Удосконалення обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів

Таким чином, сьогодні малоцінні предмети можуть бути віднесені до складу «Запасів» (які відповідно відбиваються в складі запасів у розділі II активу балансу «Оборотні активи» у статті «Запаси») чи до необоротних матеріальних активів (які у свою чергу відбиваються в розділі І активу балансу «Необоротні активи» у статті «Основні засоби»).

 

 

3.3 Оцінка МШП

Оскільки МШП відносяться до запасів, то і їх оцінка при надходженні, на дату балансу, формується аналагічно виробничим запасам, а саме:

Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Важливим в оцінці запасів є принцип, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повинні запобігати завищенню оцінки активів.

Завдяки дії принципу безперервності оцінка запасів підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

Оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 "Запаси", здійснюється на трьох етапах їх руху:

♦ при надходженні запасів;

♦ при вибутті запасів;

♦ на дату складання балансу.

Розглянемо особливості оцінки на кожному з етапів руху запасів.

Оцінка запасів при їх надходженні

Основою визначення вартості запасів є вартість і придбання або собівартість. Первісна вартість запасів визначається залежно від способу їх надходження на підприємство. МШП можуть надходити на підприємство в результаті:

♦ придбання за грошові кошти та їх еквіваленти;

♦ виготовлення;

♦ передачі засновниками (учасниками) підприємства в якості внеси до статутного капіталу;

♦ безоплатної передачі;

♦ обміну на інші запаси.  

МШП, що надходять на підприємство з боку або виготовлені самостійно, зараховуються на баланс за первісною вартістю (п.8 П (С) БО 9 "Запаси").

   Для правильного визначення первісної вартості придбаних запасів необхідно враховувати, що не всі витрати, пов'язані з надходженням запасів, включаються до їх первісної вартості.

 Фактичні витрати, що входять до первісної вартості придбаних МШП, включають:

-договірну вартість за вирахуванням непрямих податків;

-суму ввізного мита;

-транспортно-заготівельні витрати,інші витрати;

-безпосередньо пов'язані з придбанням та доведенням запасів до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

- суми непрямих подтків, у зв’язку  з придбанням запасів, які не  відшкодовуються підприємству.

Витрати, що не включають до первісної вартості МШП:

• понаднормові витрати і недостачі запасів;
• відсотки за користування позиками;
• витрати на збут;
• адміністративні та інші витрати,не пов’язані безпосередньо з придбанням і доставкою запасів та приведення їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях.

 При вибутті МШП оцінюють за одним з методів:

— ідентифікованої собівартості запасів;

— середньозваженої собівартості;

— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

— нормативних витрат;

Для всіх одиниць обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, підприємства застосовують тільки один із наведених методів.

Метод ідентифікованої собівартості запасів застосовується при формуванні запасів для виконання спеціальних замовлень та проектів, а також у випадку використання запасів, що не замінюють одне одного. При використанні даного методу оцінюється кожна одиниця запасів, що вибули певного виду, а також запаси, які не замінюють один одного Він може використовуватись за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві.

 Метод середньозваженої собівартості. Оцінка здійснюється за кожною одиницею запасів шляхом розподілу сумарної вартості залишку таких запасів, отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів.

 Метод ФІФО. Цей метод базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій надходять на підприємство. Це означає, що запаси, які відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів("першим прийшов - першим вибув").

Для цілей оподаткування рекомендується визначати собівартість запасів за методом ФІФО.

 

Метод нормативних витрат. Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлюються самими підприємствами з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

До початку процесу виробництва складається нормативна калькуляція, у якій визначаються витрати на одиницю продукції та на виготовлюваний обсяг. Відпуск запасів і проведення всіх інших витрат здійснюється в межах, передбачених у калькуляції. Усі відхилення (перевитрати, економія) оформляються сигнальними документами. В кінці звітного періоду складається фактична калькуляція собівартості продукції, яка порівнюється з нормативною. Усі відхилення перевіряються і визначаються їх причини. При необхідності норми затрат і ціни переглядаються.

Підприємство самостійно обирає метод списання собівартості запасів, залежно від особливостей діяльності та стратегії розвитку.

 

 

 

 

Розділ 4. Стан обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів

4.1.Первинний облік МШП

При веденні обліку надходження, передачі малоцінних і швидкозношуваних предметів в експлуатацію, обліку в експлуатації тощо на підприємствах використовують первинні документи, форми яких затверджено Наказом міністерства статистики України від 22.05.1996 р. №145. Форми первинних документів, які застосовуються в філії «Правдинське» для обліку руху МШП наведені в табл. 4.1.

 

                                                                                                  Таблиця 4.1

Первинні документи з обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів у філії «Правдинське»

№ форми	Назва форми	Призначення документу	Примітка
МШ-1	Відомість на попов-нення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)	Використовується для обліку змі-ни запасу інструментів (пристроїв) на тих підприємствах, де облік ве-деться за принципом встановлення постійного обмінного фонду	Додаток В
МШ-2	Картка обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів	Використовується для обліку МШП, які були видані під розписку працівнику для тривалого користування.	Додаток Д
МШ-3	Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)	Застосовується для обліку інструментів (пристроїв), які передаються на заточування або ремонт	Додаток Е
МШ-4	Акт вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів	Застосовується для обліку зіпсованих і втрачених МШП	Додаток Ж
МШ-5	Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні	Застосовується для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали непридатними, та обміну їх на придатні.	Додаток З
МШ-6	Особова картка №____ обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв	Використовується для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються працівникам підприємства для індивідуального користування	Додаток И
МШ-7	Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв	Застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття працівникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами, а також для обліку приймання від працівників спецодягу, спецвзуття на прання, дезінфекцію, ремонт та зберігання	Додаток К
МШ-8	Акт на списання малоцінних і швидкозношуваних предметів	Застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню строку експлуатації, інших малоцінних і швидкозношуваних предметів і здавання їх до комор для утилю	Додаток Л

