Формування і розподіл прибутку в умовах сучасної системи оподатковування

Розмір прибутку залежить від взаємовпливаючих факторів. До них відноситься:

1. Кількість проданих товарів. Кожна одиниця товару при продажі приносить певний прибуток, тому чим більше товару реалізовано, тим більше прибутку отримує підприємство від реалізації товарів.

2. Розмір встановленої націнки. Встановлення граничного рівня націнки на регульовані ціни не дозволяє встановити більш високий рівень. По вільних цінах націнка залежить від попиту та пропозицій на товар та від цін підприємств-конкурентів.

3. Цінова політика. При укладенні торговельних угод підприємство повинно користуватися золотим правилом бізнесу - закупити товар по більш низькій ціні, а продати його - по більш високій ціні. Такого результату можна добитися шляхом скорочення посередників при закупівлі товарів. Збільшення бартерних угод сприяє при вигідному співвідношенні рівня цін, отримати товар по нижчих цінах, ніж у посередників.

4. Обсяг діяльності. Розмір прибутку залежить від обсягу виробничої діяльності по реалізації товарів. Збільшити прибуток можна шляхом вивчення попиту на ринку на даний товар, розширення асортименту за рахунок взаємодоповнюючих та взаємозамінних товарів, надання додаткових платних послуг.

5. Валові витрати. Залежність між прибутком та валовими витратами обернено-пропорційна. По-перше, чим менший рівень комерційних витрат, тим більший прибуток може отримати підприємство при реалізації товарів.

По-друге, чим менша сума витрат обігу, тим більше зниження витрат.

Зниження витрат обігу можливе при:

• виборі найбільш оптимального місцезнаходження підприємства;
• зниження тарифів на транспортні послуги;
• посилення режиму економії;
• ефективне використання трудових ресурсів;
• ефективне використання матеріальних ресурсів.

6. Оборотність обігових активів. Чим більше оборотів здійснюють обігові кошти за місяць, тим швидше вивільняються грошові кошти і тим самим збільшується товарообіг та прибуток.

7. Склад капіталу. Співвідношення між власними та позиковими коштами на різних етапах діяльності підприємства змінюється, але треба завжди пам'ятками, що позикові кошти мають бути нижчі від власного капіталу.

8. Фондоозброєність працівників. Чим вищий технічний розвиток підприємства, тим вища продуктивність праці і відповідно більший обсяг реалізації, тим вищий розмір прибутку.

9. Чисельність працівників. Чим більше працюючих в штатному розписі підприємства, більші витрати на оплату праці, більші витрати, а отже, нижчі прибутки.

10. Податкомісткість. Чим більший фонд оплати праці, тим вищий розмір податків, які нараховуються на фонд оплати праці. А це в свою чергу приводить до збільшення витрат, а отже зниження рівня прибутку.

11. Затрати, що фінансуються з  прибутку. Розмір чистого прибутку залежить від розміру економічних санкцій, пов'язаних з порушенням чинного податкового законодавства, цінової політики, санітарного режиму, техніки безпеки та охорони праці.

Своєчасне дослідження та аналіз даних факторів на розмір прибутку, виявлення позитивних та негативних причин зміни прибутку, дозволяє підприємству скоригувати розмір прибутку та відповідно управляти ним в майбутньому періоді.

 

 

1.3. Розподіл прибутку в умовах сучасного оподаткування.

З огляду на економічну природу прибутку його розподіл є складовою частиною загальної системи розподілу валового внутрішнього продукту і чистого продукту. Через розподіл прибутку реалізується одна із його найважливіших функцій - стимулювання діяльності підприємницьких структур. Прибуток має забезпечити підприємство власними коштами для розширеного відтворення основного капіталу, фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, стимулювати підвищення ефективності виробництва та формування централізованого грошового фонду. Від досконалості форм і методів розподілу прибутку залежить зацікавленість підприємств та окремих працівників у постійному зростанні і удосконаленні виробництва та підвищенні його ефективності. Саме прибуток є основним джерелом матеріального заохочення працівників підприємств, власників акцій, підприємців і менеджерів. Тому головним у системі розподілення прибутку має бути урахування економічних інтересів підприємств, працівників та суспільства.

В умовах ринкових відносин механізм розподілу прибутку має велике значення. У ньому відображається ефективність господарської діяльності; від нього залежить дієвість господарської самостійності і самофінансування. Ринок зумовлює докорінну зміну механізму розподілу прибутку. В умовах різноманіття форм власності не існує єдиної схеми розподілу прибутку.

Волюнтаристський розподіл і перерозподіл прибутку підприємства деформували інтереси працівників, породили їхнє утриманське ставлення до результатів виробництва, що стало однією з причин глибокої економічної кризи.

 

Схематично структуру розподілу й використання прибутку підприємства відповідно до міжнародних стандартів можна виразити в такий спосіб (рис. 1).

 

 

Рис.1.Структурна схема розподілу і використання прибутку

 

Входження підприємств у ринкові відносини вимагає докорінної зміни механізму розподілу доходів відповідно до нових умов ринкового господарювання. За цих умов виникла потреба ввести єдину систему взаємовідносин підприємств з державним бюджетом, відмовитися від багатоканальної системи платежів і встановити єдиний норматив відрахування від прибутку в держбюджет. Так, до 01.01.1997 згідно із Законом України "Про систему оподаткування" прибуток підприємств у межах граничного рівня рентабельності оподатковувався за ставкою 35%. Ця цифра навіть нижча, ніж у високо розвинутих країнах світу, де аналогічний показник - 37,0-53,4%. З 2014 р. в Україні згідно з новим податковим кодексом ставка оподаткування прибутку підприємств становить 18%.

