Влада як соціальне явище

У 40-ві роки американський соціолог Роберт Мертон та його група піддали цю концепцію різкій критиці. Вони показали, що ті формальні зв'язки й відносини, принципи і функції, які відображені в концепції М. Вебера, насправді розмиті й дисфункціональні. Авторитарність та ієрархічність владних відносин породжують панування командних, адміністративних методів управління, тяганину й консерватизм, безініціативність і безвідповідальність.

Насправді бюрократія слугує не державі  й суспільству, а собі. Орієнтацію на загальні інтереси вона підмінює орієнтацією  на власні корпоративні інтереси. Замість  раціональності бюрократичного управління діє чинник її ірраціональної поведінки, замість доцільної ієрархії управління існує культ начальства, а замість  деперсоніфікації відносин – неформальні зв'язки й корпоратнвізм. Очевидно, що концепції М Вебера і Р. Мертона описують крайні з можливих станів бюрократії. Реальний стан бюрократії залежить від багатьох чинників, у тому числі від якісного стану самої еліти та шляхів її формування.