Шпигунство історія і сучасність

Суб'єктивна сторона злочинів проти  держави передбачає провину виключно у вигляді прямого умислу. Для деяких складів злочинів проти держави потрібно встановлення спеціальної мети при вчиненні відповідних злочинних дій. Так, посягання на життя державного чи громадського діяча у зв'язку з такою його діяльністю утворює склад терористичного акту, а не вбивства, якщо винний діяв з метою дестабілізації громадського порядку і т.д. Для кваліфікації диверсії потрібно, щоб винний скоював відповідні дії з метою нанесення шкоди економічній безпеці та обороноздатності держави. p align="justify"> Мотиви скоєння злочинів проти держави можуть бути самими різними (від відкритої політичної ненависті до існуючої системи влади до звичайної користі) і на кваліфікацію зазначених злочинів не впливають.

З урахуванням характеру діяння всі злочини проти держави умовно можна поділити на дві групи:

посягання на зовнішню безпеку держави: зрада державі (ст. 356); шпигунство (ст. 358); диверсія (ст. 360);

посягання на внутрішню безпеку  держави: змова з метою захоплення влади (ст. 357); терористичний акт (ст. 359); заклики до повалення або зміни  конституційного ладу Республіки Білорусь або до вчинення злочинів проти держави (ст . 361).

У даній роботі буде вивчатися злочин, посягають на зовнішню безпеку держави, а саме шпигунство.

Шпигунська діяльність (шпигунство) - це практична дія з отримання  секретної або конфіденційної інформації відносно організації або суспільної групи без дозволу носія інформації. Шпигунство виділяється з усіх форм розвідувальної діяльності тим, що шпигунство також передбачає впровадження в  місце зберігання інформації або  доступу до людям,... які володіють цією інформацією і можуть оприлюднити її. p align="justify"> У всі часи таємні служби надавали великий вплив на хід історії. Але відомо зовсім небагато випадків, коли їх робота заслуговувала офіційне визнання. Воєначальники, як правило, не згадують у своїх мемуарах про допомогу, наданої їм таємними агентами. Документи секретних розвідувальних служб безстроково зберігаються в архівах, і зміст більшості з них не стане відомим світу до тих пір, поки існує держава або, принаймні, не зміниться суспільний лад. Наприклад, в архівах британської Secret Intelligence Service досі перебувають під замком папери, датовані XVI-XVII ст. Можливо, їх оприлюднення змусило б переписати деякі глави британської історії [8, с.21]. Схожим чином йде справа з таємними архівами в інших країнах. p align="justify"> Завдання шпигунства історично визначилися як інформаційна (у тому числі попереджає шпигунство і диверсії з боку супротивника) і наступальна, тобто контррозвідка і проведення локальних підривних військових операцій в тилу ворога. Збір інформації в наші дні часто впирається в проблему обробки та аналізу офіційної інформації. Географічні карти і розкладу руху поїздів, що дають уявлення про пропускну здатність транспортних мереж, публікація статистичних даних, списків посадових осіб і тому подібних даних дозволяють отримувати чимало корисних відомостей про будь-якій країні. Експерти у відповідній області стали першими, хто знаходить шпигунам роботу, вказуючи мету і тим самим заздалегідь передбачають можливі шляхи вирішення ймовірних проблем. Збираючи інформацію, вони супроводжують її необхідними коментарями, що дозволяють сучасно оцінювати наміри явного чи ймовірного противника. Останнє справа політиків і військових. Сучасний шпигунство - ніщо інше, як працездатна ефективна агентурна мережа, розгорнута в стані противника. Образ удачливого шпигуна-одиначки, ідеалізованого кінематографом, стає все менш актуальним у наші дні. По суті, стан розвідувальної системи держави відображає його В«здоров'яВ», тобто силу і міжнародний авторитет. p align="justify"> Але, незважаючи на все вищесказане, шпигунство у своїй сутності, для законодавця залишається злочином кримінальне покарання, за вчинення якого передбачає від десяти до двадцяти років позбавлення волі.

Необхідність ведення розвідувальної діяльності визначають вищі органи законодавчої і виконавчої влади, виходячи з неможливості або недоцільності забезпечення безпеки країни іншими способами.

