Напрямки удосконалення дозвільного провадження

Ще одним  різновидом проваджень є атестаційні провадження.

Атестаційні провадження - це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених  органів, в ході якої вирішуються  питання про ідентифікацію, інвентаризацію або встановлення відповідальності об’єктів атестаційної системи оцінювальним критеріям, необхідним для подальшого функціонування у визначеній сфері.

У структурі  кожного окремого провадження можна  виокремити стадії відносно відмежовані, виділені в часі і логічно пов’язані  сукупності процесуальних дій (процедур), які різняться колом суб’єктів і закріплюються відповідними процесуальними актами.

Атестаційні провадження так само мають визначену  структуру, яка представлена окремими стадіями, а саме:

1. Підготовка  справи про атестацію.

2. Розгляд  атестаційної справи та прийняття рішення з атестації.

3. Оскарження  та опротестування прийнятого  рішення.

4. Виконання  прийнятого рішення.

Підготовка  справи про атестацію є початковою стадією атестаційного провадження.

Саме  на цій стадії здійснюється збирання, вивчення, аналіз та узагальнення інформації про фізичних та юридичних осіб, живих та неживих об’єктів, предметів неорганічного походження (торгові партії природного каміння, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння та ін.),племінних тварин, робочих місць, які атестуються.

У діяльності публічної адміністрації дуже багато видів атестацій (атестація фізичних осіб, навчальних закладів, науково-дослідних  установ, робочих місць за умовами  праці, атестація санітарних лабораторій, підприємств і організацій, атестація молока, молочної сировини і молочних продуктів, атестація торгових партій природного каміння, атестація жеребця для племінного використання, атестація пасік), тому кожна стадія має свої властивості проведення щодо будь-якої стадії.

Наступна (друга) стадія досліджувальних видів проваджень – це розгляд атестаційної справи та прийняття рішення з атестації.

Основними суб’єктами розгляду справи у всіх видах атестаційних проваджень є  атестаційна комісія.

Розглянемо  етапи проведення цієї стадії.

Першим  етапом зазначеної стадії є формування та затвердження атестаційної комісії.

Керівник  органу своїм наказом утворює  атестаційну (експертну) комісію, визнаючи її кількісний і персональний склад. Призначають голову атестаційної комісії. Окрім голови, до складу атестаційної комісії входять секретар та члени комісії. Як правило, членами комісії є керівники структурних підрозділів, відповідно до яких відбувається атестація, а також для окремих видів атестацій – представники кадрової та юридичної служб (стосується атестації державних службовців). До роботи в атестаційних комісіях можуть залучатися незалежні експерти. Залежно від кількості суб’єктів, щодо яких проводиться атестація, можуть створюватися кілька атестаційних комісій або атестаційна комісія у складі тільки керівника відповідного органу або органу вищого рівня (до п’яти осіб). Треба зазначити, що склад атестаційної комісії для кожного виду атестацій різний.

Другим  етапом зазначеної стадії є розгляд  атестаційної справи атестаційною комісією.

Третім  етапом цієї стадії є прийняття рішення по справі. Четвертим етапом цієї стадії є оголошення результатів атестації. Результати атестації оголошуються одразу після голосування.

Матеріали атестації передаються керівнику  підприємства, організації для прийняття  необхідного рішення.

Третьою стадією атестаційного провадження  є оскарження та опротестування прийнятого рішення.

Відповідно  до законодавства, рішення атестаційної комісії, прийняте за

результатами  атестації, може бути оскаржене суб’єктами, які атестувались. Оскаржити рішення атестаційної комісії можна подавши відповідну заяву до Центральної атестаційної комісії в місячний строк з дня проведення атестації (для лікарів, біологів та ін.). Рішення центральної комісії є остаточним і може

бути  оскаржене до адміністративного суду у разі незгоди з ним. Таке рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його прийняття без урахування терміну тимчасової непрацездатності.

