Темперамент, його властивості та корекція

        Знижена сенситивність характеризується  високими порогами чутливості. Тому  сангвінік часто не помічає  слабких подразників або не  реагує на них. Він дуже ініціативний, енергійний і працьовитий. Його цікавить усе нове. Тому з великим бажанням береться за нову справу, віддається їй і може зробити багато, якщо справа виявилась для нього цікавою. Якщо ж йому стало нецікаво, він починає нудьгувати і залишає розпочату роботу, не завершив її.

        Активність і реактивність збалансовані. Урівноваженість і рухливість  процесів збудження і гальмування  в корі головного мозку сприяють  легкому утворенню тимчасових  нервових зв’язків, їх варіативності.  Тому сангвініки легко пристосовуються до будь-якої нової обстановки, легко зав’язують знайомства і вступають у спілкування з новими людьми, швидко схоплюють усе нове, засвоюють нові знання, навички і вміння. Їм властива висока кмітливість і гнучкий розум. Енергійні, веселі й комунікабельні сангвініки швидко привертають увагу інших людей і стають організаторами різних цікавих справ, лідерами різних компаній. У них розвиваються хороші організаторські здібності. Сангвінік – екстраверт. У більшості випадків його поведінку зумовлюють зовнішні впливи, а не внутрішні переживання.

        ХОЛЕРИК. У холерика висока  реактивність і активність, причому  реактивність переважає над активністю. Неврівноваженість процесів збудження  і гальмування в корі великих  півкуль може призводити до зриву нервової системи з боку гальмування. Його підвищена емоційна збудливість і неврівноваженість поведінки по-різному проявляються в житті. В одних людей ці якості можуть реалізовуватися через неабияку наполегливість й енергійність при виконанні завдань. В інших – спричинювати цілком бурхливі афекти, конфліктність, нестриманість та агресивність.

         Для холерика характерна циклічність  у роботі. Він може цілком віддаватися  справі, енергійно долати труднощі  на шляху до його мети –  і раптом припинити роботу. Так буває тоді, коли вичерпуються сили, втрачається віра у свої можливості. Це є наслідком неврівноваженості нервової системи. Як і сангвінік, має низьку сензитивність, тому часто не помічає слабких подразників. Менша пластичність створює певні труднощі у пристосуванні до нових умов життя, у налагодженні спілкування з новими людьми. Постійне намагання нав’язати свою думку співрозмовнику, категоричність у судженнях, нетерпимість до думки партнера звужують коло його спілкування.

          Значна ригідність сприяє стійкості інтересів і прагнень, підвищує наполегливість у роботі. Разом із тим ригідність створює труднощі при переключенні уваги і при переході з одного виду діяльності на інший. Високий психічний темп виявляється у швидких, іноді імпульсивних реакціях на подразники, різких поривчастих рухах, швидкій і пристрасній мові. Холерик – екстраверт. Його поведінка переважно зумовлена впливом зовнішніх обставин, а не внутрішніми переживаннями.

          ФЛЕГМАТИК. Флегматику властиві  мала сенситивність та реактивність і висока активність. Тому він сповільнено реагує на подразники. Емоції виникають у нього повільно, але відзначаються значною силою, тривалістю, і стриманістю у зовнішніх проявах. Його важко розсмішити чи розгнівити. Це емоційно стійкий тип. Урівноваженість і часткова інертність нервових процесів дають йому змогу залишатися спокійним за будь яких умов, стримувати свої пориви, завжди слідувати встановленому розпорядку життя. За висловом І. Павлова, флегматик – це спокійний, врівноважений, завжди рівний, упертий і наполегливий працівник. Йому властиві велика зосередженість і працездатність. Через малу рухливість нервових процесів має низький темп реакцій, йому важко переключати увагу, а тому має значні труднощі при оволодінні новими видами діяльності. Недостатньо впевнений у собі, тривожний, а значить, малоактивний і безініціативний. Високу продуктивність праці виявляє при виконанні добре освоєної (нерідко монотонної) роботи.

     Висока  ригідність створює певні проблеми  в пристосуванні до нових умов. За своєю природою флегматик інтроверт, а тому мало комунікабельний. Йому важко знайомитися з новими людьми, знаходити теми для спілкування. Має небагатослівну мову, тихий і часто невиразний голос, збіднену міміку, повільні рухи.

     МЕЛАНХОЛІК. Для цього типу темпераменту характерна слабкість нервових процесів збудження і гальмування. Умовні рефлекси у нього утворюються повільно і легко гальмуються. Меланхолійний темперамент, писав І. Павлов, є явно гальмівним типом нервової системи. Висока сенситивність зумовлена низькими порогами чутливості. Меланхолік дуже вразливий, сором’язливий, легко ображається навіть із незначного приводу, плаксивий, замикається в собі. Потрапляючи в нові умови, розгублюється, не знає, як себе поводити, червоніє, і мовчить. У нього  виникає позамежне гальмування. Павлов називає меланхоліка аутичним типом і пояснює його артизм тим, що у нього виникає страх нової обстановки.

      АУТИЗМ (гр. Autos – сам) –хворобливий стан психіки людини, що характеризується послабленням зв’язків із реальністю, зосередженістю на власних переживаннях, створенням свого примарного світу.

      Переживання  меланхоліка є дуже стійкими  і зовні слабо вираженими. Це  високо тривожний і невпевнений  у собі тип. Важко знайомиться  з людьми, коло спілкування є дуже звуженим. Висока чутливість нервової системи спричинює її швидке виснаження. Тому меланхолік мало працездатний, швидко втомлюється. Проте якщо обстановка знайома і спокійна, а діяльність добре освоєна, він може справлятися зі складними завданнями. Особливо полюбляє спокійну, монотонну роботу.

