Аналіз складу і динаміки витрат підприємства

          Розрахунок впливу витрат матеріальних  ресурсів, матеріаломісткості на  обсяг випуску продукції (див. табл. 2.7)

Таблиця 2.7

Розрахунок впливу витрат матеріальних ресурсів, матеріаломісткості на  обсяг випуску продукції ресурсів ПАТ “Чернівецький цегельний завод №3”

за 2010–2011 роки

Показники	2010 рік	При фактичних  витратах матеріальних   ресурсів та плановій  матеріаломісткості	2011 рік	Відхилення (+,-)
Витрати матеріальних  ресурсів, тис. грн.	11476	Х	14155	2679
Матеріаломісткість  продукції, коп.	0,396	Х	0,342	-0,054
Обсяг продукції в  оптових  цінах підприємства, тис. грн.	28997	35744,9	41441	12444
в т. ч. за рахунок змін:	Для розрахунків
а) витрати матеріальних  ресурсів	35744,9 - 28997 = 6747,9
б) матеріаломісткості  продукції	41441 - 35744,9 = 5696,1
Разом	6747,9 + 5696,1 = 12444

 З наведених даних бачимо, що обсяг продукції у 2010 році порівняно з 2011 роком збільшився на 12444 тис. грн, що є наслідком впливу багатьох факторів, зокрема збільшення витрат матеріальних ресурсів на 2679 тис. грн. вплинуло на відхилення обсягу продукції на 6747,9 тис. грн., а зменшення матеріаломісткості на 0,054 дало відхилення 5696,1 тис. грн.

Отже, у цьому розділі розглянуто складові собівартості промислової продукції  ПАТ "Чернівецький цегельний завод №3" та відслідковано динаміку найбільш вагомих з них. Зазначено фактори, що впливають на зміну собівартості. А далі варто перейти до розгляду проблем і шляхів зниження витрат підприємства на виробництво продукції на наступний період.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  3

ПРОБЛЕМИ  ТА  ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ ПАТ “ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ЦЕГЕЛЬНОГО ЗАВОДУ №3” НА 2012 РІК

 

 

 

3.1. Визначення  резервів зниження витрат підприємства

 

 

На даний момент часу проблема зниження витрат підприємства на виробництво продукції є досить актуальною, а саме таке питання, як, понісши найменші витрати, отримати найбільший прибуток.

Резерви зниження собівартості продукції – це кількісно визначені  можливості економії витрат людської та уречевленої праці.

Резерви зниження собівартості можна виявляти на ранніх стадіях  життєвого циклу виробів і  у процесі виробництва.

На ранніх стадіях  життєвого циклу виробів ефективним методом виявлення резервів зниження собівартості продукції є функціонально-вартісний  аналіз (ФВА) [11, 114–115].

Використання ФВА для  зниження собівартості продукції, яку  випускають, дещо відрізняється від його застосування при розробці нових виробів. Головна відмінність полягає у тому, що ФВА використовують для підвищення якості виробів, при чому паралельно вирішують питання зниження витрат на їх виробництво й експлуатацію, а для пошуку резервів зниження собівартості обсяг досліджень обмежують окремими виробами, їх елементами, технологією й організацією їх виробництва (Додаток Ж).

Завданнями проведення ФВА є:

1. підвищення конкурентоспроможності продукції;
2. підвищення якості об'єкта вцілому або його складових;
3. зниження витрат на виробництво (зниження матеріало-, фондо-, трудо-

й енергомісткості); 

4. підвищення продуктивності праці;
5. заміна дефіцитних, імпортних матеріалів, комплектуючих виробів;
6. збільшення обсягу продукції без додаткових матеріальних вкладень;
7. ліквідація "вузьких місць" у виробництві;
8. зниження експлуатаційних і транспортних витрат;
9. підвищення екологічності виробництва;
10. розробка нових або вдосконалення наявних конструкцій, технологі-чних процесів, систем організації праці та управління процесом виробництва, прогнозування розвитку об'єктів тощо.

