Правове становище Антимонопольного комітету України

 

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Загальна характеристика  та значення законодавства, яке  регулює обмеження монополізму  в господарській діяльності

2. Монопольне становище  та порядок його визначення

3. Правова характеристика  дій, що визнаються зловживанням  монопольним становищем

4. Правове становище  Антимонопольного комітету України

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Закон конкуренції посідає виняткове місце серед інших об'єктивних економічних законів функціонування ринкового механізму. Означений закон діє через попит, пропозицію та ринкову ціну, за допомогою якої забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами і суспільним виробництвом. Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін та стимулом для розвитку інноваційних процесів, та одночасно механізмом витіснення з господарського обороту неефективних суб'єктів господарювання. Інакше кажучи, основними функціями конкуренції у ринковій економіці є функції: регулювання, мотивації, розподілу та контролю.

На сьогодні розвиток економіки досить складно уявити без існування конкуренції, що забезпечує формування здорового ринкового середовища. Відповідно запровадження і захист конкурентних відносин є одним з пріоритетних завдань держави.

Водночас можна зазначити, що досі застосування конкурентного (антимонопольного) законодавства в Україні залишалося недостатньо ефективним.

Для протидії проявам недобросовісної конкуренції, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, антиконкурентних узгоджених дій і т. ін. у більшості країнах створено відповідні органи зі спеціальним статусом: антитрестовське управління Міністерства юстиції та Федеральна комісія з торгівлі (у США); Федеральне управління картелів (у Німеччині); Рада у справах конкуренції (у Франції); комісія зі справедливих угод (у Японії). В Україні для захисту економічної конкуренції створено АМКУ.

Вивченням питання недобросовісної конкуренції займалися такі вчені, як О.В. Бузух, П.П. Білик, С.С. Валітов, О.М. Вінник, І.І. Дахно, Д.В. Задихайло, С.Б. Мельник, О.П. Подцерковний, Н.О. Саніахметова, B.C.Щербина тощо.

Метою роботи є дослідження існуючого антимонопольного законодавства в Україні.

Щоб досягти даної мети, ставляться такі завдання:

- розкрити суть економічної  конкуренції та монополізму;

- дослідити законодавство, яке регулює обмеження монополізму та необхідність проведення антимонопольної політики;

- здійснити аналіз дій, що визнаються  зловживанням антимонопольним становищем;

- охарактеризувати проавове становище  Антимонопольного комітету України, а саме, його завдання та повноваження.

Предметом курсової роботи є антимонопольне законодавство України.

Об’єктом курсової роботи є монополії, як один з типів будови ринку.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ТА ЗНАЧЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА, ЯКЕ  РЕГУЛЮЄ ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛІЗМУ  В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Економічна конкуренція є тим рушійним елементом ринкової економіки, який забезпечує баланс особистих і приватних інтересів суб'єктів ринку, формує підвалини соціальної стабільності у суспільстві» Намагаючись побудувати соціально-орієнтовану ринкову економіку, держава на конституційному рівні визнала необхідність захисту економічної конкуренції та гарантувала цей захист.

Нормативне закріплення поняття "економічна конкуренція" отримало у ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", де воно визначається як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку1.

Законодавство України про захист економічної конкуренції грунтується на положеннях Конституції України (ст. 42 Конституції України містить пряму заборону щодо зловживання монопольним становищем на ринку та обмеження конкуренції) та складається із гл. 3 ГК України, Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 р., Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р., Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р., інших нормативно-правових актів, у тому числі Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну"4 від 22 грудня 1998 р. № 332-XIV, Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту"5 від 22 грудня 1998 р., Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту"6 від 22 грудня 1998 р. тощо.

Відповідно до ст. 18 ГКУ держава здійснює антимонопольно— конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Антимонопольна діяльність є одним з найважливіших видів державного регулювання господарської діяльності. Вона є базовим складником процесу соціально-економічннх реформ, що проходять в Україні1.

Особливість формування конкурентного законодавства України полягає в тому, що процес його розвитку розпочався, коли ще не склалися ринкові відносини, за умови майже повної відсутності конкуренції на ринку, а також панування державних монополій. На першому етапі розвитку конкурентного законодавства в основу його побудови була закладена американська модель антитрестівського законодавства. Але процес формування конкурентного законодавства України виявив неефективність використання американської моделі побудови конкурентного законодавства, тому поступово розпочався перехід до європейської моделі побудови конкурентного законодавства2.

Оновлене антимонопольно-конкурентне законодавство в Україні є третім зрізом правового регулювання конкурентних відносин суб'єктів господарювання — «змішаною, американо- європейською моделлю».

На сьогоднішній день законодавство України, яке регулює суспільні відносини в сфері захисту економічної конкуренції, має на меті не боротьбу з монополізмом, не переслідування крупних фірм — суб'єктів господарювання, а створення і всебічну підтримку конкурентного середовища на ринку, що досягається зокрема шляхом:

підтримки економічної конкуренції;

визначення складів правопорушень у сфері захисту економічної конкуренції та захисту від монопольних зловживань;

припинення, попередження та державне переслідування недобросовісних проявів конкуренції тощо.

