Система финансового контроля

Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації  за певний проміжок часу з метою  встановлення законності здійснюваних операцій, їхньої доцільності та ефективності, правильності обліку й достовірності  облікових і звітних даних. В  умовах адміністративно-командної  економіки ревізія була переважаючим методом фінансового контролю, тому що жорстка адміністративна підпорядкованість  нижчої ланки управління вищій потребувала  відповідної ревізійної діяльності для збору інформації про якість виконання команд кожною нижчестоящою ланкою [4, 384-393].

Ревізія сприймалася як універсальний  засіб, здатний подолати всі вади функціонування фінансового та господарського механізмів. Проводилася ревізія, в  основному, з метою встановлення вад і порушень. За такої інтерпретації  фінансовий контроль поставав у вигляді  окремих ізольованих частин, порушувалося цілісне уявлення про контроль як окрему функцію управління. Насправді  поняття контролю значно ширше, ніж  поняття ревізії. Наукову проблематику ревізії слід розглядати у складі фінансового контролю, який включає  питання теорії, організації контролю на будь-якому рівні ієрархії з  усією різноманітністю видів, форм і методів контролю.

Об'єктивною тенденцією сучасного  етапу реформування фінансової сфери  є скорочення частки фінансів державного сектора та збільшення питомої ваги комунального і приватного секторів. Це означає поступове згортання  примусовості здійснення фінансового  контролю і розвиток його добровільності, тому надалі повинні частіше застосовуватися  такі методи здійснення фінансового  контролю, як тематичні перевірки, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності господарюючих суб'єктів.

Ревізії фінансово-господарської  діяльності класифікують за такими ознаками (рис. 4.1.):

1) за відношенням до  плану роботи;

2) за повнотою перевірки  господарських операцій;

3) за широтою охоплених  питань;

4) за повторюваністю [10, 16-20].

За відношенням до плану  роботи ревізії поділяють:

на планові – здійснюються за раніше розробленим і затвердженим планом;

непланові – які проводяться  в терміни, не передбачені затвердженим планом (при незадовільній роботі установи, у випадках крадіжок цінностей  і т.д.); на вимогу слідчих органів  – при порушенні кримінальних справ; за дорученням Президента України або Кабінету Міністрів [10, 16-20].

За повнотою перевірки  господарських операцій ревізії  поділяють на суцільні-документальні, вибіркові, повні, часткові і комбіновані.

Залежно від широти охоплення  питань ревізії можна поділяти на тематичні, фінансові (некомплексні) і комплексні.

Залежно від повторюваності контрольних дій розрізняють  первинні, повторні і додаткові.

Рис. 4.1. Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності [10, 18]

Практичне значення класифікації ревізій полягає в тому, що вона дозволяє розрахувати необхідний робочий  час для перевірок і складати конкретні і реальні плани  ревізій.

Планові ревізії проводять за раніше наміченими планами, які узгоджуються з вищими органами.

Позапланові ревізії – проводять позачергово, якщо одержано сигнали про серйозні недоліки в роботі, порушення фінансової дисципліни, крадіжки і зловживання, а також при погіршенні результатів роботи по основних фінансових показниках. На вимогу слідчих органів проводяться при порушенні, наприклад, кримінальних справ, у зв'язку зі зловживанням відповідних посадових осіб. За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України проводяться в основному тоді, коли готуються зміни у чинному законодавстві.

Під час проведення суцільних документальних ревізій дослідженню піддаються всі господарські операції об'єкта ревізії і за весь ревізійний період. Вказані ревізії проводяться, як правило, на вимогу правоохоронних органів.

При суцільній перевірці  перевіряються всі документи  і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображена фінансово-господарська діяльність. Суцільна перевірка може використовуватись не тільки по всіх операціях фінансово-господарської  діяльності установи, але і по окремих  однорідних операціях. При ревізіях фінансово-господарської діяльності суцільній перевірці підлягають касові і банківські операції, інші питання ревізії можуть перевірятись вибірково. У випадку встановлення недостач, крадіжок, зловживань суцільній  перевірці також підлягають операції, по яких виявлені зазначені порушення. Згідно із завданням, які ставляться перед ревізією, можуть перевірятися всі документи і матеріальні  цінності або лише частина їх вибірково  за певний період [10, 16-20].