Завдання служби зовнішньої розвідки (далі - СЗР) не формуються самі по собі, а їх ставить перед нею керівництво  країни виходячи з національних інтересів. В даний час у розвідці відбувається перехід від конфронтації зі спецслужбами різних країн до взаємодії і співробітництва в тих областях, де збігаються їхні інтереси. Однак це співробітництво не є всеосяжним і не виключає ведення розвідки на території тих чи інших держав виходячи з національних інтересів.... p align="justify"> В даний час розвідка ведеться у трьох основних напрямах: політична, економічна та науково-технічна розвідка.

В області політичної розвідки перед  СЗР стоять завдання: отримувати попереджуючу інформацію про політику провідних  держав світу на міжнародній арені; відслідковувати розвиток кризових ситуацій в В«гарячих точкахВ» планети, які можуть представляти загрозу для національної безпеки країни; добувати відомості про спроби окремих країн створити нові види озброєння, особливо ядерні.

У сфері економічної розвідки перед  СЗР стоять такі завдання як захист економічних інтересів країни; отримання  секретних відомостей про надійність торговельно-економічних партнерів, діяльності міжнародних економічних і фінансових організацій зачіпає інтереси країни, забезпечення економічної безпеки країни.

По лінії науково-технічної розвідки завдання СЗР практично залишилися колишніми. Вони полягають в отриманні даних про новітні досягнення в галузі науки і техніки, особливо військових технологій, в інтересах зміцнення обороноздатності країни. p align="justify"> Шпигунство може призвести до зриву конкретних політичних, військових та інших заходів, підірвати міжнародний авторитет нашої держави, завдати шкоди конституційному ладу республіки. Шпигунство організується в основному іноземними спецслужбами і носить прихований характер. p align="justify"> Суспільна небезпека шпигунства полягає в тому, що з володіння держави можуть піти найважливіші відомості, що становлять державну таємницю. Крім того, шпигунство, як злочинне діяння, створює умови для вчинення інших злочинів проти основ конституційного ладу і безпеки держави. Саме тому предметом шпигунства можуть бути поряд з державною таємницею інші відомості, не утворюють державної таємниці. p align="justify"> Розглянемо поняття державної таємниці.

Відповідно до закону Республіки Білорусь від 29 листопада 1994 р. у редакції закону від 4 січня 2003 р. В«Про державні секретиВ» [7] державною таємницею визнаються особливо охоронювані відомості, передбачені в спеціальних переліках, перехід яких у розпорядження іноземної держави об'єктивно може спричинити тяжкі наслідки для національної безпеки Республіки Білорусь, а також створити загрозу безпеці громадян чи їх конституційним правам і свободам.

Для визнання відомостей державною таємницею необхідно, щоб вони відповідали такими ознаками.

По-перше, державною таємницею можуть бути визнані відомості військового, економічного, науково-технічного, політичного та іншого характеру, які мають важливе значення для забезпечення безпеки, обороноздатності чи інших інтересів республіки.

По-друге, до державної таємниці відносяться  відомості, наведені в загальнодержавному та відомчих переліках. Загальнодержавний Перелік відомостей, що становлять державну таємницю Республіки Білорусь, затвердж...ений Указом Президента Республіки Білорусь від 3 березня 1999 р. № 129. p align="justify"> По-третє, відомості, що становлять державну таємницю, позначаються одним з наступних грифів: В«Цілком таємноВ» або В«Особливої вЂ‹вЂ‹важливостіВ».

четверте, щодо відомостей, визнаних державною таємницею, нормативними актами уряду і окремих відомств встановлюється особливий режим обігу.

Адресатом видачі державної таємниці є іноземна держава, іноземна організація  чи їх представники. Іноземна держава виступає в особі органів, співробітників або офіційних представників. Офіційними представниками іноземної держави визнаються глави дипломатичних представництв, дипломатичний персонал (радники, перші, другі і треті секретарі, аташе, торгові представники), а також керівники держави та члени урядових делегацій. p align="justify"> Іноземні організації - це закордонні об'єднання, партії, фірми, концерни, асоціації, а також міжнародні, міжнаціональні, міжурядові, міждержавні утворення, в тому числі і об'єднання іноземних держав, а одно філії таких іноземних організацій, що діють на території Республіки Білорусь [4, с.19]. При цьому слід мати на увазі, що іноземна організація може використовуватися відповідної спецслужбою в якості прикриття, "даху", під якою діють іноземні розвідники. Крім того, на практиці досить часто фіксувалися факти створення розвідцентрі фіктивних організацій, що фінансуються спецслужбами через підставних осіб. p align="justify"> Представник іноземної держави або іноземної організації - розуміється фізична особа, яка офіційно або неофіційно представляє будь-якої державний орган або організацію, виконує доручення органів іноземної держави чи недержавної організації з ведення ворожої діяльності проти Республіки Білорусь.

