Взаємини викладачів зі студентами як чинник становлення особистості майбутнього фахівця

В підлітковому та юнацькому віці студенти, виступаючи вже як суб'єкт громадянського виховання, співвідносять власні громадянські орієнтації з подібними ж орієнтаціями викладача і якщо їх збіг зафіксовано, особа викладача стає для них значущою та референтною.При цьому студенти вже добре розрізняють, де викладач просто транслює матеріал, з відповідною громадянською наповненістю, а де він виступає з власною авторською громадянською позицією. Щоб легше відбувався збіг подібних орієнтацій між студентами та викладачами, не повинно не існувати відстані між трансльованими педагогом поняттям і особистою його громадянською позицією. Студент ніби перевтілюється і завдяки цьому здобуває ту систему знань про людські цінності, які допомагають йому сформувати виховний ідеал і керуватися ним в своєму становленні, як особистості і громадянина.

Характер взаємин викладача зі студентами визначається основними цілями педагогічної діяльності викладача та мірою їх узгодженості з цілями навчально-професійної діяльності студентів. Цими цілями є:

1) організація  й керівництво процесом оволодіння  студентами програмними професійними  знаннями, уміннями й навичками з вибраної спеціальності;

2) забезпечення  студентів всією необхідною для  досягнення першої мети інформацією, наочними посібниками та іншими  навчальними засобами;

3) проведення  навчального процесу таким чином, щоб він сприяв максимально  можливому розвитку загальних психологічних і особливо розумових (у контексті своєї спеціальності) здібностей;

4) організація, керівництво  й здійснення навчального процесу, спрямованого на виховання кожного  студента як високоморальної, творчої, активної й соціально зрілої особистості" [10].

У взаєминах із викладачами відбувається професійно-рольова ідентифікація студента, яка пов'язана з формуванням професійного аспекту його "Я-концепції", набуттям професійної ідентичності, засвоєнням гуманістичних цінностей, виробленням відповідних професійно-педагогічних настанов.

Відображаючи професійні дії і вчинки викладачів, майбутній фахівець збагачує та коригує (нерідко підсвідомо) власне уявлення про модель діяльності. Механізмом цього є ідентифікації студента з викладачем, ступінь якої залежить від ставлення до педагога. Оптимізація взаємин у системі "студент-викладач" передбачає активізацію міжособистісної соціальної перцепції, підвищення рівня психологічної культури суб'єктів взаємодії; формування прихильного ставлення один до одного через розширення неофіційної (міжособистісної) системи стосунків у позакласний час; запровадження в навчальний процес активних методів навчання, забезпечення сприятливих психологічних умов проходження студентами педагогічної практики.В ході проведеного дисертаційного дослідження Микитюк Г.Ю. виявила психологічні особливості взаємин викладачів і студентів та класифікувала їх як гармонійні (високого рівня розвитку), невизначені (середнього рівня) і деструктивні (низького рівня), що подано в табл.1 [10].Таблиця 1Характеристика рівнів сформованості взаємин викладачів і студентівРівні.

