Технологія соц роботи з людьми похилого віку

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Мая 2013 в 12:17, курсовая работа

Краткое описание

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати закономірності роботи соціальних працівників з людьми похилого віку.
Завдання дослідження:
1. Теоретично проаналізувати вітчизняні та зарубіжні теоретичні джерела та обґрунтувати соціальної роботи з людьми похилого віку.
2. Обґрунтувати вплив соціальних працівників на людей похилого віку
3. Визначити основні задачі і професійні обов'язки соціального працівника.
4. Визначити основні етичні принципи спілкування соціального працівника.
5. Визначити законодавчі основи забезпечення життєдіяльності осіб похилого віку.

Содержание

ВСТУП............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1
ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ.................6
1.1. Проблеми людей похилого віку............................................................................6
1.1.1. Зміна соціального статусу літньої людини і зв'язані з цим психологічні проблеми.........................................................................................................................9
1.1.2. Психологічний розвиток та особливості особистості в похилому віці..........13
1.2. Основні задачі і професійні обов'язки соціального працівника......................19
1.2.1 Етичні принципи спілкування соціального працівника...................................22
1.3. Поняття і сутність соціальної геронтології.........................................................25
1.4. Законодавчі основи забезпечення життєдіяльності осіб похилого віку...........29
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ.......................................................................................................33
2.1. Обов'язкове державне пенсійне соціальне страхування....................................37
2.2. Надання медико-соціальної допомоги особам похилого віку..........................46
2.3. Утримання та обслуговування непрацездатних людей похилого віку............59
ВИСНОВКИ..................................................................................................................63
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....

Вложенные файлы: 1 файл

КУРСОВА РОБОТА технологія соц роботи з людьми похилого віку.doc

— 326.50 Кб (Скачать файл)

Соціальний працівник  повинний прагнути удосконалювати свої професійні знання і практичний досвід, ставити службовий борг вище усього.

Соціальний працівник  повинний направляти зусилля на попередження негуманних або дискримінаційних дій, спрямованих проти однієї людини або груп людей.

Соціальний працівник  не повинний використовувати професійні відносини для досягнення особистих  цілей.

Соціальний працівник, що займається науковою або дослідницькою роботою, повинний проаналізувати і передбачити її можливі наслідки для людей, переконатися, що учасники дослідження добровільно беруть участь у ньому, інформувати про цьому заздалегідь і не робити на них тиску при цьому зберігати конфіденційність і поважати достоїнство учасників дослідження [38].

Соціальний працівник  повинний захищати своїх підопічних від дискомфорту, шкоди, погроз, позбавлення  яких-небудь прав.

Соціальний працівник, що аналізує різноманітні випадки, може обговорювати їх тільки з професійною метою і тільки з людьми, професійно зв'язаними з ними.

Інформація, отримана в процесі дослідницької роботи повинна вважатися конфіденційною. Що стосується безпосередніх етичних  обставин соціального працівника перед  клієнтом, то:

Інтереси клієнта  завжди повинні бути на першому місці.

Соціальний працівник  повинний працювати з клієнтом доброзичливо, лояльно, завзято, максимально використовуючи професійні навички.

Ніколи не використовувати  взаємини з клієнтом для досягнення особистої вигоди.

Ніколи не виявляти, не сприяти, не брати участь у будь-якій формі дискримінації на основі расових  забобонів або в зв'язку зі статтю, віком, віросповіданням, національністю, родинним станом, політичними переконаннями, розумовими або фізичними недоліками, або по якій-небудь іншій ознаці або особистісних характеристиках, умовам, статусові.

Соціальний працівник  повинний інформувати клієнта про  можливий ризик, права, можливості й  обов'язках, що представляються йому соціальною службою.

Варто радитися з колегами, керівниками, якщо це може виявитися корисним для клієнта.

Соціальний працівник  може перервати роботу з клієнтом тільки в особливих випадках, прийнявши  при цьому міри, щоб нанести  клієнтові як можна менший збиток.

Соціальний працівник повинний намагатися максимально давати можливість клієнтові самовизначатися, тобто приймати рішення з приводу своїх проблем, методів "лікування".

Соціальному працівнику не слід брати участь від імені  клієнта в дії, що порушує або  підриває цивільні або юридичні права клієнта.

Що стосується такого важливого етичного моменту  як конфіденційність, те соціальний працівник  повинний: [39].

- поважати особисте  життя клієнта і зберігати  конфіденційність всієї отриманої  інформації;

- інформувати  клієнта про границі її конфіденційності в кожній конкретній ситуації, цілях одержання інформації і її використань;

- дістати згоду  клієнта на друкування, запис  розмов, участь третьої особи; 

- у відношенні  з колегами повинний бути поважний, справедливий, чесний, коректний.

Варто співпрацювати  з колегами для ефективного здійснення професійних інтересів. Ставитися  з повагою до думок, кваліфікації, досягненням колег і використовувати  відповідні канали для висловлення  суджень на цей рахунок.

Якщо соціальний працівник заміщає колегу, то він повинний діяти з урахуванням інтересів, характеру і репутації цього колеги.

Соціальний працівник, що керує своїми колегами, повинний виконувати свої обов'язки в справедливій зваженій манері, оцінюючи їхню діяльність відповідно до  чітко сформульованих критеріїв [38].

 

 

1.3. Поняття і  сутність соціальної геронтології

 

 

Геронтологія - наука про старість. Геронтологія підрозділяється на фундаментальну геронтологію, соціальну геронтологію і геріатрію. Сьогодні можна виділити трохи найважливіших стратегічні напрямки розвитку геронтології:

Соціальна геронтологія як розділ геронтології – це суспільна  дисципліна покликана вирішувати демографічні та соціально-економічні проблеми старіння населення [1].

Соціальна геронтологія вивчає біологічні процеси старіння людини з метою відшукати соціальні можливості для збереження тілесної і духовної значимості, притаманні літньому та старечому вікові.

Термін “соціальна геронтологія” був уперше вжитий американським вченим Е. Стігліцем  у кінці 40-х років минулого століття. На початку 60-х р. минулого століття соціальна геронтологія отримала визначення як самостійна наукова дисципліна [18].

У соціальному  аспекті геронтологія вивчає:

- індивідуальні  переживання старих людей;

- місце і становище  їх у суспільстві;

- соціальну політику  стосовно старих людей.

Соціальна геронтологія має ще один важливий аспект своєї  діяльності – соціальну роботу, зміст якої полягає у наступному:

- надання практичної допомоги літнім і старим людям, сім’ям та групам осіб старечого віку з низьким рівнем достатку та порушеними соціальними контактами;

- соціальна реабілітація літніх і старих людей, створення умов, які підвищують їхню соціальну активність. [7];

- проведення соціальних експериментів з метою отримання результатів і створення банку даних для покращення життєвих умов та матеріального благополуччя старих людей.

Соціальна геронтологія займається проблемами підвищення якості життя старих людей, розвитку для  них служб здоров’я, створення  такого життя, щоб у ньому знайшлося  гідне місце для старих людей.

Одна із перших соціальних теорій старіння була запропонована  американськими психологами Каммінзом  та Генрі у 1961 році. Це теорія звільнення, роз’єднання.

Теорія активності. Її прибічники вважають, що в середньому віці, при нормальному старіння, повинні підтримуватись соціальні контакти та активність.

Теорія розвитку і неперервності життєвого шляху. Із позицій даної теорії, для адекватного  розуміння життя старої людини необхідно  знати специфіку її попередніх життєвих етапів, тобто зміст усього життєвого шляху, який передував старості [18].

Теорія маргінальності подає старість як стан девіантності. Представники старшого покоління безкорисні, маргінальні, ті, що втратили попередні  можливості, впевненість у собі і  почуття соціальної та психологічної незалежності.

Теорія вікової  стратифікації. Прихильники даної  теорії розглядають суспільство  як сукупність вікових груп, які  мають обумовлені віком відомості  у здібностях, рольових функціях, правах та звичках, т. б. суспільство розділене  у віковому та соціальному відношенні.

Значимою характеристикою  старості є соціальний статус –  показник становища людини в соціальній ієрархії суспільства [18].

Він включає  в себе:

- стать;

- професію та становище;

- календарний вік.

Соціальний статус старої людини визначається у першу чергу:

- її професійною активністю, індивідуальними можливостями;

- інтересами поза межами трудової діяльності;

- фізичною активністю, яка відповідає стану здоров’я;

- умовами і способом життя.

Соціальне довголіття являє собою збільшення виживання і середньої тривалості життя у даній популяції, у певний час, у конкретних суспільних, економічних та соціальних умовах.

Індивідуальне довголіття ґрунтується на біологічних  особливостях певних індивідів і  не залежить від життєвого шляху  та соціального статусу.

На думку більшості  демографів загальний характер старіння населення знаходиться у прямій залежності від рівня суспільно-політичного  розвитку і за своєю природою є  прогресивним процесом. Він притаманний  тільки нашому часові і має серйозні демографічні, економічні, психологічні, культурні і медичні наслідки. Змінилась вікова структура населення і процеси природного руху – народження і смерті [1].

Висловлювалась  думка, що старіння населення є причиною соціальних конфліктів, оскільки з  економічної точки зору старі люди являють для суспільства тягар, причому затрати на їхнє утримання постійно збільшуються (теорія Стігліца) ще в 1949 році особливе незадоволення викликала та обставина, що “сучасна цивілізація дозволяє слабким людям дозріти до літніх років”, у результаті “мільйони таких старих створюють небезпеку для виживання найбільш здібних”. Він вбачав у цьому порушення законів природи, розцінюючи “потурання” суспільства старим людям як “дороговартісне рицарство”. Саме недомагання та хвороби старих людей, на його думку, є причиною “бюджетної асиметрії” та економічних труднощів.

Проте таке ставлення  до людей, які ще вчора створювали матеріальні та духовні цінності, є дуже цинічним та жорстоким. Заявляючи  про те, що ці люди є тягарем для  суспільства, сучасні політики і державні діячі повинні пам’ятати, що вони таким чином оцінюють своїх батьків, котрі забезпечили їм можливість отримати освіту і, кінець-кінців, дали їм життя.

Кожна працююча людина рік за роком створює значно більше ніж споживає. З першої хвилини трудової діяльності людина починає повертати свій борг за роки довиробничого віку. Вже у віці 30-35 років людина (працююча) повертає суспільству усі засоби, витрачені на її виховання і навчання, а протягом наступних 20-30 років професійного життя вона створює “залишки”, частину яких суспільство повертає у вигляді пенсії і безкоштовної охорони здоров’я.

Історія розвитку людства свідчить про те, що старі  люди у різний час займали різне  становище у суспільстві і  здійснювали на нього неоднаковий  вплив.

Американський антрополог і етнограф Я. Морган виділив 3 основних періоди у розвитку суспільства: дикість, варварство і цивілізацію [1].

16 грудня 1991 року  Генеральною Асамблеєю ООН прийнята  Декларація прав старої людини, яка являє собою збірку етичних норм щодо старих людей.

Одним із перших дослідників соціально-психологічних  аспектів старості вважається американський  вчений Дж. Холл, а його монографія “Старіння, остання половина життя” (1922 р.) була прологом нової науки – соціальної геронтології. Вона почала швидко розвиватися після II світової війни.

Батьківщиною  соціальної геронтології вважається США, які першими зіткнулися з економічними проблемами старих людей. Потрясіння, викликані “Великою депресією”, і  масові рухи старих людей у 30-ті роки вперше показали, що їхні соціально-психологічні труднощі являють собою гостру соціальну проблему.

У 1928 р. була організована Американська асоціація захисту  старості, а в сер.60-х рр.. у Мічиганському  університеті була розроблена програма нової навчальної дисципліни – соціальної геронтології.

У наш час  США вважаються центром теоретичної  соціальної геронтології.

Першочерговим завданням є підготовка спеціалістів – соціальних геронтологів, які  повинні добре знати і розуміти процеси старіння, пропонувати реальні  заходи для підвищення соціальної захищеності старих людей.

 

 

1.4. Законодавчі  основи забезпечення життєдіяльності  осіб похилого віку

 

 

У сучасних умовах особливостями цього процесу  є, зокрема старіння виключно через  зниження народжуваності, а не внаслідок  підвищення тривалості життя в старших вікових групах, різка нерівномірність старіння за типами населених пунктів (за даними перепису 2001 року, частка осіб у віці 60 років і старше в містах становила 19,1, а у сільській місцевості - 26,1 відсотка) та за статтю (на 100 жінок віком 60 років і старше припадає 56 чоловіків, у тому числі в містах - 59, у селах - 54). Збільшення частки осіб пенсійного віку призводить до збільшення обсягів споживання суспільних ресурсів на соціальне забезпечення в старості. В умовах обмеженості таких ресурсів поширюється бідність та поглиблюється соціальна нерівність за віком. Бідність населення похилого віку зумовлює посилення тиску осіб пенсійного віку на ринок праці та додаткові матеріальні обов'язки працездатного населення. Збільшення частки осіб похилого віку формує специфічні потреби у товарах і послугах, житлі, медичному та соціальному обслуговуванні. Зміни у співвідношенні поколінь впливають на відносини у сім'ї та суспільстві, зокрема загострюють антагонізм між молоддю та особами похилого віку, платниками податків і пенсіонерами.

Подолання негативних наслідків старіння населення Для  адаптації українського суспільства  до процесу демографічного старіння населення, забезпечення гармонізації соціальних відносин між представниками різних поколінь передбачається: формування громадської усвідомленості невідворотності демографічного старіння населення та сприяння його адаптації до цього процесу; виховання дітей та молоді у дусі поваги до громадян похилого віку та їх заслуг перед суспільством; виховання почуття відповідальності у дітей за долю літніх батьків, підвищення престижу сім'ї, в якій живуть кілька поколінь; забезпечення економічного благополуччя осіб похилого віку створення умов для реалізації творчого і трудового потенціалу осіб похилого віку; забезпечення рівного доступу осіб похилого віку до засобів збереження здоров'я та активного дозвілля; удосконалення системи соціального забезпечення осіб похилого віку; створення умов для реалізації економічної активності осіб похилого віку; розроблення та здійснення заходів, спрямованих на підвищення тривалості самостійного незалежного життя осіб похилого віку; поліпшення координації діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у розв'язанні проблем, пов'язаних із життєдіяльністю осіб похилого віку; розроблення регіональних та галузевих програм поліпшення соціального захисту осіб похилого віку, насамперед ветеранів праці; здійснення заходів щодо недопущення незаконного обмеження прав працівників, які досягли пенсійного віку; налагодження виробництва продуктів харчування, одягу, взуття, предметів особистого користування, спеціальних меблів, предметів побуту, засобів реабілітації, пристосованих для потреб осіб похилого віку; забезпечення безперешкодного доступу та комфортності перебування осіб похилого віку на об'єктах житлового та громадського призначення; підвищення якості соціальних послуг, що надаються особам, нездатним до самообслуговування у зв'язку з похилим віком; вдосконалення мережі територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та відділень соціальної допомоги вдома самотнім особам похилого віку; забезпечення гарантованого рівня та високої якості безоплатної кваліфікованої медичної допомоги, що надається особам похилого віку; забезпечення доступності сучасних засобів діагностики, профілактики, лікування та реабілітації для осіб похилого віку з незахищених малозабезпечених верств населення; посилення координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, з питань захисту та забезпечення реалізації прав осіб похилого віку. Демографічний розвиток регіонів Пріоритетами Стратегії стосовно демографічного розвитку регіонів є: забезпечення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій для населення в усіх регіонах та населених пунктах країни; забезпечення координації заходів щодо демографічного розвитку на рівні регіонів, визначених у державних цільових програмах, державних і регіональних програмах економічного та соціального розвитку, програмах державного стимулювання розвитку депресивних територій; проведення соціального діалогу, підтримка регіональних і місцевих ініціатив щодо розв'язання регіональних проблем демографічного розвитку; зменшення міграційного відпливу населення; зниження в регіоні рівня смертності, зокрема дитячої; створення стимулів для заохочення сімей до народження другої дитини. Умови реалізації Стратегії Для реалізації Стратегії необхідно продовжити роботу з удосконалення нормативно-правової бази щодо демографічного розвитку. Особлива увага повинна приділятися таким питанням: законодавче врегулювання проблеми будівництва соціального житла, зокрема для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; внесення змін до законодавства про працю щодо можливості для жінок, які мають дітей, обирати зручний для них графік роботи; посилення державних гарантій щодо забезпечення охорони материнства і дитинства; створення законодавчої бази з питань загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування; адаптація вітчизняного законодавства про охорону праці, охорону навколишнього природного середовища, охорону здоров'я до відповідного законодавства ЄС; внесення змін до Законів України "Про імміграцію" та "Про громадянство України" відповідно до завдань цієї Стратегії; нормативно-правове забезпечення введення другого (накопичувального) рівня державного пенсійного страхування; підготовка нової редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" удосконалення механізму колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин з урахуванням особливостей демографічного розвитку регіону; удосконалення нормативно-правового забезпечення з питань: кредитування житлового будівництва та надання кредитів для здобуття освіти; діяльності закладів первинної лікувально-профілактичної допомоги, що працюють на засадах сімейної медицини, сімейних лікарів; соціального захисту сімей з дітьми, зокрема сімей з усиновленими дітьми, а також законодавства щодо усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку сімейних форм виховання; охорони здоров'я в частині посилення захисту прав пацієнтів з урахуванням відповідного міжнародного досвіду та надання платних медичних послуг; пенсійного забезпечення на засадах соціальної справедливості з урахуванням страхового стажу та суми сплачених страхових внесків; бюджету, зокрема порядку перерахування дотацій вирівнювання та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, між бюджетних трансфертів, внесення змін до Формули розподілу обсягу між бюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами з метою виконання регіональних програм демографічного розвитку; працевлаштування громадян України за кордоном.

Информация о работе Технологія соц роботи з людьми похилого віку