 

 

Відпуск малоцінних і швидкозношуваних предметів зі складів підприємства для використання у виробничому процесі оформляється лімітно-забірними картками або вимогами. При реалізації МШП стороннім підприємствам, організаціям чи фізичним особам виписується накладна на відпуск матеріалів на сторону. Існуюча сукупність форм первинної документації з обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів дає можливість побудови такої системи обліку, яка відповідає масштабам філії «Правдинське», її організаційно-структурній формі та об’єктивним умовам функціонування.

 

 

4.2.Організація складського господарства і складського обліку

Складське господарство є найважливішою частиною будь-якого підприємства, оскільки безпосередньо впливає на хід виробничих процесів. Більшість матеріальних цінностей підприємств проходить через склади, тому вони займають значну частину заводської території.

До основних завдань складського господарства належать:

— організація постійного і безперервного постачання виробництва відповідними матеріальними ресурсами;

— забезпечення їх кількісної та якісної схоронності;

— максимальне скорочення витрат, пов'язаних зі здійсненням складських операцій;

— комплектування деталей та інших матеріальних цінностей, підбір, дозування та інші операції підготовчого або заключного характеру.

Як правило, на складах виконується великий обсяг вантажно-розвантажувальних робіт і робіт з переміщення матеріальних цінностей. Тому основним напрямом у розвитку складського господарства є комплексна механізація й автоматизація робіт, поліпшення використання складських приміщень.

Склади оснащуються різними стелажами й уніфікованою тарою, мостовими кранами, кран-балками, монорейками і тельферами, конвеєрами, штабелерами, авто- і електрокарами, робоелектрокарами. У гнучких виробничих системах використовуються спеціальні стелажі, призначені для розміщення плоских і ящикових піддонів. Такі стелажі є системою осередків по вертикалі і горизонталі, що дає змогу застосовувати кодову шифровку і засоби автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт. Склади з цими стелажами є невід'ємною частиною автоматизовано-транспортної системи гнучкого автоматизованого виробництва.

Склади також повинні бути оснащені вимірювальним устаткуванням: вагами, кружками, мірниками, лічильниками, лінійними мірами для виміру довжини, висоти і діаметрів (метрами, рулетками, штангенциркулями та ін.).

Технічне оснащення складів залежить від виду, форми і кількості збережених матеріалів, типу, характеру і розташування складських приміщень, а також від існуючої системи позаскладського транспортування матеріалів.

Матеріальні цінності, що отримуються в склад підприємства від постачальників оприбутковуються на основі належне оформлених документів постачальників: накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур. Попередньо документи постачальника реєструються в Журналі обліку вантажів, що надійшли і передаються в бухгалтерію. Бухгалтерія здійснює перевірку документів постачальника і передає на склад для контролю при прийнятті вантажу.

Приймання матеріалів у склад здійснюється завскладом. При цьому він перевіряє дані, що вказані в супроводжуючих документах та фактичною наявністю матеріалів, відповідність їх назвам, сортам, розмірам чи інших показників, що вказані в документах.

Відповідальність за приймання, зберігання і відпуск запасів покладається на матеріально відповідальних осіб, призначених наказом керівника установи. З посадовими особами, які відповідають за збереження матеріальних цінностей, укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

З метою забезпечення збереження цінностей в установах належним чином організується складський облік. Для цього виділяються спеціально обладнані приміщення - склади.

Облік запасів за місцем відповідального зберігання ведеться матеріально-відповідальною особою в Книзі складського обліку (ф. З-9) за найменуваннями, сортами, кількістю. В ній ведеться облік на складі матеріалів, продуктів харчування, готових виробів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, інших запасів.

Книга видається завскладом в бухгалтерії. При цьому вона повинна бути прошнурована, сторінки пронумеровані та їх кількість завірена підписом головного бухгалтера установи та скріплена печаткою.

Книга ведеться у розрізі найменувань матеріалів, при цьому вказують місце зберігання запасів, їх ціну, ґатунок, розмір, кількість, джерело отримання та видачі запасів. Записи здійснюються по кожному документу про приймання чи видачу запасів і після кожного запису в Книзі виводиться залишок матеріалів.

Облік запасів в складі та в бухгалтерії може вестись з присвоєнням запасам номенклатурних номерів.

Номенклатурний номер - це умовний числовий код обліку, який присвоюється групі предметів однієї назви, якості і ціни. Він має 7 знаків:

- перші три цифри означають  код субрахунку;

- четверта цифра означає  номер підгрупи;

- останні три цифри  означають порядковий номер у  підгрупі.

Номенклатурні номери вказуються на ярликах, стелажах де вони розміщені та у книзі складського обліку, а також в усіх первинних документах з обліку руху запасів.

Крім того, у місцях зберігання товарно-матеріальних цінностей прикріплюється матеріальний ярлик форми № М-16 .