Шпаргалка по "Финансам"

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;б) діяльність з надання платних побутових  послуг за переліком, визначеним Кабінетом  Міністрів України;в) торгівля валютними  цінностями у пунктах обміну іноземної  валюти;г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Ставка за пров торг діяльн:а) на території міста Києва та обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної  заробітної плати;б) на території міста  Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;в) на території інших населених пунктів - від 0,02 до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Туристичний збір

Платниками збору є  громадяни України, іноземці, а також  особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Платниками збору не можуть бути особи, які:

а) постійно проживають, у  тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;б) особи, які прибули у відрядження;в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують  інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);г) ветерани війни;ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;д) особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних  закладів, що мають ліцензію на медичну  практику та акредитацію Міністерства охорони здоров'я України;е) діти віком до 18 років;є) дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

Ставка встановлюється у  розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору. 

20.Поняття бюджетної  системи, принципи її побудови

Бюджетна система  України — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.

Бюджет являє собою  план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань  і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади  Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система України  ґрунтується на принципах, визначених ст. 7 Бюджетного кодексу України.

Принцип єдності  бюджетної системи України — єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

Принцип самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава не несе відповідальності коштами державного бюджету за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави.

Принцип повноти — до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів і витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил.

Принцип ефективності — при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним бюджетом і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

Принцип цільового  використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Принцип публічності  та прозорості — Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами.

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

21.Міжбюджетні  відн. Види міжбюдж трансф

Міжбюджетні відносини це відносини між державою, АРК та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими  ресурсами, необхідними для виконання  функцій, передбачених КУ та законами України (ст. 81)

Напрями вдосконалення:

1. Встановлення частки  обсягу місцевих бюджетів у  зведеному бюджеті на рівні  не менш як 40 %, зважаючи на соціальну  спрямованість покладених на  місцеві органи влади функцій.

2. Чітке розмежування  компетенцій органів влади на  рівні держави, області, району, міста, селища, села та забезпечення  самостійності місцевих бюджетів  шляхом гарантування їм джерел  надходжень.

3.  Впровадження податків, надходження від яких будуть  стабільними і прогнозованими, розширення  бази оподаткування.

4. Своєчасне фінансування  програм розвитку міст, районів,  селищ, тощо.

5. Вдосконалення „формули”  розподілу міжбюджетних трансфертів.

6. Відмова від чинної  практики централізації коштів  у державному бюджеті на виконання  державних цільових програм з  освіти, охорони здоров'я, передача  цих ресурсів відповідним місцевим  бюджетам у вигляді субвенцій  з державного бюджету.

7. Посилення заходів щодо  здійснення контролю за повнотою  надходження та цільовим раціональним  використанням коштів місцевих  бюджетів;

8. Законодавче закріплення  розподілу функціональних повноважень  між державними та місцевими  органами влади з метою виключення  їх дублювання.

Міжбюджетні трансферти являють собою кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого і поділяються на:

1) дотацію вирівнювання  визначається як перевищення обсягу запланованих згідно з вимогами законодавства та чинними актами про бюджет видатків, який обчислений із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів. Вона не має цільового призначення і використовується у бюджеті нижчого рівня для збалансування доходів і видатків.

2) субвенцію - це форма фінансової допомоги держави місцевим органам, яку надають із метою забезпечення ними реалізації конкретних заходів або програм за умови дольового фінансування.;

3) кошти, що передаються  до Державного бюджету України  та місцевих бюджетів з інших  місцевих бюджетів;

4) інші дотації.

 

22.Організація  бюджетного процесу в Україні

Бюджетний процес – це організація і порядок розгляду, затвердження і виконання бюджету, а також контроль за виконанням бюджету і затвердження звіту про виконання бюджету.

Виходячи  з визначення є 3 етапи бюджетного процесу:

1) бюджетне планування;

2) виконання бюджету та  контроль;

3) затвердження звіту  про виконання бюджету.