Заключною (четвертою) стадією атестаційного  провадження є стадія виконання  прийнятого рішення за проведеною атестацією. Матеріали атестації передаються керівнику підприємства, організації для прийняття

рішення. Керівник з урахуванням рекомендацій атестаційної комісії в установленому  порядку має право заохотити  працівника, перевести а іншу роботу або розірвати трудовий договір. Прийняття рішення за результатами атестації – право керівника, яким він може скористатися в строк не більше ніж два місяці після атестації.

Рішення атестаційної комісії має рекомендований характер. Водночас воно має визначальне  самостійне значення.

Щодо  заохочення, то існують такі його види: подяка, виплата премії, нагорода цінним подарунком, почесною грамотою, медаллю  а сумлінну працю та ін. 

§ 5. Неюрисдикційні провадження

Вказана група проваджень є найчисленнішою з-поміж інших, тому що йдеться про справи позитивного характеру, де немає спору чи правового конфлікту. Порівнюючи у суспільстві кількість правомірних дій і правопорушень, або кількість справ, що вирішуються органами публічної адміністрації, де є спірна ситуація та де її немає, слід зробити висновок, що вчинків і справ позитивного характеру, в яких відсутня конфліктна складова, суттєво більше. Звідси й більша кількість неюрисдикційних проваджень.

До характерних  рис неюрисдикційних проваджень слід віднести такі:

• реалізуються в межах владної діяльності органів публічної адміністрації та посадових осіб;
• спрямовані на вирішення справ позитивного характеру (які не містять конфліктної складової);
• не пов'язані із застосуванням адміністративного примусу;
• частіше ініціюються громадянами чи організаціями.

Виходячи  з раніше наведених видів неюрисдикційних  адміністративних проваджень розглянемо сутність основних із них.

1. Нормотворчі  провадження - це порядок підготовки, прийняття та оприлюднення підзаконних нормативно-правових актів. Виходячи з важливості вказаного виду правових актів (оскільки саме вони складають основний масив документів, що регламентують порядок здійснення тих чи інших операцій, порядок реалізації прав, свобод та законних інтересів громадян тощо) необхідно розглядати нормотворчі провадження в рамках загальних засад неюрисдикційних проваджень адміністративного процесу.

Стадії  прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Будь-який державно-управлінський правовий акт, як уже зазначалося в аналізі вимог до правових актів державного управління, повинен відповідати встановленій процедурі підготування, прийняття та оприлюднення. Вказане свідчить про необхідність у процесі прийняття проходження певних стадій.

І. Підготування акта. У ході цієї стадії є такі стадії як правова ініціатива, аналіз ситуації, підготування проекту правового акта. Правова ініціатива може належати як органові (посадовій особі), що приймає (затверджує) документ, так і іншим органам (організаціям). Скажімо, для видання наказу Міністерства охорони здоров'я правовою ініціативою може бути постанова Кабінету Міністрів України чи Указ Президента України з проблематики охорони здоров'я громадян. Водночас доручення віце-прем'єр-міністра України з соціально-гуманітарних питань може слугувати основою для розробки наказу зазначеного міністерства. Аналіз ситуації та підготовка проекту наказу Міністерства охорони здоров'я доручається певним департаментам (управлінням) міністерства або конкретним посадовим особам.

Наприклад, стосовно актів Президента України необхідно зазначити, що їхні проекти можуть вносити:

• Кабінет Міністрів України;
• Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
• глава Секретаріату Президента України, його перші заступники та заступники;
• Секретар Ради національної безпеки і оборони України;
• радники Президента України;

консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, утворені Президентом України (Указ Президента України від 15 листопада 2006 р. № 970/2006 «Про Положення про порядок  підготовки та внесення проектів актів  Президента України»).