Представники іноземних держав або закордонних організацій  можуть відкрито представляти їх або  діяти конспіративно, на конфіденційній основі. Представники іноземної держави  або іноземної організації можуть бути громадянами даної держави  або якоїсь третьої країни, особами  без громадянства, а іноді і  громадянами Республіки Білорусь. p align="justify"> Видача державної таємниці може бути здійснена усно, письмово, шляхом передачі документів, схем, креслень, зразків виробів, аудіо-або відеокасет і тому подібними способами.

Зрада державі в даній формі  визнається закінченою з моменту  переходу відомостей до іноземної держави, організації або їх представнику. При видачі відомостей, що становлять державну таємницю, винний не займається їх збиранням, а передає ті відомості, якими він мав у своєму розпорядженні  до виникнення наміри повідомити їх іноземному адресату. p align="justify"> Тепер розглянемо поняття В«інші відомостіВ».

Під іншими відомостями розуміються  відомості (як закриті, так і абсолютно  відкриті), які хоч і не становлять державну таємницю, але можуть бути використані на шкоду інтересам  Республ...іки Білорусь [12, с.671].

Круг "інших відомостей" не обмежений  законом і не передбачений небудь переліком. Зарубіжні спецслужби, наприклад, цікавлять плани і схеми доріг, відомості про соціально-політичній обстановці і моральному стані збройних сил, вичерпні дані про воєначальниках, політиках і багато іншого. Зі зміною суспільно-політичного ладу в країні особи, викриті у розпродажі державних секретів, зазвичай пояснюють свої дії нібито наявними у них намірами сприяти гласності, демократії та охорони навколишнього середовища. Насправді ж ними, як правило, рухає прагнення до особистої вигоди. p align="justify"> Мотивів шпигунства при всьому їх начебто розмаїтості, насправді небагато. Пояснити, чому люди стають шпигунами цілком можливо. Загальноприйнята теорія, стверджує, що ними рухають гроші, ідеологія, компроміс (або в іншій трактуванні - насильство) і егоїзм. Серед інших мотиваційних чинників також згадують невдоволення і злість. p align="justify"> Для багатьох шпигунів, якими б романтиками їх не виставляли художні твори, основним мотиваційним чинником є ​​фінансова вигода. Агенти таким чином шукають додатковий заробіток або приймають таке рішення через фінансові труднощі. p align="justify"> Іноді шпигунами стають на переконання: політичними уподобаннями, національної приналежності, культурним переконанням чи віросповіданням. Цей фактор відігравав велику роль під час Холодної війни. Буває, що шпигунами стають через ворожих настроїв проти будь-якої держави. p align="justify"> Шпигунами стають і з особистих і сімейних зв'язків. Іноді може пройти витік секретної інформації в сімейний чи дружнє коло. У деяких випадках партнери та друзі шпигунів стають дуже активними агентами. Часто метод зближення використовується для вивідування інформації. p align="justify"> Не можна применшувати і роль егоїзму в людської мотивації. Такі люди впевнені у своїй значимості, навіть якщо є дрібними сошками, вони прагнуть стати вище, ніж колеги, друзі та сусіди. До речі, спрага гострих відчуттів теж примушує людей змінювати свій життєвий уклад і ставати шпигунами. Основний мотиватор тут - захоплення діяльністю, яскравим тому прикладом служив Крістофер Кук, який був просто в захваті від шпигунства. p align="justify"> Але не всі мотиваційні чинники залежать від людини. Залякування загрозою смерті або насильства - ось ще деякі чинники тиску. Не менше дію роблять загрози, що стосуються друзів, близьких і рідних. p align="justify"> Ще один спосіб В«домовитисяВ» це шантаж. Людині можуть загрожувати розкриттям неприємною і компрометуючої інформації: таємних злочинів, багатоженства і т.д.

