Бюджетний дефіцит

           Цей парадокс пояснюється тим, що якщо уряд отримує більше фінансових ресурсів, законодавці не тільки підуть на витрачання всіх додаткових податкових надходжень, а й витратять «трохи більше». Автори вважають, що їхні результати ставлять під серйозний сумнів тезу про те, що зростання податків буде ефективним засобом скорочення дефіцитів. Вони стверджують, що зростання податків може погіршити, а не полегшити проблему [12, с. 156] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ  ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТА  УКРАЇНИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ 

           В умовах поглиблення економічних реформ і кризових явищ важливого значення набуває необхідність пошуку теоретичних і практичних шляхів, спрямованих на стабілізацію і розвиток економіки України. Одним з основних напрямків наукових досліджень в сучасних умовах є дослідження процесу формування дефіциту бюджету і його зв'язок з основними показниками розвитку економіки держави.

           Сьогодні в умовах спаду виробництва, відсутності його кредитної підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес зростання дефіциту бюджету є однією з найбільш дискусійних проблем і вимагає подальшого дослідження.

           Основні чинники, що впливають на реформування економіки і зростання дефіциту бюджету полягають у економічній та політичній нестабільності, недосконалості законодавчої бази, невиваженій бюджетній та податковій політиці.

           З метою розв'язання цих проблем та врегулювання засад боргової політики Верховна Рада прийняла у першому читанні Закон України «Про Державний борг». Зокрема, цим законом визначаються основні поняття, порядок утворення, обслуговування та погашення державного боргу, принципи управління борговими зобов'язаннями та контроль за ними. З метою впорядкування боргових зобов'язань, зменшення боргового навантаження на бюджет, запобігання подальшому зростанню зовнішнього боргу та визначення оптимальних джерел покриття фінансових потреб держави в середньостроковій перспективі.

           У Бюджетному кодексі встановлені норми щодо дефіциту та профіциту бюджетів,  джерел  покриття дефіциту  бюджетів,  умов здійснення запозичень та надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань, а також граничного обсягу державного боргу.

          Бюджетний кодекс передбачає право на прийняття Державного бюджету та місцевих бюджетів з дефіцитом та визначає джерела його покриття і напрями спрямування запозичень. Так, статтею 14 Кодексу передбачено, що з дефіцитом можуть прийматися Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети. При цьому, згідно з частиною другою статті 15 Бюджетного кодексу запозичення до Державного бюджету можуть спрямовуватися на покриття поточних видатків бюджету лише у випадках, які пов'язані виключно із забезпеченням економічної безпеки держави та загальної економічної рівноваги.

           Бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку (стаття 72). Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом Кодексом забороняється. При цьому право на здійснення зовнішніх запозичень мають лише міські ради міст з чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців на час ухвалення рішення.

           Ухвалення бюджетів з перевищенням поточних доходів над видатками, тобто з профіцитом, дозволяється за умови спрямування профіциту бюджету на погашення основної суми боргу (частина друга статті 14).

           Встановлення жорстких обмежень щодо збалансування Державного та місцевих бюджетів спрямоване на впорядкування та ефективне використання видатків і запобігання зростанню державного боргу, боргу Автономний Республіки Крим та боргу місцевого самоврядування. З метою запобігання утворенню надмірного боргового навантаження на бюджети місцевого самоврядування та недопущення порушень платіжної дисципліни статтею 74 Кодексу встановлені положення щодо врегулювання порядку запозичення до місцевих бюджетів. Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню. Згідно з частиною другою статті 74, держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

           При прийнятті рішення щодо випуску місцевих цінних паперів або залучення кредитних ресурсів слід дотримуватися умови, що видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу. Якщо в процесі погашення основної суми боргу та платежів з його обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада позбавляється права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.

           Право розробки та впровадження єдиного порядку здійснення запозичень для місцевих бюджетів статтею 74 Бюджетного кодексу надано Кабінету Міністрів України.

           У статті 15 Бюджетного кодексу встановлено ряд положень, які регламентують порядок та перелік джерел покриття (фінансування) дефіциту державного та місцевих бюджетів.

           До джерел фінансування дефіциту бюджету віднесено державні внутрішні та зовнішні запозичення: кредити та позики від сектора державного управління, органів грошово-кредитного регулювання та банківських установ, кредити міжнародних організацій, органів управління іноземних держав, іноземних комерційних банків та інші джерела. Частиною шостою статті 15 Кодексу встановлено заборону на використання емісійних коштів Національного банку України на покриття дефіциту Державного бюджету.[1]

           Обсяг та джерела фінансування державного боргу на відповідний бюджетний рік встановлюються Законом про Державний бюджет. Джерела фінансування дефіциту місцевого бюджету підлягають затвердженню місцевими радами у рішенні про бюджет на поточний бюджетний рік. 

           Дані положення є основними керуючими статтями в проведенні урядом виваженої політики щодо фінансування дефіциту бюджету, адже бюджетний дефіцит є одним із важливих інструментів державного регулювання економічної активності. Тому проблема його подолання в Україні є однією з найбільш важливих і пріоритетних.

           Зрозуміло, що на сучасному етапі, у зв’язку з кризовими явищами у всьому світі, ця проблема має ще більш глибокі наслідки.

