Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми з неповних сімей

 

2.1.3 Результати дослідження  по методиці Рене Жиля

Досліджуючи міжособисті відносини дітей з повних і неповних сімей, ми встановили: 1-7 шкал – конкретно-особове відношення дитини до оточення, 8-12 шкал – характеризують саму дитину.

Відношення до певної особи виражається кількістю виборів даної особи, виходячи з максимального числа завдань (наприклад, в 1 шкалі – 21 завдання, а в 9 – 4 завдання), направлених на виявлення відповідного відношення.

Відносно дитини до тих, що оточують в повних сім'ях домінують відносини до матери (61,9%), до батьківської чети (51%), а потім до батька (41%); у неповних сім'ях – відношення до матери (55,7%), до сиблингам (35%), а потім до батька (29,8%).

У обох групах дітей менш виражено відношення до бабусі і дідуся: у повних сім'ях – 25%, в неповних – 24,3%.

У характеристиці самої дитини в повних сім'ях переважає цікавість (83%), в неповних – соціальна адекватність поведінки (70,5%). Найменш виражена в обох групах закритість.

В цілому, в неповних сім'ях показники по одинадцяти шкалах нижче в порівнянні з показниками дітей з повних сімей, але показник за шкалою закритості, відгородженій в неповних сім'ях вище на 9%.

Дані приведені в таблиці №3.

 

Таблиця 3. Процентне співвідношення результатів дослідження по методиці Рене Жиля у дітей з повних і неповних сімей.

№ шкал	Назва шкал	Діти з повних сімей		Діти з неповних сімей
1	Відношення до матері	61,9%		55,7%
2	Відношення до батька	41,0%		29,8%
3	Відношення до матери і батька як до батьківської пари	51,0%		29,5%
4	Відношення до братів і сестер	40,5%		35,0%
5	Відношення до бабусі і дідуся	25,0%		24,3%
6	Відношення до друга	33,3%		29,5%
7	Відношення до вчителя (авторитетного дорослого)	31,0%		28,3%
8	Допитливість	83,0%		65,0%
9	Доминантность	57,5%		40,0%
10	Товариськість	75,0%		65,0%
11	Закритість, відгороджена	15,0%		24,1%
12	Соціальна адекватність поведінки	73,0%		70,5%

 

Для порівняння вибіркових середніх величин, що належать до двох сукупностей даних, і для вирішення питання про те, чи відрізняються середні значення статистично достовірно один від одного, використовуємо t-критерий Стьюдента.

По таблиці критичних значень t-критерий Стьюдента для заданого числа мір свободи і вірогідності допустимих помилок знаходимо потрібне табличне значення t.

Отримуємо: 1) по відношенню до батьківської пари (t = 3,63) і допитливості (t = 3,83) ми забезпечуємо точність розрахунків, рівних 99,9% і вище, або помилку, меншу чим 0,01%;

2) по відношенню до батька (t = 2,74) – точність розрахунків складає 99%, або помилка, менша 0,1%;

3) по домінантності (t = 2) і закритості (t = 2,16) – точність розрахунків  рівна 95% і припускаємося помилки, що не перевищує 5%.

По відношенню до матері (t = 1,59), братам і сестрам (t = 1,43) і товариськості (t = 1,48) є тенденція.

Отримані дані представлені в таблиці №4.

 

 

Таблиця 4. Результати дослідження міжособових відносин у дітей з повних і неповних сімей по методиці Рене Жиля.

№ шкал	Назва шкал		Діти з повних сімей					Діти з неповних сімей	t – критерій Стьюдента
1	Відношення до матері				13,0±0,52		11,7±0,64		1,59
2	Відношення до батька				8,2±0,38		6,0±0,73		2,74*
3	Відношення до матері і батька як до батьківської пари				5,1±0,3		3,0±0,56		3,36**
4	Відношення до братів і сестер				8,1±0,19		7,0±0,74		1,43
5	Відношення до бабусі і дідуся				3,8±0,45		3,7±0,56		0,14
6	Відношення до друга				6,7±0,54		5,9±0,54		0,99
7	Відношення до вчителя (авторитетному дорослому)				4,7±0,18		4,3±0,47		0,80
8	Допитливість			8,3±0,27		6,5±0,38			3,83***
9	Доминантность			2,3±0,18		1,8±0,17			2,0*
10	Товариськість			3,0±0,15		2,6±0,22			1,48
11	Закритість, відгороджена			2,4±0,34		3,9±0,58			2,16*
12	Соціальна адекватність поведінки			7,3±0,43		7,1±0,44			0,4

Далі ми вирішили докладніше досліджувати відношення дітей до своїх батьків, використовуючи дані, отримані за допомогою методики Рене Шахраюючи.

Виявили, що у 70% дітей з повних сімей переважає відношення до матери, в неповних – у 35%. Тільки у 5% дітей з повних сімей переважає відношення до батька, в неповних – відсутній, більш того, у 20% - повне ігнорування батька. Однакове відношенні до обох батьків в неповних сім'ях виражено в 45%, в повних – цей показник нижчий (25%).

По відношенню до батьківської пари в повних сім'ях домінує середня оцінка (60%), в неповних – середня і низька оцінки (по 35%) і в 20% - ігнорування.

Результати приведені в таблиці №5.

 

Таблиця №5. Особливості відношення дітей до батьків.