Таким чином, шпигунство - протизаконна розвідувальна діяльність органів (їх агентів) іноземних держав, що, як правило, передбачає викрадення офіційно засекреченої інформації (державної  таємниці) спецслужбами недружніх держав.

Суб'єктивна сторона злочинів проти  держави передбачає провину виключно у вигляді прямого умислу. Для деяких складів злочинів проти держави потрібно встановлення спеціальної мети при вчиненні відповідних злочинних дій. Так, посягання на життя державного чи громадського діяча у зв'язку з такою його діяльністю утворює склад терористичного акту, а не вбивства, якщо винний діяв з метою дестабілізації громадського порядку і т.д. Для кваліфікації диверсії потрібно, щоб винний скоював відповідні дії з метою нанесення шкоди економічній безпеці та обороноздатності держави. p align="justify"> Мотиви скоєння злочинів проти держави можуть бути самими різними (від відкритої політичної ненависті до існуючої системи влади до звичайної користі) і на кваліфікацію зазначених злочинів не впливають.

З урахуванням характеру діяння всі злочини проти держави умовно можна поділити на дві групи:

посягання на зовнішню безпеку держави: зрада державі (ст. 356); шпигунство (ст. 358); диверсія (ст. 360);

посягання на внутрішню безпеку  держави: змова з метою захоплення влади (ст. 357); терористичний акт (ст. 359); заклики до повалення або зміни  конституційного ладу Республіки Білорусь або до вчинення злочинів проти держави (ст . 361).

У даній роботі буде вивчатися злочин, посягають на зовнішню безпеку держави, а саме шпигунство.

Шпигунська діяльність (шпигунство) - це практична дія з отримання  секретної або конфіденційної інформації відносно організації або суспільної групи без дозволу носія інформації. Шпигунство виділяється з усіх форм розвідувальної діяльності тим, що шпигунство також передбачає впровадження в  місце зберігання інформації або  доступу до людям,... які володіють цією інформацією і можуть оприлюднити її. p align="justify"> У всі часи таємні служби надавали великий вплив на хід історії. Але відомо зовсім небагато випадків, коли їх робота заслуговувала офіційне визнання. Воєначальники, як правило, не згадують у своїх мемуарах про допомогу, наданої їм таємними агентами. Документи секретних розвідувальних служб безстроково зберігаються в архівах, і зміст більшості з них не стане відомим світу до тих пір, поки існує держава або, принаймні, не зміниться суспільний лад. Наприклад, в архівах британської Secret Intelligence Service досі перебувають під замком папери, датовані XVI-XVII ст. Можливо, їх оприлюднення змусило б переписати деякі глави британської історії [8, с.21]. Схожим чином йде справа з таємними архівами в інших країнах. p align="justify"> Завдання шпигунства історично визначилися як інформаційна (у тому числі попереджає шпигунство і диверсії з боку супротивника) і наступальна, тобто контррозвідка і проведення локальних підривних військових операцій в тилу ворога. Збір інформації в наші дні часто впирається в проблему обробки та аналізу офіційної інформації. Географічні карти і розкладу руху поїздів, що дають уявлення про пропускну здатність транспортних мереж, публікація статистичних даних, списків посадових осіб і тому подібних даних дозволяють отримувати чимало корисних відомостей про будь-якій країні. Експерти у відповідній області стали першими, хто знаходить шпигунам роботу, вказуючи мету і тим самим заздалегідь передбачають можливі шляхи вирішення ймовірних проблем. Збираючи інформацію, вони супроводжують її необхідними коментарями, що дозволяють сучасно оцінювати наміри явного чи ймовірного противника. Останнє справа політиків і військових. Сучасний шпигунство - ніщо інше, як працездатна ефективна агентурна мережа, розгорнута в стані противника. Образ удачливого шпигуна-одиначки, ідеалізованого кінематографом, стає все менш актуальним у наші дні. По суті, стан розвідувальної системи держави відображає його В«здоров'яВ», тобто силу і міжнародний авторитет. p align="justify"> Але, незважаючи на все вищесказане, шпигунство у своїй сутності, для законодавця залишається злочином кримінальне покарання, за вчинення якого передбачає від десяти до двадцяти років позбавлення волі.