Заборонені засоби і методи ведення війни

Міністерство освіти і науки України

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики

Наукова дисципліна – Міжнародне публічне право

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь на тему:

«Заборонені засоби і методи ведення війни»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 391 групи

Іваннікова Ірина

Перевірив:

Пронь Д.С

 

 

Заборонені засоби і методи ведення війни

Норми міжнародного права діють не тільки в мирний, а й у воєнний час, в період збройних конфліктів. Необхідність існування і вдосконалення таких норм диктується реаліями суспільного життя, яка дає нам численні приклади різного роду війн і збройних конфліктів. Незалежно від свого соціального характеру і цілей (міждержавні, громадянські війни), законності ( оборонні, національно-визвольні, військові санкції на основі Статуту ООН) чи незаконності (агресивні війни, збройна агресія) всі вони характеризуються застосуванням збройних засобів боротьби, в ході якої воюючі сторони, а також сторони, що не беруть участь у військовому конфлікті, повинні дотримуватися існуючих на цей випадок спеціальних норм міжнародного права. Такі норми поряд з правом міжнародних договорів відносяться до найстаріших галузей міжнародного права. Призначення цих специфічних міжнародно-правових норм полягає в обмеженні вибору засобів і методів збройної боротьби, заборону найбільш жорстоких з них. Вони захищають цивільне населення і культурні цінності, положення нейтральних сторін у разі збройного конфлікту і встановлюють кримінальну відповідальність за їх порушення при здійсненні військових злочинів. Тим самим ці норми об'єктивно сприяють гуманізації воєн і обмеженню масштабів та наслідків для народів збройних конфліктів.

Відповідно до норм міжнародного права право сторін у збройному конфлікті вибирати методи або засоби ведення війни не є необмеженим. Цей принцип, сформульований IV Гаазькою конвенцією 1907 року, знайшов своє підтвердження в І Додатковому протоколі 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року. Крім того, існує принцип, що забороняє застосування в збройних конфліктах зброї, снарядів і речовин і методів ведення війни, що можуть завдати надмірні ушкодження або принести зайві страждання. Цей принцип у своєму початковому виді — недопущення зайвих страждань — був уперше сформульований Петербурзькою декларацією 1868 року. 
Таким чином, міжнародне право обмежує законні засоби і методи ведення війни.

Засоби ведення війни - зброя, снаряди, речовини, що застосовуються збройними силами воюючих сторін для завдання шкоди й ураження противника.

Методи ведення війни - це порядок використання засобів ведення війни.

Серед засобів і методів ведення війни виділяють заборонені і не заборонені міжнародним правом.

Забороненими методами у війні визнаються:

- підступне вбивство або поранення  осіб, які належать до військ  противника;

- використання не за призначенням  національних і міжнародних емблем, сигналів і прапорів;

- застосування тортур для отримання  відомостей, апартеїд, геноцид, захоплення  заручників;

- вбивство парламентера та осіб, які його супроводжують;

- пограбування міст, терор щодо місцевого населення, спричинення голоду;

- атака, бомбардування або знищення  санітарних установ, транспорту, санітарного  персоналу, історичних пам'яток, культурних  цінностей, храмів або їх використання  для забезпечення успіху у  воєнних цілях;

- вбивство або поранення комбатантів  противника, які склали зброю  чи не мають засобів захисту  і здалися в полон;

- знищення або захоплення власності  ворога, крім випадків, зумовлених  воєнною необхідністю;

- видання наказу не залишати  в живих, погроза цим або ведення воєнних дій на цій основі.

Забороненими також є колективне покарання, медичні чи наукові експерименти над людьми під час війни, перетворення цивільного населення на об'єкт нападу, застосування покарання без попереднього судового розслідування і вироку.

Забороненими засобами ведення війни є:

- кулі, які легко розвертаються  або сплющуються в людському  тілі;

- снаряди, призначенням яких є  поширення задушливих чи отруйних  газів;

- снаряди вагою менше 400 грамів, що мають властивість вибухати  або містять чадний, отруйний газ;

- отрута, отруєна зброя, задушливі, отруйні та інші подібні гази, бактеріологічна і хімічна зброя;

- засоби впливу на природне  середовище, які мають великі  чи довготривалі серйозні наслідки;

- осколки, які важко виявити  в тілі людини, міні-пастки, запалювальні та інші види зброї, дія яких спричиняє надзвичайні ушкодження або страждання.

Однак міжнародне право не забороняє військові хитрощі з метою ввести супротивника в оману або підштовхнути його до необережних дій.

Отже, засоби ведення військових дій - це зброя та інша військова техніка, що застосовуються збройними силами воюючих сторін для знищення живої сили і матеріальних засобів супротивника для придушення його сил і здатності до опору. Сучасне міжнародне право обмежує держави в застосуванні засобів, необхідних для досягнення цілей війни. Джерела регулювання цього питання - Петербурзька декларація про скасування вживання вибухових і запалювальних куль 1868р., Гаазька конвенції 1899 і 1907 років про закони і звичаї сухопутної війни, про бомбардування морськими силами під час війни, про права та обов'язки нейтральних держав у разі морської війни і ін..

 

 

 

 

Миколаїв, 2014