Суцільні перевірки фінансово-господарської  діяльності через затрати на них  великої кількості робочого часу проводяться порівняно рідко. На практиці більш поширені вибіркові  перевірки, в ході яких дослідженню  підлягає частина господарських  операцій, документів та регістрів  бухгалтерського обліку за попередньо затвердженим планом, (наприклад, перевірка  оприбуткування та правильності списання продуктів харчування в школі-інтернаті). При цьому деякі господарські операції перевіряються не за весь ревізійний період, а лише за окремі відрізки часу (наприклад, продуктів  харчування – за лютий, травень, вересень, листопад). При підготовці та здійсненні таких ревізій дуже важливо правильно  вибрати відрізок часу, за який потрібно проводити перевірки відповідних  первинних документів і операцій, а також визначити їх кількість. Це повністю залежить від кваліфікації і досвіду ревізорів.

Вибіркові ревізії – один з основних способів перевірки фінансово-господарської діяльності установ, коли досліджуються документи, які стосуються окремих операцій. Але методика їх проведення розроблена ще не повністю. В багатьох випадках навіть досвідченим ревізорам не завжди вдається виділити з загальної маси дослідження потрібну частину документів або господарських операцій. Якщо у процесі вибіркової ревізії виявлені серйозні порушення і зловживання, то ревізор повинен провести суцільну перевірку видатків. І слід мати на увазі, що лише суцільна перевірка повністю гарантує виявлення наявних в установах і організаціях недоліків і порушень [10, 16-20].

Під час ревізій може перевірятися вся фінансово-господарська діяльність установи. Така ревізія називається повною.

Частковими ревізіями називаються такі, при яких перевірці підлягає будь-який вид операцій, наприклад, касові операції, витрата певних матеріалів. У практиці ревізійної роботи застосовуються також комбіновані ревізії, які являють собою поєднання різних видів ревізій.

Тематичні ревізії передбачають перевірку однотипних установ і організацій або окремих ділянок їх роботи за спеціальною тематикою. Ціль тематичних ревізій полягає в одержанні загальної характеристики стану справ по окремих питаннях. Під час цих ревізій перевіряється, наприклад, раціональне використання нафтопродуктів, правильність використання і повнота повернення бюджетної позички, правильність нарахування і виплати премій, нормування і використання оборотних активів. Це дає можливість за наслідками тематичних ревізій, проведених на значній кількості однотипних об'єктів, глибше визначити фактичний стан справ з метою його поліпшення не лише на об'єктах, що перевіряються, але й в інших установах і організаціях.

Фінансові (некомплексні) ревізії проводяться одним ревізором (спеціалістом з бухгалтерського обліку та звітності) шляхом перевірки фінансово-господарської діяльності установи за даними бухгалтерської документації, облікових регістрів і звітності. Ця форма ревізії найбільш поширена і часто застосовується контрольно-ревізійною службою, при цьому прикметник «фінансова» здебільшого опускається.

Комплексні документальні ревізії здійснюються бригадою ревізорів (4-5 працівників) і спеціалістів з метою перевірки цілеспрямованості і законності господарських операцій, дотримання фінансової дисципліни, забезпечення збереження державної власності, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Проведення комплексної ревізії сьогодні є найбільш ефективним, бо вона полягає насамперед в системному вивченні економіки підприємства (установи, організації): взаємозв'язків між фінансово-економічними показниками, технікою, технологією і організацією виробництва; збереження і раціонального використання ресурсів; дотримання планової, звітної і фінансової дисципліни. Основною ознакою комплексної ревізії є участь в її проведенні спеціалістів різних галузей (економістів, бухгалтерів, технологів, інженерів тощо), які поряд із фінансовою стороною перевіряють на підприємстві якісний, технологічний рівень виробництва [10, 16-20].

У комплексній ревізії  органічно поєднані документальна  ревізія, при якій послідовно перевіряється  доцільність і законність господарських  операцій, дотримання фінансової і  кошторисної дисципліни, забезпечення збереження державної власності, і  перевірка загального стану господарства на всіх його ділянках. Нерідко при  комплексних ревізіях установ, що входять  в одну систему, ревізуються і  їх вищі організації. Це дає можливість глибше перевірити рівень господарського керівництва і внести за результатами ревізій більш обґрунтовані і  кваліфіковані пропозиції. Зрозуміло, що комплексна ревізія є одночасно  і повною ревізією.