 Компоненти  структури взаємин "викладач-студенти" мотиваційний когнітивний емоційний  поведінковийгармонійні (високий) Стійкий  інтерес до партнера та виражена  потреба в поглибленні стосунків, розширенні їх за межі навчального процесу Глибоке розуміння специфіки й труднощів у взаєми-нах, адекватне уявлення про шляхи їх удосконалення; знання особливостей партнера й висока ідентифікація з ним Задоволеність стосун-ками, що склалися; відчуття психологіч-ної захищеності й комфортності; симпа-тія й повага до парт-нера; низький рівень реактивної тривож-ності в стосунках Гнучкість поведінки, її динамізм; високий рівень соціально-психологічних умінь і психологічної культури; взаємна творчість і співпраця; відсутність бар'єрів у спілкуванніневизначені (середній) Інтерес до партнера не стійкий; потреба в стосунках обмежується функціонально-діловою сферою Поверхове розуміння специфіки взаємин і однобічне тлумачення їх труднощів; нереальне уявлення про шляхи поглиблення; недостатнє знання особливостей партнера й невисока ідентифікація з ним Соціально-психоло-гічна амбівалент-ність; нейтральність ситуації взаємин, її невизначеність; інди-ферентне ставлення до партнера; середній чи високий рівень реактивної тривожності в стосунках Стереотипний стиль взаємин; статусно-рольова їх зумовленість; середній рівень прояву соціально-психологічних умінь і психологічної культури; прихована конфліктність деструктивні (низький) Відсутність вираженого соціального інтересу до партнера; мотивація уникнення додаткових стосунків із ним Упереджене, непра-вильне розуміння специфіки взаємин і не усвідомлення на-явних труднощів; пе-симізм щодо їх удос-коналення; низька со-ціальна рефлексія, протиставлення себе партнеру, взаємне звинувачення Невдоволеність стосунками, стресова насиченість і напруженість; антипатія і неповага до партнера; високий рівень реактивної тривожності в ситуації взаємин Консерватизм, шаблонність поведінки; низький рівень прояву соціально-психологічних умінь; відсутність позитивної динаміки стосунків; висока конфліктністьОдним із шляхів оптимізації взаємин у системі "студент-викладач" є взаємообмін між викладачами і студентами окремими педагогічно-рольовими функціями (діалогічна взаємодія, спільне визначення мети діяльності, створення ситуацій вільного вибору, взаємооцінювання, використання рольової гри, пошук і репрезентація навчального матеріалу), що наближувало навчальний процес до майбутньої педагогічної діяльності.Оптимальними є педагогічно доцільні взаємини викладачів і студентів, які сприяють самоствердженню особистості й розвитку студента як майбутнього вчителя; створюють атмосферу психологічної захищеності, зниження внутрішнього емоційного напруження; формують позитивне взаємне оцінне ставлення один до одного; передбачають взаємообмін окремими рольовими функціями в дидактичній взаємодії; забезпечують активну участь і співтворчість у спільній навчально-професійній і науково-пошуковій діяльності тощо.Особливо важливе значення для формування оптимальних взаємин є рівень психологічної культури й компетенції учасників педагогічної взаємодії як складовою загальної й професійної їх культури.Наукове підґрунтя щодо формування особистості конче потрібно реформувати і вдосконалювати. Досить серйозно повинні бути взяти до уваги новітні технології виховного процесу, вони мають гармонійно поєднуватися з навчанням для того, щоб дійсно підготувати людину, яка зможе успішно конкурувати на ринку праці, людину, яка буде мати глобальне мислення, але яка, водночас, є патріотом своєї Батьківщини — держави Україна. Саме на таку особистість повинна бути покладена велика відповідальність за майбутнє України, і таке майбутнє закладається зараз, не тільки в школі, але в вищих навчальних закладах.

ВИСНОВКИ

1. Взаємини викладачів і студентів як особливий психологічний феномен і важлива складова цілісного педагогічного процесу вищого навчального закладу характеризуються особливістю змісту та динаміки, механізмами впливу на становлення особистості майбутнього вчителя, його професійне зростання. Під взаєминами «викладач-студент» ми розуміємо цілеспрямовану взаємодію суб'єктів педагогічного процесу, яка детермінована метою й завданнями спільної навчально-професійної діяльності, визначається як загальними психологічними механізмами, так і чітко визначеними соціально-рольовими функціями партнерів, особливостями й закономірностями педагогічного спілкування в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

2. Взаємини викладачів і студентів педагогічного навчального закладу становлять собою динамічну систему, компонентами якої є:

а)мотиваційний (інтерес до партнера й потреба в стосунках із ним;

б) когнітивний (сприйняття й оцінка іншого; рефлексія стосунків і усвідомлення їх труднощів; уявлення про оптимальні взаємини);

в) емоційний (задоволеність стосунками, які склалися; взаємні оцінні ставлення партнерів; відчуття психологічної захищеності, комфортності чи напруженості, тривожності);

д) поведінковий (тип взаємин і стиль педагогічного спілкування; спосіб поведінки в конфліктній ситуації; засоби коригування взаємин і взаємовпливу). Вони можуть діагностуватися за емпіричними показниками (задоволеність – незадоволеність; наявність потреби в поглибленні й розширенні стосунків–уникнення взаємних контактів; ідентифікація з партнером як майбутнім колегою – протиставляння себе іншому; висока соціальна рефлексія – нездатність проаналізувати й правильно оцінити стан взаємин; гуманістичні настанови щодо іншого–авторитарний підхід) і класифікуватися як гармонійні (високого рівня розвитку), невизначені (середнього рівня) і деструктивні (низького рівня).

