Тоталітаризм в українській літературі

 
Тоталітаризм в українській літературі

Тоталітаризм - це  політичне панування, яке вимагає необмеженого керування підлеглими і їх повне підкорення поставленим політичним цілям. Тоталітарний режим є протилежністю демократичної правової держави. До речі, слово «тоталітаризм» було введено в 1923 році італійським політиком Джованні Амендолою, який використовував його на означення політичного ладу фашистської Італії. Радянський Союз був такою тоталітарною державою. Одна з рис такої держави це жорстока цензура,  знищення небажаної (з точки зору режиму) історичної пам'яті і культури.

Українська література здебільшого стала слухняним інструментом тоталітарного режиму. Переживши беззаконня періоду колективізації, голодомор репресії, вона більше не змогла протистояти антинародній політиці влади і стала слухняним провідником політики насилля.

В 1925 року почалася відома літературна дискусія, яка тривала до 1928 Початком її вважають статтю Г. Яковенка «Про критиків і критику в літературі» та відповідь на неї Хвильового. Зеров-критик стає на бік М. Хвильового. Програма М. Зерова вимагала усвідомлення, осмислення й засвоєння багатств української національної традиції, і такої літературної обстановки, в якій будуть цінитися робота письменника; і не убога суперечка на теоретичні теми

Саме це й викликало зливу заперечень

Постанова ЦК ВКП 1932 , "Про перебудову літературно-художніх організацій" надовго визначила долю радянської літератури. У всіх союзних республіках було створено єдині творчі спілки — радянських письменників, художників та ін. Домінуючими стали теми перемоги більшовиків, політики колективізації та індустріалізації. В творах про соціалістичне перетворення села читач не знаходив навіть згадки про трагедію українського села, пов'язану з голодом 1932—1933 pp.

Про масштаби трагедії української  культури свідчать хоча б такі дані: у 1930 р. друкувалося 259 українських письменників, після 1938 р. — лише 36 з них. За. цей  час померли своєю смертю лише 10 письменників.

Хто не підкорився у результаті сталінського терору загинули, такі талановиті українські письменники як Хвильовий, Плужник, Драй-Хмара та ін.

Якщо згадати про Хвильового, головна iдея новели "Я (Романтика)" - розчарування в революцiï,

Головна ідея повiсті "Смерть" Бориса Антоненка-Давидовича  втрата людиною всiх матеріальних здобуткiв та елементарноï гідності.

Трагiчна доля того покоління демонструє нам всю силу українського духу, його творчий потенціал. Однак, незважаючи на тяжке минуле, Україна має багату літературну спадщину, яку створила велика кількість відомих авторів.