Первинна ревізія проводиться ревізором відповідно до його робочого плану. Необхідність повторних ревізій виникає у випадку поверхневого проведення первинної ревізії, необ'єктивного висвітлення фактів порушення чинних інструкцій і положень щодо проведення ревізій, порушення дисципліни ревізійним апаратом в період ревізії і внаслідок деяких інших причин. Для проведення повторних ревізій, як правило, призначаються інші ревізори. Додаткові ревізії проводяться у разі виявлення нових обставин, не викритих первинними або повторними ревізіями після закінчення первинної або повторної ревізії з ініціативи контролюючого органу або за вимогою установ, які контролюються [10, 16-20].

4.2. Перевірка

Тематична перевірка здійснюється за певним переліком питань або з  однієї теми шляхом ознайомлення на місці  з окремими сторонами фінансової діяльності. Такі перевірки можуть проводитися наскрізним методом  за ознакою однотипності операцій чи за ознакою взаємного зв'язку між  різними суб'єктами контролю [4, 384-393].

Обстеження є ознайомленням  на місці з окремими ділянками  фінансової роботи, в процесі якого  виявляються її позитивні і негативні  сторони. Характерним для обстеження є використання прийомів зіставлення  фактичного стану справ з нормативним.

Тематичні контрольні перевірки – засіб періодичного оперативного економічного контролю за виконанням підприємствами однорідних господарських операцій (наприклад, використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, забезпечення збереження майна). Тематичні перевірки подібні до поточних, але проводяться з більш широкого кола показників конкретної теми, із застосуванням методів економічного аналізу та залученням спеціалістів різного профілю [10, 16-20].

Якщо в процесі поточного  обстеження використовують в основному  методи фактичного контролю, то при  тематичних перевірках використовується: нормативна і договірна інформація, дані обліку, вибіркова інвентаризація, хронометраж.

4.3. Непрямі методи  контролю

У роботі податкових органів  застосовуються також і непрямі методи контролю. Причиною використання таких методів можуть бути виявлені порушення у веденні бухгалтерського і податкового обліку, наведення обліку фактичних витрат виробництва, виявлення фактів приховування доходу (прибутку). Свідченням приховування доходів є постійне звітування платників податків про збитковість або про неведення господарської діяльності; невідповідність рівня життя керівників, засновників або фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності та членів їхніх сімей задекларованим доходам; відносини з фіктивними структурами; надання, отримання, погашення кредитів (позик); безпідставне збільшення обсягів здійснення операцій за готівкові кошти та ін. [8, 65]

Зміст непрямих методів полягає  у відстеженні операцій, пов'язаних з господарською діяльністю платників  податків, за допомогою інформації, отриманої з джерел інших, ніж  звіти, декларації і регістри бухгалтерського  обліку. Проводиться ретельний аналіз отриманої інформації з метою  визначення доходу і відповідного розміру  податкових зобов'язань. Джерелами  інформації можуть бути дані, отриманні  в установленому порядку від  органів державної влади, в т.ч. митних органів, органів внутрішніх справ, банківських установ; звітні документи платника податку, що перевіряється; результати попередніх перевірок; обстежень  виробничих, складських, торгівельних та інших приміщень; відомості, отримані від третіх осіб [8, 65].

При виявленні розбіжностей між задекларованим доходом та доходом, визначеним із застосуванням непрямих методів, орган державної податкової служби у письмовій формі пропонує платнику податку документально  обґрунтувати виявлену розбіжність. Якщо платник податку не може виконати цю вимогу шляхом використання легалізованих  джерел, то оподаткування здійснюється на підставі даних, встановлених непрямими  методами контролю.

Отже, методи проведення фінансового  контролю є різними, але найхарактерніші  з них – документальні (ревізії  і перевірки) та фактичні (інвентаризації тощо), а також застосовуються методи непрямого контролю.

Висновки

Отже, фінансовий контроль –  це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національного продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів.

Розрізняють види, форми та методи фінансового контролю. В залежності від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль. слід відокремлювати наступні види: державний, відомчий, громадський  фінансовий контроль і аудит. Державний  фінансовий контроль проводять державні органи влади і управління. Весь державний контроль поділяється  на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавний контроль має  надзвичайно велике значення, від  його організації і дієвості багато в чому залежать темпи економічного розвитку суспільного виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних  злочинів. Державний фінансовий контроль проводять Кабінет Міністрів  України, Міністерство фінансів України, Державна податкова служба України, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет України  та ін.

Відомчий фінансовий контроль застосовується лише по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій  і проводиться контрольно-ревізійними  підрозділами міністерств і відомств. В останні роки у зв'язку з ліквідацією  великої кількості міністерств, появою підприємств нових форм власності  масштаби відомчого фінансового  контролю значно скоротилися.