Страхование

План

 

1 Страхування технічних ризиків . Страхування ризиків нової техніки і технології.

2 Тарифна ставка. Структура  і методи розрахунку. Кваліфікація  актуарних розрахунків.

3 Ліцензування страхової  діяльності.

4 Практична частина

5 Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Страхування тісно  пов'язане з підприємницькою діяльністю, яка неможлива без ризику. За допомогою  страхування створюються певні  фінансові гарантії стабільності й  прибутковості виробництва на випадок  настання всіляких несприятливих ситуацій, у якій рано чи пізно до певної міри опиняється кожна підприємницька структура, включена в мінливий непередбачений ринковий механізм. Страхування є не тільки спосіб захисту господарства від руйнівних стихійних лих, але й засіб подолання несприятливих періодів в економічній ринковій кон'юнктурі.

Для підприємця виняткового значення набуває страхування  від політичних ризиків, комерційних, правових, технічних небезпек, воно ж сприяє упорядкуванню фінансових та юридичних взаємозв'язків між  різними суб'єктами ринку.

Враховуючи, що метою будь-якої підприємницької  діяльності є одержання прибутку, особливо великого значення набуває  страхування від очікуваної його втрати або неодержання передбачуваних доходів.

Прийнято вважати: фактори, які спричиняють втрати (неодержання) прибутку, зумовлюються двома групами причин.

До першої групи  відносяться всілякі порушення  нормального виробничого процесу  внаслідок стихійних лих, аварій та інших не передбачуваних подій. До другої групи відносять зміну  ринкової кон’юнктури, погіршення або ж поліпшення умов виконання контрактів постачальниками чи відмову споживачів від замовленої продукції.

Прибуткова  підприємницька діяльність передбачає постійне оновлення основних активів, впровадження нових технологій, заміну традиційних матеріалів тощо. Іншими словами, неможливо вистояти в конкурентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, а значить, без розумного ризику. Звичайно, при цьому дуже вірогідні й втрати. Страхування від них може стати важливою підтримкою підприємців в освоєнні досягнень науково-технічного прогресу.

В умовах становлення  ринкової економіки і саме страхування  все більше стає об’єктом комерційної  діяльності. Страховик, беручи на себе відповідальність за певні матеріальні  активи чи господарські операції, тим самим ризикує сам. Тому він може братися за деякі види страхування, яким властива підвищена небезпека, пов’язана з великими ризиками. Однак багато з них можуть стати об’єктом взаємного страхування.

З розширенням  ринкових форм господарювання буде посилюватися потреба страхового захисту підприємницьких структур, які до того ж значно зростуть кількісно. Водночас можливості страхування їх будуть також розвиватись внаслідок зміцнення фінансового становища страховиків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Страхування технічних ризиків . Страхування ризиків нової техніки і технології.

 

У сучасних умовах прискореного науково-технічного прогресу, розвитку капіталомістких галузей  виробництва, зростання в міжнародному зовнішньоторговельному потоці частки машин і обладнання (включаючи постачання комплектних підприємств і виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на території країн-імпортерів) значної актуальності в усьому світі набуває страхування технічних ризиків, а також відповідальності перед третіми особами, пов'язаної з проведенням зазначених щойно робіт.

Страхування технічних ризиків (technikal risks insurance) - комплекс видів страхування, що включає страховий захист на випадок будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломки, страхування електронного і пересувного обладнання, страхування інженерних споруд.

Страхування технічних особливо поширене у США, Німеччині, Англії, Японії та інших країнах, які входять до Міжнародної асоціації страховиків технічних ризиків.

В Україні цей вид страхування лише починає розвиватися. Створюються та вдосконалюються належні правила страхування, розробляються та вводяться в дію відповідні законодавчі й нормативні акти з цього питання.

Коли йдеться про страхування технічних ризиків, розрізняють, як правило, види страхування, які надають покриття ризиків або виробника, або експлуатаційника:

•          страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (CAR);

•          страхування всіх монтажних ризиків (EAR);

•          страхування машин;

•          страхування електронних пристроїв.

Якщо під  час будівництва об'єкта переважають (за обсягом та вартістю) будівельні ризики, то вибирають страхування будівельного підприємця від усіх ризиків. Якщо при технічному спорудженні, в якому використовуються попередньо виготовлені або готові пристрої, наприклад верстати, переважають монтажні ризики, то укладаються договори страхування всіх монтажних ризиків. Страхування машин, а також електронних пристроїв відбувається вже в процесі експлуатації об'єкта.

