням як  фізичної особи. Це положення  розвинуто у ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», де визначено порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у разі смерті фізичної особи [17,с.387].

 На підставі  рішення суду підприємницька діяльність може бути припинена у випадках, передбачених статтями 59 і 247 ГК, а також у випадках, передбачених іншими законами.

 Правові  засади припинення діяльності  підприємства у зв'язку з банкрутством  визначені у Запоні України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р.Порядок припинення діяльності суб'єктів підприємництва встановлюються наступними статтями ГК (статті 59—61), законами України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», «Про господарські товариства» від 19 вересня 1999 р. та іншими спеціальними законодавчими актами, що регламентують правовий статус окремих видів суб'єктів господарської діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II. Підстави,способи і форми припинення осподарської діяльності.

Підстави, за яких відбувається припинення юридичних  осіб та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця визначені  в ч. 15 ст. 58 та ч. 1 ст. 59 ГК України. В  названих статтях законодавець виділяє дві підстави: перша - припинення у добровільному порядку та друга - припинення у примусовому порядку.

 Детальніше  та чіткіше визначення підстав  для державної реєстрації припинення  діяльності суб'єктів господарювання  дає Закон України "Про державну  реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Ним чітко розділено підстави припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця [13,с.320].

Припинення  юридичної особи в добровільному  порядку здійснюється:

- рішенням власника або уповноваженого ним органу, рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників без наведення мотивів прийняття відповідного рішення за власною заявою;

- досягнення  юридичною особою цілей та  мети, закріплених в установчих документах та заради якої її було створено;

- закінчення  певного строку, на який була  розрахована діяльність юридичної  особи (ч. 15 ст. 58, ч. 1 ст. 59 ГК України,  ст. 33 Закону України "Про державну  реєстрацію юридичних осіб та  фізичних осіб - підприємців").

 В примусовому  порядку припинення юридичних  осіб здійснюється за рішенням  суду (господарського суду) у разі:

- визнання недійсним  запису про проведення державної  реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної  особи, які не можна усунути;

- провадження  діяльності, що суперечить установчим  документам, або такої, що заборонена  законом;

- невідповідності  мінімального розміру статутного  фонду юридичної особи вимогам  закону

- наявності  в Єдиному державному реєстрі  запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- визнання недійсними  або такими, що суперечать законодавству,  установчих документів;

- визнання суб'єкта  підприємницької діяльності банкрутом  (у випадках, передбачених чинним  законодавством);

- неподання  протягом року до органів державної  податкової служби податкових  декларацій, документів фінансової  звітності відповідно до закону (ст. 58 ГК України, ст. 38 Закону  України "Про державну реєстрацію  юридичних осіб та фізичних  осіб - підприємців").