II Прийняття  рішення. На цій стадії можна  вирізнити такі стадії: обговорення та голосування в колегіальних органах, внесення змін до проекту, оформлення рішення. Більшість органів виконавчої влади належать до єдиноначальних, у яких рішення керівником приймається одноособово, тобто прийняття рішення в такому випадку зводиться до підписання проекту управлінського акта.

III. Оприлюднення  та доведення акта до відома  виконавців чи заінтересованих  сторін. Ця стадія здійснюється  оприлюдненням у засобах масової інформації (нормативні правові акти державного управління) або персонального ознайомлення (переважно коли мова йде про індивідуальні акти, чи коли коло адресатів є незначним). У цілому ж, орієнтуючись на положення чинного законодавства, акти Президента України та Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття в установленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях, якими є «Офіційний вісник України» та газета «Урядовий кур'єр».

Для прикладу, який узагальнено ілюструє характеристику процедури прийняття правових актів державного управління, наведімо встановлений порядок прийняття постанов Кабінету Міністрів України.

1. Проекти  постанов Кабінету Міністрів України подають:

• члени Кабінету Міністрів;
• центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації;
• робочі групи, утворені Кабінетом Міністрів;
• Міністр Кабінету Міністрів.

Постанова Кабінету Міністрів складається  з таких структурних елементів, як назва, вступна частина, постановляюча частина, додатки (у разі потреби), підпис і має такі реквізити: порядковий реєстраційний номер, місце і дата прийняття.

Проекти постанов, підготовлені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, підлягають узгодженню цими міністрами.

Проекти постанов Кабінету Міністрів підлягають обов'язковій експертизі Міністерством юстиції та узгодженню із заінтересованими органами, а в разі потреби - з іншими органами, установами, організаціями.

До проекту  постанови додаються:

а) пояснювальна записка, загальний обсяг якої не повинен перевищувати чотирьох сторінок. До неї може додаватися викладений у стислій формі інформаційно-довідковий матеріал (таблиці, схеми, діаграми тощо), який є необхідним для обґрунтування суті проекту постанови;

б) довідка  про погодження проекту постанови, де зазначаються заінтересовані органи, які: погодили проект; висловили зауваження та пропозиції, враховані головним розробником; висловили зауваження та пропозиції, не враховані головним розробником; не висловили своєї позиції щодо проекту постанови;

в) висновок Міністерства юстиції щодо відповідності проекту постанови законодавству України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини;

г) порівняльна  таблиця, якщо проект постанови передбачає внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів.

Проект  постанови, внесений до Кабінету Міністрів, передається в день його реєстрації до відповідного структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів.

Розгляд проекту постанови Кабінету Міністрів  на засіданні відповідного урядового  комітету.

8. Внесення  проекту постанови Кабінету Міністрів до порядку денного засідання Кабінету Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. № 915 «Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України»).

Така  процедура не є надмірною, як може здатися на перший погляд. Йдеться про те, що вона дозволяє, з одного боку, уникнути певних помилок у підготуванні правового акта, а з іншого - сприяє становищу, за якого прийнятий документ зможе якісно слугувати регулюванню відповідних суспільних відносин. Що якісніше опрацьовано проект документа, то менш вірогідно, що до нього будуть вноситися зміни й доповнення.

2. Реєстраційні  провадження - встановлений законодавством порядок офіційного визнання законності відповідних дій чи нормативно-правових актів. Під реєстрацією розуміють велику кількість проваджень, які мають місце у найрізноманітніших сферах суспільного життя. Різновидами реєстраційних проваджень є:

• провадження з державної реєстрації нормативно-правових актів органів публічної адміністрації;
• провадження з державної реєстрації автотранспортних засобів;
• провадження з реєстрації об'єднань громадян;
• провадження з реєстрації актів цивільного стану;
• провадження з реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності;
• провадження з реєстрації прав власності на нерухоме майно;
• провадження з реєстрації приватної нотаріальної діяльності;
• провадження з державної реєстрації друкованих засобів масової інформації;
• провадження з державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців тощо.