Метафора у поетичному мовленні Ліни Костенко

Завдання  дослідника поетичного мовлення полягає  в тому, щоб встановити зв’язки  між прями і переносним значеннями слова. Тому слід враховувати спостереження  Г.Винокура, яке говорить про те, що в поетичному мовленні „поняття внутрішньої форми поширюється  й на галузь граматики” [цит. за: 17, с.5].

Лексико-семантична структура метафори, що функціонує в сучасній українській поезії, відображає зв’язок індивідуальних стилів з  народнопоетичною, народнопісенною  традицією. Чимало індивідуально-авторських метафор є творчою трансформацією поетичних образів, властивих народній поезії. традиційними є не лише фольклорні метафори, але й образи, які проникають у літературну мову з індивідуально-поетичних  стилів.

Оновлення традиційних поетичних образів  пов’язано, перш за все, зі зміною їх лексико-семантичної  структури, а також із розширенням  стилістичних функцій цих метафор  в сучасній поезії.

Морфологічний та стилістично-функціональний аспекти  вивчення метафори у творчості Ліни Костенко поглибив традиційне розуміння  її як нерегулярного явища мови й  дозволив визначити когнітивний  статус метафори. Обраний підхід надав  підстави врахувати лінгвальний, психофізіологічний і світоглядно-прагматичний чинники  формування мовних особливостей кінця  ХХ століття.

Поетична  мова Ліни Костенко, яка вирізняється поєднанням прадавніх витоків національного  світосприйняття із західноєвропейськими модерністськими пошуками, не тільки складає органічну частину словника української мови, а й відтворює  специфіку нової поетичної свідомості.

Найбільш  повно й концептуально мовні, філософські та літературно-мистецькі  шукання відбилися в комплексі  засобів і прийомів Л.Костенко, зокрема  через особливості морфологічного вираження та стилістичного функціонування поетичної метафори.

Метафора  в результаті дослідження її структури  трактується нами як семантичне зрушення на основі аналогії між об’єктами  позамовної дійсності, що належать до різних класів. Зіставлено не цілісні  об’єкти, а окремі схожі їх ознаки, встановлено подібність на основі збігу  за цими ознаками; аналіз проводився на рівні окремого актуалізованого  значення і послідовного опису семантичного перенесення з урахуванням як очевидних, так і прихованих семантичних  компонентів.

Метафоричні конструкції являють собою образно-змістові єдності метафоричного слова  та модифікатора, тобто становлять мінімальний метафоричний контекст. У цьому випадку ми врахували  рухомість меж мінімального метафоричного  контексту та особливості максимального  метафоричного контексту, розуміючи  під ним не тільки простір окремого вірша, а в окремих випадках –  метафоризм світобачення поетеси, певний концепційний прояв її письма.

Метафори  у поезії Ліни Костенко утворюють  образно-семантичний комплекс, кожен  елемент якого внаслідок індивідуального  осмислення та вживання стає здатним  виявляти свій смисловий потенціал, виконувати певні стилістичні функції  у художніх контекстах, чим і визначається специфіка образної системи творів поетеси.

Лексико-семантична структура метафори переконливо  свідчить про високий рівень про  художньо-образне мислення сучасного  майстра українського поетичного слова, про невичерпне словесно-образне  багатство сучасної літературної мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонечко-Давидович Б. Перед невижатою смугою... // Дніпро. – 1962. – № 11. – С.148-159.
2. Александр Блок о литературе. – М., 1989. – 217с.
3. Базилевський В. Поезія як мислення: Творчість Ліни Костенко в контексті сучасності // Літературна Україна. – 1987. – 10 вересня. – С.3.
4. Барабаш С. Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому контексті літературної доби // Автореф. дис... канд. філол. наук. – Львів, 2004. – 44с.
5. Брюховецький В.Ліна Костенко: Нарис творчості. – К., 1990. – 262с.
6. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О.Галича. – Київ, 2001. – 488с.
7. Губарева Г. Семантика та стилістичні функції кольоративів у поетичній мові Ліни Костенко // Автореф. дис... канд. філол. наук. – Харків, 2002. – 18с.
8. Дудченко М. Поэтическая метафора и способы ее воссоздания в украинских стихотворных переводах (на материале украинских стихотворных переводов англоязычной поэзии) // Автореф. дисс... канд. филол. наук. – К., 1974. – 31с.
9. Єщенко Т. Метафора в українській поезії 90-х років ХХ ст. // Автореф. дис... канд. філол. наук. – Запоріжжя, 2001. – 18с.
10. Іванова Т. Символіка трьох кольорів в романі Ліни Костенко „Маруся Чурай” // Українське мовознавство. – К., 1992. – Вип. 19. – С.62-74.
11. Костенко Л. Сад нетанучих скульптур: Вірші, поема-балада, драматичні поеми. – К., 1987. – 207 с.
12. Краснова Л. Грані поетичної майстерності Ліни Костенко // Слово і час. – 1995. – № 7. – С.43-62.
13. Метафора в языке и тексте. – М., 1988. – 176с.
14. Панченко В. Нетанучі скульптури Ліни Костенко // Вітчизна. – 1988. – № 8. – С.179-188.
15. Пилинський М. Мовна норма і стиль. – К., 1975. – 258с.
16. Прісовський Є. Оновлююча пам’ять // Вітчизна. – 1988. – № 8. – С. 157-178.
17. Пустовит Л. Лексико-семантическая структура метафоры (на материале украинской советской поэзии) // Автореф. дисс... канд. филол. наук. – Киев, 1979. – 26с.
18. Русанівський В. Дієслово – Рух, дія, образ. – К., 1977. – 236с.
19. Семенко Л. Виражальний потенціал граматичної категорії числа абстрактних іменників в ідіолекті Л.Костенко // Щорічні записки з українського мовознавства. – Одеса, 1998. – Вип. 5. – С.49-56.
20. Степанюк О. Стилістичні функції запозичень у поетичній творчості Ліни Костенко // Автореф. дис... канд. філол. наук. – Київ, 1997. – 20с.
21. Таран О. Феномен художнього таланту в поетичній інтерпретації Ліни Костенко // Автореф. дис... канд. філол. наук. – Кірвоград, 2004. – 19с.
22. Филин Ф. Заметки о состоянии и перспективах советского языкознания. – Вопросы языкознания. – 1965. – № 2. – С.18-23.
23. Чадюк О. Метафора у сфері сучасної української політичної комунікації // Автореф. дис... канд. філол. наук. – Київ, 2005. – 20с.
24. Чекан О., Чекан Ю. „За дивним зойком слова...”: Роздуми над поезією Ліни Костенко // Київ. – 1993. – № 1. – С. 128-142.
25. Щерба Л. О трояком аспекте языковых явлений и об эксперименте в языкознании // Щерба Л. Языковая система и речевая деятельность. – М., 1974. – С.21-45.