Аналіз складу і динаміки витрат підприємства

 Варто було б зобразити графічно напрями раціоналізації і економії витрат. Для цього побудуємо рисунок (див. рис. 3.4).

економії витрат

Проблема підвищення ефективності виробництва тісно  пов’язана з проблемою заощадження  матеріальних  ресурсів і зниження матеріаломісткості виробництва (продукції). Причому ефект економії ресурсів складається не тільки з вартості заощаджених сировини, матеріалів, енергоресурсів, а також із скороченням витрат на їх транспортування, зберігання, оброблення тощо.

Матеріаломісткість поряд  з іншими показниками виступає як засіб досягнення оптимальних характеристик технологічних процесів і продукції. Зниження матеріаломісткості (режим заощадження матеріальних витрат) забезпечується створенням прогресивної нормативної бази витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції та її удосконалення на основі впровадження науково–технологічного прогресу.

Основні напрями зниження матеріаломісткості продукції:

–   поліпшення якості сировини і матеріалів;

–   впровадження маловідходних технологічних процесів;

–   розширення використання вторинних ресурсів;

–   скорочення витрат ресурсів при виробництві продукції, транспортува–нні і зберіганні;

–   підвищення якості продукції.

Зниження енергомісткості  продукції включає комплекс заходів  щодо раціонального використання і  заощадження всіх видів енергії  на всіх стадіях технологічного процесу від виробництва, транспортування і виробничого споживання.

Основні напрями зниження енергомісткості:

–   розроблення, освоєння і впровадження енергозаощадливих технологій у всіх сферах виробничої діяльності;

–   зниження витрат енергоресурсів від виробництва до споживання;

–   зниження витрат палива, енергії на одиницю потужності чи обсягу ро-біт;

–  використання вторинних енергетичних ресурсів та паливовмісних від-ходів.

За даними аналізу можна спрогнозувати розрахунок собівартості у плановому 2012 році. Розрахунок прогнозних показників на 2012 рік наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Розрахунок прогнозних показників ПАТ “Чернівецький цегельний завод №3” на 2012 рік                                                                                                            

Показник	2010 рік	2011 рік	Темп приросту (%)	Прогнозований показник на 2012 рік
Собівартість продукції, тис. грн.	15545	19717	26,8	25001,2
Обсяг продукції в  порівнянних оптових цінах, тис. грн.	28997	41441	42,9	59219,2
Витрати на 1 грн.продукції, коп.	0,54	0,48	–11,1	0,43
Матеріаломісткість продукції, коп.	0,396	0,342	–13,6	0,296
Енергомісткість,коп.	0,006	0,004	–33,3	0,003

 

Як видно, якщо підприємство буде дотримуватись обраної у 2011 році стратегії, то на підприємстві собівартість продукції за 2012 рік порівняно з минулим збільшиться до 25001,2 тис. грн. або на 5284,2 тис. грн., що зумовлено збільшенням обсягу продукції в порівняних цінах на 17778,2 тис. грн., а витрати на 1 грн. продукції зменшаться на 5 коп., або на 10,4%. Проте зменшення матеріаломісткості до 0,296 коп. є досить позитивним для підприємства тому, що показує величину матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції. Також спостерігається зменшення частки витрат енергії до 0,003, що відповідно теж є позитивним для підприємства, адже показує величину витрат енергії на виробництво одиниці продукції.

Вихід один – знизити  витрати, але знизити їх реально, щоб реально знизилась собівартість продукції. Щоб забезпечити зниження вартості реалізованої продукції, необхідно постійно здійснювати управління витратами на її виробництво, домагатися відносного зниження як прямих, так і накладних витрат.

Зниження  прямих витрат потребує значних капітальних інвестицій  для  

впровадження нових технологій, нової техніки, вдосконалення організації виробництва тощо. Тому важливим резервом зниження вартості виробів може бути відносна економія накладних витрат (на одиницю продукції).

Реальним напрямом зменшення  рівня витрат Чернівецького цегельного заводу є перехід від системи їх обліку й оцінки до системи управління ними. Проте управління витратами неможливе без всебічного аналізу як сукупних витрат, так і їх структури та впливу окремих видів витрат на собівартість продукції та на прибуток.