№ шкал	Назва шкал	Діти з повних сімей		Діти з неповних сімей		t – критерій Стьюдента
1	Відношення до матері	13,0±0,52		11,7±0,64		1,59
2	Відношення до батька	8,2±0,38		6,0±0,73		2,74*
3	Відношення до матері і батька як до батьківської пари	5,1±0,3		3,0±0,56		3,36**
4	Відношення до братів і сестер	8,1±0,19		7,0±0,74		1,43
5	Відношення до бабусі і дідуся	3,8±0,45		3,7±0,56		0,14
6	Відношення до друга	6,7±0,54		5,9±0,54		0,99
7	Відношення до вчителя (авторитетному дорослому)	4,7±0,18	4,3±0,47			0,80
8	Допитливість	8,3±0,27	6,5±0,38			3,83***
9	Доминантность	2,3±0,18		1,8±0,17		2,0*
10	Товариськість	3,0±0,15		2,6±0,22		1,48
11	Закритість, відгороджена	2,4±0,34		3,9±0,58		2,16*
12	Соціальна адекватність поведінки	7,3±0,43		7,1±0,44		0,4

 

Завдяки отриманим даним про відношення дітей до кожного члена сім'ї, можемо представити відношення дітей до всієї своєї сім'ї (Діаграма №1).

Відношення до матері у дітей з повних сімей вище на 6%, чим у їх однолітків з неповних сімей. Відмінні так само показники у відношенні до батька – різниця складає 11%.

Особливо велика відмінність між групами дітей у відношенні до матері і батька як батьківської пари – в повних сім'ях (51%) і в неповних сім'ях (30%). Деякі відмінності спостерігаються у дітей з повних і неповних сімей у відношенні до сиблингам – 41% і 35% відповідно. Однакове відношення до бабусь і дідусів в обох групах дітей – 25% і 24%.

Виявлені відмінності в ознаках, що характеризують саму дитину: допитливість, домінантність, товариськість.

Найбільші відмінності спостерігаються в групах дітей між ознаками допитливості (83% і 65%) і домінантності (57,5% і 40%) на користь дітей з повних сімей. На 10% діти з повних сімей більш товариські, ніж їх однокласники з неповних сімей.

Встановлені відмінності в показниках ознаки відношення до матері залежно від кількості дітей в сім'ї.

У повних сім'ях середній показник відношення до матері зменшується залежно від кількості дітей в сім'ї – з 13,7 до 11,3. У неповних сім'ях спостерігаються зміни цього показника: у сім'ях, де одна дитина відношення до матери вище (14,2), ніж в повних сім'ях з однією дитиною (13,7). У неповних сім'ях з 2 дітьми відношення до мами різко знижується до 10,4; потім значення матері збільшується в сім'ї, де 3-і дітей (13). Але в багатодітних сім'ях з 4 дітьми показник відношення до матері знову знижується до 10. Зменшення даного показника пояснюється тим, що крім відношення з матер′ю розвиваються і відносини з братами і сестрами, збільшується число контактів з тими, що оточують.

У обох групах дітей відношення до бабусі різне. Використовуючи отримані дані в результаті опиту і методики Рене Жиля, можна стверджувати, що в неповних сім'ях бабуся живе з внуками в 50%, а в повних цей показник нижчий (35%), відповідно в 65% бабуся живе окремо. У зв'язку з цим виявлені відмінності за ознакою відношення до бабусі залежно від того, проживає вона спільно з дітьми або ж окремо.

У неповних сім'ях, де бабуся живе з внуками, відношення до неї вище (5,2), ніж в повних сім'ях (4,7) – в неповних сім'ях тісніше спілкування з бабусею. У випадку, якщо бабуся живе окремо в обох групах сімей спостерігається зниження показників: у повних сім'ях до 3,2; у неповних до 2,1.

2.3 Психокорекційна робота

Психодіагностична робота.

Цей напрям визначається орієнтацією психологічної служби на поглиблене психолого-педагогическое вивчення дитини на протязі всього періоду дошкільного і шкільного дитинства, виявлення індивідуальних особливостей, визначення причин порушень у вихованні і навчанні. Діагностична робота може проводитися з окремими дітьми і групами дітей.

У руслі психодіагностичного напряму працівники психологічної служби вирішують наступні конкретні завдання:

1. Проводять у разі потреби  психологічне обстеження дитини  з метою визначення ходу його  психічного розвитку, відповідності  розвитку віковим нормативам.

2. Проводять вивчення особливостей  дітей, їх інтересів, здібностей  і схильностей з метою забезпечення індивідуального підходу в процесі виховної роботи, допомоги в професійному і особовому самовизначенні.

3. Проводять діагностику спілкування  дітей з дорослими і однолітками, виявляють психологічні причини  порушень спілкування.

4. Спільно з фахівцями відповідного профілю здійснюють диференціальну діагностику різних відхилень в психічному розвитку:

а) для визначення порушень, що мають переважно медичну і дефектологічну природу

б) для визначення форм і причин явної асоціальної поведінки: бродяжництва, крадіжок, алкоголізму і токсикоманії, наркоманії, сексуальних порушень і ін.

Розвиваюча і психокоректувальна робота.

Даний напрям припускає активну дію психолога на процес формування особи і індивідуальності дитини. Його завдання визначаються орієнтацією психологічної служби на забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормативам, допомога педагогічним колективам в індивідуалізації навчання і виховання дітей, розвитку їх здібностей, схильностей, становлення особи. Особливе місце в даному напрямі займає робота з подолання відхилень в розвитку, порушень в навчанні і поведінці дітей.

Плани і програми розвиваючої і психокоректувальної роботи розробляються з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дитини, визначених в ході психодіагностики, і носять чітко індивідуальний, конкретний характер.

В ході психокоректувальної роботи:

1. Психолог розробляє і здійснює  програми, направлені на розвиток  як окремих сторін психічного  розвитку, так і особи в цілому, з урахуванням завдань розвитку  дитини на кожному віковому етапі.

2. Психолог розробляє і здійснює  програми корекції, направлені на  усунення відхилень в психічному  розвитку дитини.