     У чистому  вигляді ці типи темпераменту  рідко зустрічаються в житті.  У більшості людей поєднуються  властивості різних типів, а  тому найчастіше говорять про  змішаний тип темпераменту. Немає  хороших чи поганих темпераментів. Кожен тип має свої позитивні аспекти і недоліки.

     КЛАСИФІКАЦІЯ  К.ЛЕОНГАРДА. Класифікація темпераментів,  запропонована  

І. Павловим, є лише однією з найбільш розроблених спроб  вирішити цю складну проблему. Існують  і інші підходи. Так, К. Леонгард виділяє чотири головних типи темпераменту на основі зіставлення типів акцентуацій: гіпертимний, дистимний, афективно-лабільний і афективно- екзальтований.

     Для представників гіпертимного (гр. hyper-надміру і thymia-душа) типу характерні висока активність, комунікабельність, ініціативність, життєрадісність.

     Людям із дистимним (лат. dis-префікс, що надае поняттю протилежний або заперечний смисл, гр. thymia-душа, настрій, почуття) темпераментом властива уповільненість дій, пасивна життєва позиція і знижена мовна активність.

     Афективно-лабільні люди є емоційно нестійкими, з різкими перепадами настрою.

     Афективно-екзальтований темперамент проявляють люди, які легко захоплюються радісними подіями і впадають у відчай від сумних.

      Запропоновані класифікації темпераментів є цікавими здебільшого в теоретичному плані.

Водночас недостатня чіткість і неузгодженість характеристик  кожного типу створюють труднощі для їх практичного застосування.

5.  ТЕМПЕРАМЕНТ  І СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ

     Будь-яка діяльність  передбачає певні вимоги до  психічних якостей людини. Одні  професії вимагають від виконавця  неабиякої уважності, інші –  швидкої реакції на зміну обставин  або гнучкого мислення тощо. Ці  вимоги не можна змінити за  бажанням, вони об’єктивно зумовлені змістом самої діяльності.

     Визначаючи динаміку  діяльності, темперамент може по-різному  впливати на її продуктивність. У масових професіях ( будівельник,  електрик, токар, інженер та ін.) одні властивості темпераменту, необхідні для успішної роботи, але слабо виражені у конкретного працівника, можуть бути компенсовані за рахунок інших властивостей і зумовлених ними прийомів роботи.

     В умовах певної  професійної діяльності від типу  темпераменту залежить стратегія  підготовки людини до роботи і динамічний аспект її виконання, але аж ніяк не успішність досягнення кінцевого результату. Дослідженнями було встановлено, що продуктивність праці ткальбагатоверстальниць безпосередньо не зумовлена такими властивостями, як рухливість чи інертність. Так само мало впливають на результати роботи водіїв автобусів сильний чи слабкий тип нервової системи. Отже, в масових професіях властивості темпераменту, впливаючи на діяльність, не визначають її продуктивності, оскільки одні властивості можуть бути компенсовані іншими.

     Існують спеціальності,  якими не можна успішно оволодіти  лише завдяки компенсації одних  властивостей іншими. Так, у професіях  космонавта, льотчика-випробувача,  диспетчера аеропорту, оператора  швидкоплинних технологічних процесів, чия діяльність відбувається в екстремальних умовах, пов’язаних із небезпекою, великою відповідальністю, вимоги до психіки дуже великі. У них висока тривожність, ригідність, низький темп діяльності не можуть бути компенсовані іншими властивостями. Тому в цих випадках властивості темпераменту визначають професійну придатність.

     Щоб установити, чи  відповідають властивості темпераменту  вимогам професії, здійснюють професійний  відбір. Це спеціальна процедура  визначення професійної придатності,  яку проводять на підставі психологічної діагностики властивостей темпераменту.

     Найпоширенішим способом  пристосування темпераменту до  вимог діяльності є формування  її індивідуального стилю. Однакового  результату діяльності можна  досягти різним способом.

       ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ – індивідуальна система прийомів і способів дій, характерна для конкретної людини і доцільна для досягнення успішного результату.

    Індивідуальний стиль діяльності не з’являється стихійно, а поступово виробляється протягом усього життя. Тобто людина вибирає й удосконалює такі прийоми і способи виконання дій, які найбільше відповідають її темпераменту. Важливою умовою формування індивідуального стилю діяльності є зацікавлене, свідоме і творче ставлення до своєї роботи. Тому найяскравіше він виявляється у творчих людей, майстрів своєї справи.

    Оволодіння властивостями  власного темпераменту і їх  компенсація, формування індивідуального  стилю діяльності розпочинається  ще в дитячі роки , відбувається  під впливом навчання і виховання  і завершується в умовах трудової діяльності людини.

Список літератури.

1. Белоус Б.Б. Темперамент и деятельность. – Пятигорск, 1990.
2. Голубева Е.А., Рождественская В.И. О психологических проявлениях свойств нервной системы // Вопросы психологии. – 1976. - №5.
3. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. – М., 1970.
4. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. – Казань, 1969.
5. Мерлин В.С. Очерк теории темперамента. – М., 1969.
6. Павлов И.П. Мозг и психика:  Избранные психологические труды. – Москва – Воронеж, 1996.
7. Русалов В.М. Биологические свойства индивидуально-психологических различий. – М., 1979.
8. Симонов П.В., Ершов П.М. Темперамент, характер, личность. – М., 1984.
9. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. – М., 1982.
10. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2 томах. – М., 1985.
11. Трошихін В.О., Віленський Ю.Г. Темперамент…Що це? – К., 1966.