3. Особливістю  динаміки взаємин «викладачі  – студенти» є висока індивідуальна  варіативність і статусно-рольова  відмінність. Вони посідають різне  місце в системі цінностей  викладача й студента (викладачі надають їм більшого значення в педагогічному процесі, тоді як для студентів вони мають більшу особистісну значущість і через це викликають сильніше переживання). Ця тенденція посилюється від першого до випускного курсів, при цьому потреба викладачів у розширенні та поглибленні стосунків часто не підтримується студентами через їх формальність і жорстку регламентацію навчальними цілями й завданнями. Найбільше повні й правильні уявлення один про одного, адекватна оцінка стосунків формуються в умовах творчого ділового співробітництва. Гармонійні стосунки з викладачем стимулюють пізнавальну активність і інтелектуальну ініціативу студентів на заняттях; підвищують інтерес до професійного навчання; сприяють формуванню професійної спрямованості майбутніх учителів, зміцнюють їх зацікавленість педагогічною діяльністю; сприяють виробленню й трансформації власної моделі професійно-педагогічної поведінки; підвищують формуючий аспект педагогічної практики. Натомість, деструктивні взаємини – можливе джерело підвищення особистісної тривожності студента, ситуативний рівень якої залежить від того, якому типу педагогічного спілкування він надає перевагу та як він оцінює свої стосунки з викладачем.

4. Психологічним  механізмом впливу стосунків  «викладач – студент» на особистість студента є ідентифікація його з викладачем. Це допомагає йому набути професійної ідентичності: зміцнити професійно-педагогічну спрямованість, підвищити професійну самооцінку, засвоїти професійно-рольові цінності. Особливо важливе значення взаємин студента з викладачами для формування гуманістичних орієнтації й способів поведінки майбутнього фахівця, почуття власної гідності та прийняття самоцінності іншої людини, педагогічного оптимізму та співчуття, розуміння дитини, здатності відгукнутися на її проблеми й радощі та бути готовим надати їй своєчасну допомогу і підтримку.

5. Взаємини в  системі «студент-викладач» залежать  від загального психологічного  клімату в педагогічному навчальному  закладі, організації цілісного  педагогічного процесу в ньому  на основі включення всіх її суб'єктів у спільну навчально-професійну діяльність. Важливе значення при цьому мають настанови викладачів і студентів стосовно один одного.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева Г.М.Социальная психология. - М.: Изд-во МГУ, 1980. – 360с.
2. Бех І.М. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 1.
3. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 1.
4. Булах І.С., Долинська Л.В. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів. / Навчально-методичний посібник. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002. - 114с.
5. Грубінко В.В. Формування інноваційного освітнього середовища у ВНЗ в контексті вимог Болонського процесу. / Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства" (Матеріали „Міжнардної науково-теоретичної конференції, м. Тернопіль, 26 березня 2004 р.).- Тернопіль – 2004.- с.6-17.
6. Іванцев Л.І. Становлення особистості майбутнього вчителя. / Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня кандидата псих. наук. – К. – 2003.
7. Корольчук О.П. Студентство: виховання духовності і культури, спроба окреслити проблеми та перспективи // Освіта. – 1999. - № 2.
8. Крюкова Д.Ф. Психологічні та педагогічні проблеми професійно-особистісного розвитку молоді./ Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи: Матеріали ІІ міжн. наук.-практ. конф. – Хмельницький: ТУП. – 2003. – с.74-83.
9. Кудикіна Н.В. Підготовка майбутнього вчителя до особистісно орієнтованого керівництва ігровою діяльністю молодших школярів. / Гуманістичний спрямований виховний процес і становлення особистості. (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). / Збірник наук. праць. Кн.2. – К.: ВіРА Інсайт. – 2001. – с.27-33.
10. Микитюк Г.Ю. Взаємини викладачів зі студентами як чинник становлення особистості майбутнього вчителя. / Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. – К. – 2003.
11. Скиба М.Є., Островський К.С. Навчання та виховання студентської молоді – на вищий якісний рівень. / Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи: Матеріали ІІ міжн. наук.-практ. конф. – Хмельницький: ТУП. – 2003. – с.358-363.
12. Тараненко І.Г. Демократичні цінності у становленні громадянина // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 2.
13. Хорунжа Л.П. Гуманізація навчально-виховного процесу // Рідна школа. –1999. - № 1.
14. Шпак Г.В. Підвищувати методичний рівень педагога // Рідна школа. – 1997. № 6.