Підвищення технічного рівня виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці призводить до зниження витрат сировини, матеріалів і заробітної плати. В результаті удосконалення організаційної структури загалом не передбачається скорочення чисельності працівників підприємства, навпаки планується додаткове залучення висококваліфікованих технічних спеціалістів та фахівців–аналітиків з дослідження товарного ринку та фахівців з методів розширення ринків збуту.

Взагалі зниження витрат виробництва можна виділити і  проаналізувати по двох напрямках: по джерелах і по чинниках.

Джерела – це витрати за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Чинники – це техніко–економічні умови, під впливом яких змінюються витрати.

Основними джерелами  зниження витрат виробництва та реалізації продукції є :

–  зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції;

–   зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції;

–  зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції;

–   скорочення адміністративно–управлінських витрат;

–  ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

На економію ресурсів дуже впливає число техніко – економічних чинни-

ків. Найбільший вплив мають такі групи внутрішньовиробничих чинників:

–  підвищення технічного рівня виробництва;

–  удосконалювання організації виробництва і праці;

–  зміна обсягу виробництва.

Велику увагу працівники Чернівецького цегельного заводу №3 приділяють таким резервам зниження витрат, як зміна класифікації, вирахування і калькулювання витрат. Наприклад, розмежування витрат на виробництво продукції вищої якості і на виробництво нестандартної продукції; застосування єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу виробів; підготовку виробництва, реалізацію досягнень науково–технічного прогресу, у томчислі підвищення якості продукції і т.д.

Таким чином, зменшення  витрат на виробництво продукції  сприятиме ефективному функціонуванню заводу, нарощуванню обсягів виробництва, розширенню асортименту та номенклатури та забезпечить досягнення поточних та стратегічних цілей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

 

 

 

Отже,  аналіз витрат підприємства та собівартості продукції відіграє дуже важливе значення в ефективності його  діяльності, та є важливим інструментом у системі управління витратами, що спрямований на вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових у цілому по підприємству, за окремими групами і видами продукції, а також за статтями витрат, та на виявлення резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання

Витрати підприємства підтверджуються такими документами як: кошторис виробництва, накладними, лімітно–забірними картками, накладними вимогами та ін.

Аналіз витрат підприємства на виробництво проведено в таких  напрямках: аналіз собівартості за економічними та калькуляційними статтями витрат, аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції, що дає змогу прослідкувати динаміку та структуру витрат на виробництво.

На основі аналізу  собівартості за економічними елементами можем побачити, що абсолютна сума усіх витрат на підприємстві збільшилась на 4058 тис. грн. внаслідок: зростання частки матеріальних витрат на 2679 тис. грн., або на 23,3 %, що  зумовлено підвищенням цін на сировину і матеріали, а також незначними перевитратами норм витрат матеріалів на одиницю продукції; збільшення витрат на оплату праці на 1424 тис. грн., або на 28 % , що  викликано зростанням ставок оплати праці та відрахувань на соціальні заходи на 326 тис. грн.; підвищення амортизаційних відрахувань на 268 тис. грн., або на 46,5 % пов’язане із застосуванням прискореної амортизації.

На відхилення собівартості за звітний рік від собівартості за минулий рік вплинули:

–   зміна обсягу випуску і структури асортименту продукції;

–   рівень собівартості одиниці окремих видів продукції;

– зміни цін на спожиту сировину, матеріали, покупні вироби, енергію, паливо;

–   тарифи на вантажні перевезення та ін.

Розглянувши структуру витрат на виробництво продукції, можна зробити висновок, що найбільшу частку займають матеріальні витрати, а, потім витрати на оплату праці і інші витрати, ще меншу частку відрахування на соціальні заходи, але найменшу частку амортизація.