В ході бюджетного планування визначається обсяг фінансових ресурсів держави, їх розподіл в галузевому та територіальному розрізах. Основи бюджетного планування визначені Конституцією України та рішеннями Верховної  Ради.

Складання бюджету розпочинається 1 січня та закінчується 31 грудня. Бюджетний  процес розпочинається з затвердження ВР бюджетної резолюції. Загальне керівництво  відводиться Кабміну. Безпосередньо  роботу по розрахункам бюджетних  показників виконує МінФін. МінФін готує проект зведеного бюджету  і державного бюджету і подає  їх до Кабміну. Кабмін приймає остаточне  рішення і передає бюджет Президенту, а той вже далі передає його ВР. Якщо ВР не прийме бюджет до 2 грудня, вона приймає постанову про порядок  фінансування поточних витрат, до прийняття  закону. Виконання бюджету означає  забезпечення повного і своєчасного  надходження запланованих в бюджеті  доходів і повне фінансування передбачених видатків. По виконанню  бюджету складаються квартальні та річні звіти. Організація виконання  бюджету покладена на Кабмін, а  оперативна робота ведеться МінФіном, казначейством та державною податковою інспекцією. ВР, Кабмін та місцеві органи влади мають право вносити  зміни по доходам і видаткам в  межах затверджених асигнувань. Президент має право зупинити або зменшити фінансування окремих статей бюджету, попередивши ВР за 2 тижні. Затвердження звіту про виконання бюджету покладено на Кабмін. Він здійснює контроль за використанням бюджетних коштів та про виконання бюджету в цілому. Затверджує цей звіт Верховна Рада.

 

23.Бюджет як  економічна і правова категорія.  Функції бюджету

Бюджет – це складна економічна категорія, яка представляє собою систему економічних відносин, що складаються у суспільстві між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами – з іншого, в процесі формування, розподілу та перерозподілу ВВП з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів країни на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб – для забезпечення виконання державою її функ-й. В бюджетній системі накопичується більше 50% величини ВВП, і ця тенденція щодо збільшення долі ВВП в бюджеті продовжується.

Назвати її позитивною є  не досить коректно, бо це свідчить про  величину податков навантаження достатньо  високу і зубожіння суб’єктів  господ-ня та населення.

За своєю побудовою бюджет як осн фін план держави є розписом доходів і видатків держави.

За матеріальним змістом бюджет є централізов грош фондом держави. Обяг бюджету характеризує річну суму коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і проводиться фінансування видатків.

Економічна природа бюджету полягає в тому, що виникає об'єктивна необхідність у розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

Ринкова модель економіки, а  також усі без винятку інші моделі не можуть існувати й розвиватися  без втручання держави в процеси розподілу й перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві. Для цього використовуються фінанси, а бюджет є конкретною формою реалізації функцій держави. З розвитком цивілізації бюджет стає унікальним інструментом здійснення економічної політики, не лише за ринкових умов. В ньому сконцентровані інтереси держави, підприємців і населення.

Бюджет, в основному, відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу ВВП на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.

Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій держави  в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок  державного та місцевих бюджетів. Економічна природа бюджету якраз проявляється в тому, що за його допомогою держава  надає суспільству унікальні  блага й послуги, які істотно  впливають на рівень добробуту та якість житя.

Функції бюджету:

1) перерозподіл ВВП (Б  використовується для міжгалузевого  та територіального перерозподілу  фінресурсів з урахуванням вимог,  регіонального розміщення виробничих  сил, прискорення соцрозвитку); 2) держрегулювання та стимулювання  економіки (Ч/з податки та видатки  Б виступає інструментом стимулювання  національної економіки);

3) Фінзабезпечення соцполітики  (Проводиться через підтримку  найменш захищених верств населення  і функціонування закладів соцзахисту, освіти);

4) Контроль за формуванням  та використанням коштів централізованого  фонду.