Результат проведення ФВА  – зниження витрат на одиницю корисного

ефекту – може бути виражений:

• підвищенням споживчих властивостей виробу за одночасного скорочення витрат;
• підвищенням споживчих властивостей при збереженні або економічно виправданому збільшенні витрат;
• скороченням витрат при збереженні або обґрунтованому зниженні функціональних параметрів виробу до необхідного рівня.

Характерна риса ФВА собівартості – обмеження кількості досліджуваних виробів, а за окремими з них – обмеження кількості внутрішньовиробничих резервів зниження витрат (матеріальних, трудових та ін.).

Об'єктами вивчення ФВА  за окремими виробами можуть бути дорогі деталі та вузли низької якості, гостро дефіцитні матеріали й ін. [11, 115–116].

Резерви зниження собівартості, виявлені ФВА, визначають шляхом виявлення  й усунення зайвих витрат, поява  яких спричинена недосконалістю конструкції  виробу в цілому або його деталей, із використанням застарілих технологій та нераціональною організацією виробництва.

Основну увагу тут  приділяють виявленню неекономічних  технічних рішень, зайвих і невикористаних функцій обладнання, недовикористаних функціональних ресурсів (механічної міцності, класу точності та ін.), відхилень  від нормальних умов, передбачених процесами виготовлення й організації виробництва й ін.

Перелік чинників впливу на собівартість товарної продукції  у масштабах галузі показано на рис.3.1.

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Перелік резервів зниження собівартості продукції

Зайві витрати знижують або повністю усувають у межах  основної конструкції виробу, змінюють лише окремі елементи, зберігаючи їх взаємозв'язок і взаємодію з іншими складовими виробу.

 ФВА виробів, здійснений з метою зниження собівартості, у першу чергу проводять за виробами, що мають найбільшу частку в загальному обсязі випуску продукції за умови збереження її в перспективі. Можна використовувати й інші критерії для вибору об'єкта ФВА, наприклад, частку певного виробу в загальній трудомісткості матеріальних витрат, витрати конкретного матеріалу та ін. За цими критеріями встановлюють також черговість ФВА.

Після того як визначено  об'єкти аналізу, складають план проведення ФВА, що передбачає:

1. аналіз зібраної інформації;
2. зазначення конкретних об'єктів аналізу;
3. аналіз конструкцій та деталей, виготовлених за визначеними технологією й організацією виробництва, що дає змогу окреслити завдання щодо зниження витрат на їх виробництво;
4. визначення напрямів пошуку ідей і пропозицій щодо вирішення запланованих завдань;
5. аналіз ідей і пропозицій, вибір найприйнятніших для використання ФВА;
6. підготовку рекомендацій;
7. прийняття рішень за рекомендаціями ФВА і забезпечення їх упровадження.

Для узагальнення даних  про витрати складають таблицю, в якій відображають деталі та вузли, їх вартість за статтями калькуляції, у тому числі й податки, що відносять до собівартості продукції.

 На підставі даних  цієї таблиці отримують узагальнену  характеристику досліджуваного  об'єкта, в якій і відбирають деталі для ФВА, визначають конкретні завдання щодо зниження витрат на їх виготовлення.

На підставі проведеного  аналізу формулюють завдання щодо усунення виявлених функціональних перевитрат і визначення їхньої вартості.

Важливе значення мають  побудова й аналіз функціональної моделі. Цю роботу виконує головний конструктор або група фахівців його відділу. Її результатом є визначення головної функції на базі чіткого з'ясування всього комплексу функцій.

Модель функціонально-вартісного аналізу витрат (див. рис. 3.2).

Рис. 3.2. Модель функціонально-вартісного аналізу витрат

Якщо після проведення аналізу не виявлено функціональних надмірностей, резервами зниження собівартості виробництва, які визначають за допомогою  ФВА, можуть бути заміна дешевшими матеріалами  за умови збереження якості, заміна купованих комплектуючих для виготовлення продукції на комплектуючі власного виробництва та ін.