Щодо об'єктів страхування, то ними виступають майнові інтереси страхувальника,які пов'язані з правом володіння, користування та розпорядження:

а) при будівництві:

•          всіма об'єктами громадського наземного та підземного будівництва (будівлі, споруди, електростанції, аеропорти, дорожні та залізничні об'єкти, мости, дамби, греблі, тунелі, канали), а також допоміжними спорудами (тимчасові обвідні канали і дамби), всіма матеріалами, що знаходяться на будівельному майданчику і є необхідними для виконання будівельних робітта ін.;

зокрема:

•          роботами (їх вартість), які проводяться будівельним підприємством або його підрядчиками згідно з договором, включаючи підготовчі роботи на будівельному майданчику (виїмка ґрунту, планувальні роботи);

•          обладнанням будівельного майданчику (гуртожитки, склади, риштування, інженерні мережі та інше);

•          будівельними машинами (землерийні машини, крани, транспортні засоби), що використовуються на будівельному майданчику);

•          витратами на розчистку території від уламків при ліквідації збитку після страхового випадку на будівництві.

Можуть бути застраховані також роботи з монтажу  машин, установок і металевих  конструкцій, якщо вартість монтажних об'єктів, включаючи витрати на монтаж, становить не менше 50 % загальної страхової суми;

б)         при монтажу та пробному пуску:

•          всіма видами машин, механізмів та конструкцій (електрообладнання, мости, верстати, крани, силові установки, фабрики, турбіни, генератори, електродвигуни, трансформатори, друкарські машини, цехи, електростанції. хімічні установки, доменні печі та ін.); їх монтажем та пробним пуском;

•          обладнанням для проведення монтажу (крани, лебідки, зварювальні апарати);

•          предметами, що знаходяться на монтажному майданчику та мають відношення до монтажу;

•          витратами на розчистку території після нанесення збитку під час монтажу.

Можуть бути застраховані будівельні роботи, якщо їх вартість менша від вартості монтажного обладнання.

в)         при страхуванні машин:

•          всіма машинами, апаратами, механічним обладнанням, устаткуванням (парові котли, турбіни, генератори та ін.), включаючи машини та устаткування для розподілу енергії (трансформатори, високо - та низьковольтні установки) та виробничі й допоміжні машини (верстати, мішалки, насоси, трубопроводи, компресори і т.п.);

г)         при страхуванні електронного обладнання:

•          електронними обчислювальними машинами для оброблення даних (центральний процесор, периферійне обладнання;

•          електронними і ядерними медичними апаратами (рентгенівські, великогабаритні стерилізатори, випромінювачі і т.п.), що застосовуються в медицині;

•          обладнанням передачі інформації (телетайпи, комутатори, засоби зв'язку, установки спрямованого радіозв'язку, радіолокаційні установки і т. д.) та іншими (електронні мікроскопи, аналізатори, телевізійне обладнання, тоталізатори, настільні калькулятори, розмножувальна техніка);

•          витратами з відновленню інформації на носіях даних,

пов'язаних з  виходом із строю ЕОМ.