           Аналізуючи дефіцит бюджету України на 2009 рік, слід зазначити про розбіжність даних на цей показник. За оцінками Міжнародного валютного фонду, реальний дефіцит держбюджету України в 2009 році склав 11,5% ВВП. В цей показник включено дефіцит державного бюджету України на рівні 6,5% ВВП, дефіцит НАК «Нафтогаз України» - 2,5% ВВП і обсяг коштів, використаних для рекапіталізації комерційних банків, - 2,5% ВВП Спеціалісти компанії Astrum Investment Management оцінюють дефіцит на рівні 9,1%. За даними заступника міністра фінансів фактичний дефіцит бюджету складає від 4,5 до 6%, якщо додати до нього 2-2,5% боргу «Нафтогазу» і 2,4-2,5% боргів фінансової системи, що пішли на рекапіталізацію банків, сумарний дефіцит складе всього 10% ВВП. В той час як уряд надає офіціальні дані в 2,37% ВВП (21 млрд. грн.), що істотно нижче передбаченого в бюджеті граничного рівня. Серйозні розбіжності в оцінці рівня бюджетного дефіциту за 2009 р. пояснюються тим, що уряд максимально обмежило інформацію про виконання бюджету, а та інформація, яка давалася, була перекручена і прикрашена. [14]

           Незважаючи на той факт, що офіційна статистика по доходам і видаткам була обмеженою і піддавалася постійним переглядам, існує досить простий спосіб оцінити реальний дефіцит бюджету. Фінансовий результат можна оцінити шляхом зведення усіх джерел фінансування дефіциту. [21] 

Таблиця 3.1. Джерела фінансування бюджетного дефіциту в 2009 р.

           З огляду таблиці 3.1, слід зазначити, що за даними аналітичного відділу Інформаційного агентства «УФС», Кабмін отримав безпосередньо від МВФ  4,8 млрд. (37,2 млрд.грн.). У результаті надання 16,2 млрд.грн. у формі розподілу СДР Фонд став найбільшим джерелом фінансування бюджетного дефіциту в 2009 р. Інші міжнародні фінансові організації також надавали підтримку; найпомітнішим був кредит в 400 млн., виданий Світовим банком у вересні.

           «Широкий» дефіцит склав 125,2 млрд.грн., або значні 13,5% ВВП. Названі цифри не включають збільшення капіталу Нафтогазу і банків, оскільки дані операції є збільшенням державних активів і можуть не включатися в бюджетний дефіцит, однак їх оцінка важлива для розуміння дефіциту. Капітал Нафтогазу був збільшений на 30,6 млрд.грн. (частина була викуплена назад), а чотири державні банки отримали облігацій на 19,6 млрд.грн. Це вказує на «широкий» бюджетний дефіцит, при тому до уваги не беруться такі «ресурси» як відстрочка відшкодування ПДВ, що заощадило бюджету-2009 майже 3 млрд.грн. [21]

           За даними Міністерства фінансів України, із запланованих 255,3 млрд. грн. надходжень до державного бюджету фактично в 2009 році надійшло 225,4 млрд. грн., що на 2,7%, або на 6,3 млрд. грн., менше, ніж у 2008 році. Із запланованих 184,6 млрд. грн. надходжень до загального фонду держбюджету в 2009 році фактично надійшло 172,2 млрд. грн., що на 7,3%, або на 13,7 млрд. грн., менше, ніж у 2008 році. Рівень виконання дохідної частини загального фонду держбюджету в цілому за 2009 рік становив 93,3%. Недовиконання складає 12,4 млрд. грн. Із запланованих 70,7 млрд. грн. надходжень до спеціального фонду держбюджету в 2009 році фактично надійшло 53,1 млрд. грн.   

           Відповідно з оперативним звітом Державного казначейства України, видаткова частина державного бюджету за 2009 рік виконана в обсязі 242,4 млрд. грн., Що на 0,9 млрд. грн. (на 0,4%) більше аналогічного показника 2008 року. Загальний фонд держбюджету в 2009 році було виконано в обсязі 187,7 млрд. грн., або 96,6% річного плану зі змінами. [23] 

           Що стосується прогнозу дефіциту бюджету на 2010 рік, то за проведеними урядом розрахунками, він повинен скласти приблизно 4,5 - максимум 5% ВВП (без врахування проблем «Нафтогазу»). На цей рівень дефіциту уряд планує вийти за допомогою зовнішніх позик, які може надати тільки Міжнародний валютний фонд. [16]

           Проте, незалежно від того, яку оцінку дефіциту вважати більш точною та незалежно від того, яких даних намагається досягнути уряд, ясно, що в Україні існує бюджетна криза, вийти з якої можна лише шляхом пошуку ефективних джерел фінансування дефіциту держбюджету, орієнтуючись при цьому у більш широкому аспекті. Найбільш ефективними напрямками вважаються ті, на які роблять акцент вчені-економісти Н.І. Редіна, Л.П. Гордєєва, І.С. Невінчаний. Теоретично виділяють чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету [18]:

- збільшення дохідної частини бюджету;

- скорочення видаткової частини бюджету;