Але не можна забувати, що антимонопольно-конкурентне законодавство виникло і розвивалося не тільки для захисту конкуренції, але й для захисту суспільства від зловживань монопольним положенням природних монополій, у яких немає конкурентів за визначенням. Крім того, захищаючи вітчизняного товаровиробника та вітчизняного споживача, законодавство повинно сприяти можливості вітчизняних товаровиробників протистояти іноземним та транснаціональним монополіям на світовому ринку, тобто бути антимонопольним на «зовнішньоекономічному фронті.

Правове регулювання захисту економічної конкуренції базується на положеннях Конституції України, яка у ч. 4 ст. 13 передбачає забезпечення державою соціальної спрямованості економіки України, у ч. З ст. 42 встановлює обов'язок держави захищати конкуренцію в підприємницькій діяльності, забороняє зловживання монопольним становищем на ринку, обмеження конкуренції, недобросовісну конкуренцію, визначає, що види та межі монополії встановлюються законом. Відповідно до п. 8 ст. 92 Конституції виключно законами України визначаються правила конкуренції та антимонопольного регулювання, а згідно з п. 24 ст. 85 і п. 14 ст. 106 — голова Антимонопольного комітету (АМКУ) призначається та звільняється Президентом за згодою Верховної Ради України.

Важливим джерелом правового регулювання конкурентних відносин виступає ГК України. Зокрема, ст. 18 ГК України регламентує питання обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання, гл. З присвячена обмеженню монополізму та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції (ст.ст. 25-41), гл. 28 передбачає «відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства» (ст.ст. 251-257).

Спеціальне законодавство в сфері захисту економічної конкуренції можна умовно поділити на два блоки.

Перший блок стосується протидії антиконкурентній поведінці з боку суб'єктів господарювання (їхніх груп) та органів управління, які мають ринкову владу. Основними актами законодавства тут виступають положення ст.ст. 25-31 ГК України та Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р., яким був скасований раніше діючий Закон «Про обмеження монополізму та заборону недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» від 18.02.92 р. До цього блоку входить також Закон «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. та інші акти.

Другий блок стосується антиконкурентної поведінки суб'єктів господарювання, які не мають ринкової влади. Основу даного блоку складають положення ст.ст. 32-38 ГК України, Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.96 р., Закону «Про рекламу» в редакції від 11.07.2003 р. тощо1.

Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.93 р. визначає правове становище антимонопольних органів на чолі з АМКУ, його склад, порядок призначення керівних працівників, його основні функції, компетенцію.

Серед законів, що містять важливі антимонопольно-конкурентні положення необхідно назвати також КУпАП в частині відповідальності за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства згідно зі ст.ст. 164, 166і, 166 166,166.

Кримінальний кодекс України в ст. 228 містить відповідальність за примушення до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом, а в ст. 229 передбачається відповідальність за незаконне використання знака для товарів та послуг, фірмового найменування тощо.

Стаття 13 ЦК України встановлює, що межі здійснення цивільних прав включають і необхідність дотримання вимог антимонопольно - конкурентного законодавства.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р., закріплює рівність правового становища вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання на ринках України. З метою захисту інтересів вітчизняних товаровиробників передбачається можливість застосування заходів дискримінаційного характеру щодо нерезидентів у відповідь на аналогічні дії урядів їх країн щодо українських виробників (ст. 29).

Серед міжнародних договорів України в цій сфері, як приклад, можна навести Договір про проведення узгодженої антимовопольної політики між державами-учасниками Співдружності незалежних держав, ратифікований Законом України від 16.01.2003 р.

Також антимонопольно-конкурентне законодавство включає низку підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію положень вказаних законів. Це, зокрема, Указ Президента України від 19.11.2001 р. № 1097/2001 «Про Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки*, постанова КМУ від 28.02,2002 р.№ 219 « Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання» тощо1.

АМКУ прийняв чимало актів у сфері антимонопольно-конкурентного регулювання, зокрема: Тимчасові правила розгляду справ про порушення анти монопольного законодавства України, затвер- джені розпорядженням АМКУ від 19.04.94 р. № 5; Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (далі — Положення про концентрацію), затверджене розпорядженням АМКУ від 19.02.2002 р. № 33-р; Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затверджене розпорядженням АМКУ від 25.12.2001 р. № 182-р; Положення про порядок подання заяв до органів АМКУ про надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання (далі — Положення про узгоджені дії), затверджене розпорядженням АМКУ від 12.02.2002 р. р 26-р; Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затверджена розпорядженням АМКУ від 05.03.2002 р. № 49-р. тощо.

Отже, антимонопольно-конкурентне законодавства — це правова форма державного регулювання ринкових відносин, сукупність нормативно-правових актів, спрямованих на встановлення правил господарювання на товарних ринках з метою попередження, недопущення та припинення проявів монополізму та недобросовісної конкуренції, розвитку та захисту добросовісної конкуренції, а також регулювання сфери природних монополій з метою підвищення ефективності і збалансованості економічної системи України.

 

 

2. МОНОПОЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ  ТА ПОРЯДОК ЙОГО ВИЗНАЧЕННЯ

 

 Відповідно до чч. 1-3 ст. 27 ГК України монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом. Монопольним може бути визнане також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом.