Аналіз сучасних способів компостування гною

• Залежно від вмісту азоту й вуглецю органічні відходи діляться на багаті азотом («зелені») та багаті вуглецем («бурі») відходи або матеріали.
• До «зелених» матеріалів належать свіжа трава, зерна, насіння, борошняні вироби, харчові відходи, фрукти й овочі, а також гній. До «бурих» матеріалів відносять солому, сухе листя, суха трава, гілки дерев та кущів, тирса, папір, кора.
• Розкладання «зелених» матеріалів розігріває купу і має характер гниття, тому що вони містять мало повітря й занадто кислі. Для їх компостування додають (прошаровують) «бурі» матеріали.
• 5. Оптимальні умови компостування

Співвідношення  вуглецю до азоту в компостній масі, C:N має бути 20–30:1 (С – кількість  вуглецю, N – кількість азоту). Рекомендується

• додавати 2–3 частини бурого (коричневого) матеріалу й 1 частину зеленого матеріалу.
• Матеріал необхідно перемішувати після 3–6 місяців або 1–4 рази за весь цикл, щоб забезпечити достатній доступ кисню в усі шари.
• Вологість матеріалу треба утримувати на рівні 50–60%. Компостований матеріал на дотик повинен бути як «добре вичавлений рушник».
• Подрібнювання всіх матеріалів збільшує поверхню контактування та взаємодії з мікроорганізмами, що прискорює процес компостування.
• Відходи необхідно укладати шарами товщиною не більше 15 см. Занадто товстий шар одного матеріалу уповільнює процес компостування.
• Для прискорення процесу компостування кожний шар слід присипати невеликою кількістю землі або готового компосту задля збагачення ґрунтовими бактеріями та вологою.
• Щоб запобігти вимиванню поживних речовин під час дощу, компостну кучу / ящик краще накрити зверху.

За умов надлишку вуглецю процес розкладання уповільнюється, а при малому вмісті азотного матеріалу  компост буде бідний азотом.

Якщо компост  має запах «тухлого яйця» це означає, що в ньому переважає матеріал з надмірним вмістом вуглецю. В цьому випадку варто додати скошену траву або листя. Високий  вміст азоту у свою чергу супроводжується  запахом аміаку, тоді необхідно додати дерев’яні друзки, кору, солому або  обпилювання.

 

6. Переваги та недоліки компостування  над іншими методами

 

Переваги:

• безпечність методу для навколишнього середовища;
• безвідходність даного методу;
• не велика вартість;
• незалежність від енергоносіїв;
• висока продуктивність;
• використання мікрофлори ґрунту (тобто не потрібно використовувати біопрепарати);
• безпечність методу.

Недоліки:

• сезонність методу (не можливість використання методу взимку);
• довга тривалість методу утилізації;
• необхідність віддаленості компостера від джерел питної води та жилих помешкань;
• потреба у повітрі (необхідно проводити перемішування);
• виділення не приємного запаху;
• співвідношення С:N повинне бути 20 – 30: 1;
• необхідність спостереження за процесом;

7. Екологічні  чинники процесу компостування

 

Як відомо на будь який біологічний процес впливають  екологічні чинники: абіотичні, біотичні та антропогенні. Саме при оптимальних  умовах даних чинників компостування  проходитиме найефективніше.

Абіотичні чинники:

• температура;
• вологість органічного матеріалу.

Біотичні чинники:

• мікробіологічна «чистота» органічного матеріалу;
• забрудненість ґрунту, який бере участь в компостуванні;
• активність мікроорганізмів.

Антропогенні чинники:

• аерування компосту;
• співвідношення між С та N.

Висновки

 

В даній домашній роботі розглядається  один із методів утилізації твердих  побутових відходів – компостування. Даний процес є досить екологічно чистим для навколишнього середовища. В наш час з відходи необхідно  не лише знищувати, але й отримувати максимальну користь, саме тому компостування  є одним із найпопулярнішим методом. Адже при компостуванні ми з відходів отримуємо гумус, який використовуємо у рослинництві.

Головним недоліком компостування  є досить довга тривалість процесу  від 6 до 12 і більше місяців, сезонність методу. Але його перевагою є безвідходність, тобто після компостування не потрібно проводити повторну обробку  чи переробку.

Даний метод широко використовується фермерами, садівниками та фірмами  з продажу ґрунтів для хатніх рослин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  літератури

 

1. О.Б. Лотоцкий Проблемы и перспективы в сфере обращения с бытовыми отходами в Украине – Информационный журнал Строительство & ремонт №15, декабрь 2003. 52753 с.
2. Компост // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах – СПб., 1890–1907.
3. В.І. Саранчук, М.О. Ільяшов, В.В. Ошовський, В.С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. – с. 600
4. Артюшин А.М., Державин Л.М., Краткий справочник по удобрениям. 2 изд., М., 1984 – с. 486
5. Белькевич П.И., Чистова Л.Р. Торф и проблема защиты окружающей среды. Москва: Наука и Техника, 1997 – с. 60