Певні особливості  є у страхуванні ризиків, пов'язаних з впровадженням у виробництво  нової техніки та технологій. Ці ризики залежать від конкретних напрямів страхування. Одним з них є  страхування самої техніки, транспортних засобів та устаткування, технологічних ліній тощо на випадок загибелі, зупинення чи порушення їхнього ритму роботи. В цьому разі передбачається відшкодування прямих збитків, пов'язаних із страховими об'єктами. Другий напрям - це страхування від раптових несприятливих наслідків впровадження науково-технічних і технологічних новинок, від аварій та руйнування цих новинок. Йдеться про опосередковані збитки страхувальника, який змушений нести додаткові втрати і не одержувати на протязі деякого часу запланований обсяг прибутку. За наведеними напрямами страхування може здійснюватись як окремо, так і в комплексі. 
 Страхування нової техніки та технологій стосується ризиків, пов'язаних з їх експлуатацією. До них відносяться: конструкційні помилки у виготовленні техніки й розробці технології, підборі матеріалів, використанні їх; непередбачене надходження на ринок більш конкурентоздатної або дешевої техніки чи технологій; не виявлені під час випробувань дефекти; неправильні показання вимірювальних, регулювальних або попереджувальних приладів, що призводить до зниження якості продукції, інших негативних наслідків; не передбачувані показники напруги й тиску, які викликають зупинку техніко-технологічного процесу; непрофесійні дії в обслуговуванні устаткування, технологічних ліній, машин та механізмів. Можливе страхування й від інших ризиків, реалізація яких призводить до зруйнування, поломки активної частини основних активів і зупинення виробництва. 
 Як можна помітити, особливість даного страхування полягає у відшкодуванні збитків з вини окремих юридичних або фізичних осіб. Але необхідно також підкреслити: обов'язковою умовою для страхового відшкодування має бути визнання конкретної події страховим випадком з погляду його непередбачуваності, раптовості. Іншими словами, страхова відповідальність настає тоді, коли збитки спричинились випадковою помилкою чи професійними діями працівників, які мали документи про необхідну підготовку для роботи з новою технікою або технологіями. Коли ж ця умова не виконана, збитки від некваліфікованих дій спеціалістів не можна вважати випадковими. 
 У разі страхування від технічних чи технологічних ризиків не покриваються збитки від стихійних природних явищ, вибухів, пожеж, тому що ці страхові випадки включено у відповідальність за страхуванням основних та оборотних активів підприємств. Як і при укладанні інших договорів страхування, не підлягають відшкодуванню збитки від військових дій, страйків, конфіскації нової техніки. Правом страхової організації є об'єднання в одному договорі за бажанням страхувальника страхового захисту від технічних, технологічних ризиків та ризику втрати або пошкодження майна від пожежі. 
 Коли страховий випадок стосується технічних об'єктів і технологій, розмежовують повну загибель і часткові пошкодження. Частковим є такий збиток, коли застраховані активи лише до певної міри втратили свою цінність, а вартість відновлення їх менша ціни придбання та монтажу на підприємстві. При частковому пошкодженні відшкодовуються затрати, здійснення страхувальником для приведення до першопочаткового експлуатаційного стану пошкодженого майна. Однак, якщо вартість його відновлення перевищує ціну придбання (включно із затратами на монтаж), то фіксується повна загибель техніки чи устаткування. Це зумовлює необхідність відшкодування їхньої первісної ціни. 
 Враховуючи, що страхування нової техніки й технологій стосується високовартісних активів, його доцільно проводити з певними мінімальними затратами. Водночас їхньому власнику має належати право збільшувати розмір франшизи і, таким чином, розраховувати на відповідне зниження ставок платежів. Величину їх доцільно визначити залежно від типів технічних або технологічних засобів. 
 Внаслідок пошкодження або зруйнування основних активів можливі й непрямі збитки, які також підлягають страхуванню. Для його організації використовують ті ж принципи страхування від збитків, зумовлених перервами у виробництві, що викладені раніше. 
Разом з тим, страхуванню непрямих збитків властиві й деякі особливості. Слід нагадати: страхування від простоїв у виробництві розраховане на відшкодування збитків, що обчислюються на основі середнього рівня прибутку. Однак застосування нової техніки й технологій за деякими винятками (екологічний результат, соціальні ефекти) сприяє збільшенню норми прибутку для страхувальника.      Тому його втрати внаслідок невиявлених дефектів технічних засобів чи технології, зниження ефективності їхнього потенціалу можуть значно перевищувати звичайні збитки, викликані зупинкою виробничого процесу. Враховуючи це, страхування непрямих збитків від пошкодження або загибелі нової техніки та технологічного устаткування правомірно проводити, беручи до уваги необхідність відшкодування підвищених результатів від застосування їх.

 

Тарифна ставка. Структура і методи розрахунку. Кваліфікація актуарних розрахунків.

Тарифна ставка – це ціна страхового ризику й інших витрат, адекватна обсягу зобов’язань страховика за укладеним договором страхування. Тарифні ставки визначаються за допомогою актуарних розрахунків у відповідності з вимогами чинного законодавства. Системне викладення тарифних ставок і поправочних ризикових коефіцієнтів із правилами їхнього застосування складає тарифний довідник страховика.

Тарифна ставка (інакше – брутто-ставка) являє собою страхову премію з одиниці страхової суми за певний період часу страхування.

Базовий страховий тариф – базова тарифна брутто-ставка, що розраховується актуарієм для правил страхування за відомою статистикою і пропонується страхувальнику в складі цих правил. Входить до складу тарифного довідника страховика. Брутто-ставка складається з двох частин: нетто-ставки і навантаження. Нетто-ставка виражає ціну страхового ризику: пожежі, повені, вибуху і т.д. Навантаження показує витрати страховика з організації і проведення страхування, включає відрахування до запасних фондів, містить елементи прибутку. В основі побудови нетто-ставки лежить ймовірність прояву ризику.