На наступному етапі  аналізу вивчають технологію виготовлення виробів і можливості її здешевлення, наприклад, за рахунок зменшення  кількості зайвих деталей, скорочення непотрібних операцій або їх об'єднання, та ін. Важливим етапом ФВА є генерування ідей за допомогою методів інженерної творчості – "мозкового штурму", конференції ідей тощо. Висунуті ідеї та пропозиції фіксують у спеціальних картках, в яких відображають суть ідей та ескізи деталей, вузлів і т. д., прізвище, ім'я, по батькові учасників обговорення і прийняте рішення, яке оформляють у формі протоколу та яке затверджує головний інженер або інша, уповноважена на це особа, що гарантує захист

авторських прав.

ПАТ “Чернівецький цегельний завод №3” за 2010-2011 роки було розроблено спеціальними фахівцями перелік функцій для функціонально-вартісного аналізу, а також розраховано відхилення по групам функцій. На основі цих документів представлено динаміку резервів зниження витрат по групі у % (див. рис. 3.3) (Додаток З).

Рис. 3.3 Динаміка резервів зниження витрат по групі, %

Як видно з рис. 3.3 найбільші можливості економії складає група С (загальне адміністрування) -19,03%, а найменші група Б (облік) – 12,62%.

Таким чином, резерви зниження собівартості продукції – це кількісно визначені можливості економії витрат людської та уречевленої праці, на ранніх стадіях життєвого циклу виробів ефективним методом їх виявлення є ФВА.

А далі варто перейти до розгляду основних напрямків зниження витрат виробництва.

 

3.2. Основні  напрямки зниження витрат виробництва

 

 

Собівартість продукції  – це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємств, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

Зниження собівартості продукції Чернівецького цегельного заводу №3 досягається за рахунок економії витрат по кожному елементу структури собівартості. Розглянемо основні шляхи такого скорочення за головними групами витрат.

Значну частку в собівартості продукції займають витрати, пов’язані  з використанням засобів праці. До собівартості ці витрати входять у вигляді амортизаційних відрахувань. З розвитком науково–технічного прогресу зростає технічна оснащеність виробництва, що призводить до збільшення як абсолютного розміру амортизаційних відрахувань, так і їхньої частки в собівартості. В цих умовах зниження собівартості за рахунок цього елемента можливе лише тоді, коли обсяг продукції, що виготовляється, збільшуватиметься швидше, ніж зростає сума амортизаційних відрахувань. Для того, щоб досягти цього співвідношення, потрібно підвищити продуктивність створюваних засобів праці, поліпшити їхню якість, забезпечити зростання продуктивності праці тощо.

Одним із елементів собівартості продукції є оплата праці. Зниження собівартості продукції за рахунок  цього елемента можливе у двох напрямах: по–перше, зниження заробітної плати, що в нормальних умовах функціонування економіки не може відбуватися; по–друге, через зростання оплати праці, однак за умови, що його темпи будуть нижчі, ніж підвищення продуктивності праці. Саме за такої умови досягатиметься економія заробітної плати на одиницю виготовленої продукції. Досягти цієї умови можна лише технічним та організаційним удосконаленням виробництва.

Джерелом економії витрат виробництва є і скорочення різних непродуктивних витрат на виробництві  – штрафів, втрат від браку, відшкодування збитків. Причиною їх є, як правило, низький рівень організації виробництва та виконавчої дисципліни працівників, порушення договірних зобов’язань.

Одним з головних напрямів зниження витрат на виробництво підприємства є ресурсозбереження. Перш за все це стосується сировини, матеріалів, палива. Ресурсозбереження включає комплекс заходів щодо заощадження і раціонального використання сировини, матеріалів, палива на заводі.