Також за даними аналізу  собівартості продукції за статтями витрат слід зазначити, що підприємство допустило перевитрати із собівартості товарної продукції на 273,2 тис. грн., що становить 17,8 % планових витрат на виробництво всієї фактичної промислової продукції.  Перевитрати допущено за такими статтями: “Сировина та основні матеріали” 118,1 тис. грн., “Паливо та енергія на технологічні цілі” 51,9 тис. грн. або 19%, “Основна та додаткова з/п робітників основного виробництва” 12,8 тис. грн. або 4,7%, “Нарахування на з/п робітників основного виробництва” 4,9 тис. грн. або 1,8%, “Загально-виробничі витрати” 58,2 тис. грн. або 21,3%, “Адміністративні витрати”  23,9 тис. грн. або 8,8%, а також “Витрати на збут” 3,4 тис. грн. або 1,2%

За даними аналізу  витрат на 1 грн. дані показують, що на підприємстві–об’єкті аналіз собівартість продукції за 2011 рік порівняно з минулим зріс на 4172 тис. грн., або на 26,8%, що зумовлено збільшенням обсягу продукції в порівняних цінах на 12444 тис. грн., або на 42,9%. Витрати на 1 грн. продукції зменшились на 6 коп., або на 11,1%.

Зниження собівартості продукції Чернівецького цегельного заводу №3 можна досягти за рахунок економії витрат по кожному елементу структури собівартості.

Ця економія може досягатися за двома напрямами: раціональним використанням  названих ресурсів, що дає змогу  знизити їхні витрати на одиницю виробленої продукції, а також здешевлення цих ресурсів. Реалізація цих напрямів передбачає заміну традиційних матеріалів штучними з на перед за даними властивостями, підвищення продуктивності праці, впровадження безвідходних технологій тощо.

Основними джерелами  зниження витрат виробництва і реалізації прмислової продукції є :

– зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції;

– зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції;

–  зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції;

–  скорочення адміністративно–управлінських витрат;

–  ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

Отже, велику увагу працівникам публічного акціонерного товариства "Чернівецький цегельний завод №3" слід приділяти таким резервам зниження витрат, як зміна класифікації, вирахування і калькулювання витрат. А також розмежування витрат на виробництво продукції вищої якості і на виробництво нестандартної продукції; застосування єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу виробів; посилення ролі калькулювання; більш чітке виділення витрат на управління, підготовку виробництва, реалізацію досягнень науково–технічного прогресу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. за №87, зі змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів №159 від 09.12.2011.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. за №87, зі змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів №159 від №1204 від 26.09.2011.
3. Андрущенко Н.С. Суть і значення витрат: історичні аспекти //Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №5. – С. 3–7.
4. Багров В.П, Багрова І.В. Економічний аналіз: Навчальний посібник.– К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 160.
5. Власова Н.О., Круглова О.А., Безгінова Л.І. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 271 с.
6. Гончаров В.М., Касьянова Н.В., Вецепура Н.В., Солоха Д.В. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. – 284 с.
7. Гудима О.В. Системи обліку витрат на виробництво та їх характеристика // Держава та регіони. – 2008. – № 2.– С. 47–51.
8. Дєєва Н. М.   Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Н. М. Дєєва, О. І. Дедіков. – К. : ЦУЛ, 2007. – С. 156–161.
9. Коваленко О.В. Класифікація витрат ресурсів як основа оцінювання собівартості продукції // Економіка АПК. – 2008. – №4. – С. 90–95.
10. Краєва Я.В. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції // Держава та регіони. – 2007. – №5. – С. 168–171.
11. Постолюк Н. Значення собівартості продукції при прийнятті управлінських рішень/ Н.Постолюк // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - №6.-С.114-116.
12. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: навч. посіб. – 3– тє вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007. – С. 252-305.
13. Серединська В.М., Загородна О.М., Федорович Р.В. Економічний аналіз: навч. посіб. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2010, С. 293–344.
14. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: навч. посібник. - Київ: ЦУП, 2002. – 656 с.
15. Чумаченко М. Дискусійні проблеми обліку витрат і калькулювання собівартості продукції / М. Чумаченько, І. Білоусова// Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – №10. – С. 3–7.
16. Шеховцова В.А. Сучасні класифікації витрат на промислових підприємствах // Держава та регіони. – 2008. – №3 – С. 267–271.
17. Шиян Д. В. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / Д. В. Шиян, Н. І. Строченко. – К. : "А.С.К.", 2008. – 240 с.