Реальний  страховий тариф – тарифна ставка, визначена за базовим тарифом для реального об’єкта страхування з урахуванням системи поправочних коефіцієнтів ризику, що включені до тарифного довідника страховика.

Конкретний  страховий тариф – тарифна ставка, за якою укладається договір страхування. Він визначається у договорі страхування.

Імовірністю події А  – позначається Р(А) – називається  відношення числа М сприятливих  для нього випадків (станів) події A до загального числа N усіх рівноможливих випадків (станів) цієї події. Оскільки імовірність події виражається правильним дробом ( М?N ), то очевидно, що 0 < Р(A) < 1. Якщо Р(A) = 0, то подія А вважається неможливою. Якщо ж Р(A) = 1, то подія А достовірна.

Імовірність будь-якого  стану випадкової події завжди перебуває  у межах від 0 до 1. Якщо вона досягла  своєї крайньої меж (тобто 0 або 1), то страхування ризику настання цієї події  здійснюватися не може. Страхові відносини  складаються лише тоді, коли заздалегідь невідомо, відбудеться у певний період часу ця подія, або ні.

Нетто-ставка призначена для створення страхового фонду. Тому вона повинна забезпечити еквівалентність  взаємовідносин між страховиком  і страхувальником – страховик  повинен зібрати стільки страхових премій, скільки він має виплатити страхувальникам у майбутньому, тобто при формуванні страхового фонду необхідно дотримуватися принципу рівності платежів, що надійшли до страхового фонду, і страхових відшкодувань, що виплачуються з цього фонду, за встановлений період страхування.

Ця умова записується  у вигляді такої рівності, що характеризує замкнуту розкладку шкоди між  всіма страхувальниками:

формули Відношення кількості виплат (кількості постраждалих об’єктів) – Nв до кількості укладених договорів (застрахованих об’єктів) – Nd визначає частоту страхових випадків. Середня тяжкисть ризику може бути розрахована як за окремими об’єктами або видами страхування, так і за окремими страховими ризиками. Формули для розрахунків частоти страхових випадків і тяжкості ризику наведені нижче, у підрозділі 4.3. Після розрахунку цих параметрів визначається розмір тарифної нетто-ставки. Для обчислення сукупної брутто- ставки до нетто-ставки додають навантаження.

Завдяки зробленому аналізу можна  стверджувати, що сума фактично виплачуваного  страхового відшкодування за постраждалими  об’єктами, зазвичай, відхиляється від  значення страхової суми, що встановлена  для них, особливо в залежності від  кількості укладених договорів страхування того виду, за яким здійснюється розрахунок тарифу. Розрахована ставка повинна коригуватися на коефіцієнт, обумовлений кількістю укладених договорів страхування (страховим портфелем однотипних об’єктів страхування). Внаслідок цього одержуємо формулу для розрахунку нетто-ставки:

Tn = P(A) • K • ? •100% (1.1)

Ця формула має додатковий поправочний коефіцієнт ?, розмір якого  визначається відповідно кількості  укладених (або тих, що плануються для  укладання) договорів страхування.

Формула (1.1) може бути застосована як при розрахунку тарифних ставок за діючими видами страхування, так і при розрахунку тарифних ставок за новими видами страхування.

Розмір сукупної брутто-ставки розраховується за кінцевою формулою:

Tb = Tn /(1-? /100), (1.2)

де Tb – брутто-ставка;

Тn – нетто-ставка;

– навантаження (витрати на ведення  справи). Витрати на проведення справи звичайно розраховуються у відсотках  щодо розміру брутто-ставки.

Актуарні розрахунки — це система математичних і статистичних закономірностей, яка регламентує взаємовідносини між страховиком та страхувальником. Під час актуарних розрахунків визначають витрати, необхідні на страхування певного об'єкта, та собівартість і вартість послуги, яку надає страховик страхувальникові. За допомогою актуарних розрахунків визначають частку участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду, тобто визначають розміри тарифних ставок.

Форма, в якій розраховуються витрати на проведення певного страхування, називають страховою (актуарною) калькуляцією.

Актуарна калькуляція  допомагає визначати страхові платежі  до договору страхування. Основними  задачами актуарних розрахунків  є:

— дослідження та групування ризиків у межах страхової  сукупності, тобто дотримання вимоги наукової класифікації ризиків з метою створення гомогенної підсукупності в межах загальної страхової сукупності;