Нині складність проблеми розподілу та використання прибутку підприємств посилюється тією обставиною, що перехід до ринкової економіки в Україні здійснюється в умовах збереження старих структур управління, які протидіють розвиткові нових економічних відносин. У розподілі прибутку підприємств виділяють два етапи. Отже, одержаний підприємством прибуток становить об'єкт розподілу. У розподілі прибутку розрізняють два етапи:

1. Розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками  розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожен  із учасників одержує свою  частинку прибутку. Пропорція розподілу  прибутку між державою та підприємствами  має важливе значення для забезпечення  державних потреб і потреб  підприємств. Це одне з принципових  питань реалізації фінансової  політики держави, від правильного  вирішення якого залежить розвиток  економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави стосовно суб'єктів господарювання. Така політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначені об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, порядку надання податкових пільг.

Відповідно до цього документа обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку, а також нарахованих амортизаційних нарахувань. Основну ставку податку встановлено у розмірі 18 % до об'єкта оподаткування.

2. Розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні  підприємств після здійснення  платежів до бюджету. На цьому  етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди з метою фінансування відповідних витрат.

Прибуток, що залишається після податків і платежів (тобто чистий прибуток), надходить у повне розпорядження підприємства. Основними напрямами використання прибутку вважаються виробничо-технічний розвиток підприємства, соціальний розвиток, матеріальне заохочення, включаючи виплату дивідендів в акціонерних товариствах та інші витрати

Згідно з Господарським кодексом України, державні комерційні підприємства за рахунок прибутку утворюють спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх господарською діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд та інші фонди, передбачені статутом підприємства. Порядок визначення нормативів відрахувань до цих фондів, їх розміри, порядок формування і використання встановлюються законом. З розвитком ринкових відносин вплив держави на господарську діяльність підприємницьких структур, розподіл і використання прибутку зменшуватиметься.

 

 

2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

 

1. Вихідні дані та розрахунок показників виробничої програми

В умовах ринкової економіки посилилась роль фінансів у функціонуванні підприємств, оскільки більшість ринкових регуляторів відноситься до елементів фінансового механізму. Фінансові показники підприємства є індикаторами його конкурентоспроможності й ефективності господарювання.

Матеріальною базою фінансів підприємств є виробництво продукції, що здійснюється у відповідності до розробленої виробничої програми.

Виробнича програма підприємства – це система завдань з виробництва та реалізації продукції за розгорнутою номенклатурою, асортиментом, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами постачання.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою та асортиментом. Номенклатура – це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент – це різновид виробів в межах номенклатури.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої продукції та чистої продукції.

Вихідні дані для розрахунку наведено в таблиці 2.1.

Для визначення фінансових результатів від операційної діяльності підприємства здійснюється розрахунок собівартості виробленої продукції, для чого попередньо необхідно розрахувати матеріальні витрати та амортизаційні відрахування.

 

 

 

Таблиця 2.1 – Вихідні дані для розрахунку вартісних показників виробничої програми трубного підприємства

Показники	Значення
Обсяг виробництва за типорозмірам труб, т.:
1) труба діаметром 6 мм, товщина стінки 1 мм	1947
2) труба діаметром 7 мм, товщина стінки 0,2 мм	1791
3) труба діаметром 14 мм, товщина стінки 2 мм	1987
4) труба діаметром 18 мм, товщина стінки 3 мм	1973
5) труба діаметром 57 мм, товщина стінки 4 мм	1969
Ціна однієї тонни певного типорозміру, грн.:
1) труба діаметром 6 мм, товщина стінки 1 мм	80710
2) труба діаметром 7 мм, товщина стінки 0,2 мм	68744
3) труба діаметром 14 мм, товщина стінки 2 мм	59840
4) труба діаметром 18 мм, товщина стінки 3 мм	48740
5) труба діаметром 57 мм, товщина стінки 4 мм	46136
Собівартість однієї тонни певного типорозміру, грн.:
1) труба діаметром 6 мм, товщина стінки 1 мм	47113
2) труба діаметром 7 мм, товщина стінки 0,2 мм	44873
3) труба діаметром 14 мм, товщина стінки 2 мм	47988
4) труба діаметром 18 мм, товщина стінки 3 мм	43451
5) труба діаметром 57 мм, товщина стінки 4 мм	41134
Обсяг незавершеного виробництва певного типорозміру труб, т.:
1) труба діаметром 6 мм, товщина стінки 1 мм	1035
2) труба діаметром 7 мм, товщина стінки 0,2 мм	927
3) труба діаметром 14 мм, товщина стінки 2 мм	1071
4) труба діаметром 18 мм, товщина стінки 3 мм	1017
5) труба діаметром 57 мм, товщина стінки 4 мм	1100
Обсяг незавершеного виробництва у вартісному виразі на початок періоду, грн.:	6357,72
Тривалість виробничого циклу, днів	40
Залишки готової продукції на початок періоду	3993,14
Залишки готової продукції на кінець періоду (визначається як % від обсягу виробництва певного типорозміру труб)	0,02
Коефіцієнт наростання витрат	0,62
Кількість робочих днів на рік	360